Управління інвестиційним проектом

Для розрахунку NPV проекту  необхідно визначити ставку дисконту, використовувати її для дисконтування  потоків витрат і вигод і сумувати дисконтовані вигоди і витрати. При проведенні фінансового аналізу ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми. В економічному аналізі ставка дисконту являє собою закладену вартість капіталу, тобто прибуток, що міг би бути отриманий при інвестуванні найбільш прибуткових альтернативних проектів. Якщо NPV є позитивною, тоді проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту буде достатньо тільки для покриття витрат. Якщо NPV менше нуля, то проект не приймається.

Розрахунок NPV здійснюється за такими формулами 1.7. –1.8.:

å

(1.7 )

 

де, Вt - вигоди за проектом на рік t;

Сt - витрати за проектом на рік t;

i - ставка дисконтування;

n - тривалість (термін життя)  проекту.

åå

(1.8 )

 

введення її до холдингу. У подібних ситуаціях для визначення NPV треба скористатися формулою Гордона, що має такий вигляд:

NPV = - Co,

(1.9)

 

де , В1 - вигоди за проектом наприкінці першого року після здійснення інвестицій;

g - темп, з яким, як очікується, зростатимуть щорічно надходження

коштів надалі.

Основна перевага NPV полягає  в тому, що всі розрахунки здійснюються на основі грошових потоків, а не чистих прибутків. Крім того, ефективність головного  проекту можна оцінити шляхом підсумовування NPV його окремих підпроектів. Це дуже важлива здатність, що дає  можливість використовувати NPV як основний критерій при аналізі інвестиційного проекту. Основний недолік NPV полягає  в тому, що її розрахунок потребує детального прогнозу грошових потоків на термін життя проекту. Часто припускається  сталість ставки дисконту. [53]

При аналізі залежності NPV від ставки дисконту використовується крива, що має назву профіль NPV. Ця залежність подана на рис. 1.2.

Таким критерієм визначення ефективності проектів є внутрішня  норма рентабельності - Internal Rate of Return (IRR). У літературі зустрічаються  й інші назви: внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка прибутку, внутрішня  норма прибутковості, внутрішній коефіцієнт окупності інвестицій. IRR являє собою, по суті, рівень окупності коштів, спрямованих  на цілі інвестування

NPV

 

 

 

 

 

Ставка дисконту

Рис. 1.1. Залежність розміру  чистої поточної вартості від ставки дисконту.

IRR проекту дорівнює ставці  дисконту, при якій сумарні дисконтовані  вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим  витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю. Розрахунок IRR провадиться методом  послідовних наближень величини NPV до нуля при різноманітних  ставках дисконтування. Розрахунки проводяться за формулою:

 

å

(1.10 )

 

На практиці визначення IRR проводиться за допомогою такої  формули:

 

(1.11 )

 

де, А - розмір ставки дисконту, при якій NPV більше нуля;

В - розмір ставки дисконту, при якій NPV менше нуля;

а - розмір позитивної NPV, при  розмірі ставки дисконту А;

у - розмір негативної NPV, при  розмірі ставки дисконту В. [66]

Якщо значення IRR проекту  для приватних інвесторів більше, аніж існуюча ставка рефінансування банків, а для держави - аніж нормативна ставка дисконту, і більше, аніж IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня  ризику, то проект може бути рекомендований для фінансування.

Істотна різниця NPV і IRR полягає  в тому, що використання IRR завжди призводить до використання того самого проекту, у той час як вибір по NPV залежить від обраної ставки дисконту. Вибір  проектів по NPV правильний настільки, наскільки  правильно обрана ставка дисконту.

Індекс прибутковості - Profitability Index (PI) - це відношення віддачі капіталу до вкладеного капіталу. Для реальних інвестицій, що тривають декілька років  показник PI підраховується відношенням  віддачі капіталу, тобто суми фінансових результатів по роках, рахуючи від  дати перших інвестицій, до вкладеного капіталу.

 

(1.12 )

 

PI тісно пов'язаний із NPV. Якщо NPV позитивна, тоді і PI більше 1, і навпаки.

Очевидно, що розмір критерію "PI більше 1", свідчить про доцільність  реалізації проекту, причому, чим більше розмір PI перевищує одиницю, тим  більше інвестиційна принадність проекту. Іншими словами, дисконтовані прибутки від реалізації проекту в PI разом  перевершують дисконтовані інвестиційні витрати.

