Активи підприємства їх класифікація та оцінка

Таблиця 1.3.1

Склад, структура  та динаміка майна підприємства

Капітал (майно)	На початок року		На кінець року		Зміна (+,-)		Темп  росту (зниж.) %
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Всього	113473,54	100	158488,03	100	45014,49	-	39,67
в т. ч.:	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х
основний капітал	60962,88	53,72	96934,94	61,16	35972,06	7,44	59,01
оборотний капітал	52510,66	46,28	61553,09	38,84	9042,43	-7,44	17,22
в т. ч.:	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х
у сфері виробництва	11172,48	9,85	14950,08	9,43	3777,6	-0,41	33,81
у сфері обігу	13601,28	11,99	16029,672	10,11	2428,39	-1,87	17,85

Коефіцієнт  мобільності (Км) = Оборотні активи / Необоротні активи

Км (початок року) =52510,66/113473,54*100% = 46,28(%)

Км (кінець року) = 61553,09/158488,03*100% = 38,84(%)

Зміна = 38,84% – 46,28% = -7,44%

Висновок:  вартість  майна підприємства  за звітний рік збільшилась на

45014,49тис. грн., або на 39,67%,  з 113473,54тис. грн. на початок  року до 115848,03 тис. грн. на кінець року, у тому числі нерухоме майно збільшилось на 35972,06тис. грн.,   або    на 59,01%.     Приріст    поточних   активів    склав 9042,43 тис. грн., або 17,22%. Тобто за звітний період у нерухоме майно було вкладено у 3,0 рази (35972,06/ 9042,43) більше коштів, ніж у поточні активи.

Коефіцієнт мобільності  коштів (відношення суми мобільних  активів до загальної вартості активів) на кінець року становить 38,84%, що на 7,44% менше, ніж на початку року.

Темп приросту мобільних  коштів приблизно в 3,4 рази (59,01%/17,22%) нижчий, ніж іммобілізованих, що визначає тенденцію до сповільнення оборотності оборотних коштів.

 Щодо структури майна  підприємства, то частка основного  капіталу за звітний період  зросла на 7,44% і на кінець звітного  періоду склала 61,16%, а оборотного  капіталу частка знизилась на 7,44% і на кінець звітного періоду  склала 38,84%. Частка оборотного капіталу  у сфері обігу скоротилась  на 1,87% і становить 10,11%; питома вага коштів, що перебувають у сфері виробництва зменшилась на 0,41 % і становить на кінець звітного періоду 9,43%. Це може бути викликано незначним збільшенням виробничих запасів, МШП і незавершеного виробництва, а також збільшенням готової продукції на складі та відвантаженої покупцям. Збільшення питомої ваги основного капіталу в загальній його вартості може вказувати на суттєві зміни в характері виробництва, заморожування капіталу в основних засобах або його втрати у зв’язку із моральною або фізичною зношеністю, що підвищує ризик неліквідності.

Слід  зазначити, що завдання аналізу фінансового  стану підприємства змінюються залежно  від зацікавленості різних груп користувачів аналітичним матеріалом.

Так, наприклад, податкові органи за даними звітності намагаються отримати відомості про результати діяльності підприємства, вплив окремих чинників на відхилення від прогнозних, передбачуваних результатів, про структуру валового прибутку та його розподіл.

Акціонерів, що вклали свої кошти у власний  капітал підприємства, цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на майбутнє. Окрім того, їх цікавить рентабельність підприємницької  діяльності та політика керівництва  щодо виплати дивідендів. Ці ж питання  цікавлять і держателів облігацій, які випускає підприємство. Оскільки банки зацікавлені в повноті  та своєчасності погашення одержаних  підприємством позик, їх цікавить кредитоспроможність  підприємства.

Оцінку  платоспроможності підприємства, перспектив його розвитку, рівня рентабельності проводять і фондові біржі, які  купують і продають акції та облігації  підприємства з метою одержання  прибутку у фомі курсової різниці. Для вивчення тенденцій розвитку окремих галузей народного господарства і розроблення рекомендацій із регулювання економіки країни статистичні органи вивчають і дають оцінку змінам низки аналітичних показників фінансової діяльності підприємств за кілька років.

Отже, без ефективного проведення фінансового  аналізу, за умовами ринкової економіки, підприємство приречене на банкрутство.[5.с.47]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Управління оборотними активами  підприємства

Економіка України в умовах розвитку ринкових відносин потребує нових підходів до управління оборотними активами. Розвиток ринкових відносин в Україні залежить від ефективних результатів діяльності підприємств, вмілого формування і використанням  оборотних активів підприємства. Система управління оборотними активами як важливим елементом підвищення ефективності функціонування підприємств, і як наслідок всієї економіки України, набуває  особливої актуальності.[19]

Оборотні активи – це активи, що обслуговують господарський  процес і забезпечують його неперервність.  Оборотними активами підприємства є  сировина, матеріали, паливо, тара, малоцінні  та швидкозношувані предмети, готова продукція, ліквідні цінні папери, грошові  кошти. Такі активи, як дебіторська  заборгованість, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, є  досить специфічними оборотними активами, які певною мірою відображують недосконалість, незавершеність та неперервність виробничого  процесу.

