Шпаргалка по "Рекреаційна географія"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Февраля 2012 в 15:56, шпаргалка

Описание

Работа содержит ответы на 50 экзаменационных вопросов по предмету "Рекреаційна географія"

Содержание

Предмет, об'єкт та завдання вивчення дисципліни "Рекреаційна географія" 2
2. Поняття і склад рекреаційних ресурсів 2
3. Класифікація рекреаційних ресурсів 3
4. Типи рекреаційних ресурсів 3
5. Рекреаційні ресурси світу. Основні показники оцінки світових рекреаційних ресурсів 3
6. Поняття рекреаційного навантаження 4
7. Види ландшафтів та їх використання в рекреації 4
8. Ландшафт як рекреаційний ресурс 4
9. Спелеологічні ресурси. Географія розміщення 5
10. Використання біокліматичних рекреаційних ресурсів 5
11. Характеристика унікальних природних об'єктів світу 5
12. Види та використання фіторесурсів 5
13. Узбережжя морів і моря як рекреаційні ресурси 6
14. Використання національних парків у рекреації 6
15. Гідромінеральні ресурси. Структура і розміщення 6
16. Оцінка рекреаційних ресурсів, критерії та показники 7
17. Оцінка морських ресурсів та їх використання 7
18. Оцінка гірських ресурсів та їх використання 7
19. Оцінка лісових, степових ресурсів та їх використання 8
20. Оцінка акваторій річок і озер та їх використання 8
21. Антропогенні рекреаційні ресурси, їх типологія 8
22. Поняття і види таксономічних одиниць в рекреалогії 9
23. Бальнеологічні курорти світу 9
24. Рекреаційне використання парків і заповідників 9
25. Поняття і склад територіально-рекреаційної системи 10
26. Поняття "біоклімат", його складові, характеристика 10
27. Бальнеологічні ресурси Європи 10
28. Охорона природних рекреаційних комплексів. Поняття дигресії, рекреаційного навантаження 10
29. Курорти світового значення і їх розміщення 11
30. Рекреаційний потенціал Білорусі 11
31. Рекреаційний потенціал країн Балтії 12
32. Рекреаційний потенціал Молдови 12
33. Рекреаційний потенціал країн Середньої Азії 12
34. Рекреаційний потенціал країн Закавказзя 12
35. Рекреаційний потенціал країн Чорноморського басейну 13
36. Рекреаційний потенціал Росії 13
37. Рекреаційний потенціал Сибіру 13
38. Рекреаційний потенціал Далекого Сходу 14
39. Рекреаційний потенціал Південно-Західної Європи 17
40. Рекреаційний потенціал Південної Азії 17
41. Рекреаційний потенціал Південно-Східної Азії 17
42. Загальна характеристика рекреаційного потенціалу Африки 18
43. Рекреаційні ресурси острівних країн Індійського океану 18
44. Рекреаційні ресурси Північної Африки 18
45. Рекреаційні ресурси Південної Африки 19
46. Загальна характеристика рекреаційних ресурсів Америки 19
47. Рекреаційні ресурси Північної Америки 19
48. Рекреаційні ресурси Південної Америки 19
49. Рекреаційні ресурси острівних країн Латинської Америки 19
50. Рекреаційне природокористування і охорона навколишнього середовища 20

Работа состоит из  1 файл

рекреаційна географія.doc

— 354.50 Кб (Скачать документ)

     Центром туризму є район Карибського  моря, який щорічно відвідують до 20 млн. осіб. Їх приваблюють клімат, завжди тепле море, чудові пляжі, мальовничі пейзажі, умови для підводного полювання та риболовлі, а також пам'ятки історії та культури. Розвинутий тут гральний і розважальний бізнес. Головні центри туризму: Ямайка, Пуерто-Ріко, Барбадос, Багамські Острови, Трінідад і Тобаго, Ару ба тощо.

     До  списку культурної спадщини ЮНЕСКО внесено 107 об'єктів:

