Шпаргалка по "Рекреаційна географія"

     Неоднаковий характер впливу на середовище та питоме рекреаційне навантаження окремих рекреаційних занять призводить до різниці в загальному рекреаційному навантаженні на ресурси. Так, при однаковій відвідуваності рекреаційні об'єкти, які використовуються переважно для відпочинку або туризму, зазнають, як правило, в декілька разів більше рекреаційне навантаження, ніж ті, які використовуються переважно для екскурсійної діяльності. При цьому слід зазначити, що рекреаційні об'єкти здатні витримувати певне рекреаційне навантаження.

       Отже, при збільшенні питомого  рекреаційного навантаження знижується  потенційно допустима кількість  рекреантів. Одним із факторів, які  визначають рекреаційний ефект,  є організація рекреаційного  процесу. 

Види  ландшафтів та їх використання в рекреації

     У понятті ландшафту виражена певна пізнавальна воля бачити на земній поверхні не звалище предметів, якою вона предстала в сучасній культурі, а певну, закінчену цілісність, аж до гармонії.

     Види ландшафтів:

     природні;

     культурні.

     Культурним  ландшафтом доцільно називати, з одного боку, будь-який освоєний людиною земний простір. І тоді все просто, вся поверхня землі, якщо вона випробовує вплив людської діяльності, – культурний ландшафт. Культурний ландшафт – це дійсно, по-перше, освоєний людиною простір земної поверхні. Але, по-друге (це істотна добавка), це простір, освоєний не тільки прагматично, але і семантично, що проживається з сенсом, освоєне символічно. І, нарешті, третє. Не просто простір, освоєний культурно і символічно, але і простір, в якому достатньо довго може протікати життя достатньо великої групи людей.

     Розуміючи культурний ландшафт широко, просто як освоєний простір, ми не бачимо зараз  на земній поверхні нічого, окрім культурного  ландшафту.

Ландшафт  як рекреаційний ресурс

     Заповідниками в наш час оголошуються території, що мають загальнодержавне значення. Національна екологічна мережа включає частину земель країни, на яких збереглися майже незмінені чи частково змінені природні ландшафти. Крім того, до складу екологічної мережі входять окремі прибережні ділянки акваторії Азовського і Чорного морів.

     Ландшафти спостерігаються майже на 40% території України. У найменш зміненому вигляді вони збереглися на землях, зайнятих лісами, чагарниками, болотами, на відкритих землях, площа яких становить близько 19,7% території країни. Враховуючи, що лише 44% лісів виконують захисні та природоохоронні функції, можна вважати, що стан, близький до притаманного природного, мають ландшафти на площі майже 12,7% території країни.

Спелеологічні ресурси. Географія  розміщення

     Заказники на території України поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні,    загальногеологічні, палеонтологічні, карстово-спелеологічні та заказники дикої природи;

пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні та культові.

      Своєрідність  туристсько-рекреаційної діяльності в  Донбасі полягає в унікальності ландшафту даного регіону, його достатньо  вигідному економіко-географічному положенні, наявності Азовського моря, розвитої мережі транспортних шляхів, що зв'язують Донбас із морськими портами, близькість до зручних водяних артерій Днепра і Дону, до великих промислових районів і центрів, до важливих сировинних районів промислового Придніпров'я, що має сприяти привабленню до регіону великої кількості туристів і підвищенню ефективності даної галузі економіки. Наявність на території Донбасу мінеральних вод, спелеологічних печер для занять спелеотуризмом і для впровадження сучасного методу лікування, пов'язаного з тривалим перебуванням в умовах своєрідного клімату соляних шахт; найстарішого курорту в Слов'янську, що містить запаси лікувального мулу; унікальних рекреаційно-курортних зон в долині Сіверського Донця і по узбережжю Азовського моря, де тривалість купального сезону складає 90-95 днів при температурі води до 25-27 градусів; лісових ділянок ландшафту уздовж водоймищ та іншого, - усе це обумовило особливості рекреаційно-курортних зон регіону і можливі перспективи будівництва великої кількості санаторно-курортних установ, оздоровчих пансіонатів, дитячих оздоровчих таборів та різноманітних баз відпочинку.

