Шпаргалка по "Рекреаційна географія"

Предмет, об'єкт та завдання вивчення дисципліни "Рекреаційна  географія"

      Рекреаційна географія – галузь географічної науки, яка вивчає закономірності формування, функціонування, динаміки та розміщення ТРС   (окремих елементів) та різні  спектри просторово-часового функціонування, територіальну диференціацію рекреаційних потреб населення, зв’язок ТРС із іншими системами (природними та антропогенними комплексами, системами розселення, виробничими утвореннями) типологією ТРС, роль у формуванні економічних районів, рекреаційні міграції населення, екологічні наслідки рекреаційної діяльності. Вона прогнозує спонтанні цілеспрямовані зміни ТРС.

      Разом з іншими географічними науками  розробляє систему методів пізнання ТРС, принципи оптимального функціонування та проектування систем з заданими властивостями, основи соціо- та природокористування.

      Рекреаційна географія вивчає ТРС, як цілісну  систему існування, поведінка якої визначається соціальною функцією, інші географічні дисципліни залишають  за собою право вивчати інші аспекти вивчення ТРС, що визначаються класом геосистем, які є об’єктом їх дослідження.

      Предметом рекреаційної географії є вільний час, відпочинок, рекреація.

      Вільний час – необхідна умова розвитку рекреаційного процесу. Ця категорія динамічна, має риси певної епохи і соціальної групи, змінюватись може за об’єктом і часом а також за змістом. Вільний час є частиною неробочого часу.

      4 функціональних груп: 1 – час для  поїздки на місце роботи; 2 –  час для задоволення природних  потреб (сон, харчування); 3 – час  для домашньої праці і побутових потреб; 4 – час для фізичного, інтелектуального розвитку.

      Відпочинок  – розкриває діяльність людини, пов’язану із тривалим перебуванням в установах відпочинку, короткочасним  перебуванням в місцях масового відпочинку – на лоні природи, в парках, лісо- і гідропарках та ін.

      Так, економічна географія розглядає вплив ТРС на економічні геосистем, розглядає її як елемент господарської системи, географія населення на систему розселення. Однак ТРС, зазнають впливу інших типів соціальних і економічних геосистем, які становлять її середовище, оточення, і виступають в якості елементів системи, що їх оточує.

      Основним  ядром у вивченні дослідженні  ТРС є вивчення закономірностей  відношень між підсистемами. ТРС  – це соціально-географічна система, гетерогенна за складом, яка складається із взаємопов’язаних підсистем: групи відпочиваючих, природних і культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органів управління, які характеризуються функціональною цілісністю. Стан підсистем визначається функцією системи в цілому і територіальною цілісністю в рамках деякого територіального масштабу суттєвою особливістю ТРС, яка відрізняє її від інших геосистем, є те, що центральне місце в ній займає людина. Велика насиченість не тільки соціальними але й соціально-психологічними, фізіологічними характеристиками, категоріями етики, естетики.

      Рекреаційна географія, поруч з географією культури, освіти, медичною, іншими науками, належать до суспільних, соціальних географічних наук. Вона тісно пов’язана  з психологією, соціологією, маркетингом, статистикою, медициною.

2.Поняття і склад рекреаційних ресурсів

     Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних і емоційних). Деякими дослідниками рекреація  розглядається як масив часу, у ході якого відбувається відновлення продуктивних сил людини, або як діяльність, спрямована на відновлення. Альтернативну точку зору представляє підхід, коли рекреація розглядається як функція будь-якої діяльності, часу або території.

     Природні  рекреаційні ресурси – це об’єкти і явища природного походження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку, впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг.

     Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності.

     Розрізняють природні і соціально-економічні (або  природні і культурно- історичні) ресурси  рекреаційної діяльності.

     Природні  рекреаційні ресурси - це особливості  природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні  об'єкти.

     Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні  об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

     Поняття “рекреаційні ресурси” є набагато ширшим від поняття “туристичні  ресурси”, оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які  задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно- руристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал.

     До  основних видів рекреаційних ресурсів належать:

     1) узбережжя теплих морів; 

     2) береги річок, озер та водосховищ;

     3) лісові та лучні масиви;

     4) передгір'я та гірські країни;

     5) міста - столичні та історичні  центри;

     6) міста-курорти або курортні місцевості;

     7) релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів;

     8) давні міста, фортифікаційні споруди  (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

3.Класифікація рекреаційних ресурсів

     Існують різні варіанти класифікації рекреаційних ресурсів, проте в справжній роботі використовуватиметься вищенаведена класифікація.

     Кліматичні  ресурси

     Основними кліматолікувальними ресурсами  є повітря, сонячна радіація і  морська вода, використання яких лежить в основі методів аеротерапії, геліотерапії і таласотерапії.

     Найголовнішими  кліматоподібними чинниками є: географічна широта, висота над рівнем морить, орографія, характер ґрунтового і рослинного покриву, склад повітря, приморське положення. Визначальне значення має географічна широта, бо вона обумовлює зональність і сезонність в розподілі сонячної радіації, температури повітря, атмосферного тиску.

     Бальнеологічні  і водні ресурси

     Морська вода використовується для ванн, душей, обтирань, обливань, тепло-вологих інгаляцій, зрошування уражених органів. Благотворною процедурою є морські купання, під час яких на організм людини закалюючи діють температура, тиск і рух морської води. У зимовий час можна купатися в плавальних басейнах з підігрітою водою.