Період окупності інвестиційних  вкладень - Payback Period (PP) - це період, за який віддача на капітал досягає значення суми початкових інвестицій. Під віддачею на капітал у випадку реальних інвестицій розуміється сума дисконтування  фінансових результатів по роках, підрахованих без початкових інвестицій.

Дисконтований термін окупності  інвестицій (DPP) - є більш довершеним методом оцінки інвестиційних вкладень. Він має всі переваги періоду  окупності інвестицій. Але, на відміну  від PP, DPP бере до уваги тимчасовий аспект вартості грошей. Тому метод DPP - це корисний крок в бік кращого теоретичного обгрунтування проектів.

Метод DPP дисконтує щорічні  чисті грошові надходження і  визначає, яка кількість років  буде потрібна для цих дисконтованих  потоків, щоб вони окупили початкові  витрати на інвестиції. Тому що DPP враховує тимчасовий аспект вартості грошей, він  дає більш довгий термін окупності  інвестицій, аніж PP, і бере до уваги  більшу кількість грошових потоків  від капіталовкладень.

Інша перевага DPP над традиційним  методом PP полягає в тому, що він  має чіткий критерій прийнятності проектів. При використанні DPP проект приймається, якщо він окупає себе протягом свого  терміна життя.

Дисконтваний період окупності  має спільний із PP недолік: він не бере до уваги всі грошові потоки після завершення терміну здійснення проекту. Але, тому що DPP завжди довше PP, то DPP виключає меншу кількість цих грошових надходжень. [11]

Що стосується правил використання всіх перерахованих вище критеріїв, то якщо існують загальні бюджетні обмеження, а вигоди і витрати  змінюють знак не більше одного разу, то для ранжування проектів використовується коефіцієнт вигоди/витрати або внутрішня  норма рентабельності. Якщо немає  ні бюджетних обмежень, ні обмежень на доступність коштів, тоді використовується тільки чиста поточна вартість, при  стабільності NPV і IRR.

 

 

1.3 Методичні підходи  до визначення ризиків проекту

 

Аналіз ризиків проекту. Метою аналізу проектних ризиків  є оцінка усіх видів ризиків проекту, а також визначення: можливих шляхів зниження ризику; ступеня доцільності  реалізації проекту при існуючому  рівні ризику і засобах його зниження. Аналіз проектних ризиків передбачає рішення таких завдань: визначення ризиків проекту; оцінка ризику проекту; визначення чинників, що впливають  на ризик; пошук шляхів скорочення ризиків; урахування ризику при оцінці доцільності  реалізації проекту; урахування ризику при оцінці доцільності реалізації засобу фінансування проекту.

Існує принаймні два підходи  до визначення ризику - у термінах витрат і збитків і в термінах неточності. [1]

У термінах неточності ризик  визначається як можливість того, що збитки будуть більше визначеного значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування витрат і  збитків.

У інвестиційному і фінансовому  менеджменті найчастіше під ризиком  розуміють міру неточності в одержанні  очікуваних прибутків від заданих  інвестицій. Очевидно, що для загального визначення ризику варто виходити з  того, при яких умовах він виникає.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання  очікуваного рівня прибутковості, а засобом досягнення цілі - реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту - це міра неточності в одержанні  очікуваного рівня прибутковості  при реалізації даного проекту. [5]

Вся розмаїтість ризику взаємозалежна. У ієрархічній системі ризиків  початковим можна визнати інвестиційний  ризик, тому що якщо немає вкладень, тоді немає ризику їх втратити. Інвестиційний  ризик має місце в підприємницькому середовищі, але може в деяких випадках виникати в системі споживання. Ризики інвестиційних проектів можуть підрозділятися на три великі групи: фінансові, будівельні, експлуатаційні.

Інвестиційний споживчий  ризик виникає в тому випадку, коли вкладення в товари тривалого  користування (котеджі, авто, гаражі й  ін.) із метою їхнього подальшого використання в підприємницькій  діяльності (продаж, найм, гарантія, виробництво) не досягають своїх цілей з  різних причин.

Підприємницький ризик обумовлений  характером вірогідності практично  усіх виробничих процесів і реалізації, конкуренцією, інфляційним впливом, наявністю фізичних ризиків (втрата майна в результаті стихійного лиха), а також непевністю, що викликана  неповною і неточною інформацією, що міститься в інвестиційній програмі. Це, по-перше, пов'язано з можливою зміною законодавства (посилення екологічних  вимог, умов оподатковування, реінвестування прибутків, зміни рівня процентних ставок, введення обмежень і ліцензій).