Використання  біокліматичних рекреаційних ресурсів

     В останні десятиліття кліматичні умови все частіше оцінюються як природні ресурси, насамперед, – біокліматичні. Температурний режим повітря і ґрунту в поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи в ґрунті формують біокліматичні ресурси. Річні суми температур рівнинної частини країни з середньодобовими понад 10°С становлять 2100-3600°С і достатні для визрівання основних сільськогосподарських культур. 
Зволоження території зменшується з північного заходу на південний схід. На півночі в природній зоні Полісся в багатьох місцях ґрунти заболочені і потребують осушення. У зоні лісостепу коефіцієнт зволоження дорівнює 1, але у результаті неоднорідності рельєфу тут посилено розвивається водна ерозія ґрунтів, з якою теж необхідно боротися, щоб зберегти їх родючість. У зоні степу зволоження недостатнє, важливим є правильне зрошення ґрунтів, яке б не призводило до їх засолення.

     Різко зменшують ефективність використання біокліматичних ресурсів заморозки, ураганні вітри з грозами, суховії, град.

Характеристика  унікальних природних  об'єктів світу

     Природні  рекреаційні ресурси - це природні умови, об'єкти, явища, які сприятливі для рекреації - відновлення духовних і фізичних сил, витрачених у праці, навчанні, творчості. Природні рекреаційні ресурси України різноманітні. Вся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту. Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного та Азовського морів, водойм і річок, у Кримських горах та Українських Карпатах.

     Природні  ресурси - категорія історична, їх використання пов'язане з розвитком технології виробництва. Був час, коли людина не знала, як використати кам'яне вугілля, виплавляти метал з руди, одержувати і використовувати електроенергію. До відновлюваних ресурсів належать: грунт, рослинний і тваринний світ, деякі мінеральні ресурси, наприклад солі, які осідають в озерах і морських лагунах. Вони можуть відтворюватись у природних процесах і підтримуватись у деякій постійній кількості, що визначається рівнем їх щорічного відтворення і споживання.

     Однак іноді при безгосподарному використанні деякі види відновлюваних ресурсів можуть перейти в розряд не відновлюваних або їх відновлення потребує порівняно більше" часу. Наприклад, родючість ґрунтів, яка підвищується при Їх раціональному використанні, може значно погіршитися при неправильних методах обробки, а ерозія, яка при цьому виникає, часто фізично зменшує ґрунтовий покрив. Те ж саме можна сказати і про ресурси рослинного і тваринного світу. При хижацькому використанні порушується здатність біологічних систем до самовідтворення, і тоді ці ресурси стають практично невідновлюваними.

Види  та використання фіторесурсів

     В Україні є великі природні ресурси  цінних видів рослин, у тому числі  і лікарських. Однак ресурсний  потенціал багатьох цінних видів  обмежений, тому виявлення сировинних резервів та оцінка фіторесурсів, розробка наукового обґрунтування їх невиснажливого використання мають загальнонаціональне значення. Виснаження природних фіторесурсів багатьох цінних видів рослин, що зростають в Україні, значною мірою спричинене відсутністю координації між основними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, у віданні яких знаходяться відповідні ресурси, заготівельними організаціями та фармацевтичною промисловістю. Обмеженими є фіторесурси лікарських рослин, використання яких підлягає суворому контролю — для 21 видів. Це стосується лікарських рослин, ресурсний потенціал яких досить значний в Україні, однак великий попит на їх сировину може спричинити виснаження національної сировинної бази цих рослин (звіробою звичайного, цмину піскового, материнки звичайної, конвалії звичайної, крушини ламкої тощо). Сюди віднесені також види, ресурси яких значно зменшились внаслідок радіоактивного забруднення сировинних ареалів: багна звичайного, журавлини, мучниці, перстачу (калгану) та ін. Фіторесурси 23 видів лікарських рослин природної флори України, сировина яких до недавнього часу використовувалась практичною медициною, зараз на межі виснаження. Кризову ситуація природної сировинної бази цих видів викликано зміною екологічних умов зростання та надмірним використанням сировини. Так аналіз динаміки заготівлі кореневищ аїру за останні 20 років свідчить, що валовий обсяг їх заготівлі в Україні зменшився більше, ніж у 90 разів.  Ресурси цих видів підлягають моніторинговим дослідженням для організації дійових заходів по попередженню виснаження їх запасів.

Узбережжя морів і моря як рекреаційні ресурси

     Прибережна  смуга Азовського і Чорного морів  в межах України займає до 2870 км (з них руйнується до 60%), має виняткову  рекреаційну цінність, відрізняється  підвищеною щільністю населення та динамічним економічним розвитком. Берегова смуга внутрішніх водосховищ та інших поверхневих водних об’єктів становить майже 15000 км, з яких більше 16% мають високий рівень ураженості абразійними, зсувними процесами з активним розвитком підтоплення, просідань та інших небезпечних екзогенних геологічних процесів.