     Пляжні  ресурси. Пляжі є як місцем відпочинку, так і місцем ефективного кліматологічного і бальнеологічного лікування. На пляжі відбувається поєднання сприятливої дії на організм людини повітря, сонячної радіації і морської води, що лежить в основі методів аеротерапії, геліотерапії і таласотерапії .

     Мінеральні  і термальні води. Мінеральні і термальні води виступають важливим рекреаційним ресурсом оздоровчого і лікувального значення.

     Водні ресурси. Одній з головних функцій, яку, крім інших, водні об'єкти можуть виконувати як рекреаційні ресурси - це естетична функція. Найбільш яскравими прикладами такого роду можуть служити водопади. Такого роду об'єкти мають пріоритетне значення для такого виду рекреаційної діяльності як відпочинок.

     Аграрний-рекреаційні, земельні і біологічні ресурси До природних лікувально-оздоровчих ресурсів відносяться також так звані аграрний-рекреаційні, такі, що включають специфічну фруктово-овочеву продукцію. Сьогодні на провідних світових курортах широко практикується фрукто та виноградолікування.

     Згідно  медичним рекомендаціям на курс лікування  або відпочинку необхідно не меншого 10 кг винограду.

     Природно-заповідні  і культурно-історичні  ресурси. Система рекреаційних занять може бути значно розширена за рахунок ресурсів пізнавально-культурної рекреації. Історичні пам'ятники, парення-пам'ятники садово-паркового мистецтва, старовинні садиби, палаци, культові об'єкти, можуть складати окремі цикли і дозволяють розширювати культурно-просвітницьку програму відпочинку.

4.Типи рекреаційних ресурсів

     Всі рекреаційні ресурси можуть бути представлені таким чином:

     1. Природні:

     1.1 Кліматичні

     1.2 Бальнеологічні:

     1.2.1 Морська вода

     1.2.2 Мінеральні і термальні води

     1.2.3 Лікувальні грязі

     1.2.4 Водні

     1.3 Аграрний-рекреаційні

     1.4 Земляні

     1.5 Біологічні 

     1.6 Ресурси природно-заповідного фонду.

     2. Штучні (антропогенні):

     2.1 Пляжні

     2.2 Культурно-історичні

     2.3 Рекреаційна інфраструктура:

     2.3.1 Лікувальні і оздоровчі установи

     2.3.2 Туристичні установи:

     2.3.2.1 Кемпінги, мотелі і т. д.,

     3.2.2 Автостоянки

     2.3.2.3 Екскурсійні бюро

     2.3.2.4 Туристичні бази і притулки.

5. Рекреаційні ресурси світу. Основні показники оцінки світових рекреаційних ресурсів

     Рекреація – поняття, близьке до туризму, але  більш широке. З англійської мови «Recreation» перекладається як відпочинок, розваги. Отже рекреація – це процес, змістом якого є відпочинок людей у період вільного від роботи часу. Таке розуміння рекреації збігається з тим, що наводиться в літературі. Разом з тим, так як туризм розуміється також, як індустрія туризму, можна говорити про рекреацію як сферу рекреації, тобто сукупність підприємств і галузей, які задовольняють сучасні потреби громадян у цивілізованому, зручному, забезпеченому всім необхідним відпочинку, який дійсно гарантує відновлення фізичних, духовних та нервово-психічних сил людини. Основою рекреації, як і туризму, є рекреаційні ресурси. Їхня економічна оцінка являє собою вартісний вираз натуральних природних властивостей та соціального значення рекреаційних ресурсів, їх екологічного стану, а також економічного ефекту від реалізації конкретної пропозиції. Кількісна характеристика логістичного потенціалу рекреаційного ресурсу повинна бути пов’язана з видами рекреаційної діяльності, що генерується рекреаційним ресурсом та середовищем даного ресурсу. Так, якщо середовищем є земля (суходіл), то її рекреаційним (туристичним) ресурсом можуть бути гори. Цей ресурс генерує такі види рекреації (туризму) як альпінізм, скелелазіння, спелеотуризм, тренінг, екологічний туризм та ін. Водне середовище з ресурсом «річка – озеро – море - канал» генерує різні види водного відпочинку (туризму): круїзм, яхтинг, підводне плавання, дайвинг, спуск на плотах (рафтинг), плавання на човнах, рибальство тощо.

     Отже  рекреаційні ресурси регіону  визначають його інтегрований логістично-рекреаційний потенціал, що складається з: 1) логістичного потенціалу кожного виду рекреаційних ресурсів та об’єктів; 2) логістичного потенціалу матеріально-технічної бази відпочинку (перший потенціал повинен бути більшим за другий); 3) логістичного потенціалу вхідного потоку рекреантів, який ніколи не повинен перевищувати логістичний потенціал матеріально-технічної бази рекреації в регіоні.

Поняття рекреаційного навантаження

     Від потужності рекреаційного потоку залежить рекреаційне навантаження а, отже, і  стан рекреаційних ресурсів. Якщо кількість  відвідувачів не перевищує РРП території, то зміни, спричинені антропогенним навантаженням, компенсуються відновлюючими процесами. При перевищенні РРП відбувається некомпенсоване погіршення середовища відпочинку та зниження рекреаційних властивостей території. Крім того, надмірна концентрація відпочиваючих спричиняє психофізіологічний дискомфорт, зменшуючи тим самим величину рекреаційного ефекту. На ефективність використання рекреаційних ресурсів території впливає просторово-часова диференціація рекреаційного потоку.