Фінансові ризики - це сукупність взаємозалежних ризиків невиконання  фінансових зобов'язань протилежною  стороною і ризиків зміни кон'юнктури  фінансових ринків.

Фінансові ризики, що беруть на себе банки і клієнти, тісно  взаємозалежні між собою. Цим  ризикам підлягають як інвестори, так  і кредитори і дебітори. Кредитні ризики займають головне місце в  групі фінансових ризиків. Кредитний ризик виникає у випадку неповернення боргу. Валютний ризик виникає в зв'язку з непевністю майбутнього руху ресурсів національної валюти по відношенню до закордонних валют. Впливу валютного ризику підлягають усі суб'єкти інвестиційної діяльності, що здійснюють фінансові операції у валютах закордонних країн.

Будівельні ризики - це ризики, що виникають у процесі реалізації проекту. У залежності від типу фінансування проекту ці ризики діляться між учасниками здійснення проекту або приймаються  на себе тієї або іншою стороною. Ризик перевищення кошторису. Проектно-кошторисна вартість може бути перевищена з вини учасників проекту. Ризик невчасного завершення термінів завдяки змінам у складі проекту, зриви постачання матеріально-технічних ресурсів.

Ризик порушення умов договору виникає через зміну умов функціону-вання  інвестора і підрядної організації (фінансова неспроможність інвестора, зміна ставок оподатковування прибутку, умов одержання банківських кредитів і погашення раніше отриманих  позичок, амортизаційної політики, невиконання  угод субпідрядниками, проектантами й  іншими учасниками проекту).

Ризик падіння попиту виникає  при зміні потреб у продукції  будівельної галузі в зв'язку з  загальним спадом виробництва, кризою фінансів, бюджетним дефіцитом. Експлуатаційні ризики виникають після введення об'єкта в дію і виходу на проектну потужність.

Очолює ієрархію проектний  ризик, що буває внутрішнім і зовнішнім. Зовнішні ризики, у свою чергу, діляться на прогнозовані і непрогнозовані.

Зовнішні непрогнозовані ризики врахувати практично неможливо. Зовнішні ж прогнозовані ризики при  аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків належать: ринковий ризик через погіршення можливостей  одержання сировини, збільшення на нього цін, зміни вимог споживачів продукції, посилення конкуренції  і т.п.; операційний ризик пов'язаний із відхиленням від цілей проекту  і неможливістю підтримки управління проектом; ризик шкідливого екологічного впливу; ризик негативних соціальних наслідків; ризик зміни валютних курсів; ризик непрогнозованої інфляції; ризик податкового пресу.

Внутрішні ризики діляться на планово-фінансові, пов'язані зі зривом плану робіт і перевитратами  коштів, і технічні, пов'язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній  документації. Проектні ризики обумовлені особливостями його життєвого циклу. Для оцінки ризику при виборі варіанта інвестування можна використовувати  метод експертних оцінок ризиків  у різних фазах проекту. При аналізі  ризиків у передінвестиційній фазі оцінюють фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, функції і завдання основних учасників  проекту і рівень гарантій по інвестиціях  і кредитах. У інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, якість виконання проектних робіт. У експлуатаційній фазі оцінці піддаються чинники, що негативно впливають  на реалізацію проекту. Це затримка будівництва, перевищення витрат, незгода щодо фінансування, нездатність контрагентів, втручання держави, поява збитків, збільшення цін на сировину й енергоносії, некваліфіковане персоналом.

Узагальнюючи вищевикладені  підходи до оцінки інвестиційних  ризиків, слід зазначити, що, незважаючи на те, що усі вони мають свої хиби, кожний із них має право на існування. Західними фірмами, як правило, для  підвищення надійності результатів  застосовується відразу декілька методів  аналізу ризику. Цікаво, що у світовій практиці найбільше поширеним методом  врахування ризику є введення ризикової  надбавки в значення ставки дисконтування, що передбачає використання моделі оцінки капітальних активів. Проте в  Україні використання оцінки капітальних  активів практично неможливо  через відсутність необхідної для  розрахунків інформації. Крім того, модель оцінки капітальних активів  враховує тільки систематичний ризик, чого для багатьох західних компаній цілком достатньо, через те, що вони володіють добре диверсифікованими  інвестиційними портфелями. А для  підприємств України характерний  відносно високий рівень спеціалізації, тому несистематичний ризик не усунутий і потрібна його оцінка.