     За  даними регіонального моніторингу  протяжність берегів, що зазнають руйнівних  процесів, за останні 30 років збільшилася  від 2 до 5 разів, і найбільша їх активізація  спостерігається в Автономній Республіці Крим, Одеській, Миколаївській областях, в зонах впливу підпору каскаду Дніпровських водосховищ та поширення слабостійких лесових порід.

     Техногенні  зміни інженерно-геологічних умов берегових територій призводять до погіршення екологічного стану навколишнього середовища в їх межах, що потребує проведення заходів еколого-інженерно-геологічного спрямування при розробці проектів з укріплення берегів поверхневих водних об’єктів і узбережжя морів та їх інженерного захисту.

     Регіональні зміни водного режиму земель узбережжя Азовського і Чорного морів та берегів поверхневих водних об’єктів та зростаючий вплив техногенних чинників і регіональних змін клімату, зумовлюють ускладнення інженерно-екологічних умов територій кордону “суходіл – море, поверхневий водний об’єкт”. Дія вищезазначених факторів посилюється відсутністю спеціалізованих експлуатаційних служб інженерного захисту територій, незадовільним станом наявного фонду захисних споруд, недосконалою структурою науково-технічного забезпечення та еколого-інженерно-геологічного моніторингу берегів поверхневих водних об’єктів і узбережжя морів (далі – берегові території).

     Основні причини зниження стійкості берегових  територій і необхідності подальшого розвитку системи їх інженерного  захисту:

• порушення природного режиму надходжень твердого матеріалу з поверхневих стоків до прибережних територій внаслідок зарегульованості річок та порушень їх водного балансу;
• незбалансованість видобутку донних відкладень в басейнах річок і морів та формування дефіциту пляжних відкладів;
• підтоплення значних площ суходолу в тому числі в межах берегових територій міст та селищ;
• підйом рівнів морів та ґрунтових вод з наступною активізацією процесів абразії;
• зростання техногенних навантажень внаслідок забудови, розширення шляхової мережі;
• недосконалість або практична відсутність систем інженерного захисту на регіональному рівні;
• зміни гідрогеологічного режиму;
• регіональне погіршення еколого-інженерно-геологічних умов прибережних територій внаслідок природно-техногенної активізації підтоплення, зсувів, абразії та інших процесів.

Використання  національних парків у рекреації

     Уряд  надає пріоритетного значення розвитку багатофункціональних територій природно-заповідного фонду, зокрема таких, як національні природні парки та біосферні заповідники, у межах яких не тільки зберігається біологічне та ландшафтне різноманіття, а й створюються умови для відпочинку та оздоровлення людей тощо.

     До  основних завдань розвитку екотуризму в національних природних парках належать законодавче і нормативно-правове оформлення туристичної діяльності, впровадження економічного механізму надання платних туристичних послуг, створення госпрозрахункових рекреаційних структурних підрозділів, забезпечення національних парків відповідною рекреаційно-туристичною інфраструктурою, визначення допустимих величин рекреаційних (туристичних) навантажень на ландшафтні комплекси заповідних територій, формування в туристів та місцевих жителів патріотичного ставлення до природної і культурної спадщини країни.

     Сучасна природоохоронна практика в національних парках світу відводить не менше 75 відсотків площі до суворо охоронної без регулювальних заходів і порушень природної сукцесії, решта використовується з рекреаційною метою, хоч екотуризм допускається скрізь.

     Землі, що перебувають у постійному землекористуванні національних природних парків України, становлять у середньому тільки 25 відсотків від їх загальної площі.

     Головне завдання національних природних парків України полягає в управлінні рекреаційною діяльністю, зокрема відвідуванням території. Здійснення такої екотуристичної діяльності покладається на спеціалізовані державні і комерційні структури - туристські фірми.

Гідромінеральні ресурси. Структура і розміщення

     Гідромінеральні ресурси - природні речовини мінерального походження, що використовуються в господарстві як сировина або джерело енергії.

       Під мінеральними ресурсами розуміють  сукупність різних видів корисних  копалин, які можуть бути використані  за сучасного рівня розвитку  продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електро -  енергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.