  • в Аргентині (7) — національні парки Ігуасу і Лос-Гласьярес, єзуїтська місія в Гуаранісі та Кордові тощо;
  • у Белізі (1) — резервація Бар'єрного рифу;
  • у Болівії (6) — м. Потосі та його срібні копальні, історичний центр Сукре, місія єзуїтів у Чикітосі та ін.;
  • у Бразилії (17) — столиця Бразиліа, національні парки Серра-да-Капівара та Ігуасу, історичні центри з пам'ятками XVII—XVIII ст. міст Олінди, Ору-Прету, Конгоньяса і Салвадора, Сан-Луїсе та ін.;
  • у Венесуелі (3) — історичне місто Коро (XVI ст.), національний парк Канайма, університет в Каракасі;
  • на Гаїті (1) — національний історичний парк «Цитадель Сан-Сусі»;
  • у Гватемалі (3) — національний парк Тікаль, археологічний парк і руїни Кіригуа, Антигуа-Гватемала;
  • у Гондурасі (2) — залишки м. Копан епохи майя і біосферний парк Ріо-Платано;
  • у Домініканській республіці (1) — колоніальне місто Санто-Домінго;
  • у Домініці (1) — національний парк Морне Тройс Пітоне;
  • у Колумбії (5) — національний парк Лос-Катіос, археологічні парки Сан-Августін і Тераденто, історичні центри Картахени і Санта-Крусау Коста-Ріці (3) — біосферний національні парки, кокосовий острів та Таламанка-ла-Амістад, заповідник Гуанакасте;
  • на Кубі (7) — старе місто і фортечні мури Гавани, м. Трінідад і «Долина цукрових заводів», національний парк Олександра Гумбольдта та ін.;
  • в Еквадорі (4) — Галапагоські острови, м. Кіто, національний парк Сангай та ін.;
  • у Мексиці (22) — доіспанські центри Паленке, Теотіуакан, Оахака і Монте-Альбан, Чичен-Іца, Уксмаль, Ель-Тахін, історичні центри міст Мехіко, Пуебла, Гуанахуато, Морелія, Сакатекас, наскельні малюнки Сьєр-ра-де-Сан-Франциско, монастирі XVI ст. на схилах Попокатепетлю, національні парки Сіан Каан, Ель-Віскаїнотаін.;
  • у Нікарагуа (1) —руїни Леон В'єхо;
  • у Сальвадорі (1) — археологічні розкопки Хойя-де-Серен (епоха стародавніх майя) та ін.;
  • у Сент-Кітсі й Невісі (1) — національний парк Брімстоун Хілл Фортесс;
  • У Суринамі (2) — історичний центр Парамарібо та природні ландшафти центрального Суринаму;
  • у Панамі (4) — національний парк Дар'єн і фортифікації Портобело-Сан-Лоренцо тощо;
  • у Парагваї (2) — єзуїтська місія Ла-Сантисіма Трінідад-де-Парана і Таваранке;
  • у Перу (10) — історичний центр Ліми, м. Куско, археологічні розкопки Чавіна і Чан-Чана, історичний парк Мачу-Пікчу, лінії та фігури Наски, національні парки Уаскаран, Ману і Ріо-Абісео;
  • в Уругваї (1) — історичний центр м. Колонія-дель-Сакраменто.
  • у Чилі (2) — церква в Чілое та національний парк Рапа Нуї.

     Незважаючи  на деякі сприятливі передумови, туристична сфера в Латинській Америці розвинута недостатньо, що зумовлено її територіальною віддаленістю від інших регіонів світу, надто жарким кліматом, нерозгалуженою туристичною інфраструктурою в багатьох країнах (крім Карибського басейну). 

  Рекреаційне природокористування і охорона навколишнього середовища

     В екологічних роздумах людини відбивається рівень її інтелекту, загальної і  професійної культури. Більшість  людей які свідомо зараховують  себе до прибічників сучасної культури вважають що захист довкілля є одним  з найбільш важливих завдань сучасних і майбутніх генерацій. Стан природи викликає все більше занепокоєння у представників різних верств населення. 
Нині майже немає свідомої людини яка не знана про екологію. Для більшості населення з нею поєднана стурбованість тими негативними наслідками, що спостерігаються у різних сферах антропогенної активності.

     Як  правило, ці наслідки теоретичною основою  яких треба вважати так званий антропоцентризм пов'язані з доведенням до крайньої межі тих навантажень  які людина покладає на природу. Уявляється що вже настав час для епохи ексцентризму коли не людина повинна диктувати свої умови природі, а природа людині. Адже антропоцентризм становить небезпеку для існування людей у глобальному масштабі.

     Системою  екологічного законодавства необхідно  вважати цілісність, яка складається з окремих законодавчих актів, що перебувають між собою у взаємодії. Як правило, екологічний закон діє не сам по собі, а у взаємовідносинах і на підставі інших законів, причому не лише екологічного змісту. Екологічні акти юридичного значення мають різну юридичну силу залежно від того, яким державним органом вони прийняті чи затверджені. Юридична сила екологічних актів обумовлюється тим, який природний об'єкт береться державою під охорону, тобто сила юридичного захисту цього об'єкта залежить від його екологічної цінності, поширеності чи, навпаки, помітного зникнення, наслідком чого є занесення того або іншого об'єкта до Червоної книги. Проте системний аналіз сучасного екологічного законодавства дає підстави для висновку, що юридична сила захисту природних об'єктів залежить від місця цих об'єктів в системі навколишнього природного середовища та їх стану.

     Охорона навколишнього середовища здійснюється різними, у тому числі й правовими, засобами. При цьому в правових формах захищаються переважно всі  компоненти, які утворюють природне середовище. Контроль у сфері природо використання і охорони навколишнього природного середовища здійснюється шляхом перевірки, нагляду, обстеження, інвентаризації та експертиз. Він може здійснюватись як уповноваженими державними органами, так і громадськими формуваннями. Державний контроль покладається на Ради народних депутатів, державні адміністрації та Міністерство охорони навколишнього природного середовища і його органи на місцях.

Информация о работе Шпаргалка по "Рекреаційна географія"