Оборотні активи беруть участь як у процесі виробництва, так  і в процесі реалізації продукції. Активи, які використовуються у виробничому  процесі протягом одного операційного циклу, повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції і  часто змінюють свою початкову форму. Активи, що мають грошову форму, безпосередньо  не беруть участі у процесі виробництва. Вони обслуговують кругообіг капіталу підприємства та об’єднують процеси  виробництва й реалізації продукції. Кругообіг оборотного капіталу здійснюється протягом одного операційного циклу: грошові  кошти авансуються у виробничі  запаси, в процесі виробництва  створюється нова продукція, продукція  реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану  продукцію надходить на розрахунковий  рахунок і знову авансується  у виробництво. Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу оборотного капіталу забезпечує неперервність  виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, авансовані у виробництво.

Оборотні активи підприємства на відміну від необоротних мають  досить рухливу структуру. При змінах на ринку залежно від сезону, роботи постачальників тощо запаси сировини, готової продукції та залишки  на розрахунковому рахунку можуть коливатись у значних межах. При цьому  завжди можна визначити максимальний і мінімальний рівні оборотних  активів. Різницю між максимальним та мінімальним рівнем оборотних  активів називають сезонною (змінною) складовою, оскільки при стабільній ситуації в економіці значні коливання  рівня оборотних активів переважно  пов’язані із сезонним характером діяльності підприємства. [15.с.95]

Змінна складова оборотного капіталу відображає додаткові оборотні активи, необхідні для забезпечення виробничого циклу в пікові періоди або як страховий запас. Так, при зростанні ділової активності збільшується обсяг продаж, що викликає збільшення товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів.

Системна складова характеризує ту частину оборотного капіталу, потреби  в якій залишаються відносно незмінними протягом усього операційного циклу. Іншими словами, це той необхідний мінімальний  рівень оборотних активів, який потрібен для здійснення виробничої діяльності.

Управління виробничим процесом і оборотними активами на підприємстві належить до завдань, які вирішують  менеджери-економісти. Оскільки процеси  виробництва та реалізації продукції  супроводжуються рухом фінансових ресурсів, активну участь у вирішенні  завдань, пов'язаних з управлінням  оборотними активами підприємства беруть фінансові менеджери.[17]   

До найважливіших  із таких завдань належать:

• визначення оптимального обсягу та структури оборотних активів;

• мінімізація витрат на фінансування та підтримку певного  їх обсягу;

• управління чистим оборотним  капіталом підприємства;

• забезпечення ліквідності  та платоспроможності;

• формування оптимального обсягу товарно-матеріальних запасів;

• управління дебіторською заборгованістю;

• управління грошовими  коштами тощо.

У процесі управління оборотними активами при визначенні потреби  в оборотному капіталі фінансовий менеджер насамперед аналізує структуру, оборотність, ліквідність оборотних активів, а також забезпеченість оборотним  і чистим оборотним капіталом  підприємства. Аналізуючи у середнені та максимальні значення таких показників на інших підприємствах галузі, а також враховуючи політику підприємства щодо фінансування оборотного капіталу, менеджер приймає відповідні управлінські рішення. Незважаючи на те що частка оборотних активів в активах підприємства значною мірою визначається його галузевою належністю (близько 40—50 % активів промислових підприємств є оборотними активами), основну увагу при управлінні оборотним капіталом зосереджують на формуванні оптимальних для підприємства обсягу та структури оборотних активів. Обсяг оборотних активів має бути достатнім для забезпечення в довгостроковому періоді стабільної виробничої та фінансової діяльності підприємства. Крім того, він повинен бути оптимальним у контексті управління поточною діяльністю підприємства, тобто забезпечувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб'єкта на належному рівні.

У процесі реалізації будь-якої політики управління оборотним капіталом  підприємства повинні намагатись прискорити оборотність оборотних активів  з тим, щоб вивільнити частину  оборотних коштів та поліпшити ефективність їх використання. [12.с.75]

Прискорення оборотності  може відбуватися на всіх стадіях  кругообігу:

• на стадії формування запасів — за рахунок визначення зайвих запасів та їх ліквідації, оптимального вибору постачальників і поліпшення організації постачання;
• на стадії виробництва — за рахунок впровадження нових технологій та підвищення ефективності праці, що сприятиме скороченню виробничого циклу без зниження якості продукції, яку виробляють;
• на стадії реалізації продукції — за рахунок раціональної організації збуту, що, зокрема, забезпечується формуванням і реалізацією ефективної кредитної політики.

Підвищення оборотності  обігових коштів дає змогу збільшити  обсяги виробництва й реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

При визначенні потреби в  оборотному капіталі та реалізації тієї чи іншої політики інвестування оборотних  активів потрібно також враховувати  стан економіки в цілому. Підприємства, які організовують свою діяльність в умовах перехідної економіки, як правило, підтримують значний рівень оборотного капіталу, зокрема товарно-матеріальних запасів, що обумовлено необхідністю забезпечувати  в умовах нестабільного ринку  неперервність та рентабельність виробничого  процесу.[15.с.85]

Наслідком впровадження ефективної політики управління оборотними активами мають стати:

• забезпечення безперебійної роботи підприємства;
• зниження обсягів вільних поточних активів, і, як наслідок, зниження витрат на їх фінансування;
• прискорення обороту оборотних активів
• максимізація прибутку підприємства при збереженні ліквідності.

Управління оборотними активами в першу чергу має передбачати  визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. [10.с.289]

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

До активів відносяться  всі види майна підприємства, що належить йому на