Управління інвестиційним проектом

Детальний аналіз можливих альтернатив повинен мати місце  на стадії попередньому відбору, оскільки його виконання на стадії ТЕО було б занадто дорогим і тривалим. Зокрема, аналіз повинен охопити  різноманітні альтернативи, обумовлені в таких основних областях (компонентах) дослідження: стратегії проекту  або корпоративні стратегії і  рамки проекту; ринок і концепція  маркетингу; сировина, основні і  допоміжні виробничі матеріали; місце розташування, ділянка і  навколишнє середовище; проектування і технологія; організація і накладні витрати; трудові ресурси, зокрема, управлінські кадри, витрати на оплату робочої сили, а також потреби  у фаховому навчанні і витрати  на нього;

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) повинно дати всю необхідну  інформацію для ухвалення рішення  про інвестування (додаток Б). Отже, комерційні, технічні, фінансові, економічні й екологічні передумови для інвестиційного проекту повинні бути визначені  і критично оцінені на основі альтернативних варіантів рішень, уже розглянутих  на стадії попередньому відбору . Результатом  цих зусиль і є проект, попередні  умови і цілі якого були чітко  визначені, виходячи з основної цілі можливих варіантів стратегії маркетингу, бажаної і досягнутої частки ринку, відповідних виробничих потужностей, місця розташування підприємства, наявної  сировини і матеріалів, що відповідає технології і, якщо потрібно, оцінці впливу виробництва на навколишнє середовище. Фінансова частина досліджень полягає у визначенні обсягу інвестицій, включаючи чистий оборотний капітал, витрати виробництва і маркетингу, прибуток на інвестований капітал.

Остаточна оцінка інвестиційних  і виробничих витрат, а також наступні розрахунки фінансової й економічної  прибутковості доцільні тільки в  тому випадку, якщо визначені рамки  проекту з урахуванням усіх важливих аспектів і пов'язаних із ними витрат. Весь обсяг проекту повинен бути поданий у кресленнях і схемах, що послужать підгрунтям подальшої  роботи. [15]

Розробка ТЕО повинна  здійснюватися тільки тоді, коли необхідні  фінансові кошти, визначені дослідженнями, можуть бути виявлені з достатнім  ступенем точності. Мало змісту в ТЕО  без надійної гарантії того, що у  випадку позитивного рішення  необхідні кошти будуть знайдені. З цієї причини можливе фінансування проекту повинно бути розглянуте ще на ранній стадії ТЕО, оскільки фінансові  умови безпосередній вплив на повні витрати і, таким чином, - на фінансову здійсненність проекту.

Інвестиційна фаза. Інвестиційна фаза, або фаза впровадження проекту (додаток Б), містить у собі широкий спектр консультаційних і проектних робіт, у першу чергу і головним чином, в галузі управління проектом. Інвестиційна фаза може бути розділена на такі стадії:

• установлення правової, фінансової й організаційної основ для здійснення проекту;
• придбання і передача технологій, включаючи основні проектні роботи;
• детальне проектне опрацювання і висновок контрактів, включаючи участь у тендерах, оцінку пропозицій і проведення переговорів;
• придбання землі, будівельні роботи й встановлення устаткування;
• предвиробничий маркетинг, включаючи забезпечення постачань і формування адміністрації фірми;
• набір і навчання персоналу;
• здавання в експлуатацію і пуск підприємства. [15]
• детальні проектно-конструкторські роботи містять у собі роботи з підготування ділянки, остаточний вибір технології й устаткування, весь діапазон робіт із планування й упорядкування графіка будівництва, а також підготування маршрутно-технологічних карт, масштабних креслень і різноманітних схем.

На стадії участі в тендерах і оцінки пропозицій особливо важливо  одержати широку пропозицію по товарах  і послугах для проекту від  великого числа вітчизняних і  міжнародних постачальників, що добре  зарекомендували себе. Переговори і  укладення контрактів пов'язані  з правовими зобов'язаннями, що виникають  при передачі технологій, будівництві  будинків, закупівлі й установці  машин і устаткування, а також  при фінансуванні. На цій стадії відбувається підписання договорів  між інвестором або підприємцем, з одного боку, і фінансовими установами, консультантами, архітекторами і  постачальниками сировини, матеріалів і необхідних ресурсів - з іншого. При проведенні переговорів країни, що розвиваються, зіштовхуються з  великими проблемами, тому необхідна  взаємодія з досвідченими консультаційними фірмами. Але навіть вибір потрібної  консультаційної фірми найчастіше є складним і ґрунтується на відповідному досвіді і довірі. [15]

Стадія будівництва містить  у собі підготування ділянки для  забудови, спорудження будинків і  інші цивільні будівельні роботи, а  також постачання і монтаж устаткування відповідно до намічених програм  і графіків. Набір і навчання персоналу, що проводяться одночасно з етапом будівництва, можуть мати вирішальне значення для очікуваного росту продуктивності й ефективності роботи підприємства. Особливо важливим є своєчасний початок  маркетингової діяльності для підготування ринку нового товару (передвиробничий  маркетинг) і забезпечення постачання найважливіших матеріалів і сировини (маркетинг постачання).

Здавання в експлуатацію і пуск підприємства - зазвичай короткий, але технічно важливий період здійснення проекту. Він зв'язує попередню фазу будівництва з попередньою експлуатаційною (виробничою). Успіх, досягнутий на цьому етапі, демонструє ефективність планування і здійснення проекту, провіщаючи його майбутню дієвість. [41]

Слід зазначити, що в передінвестиційний фазі якість і надійність проекту  є більш важливими, аніж чинник часу, тоді як в інвестиційній значення тимчасового чинника зростає  в зв'язку з необхідністю утримати проект у рамках даних прогнозу, отриманих у ТЕО. Отже, принципово помилковою є поведінка інвесторів, коли вони, скаржачись на тривалий і  дорогий процес підготування проекту, намагаються скоротити стадії підготування й аналізу, переходячи безпосередньо  від ідентифікації проекту до заявки на позичку. Промислове інвестування звичайно утягує довгострокові фінансові  внески, і час, витрачений на вивчення стратегічних ринків, територіальних, технічних, управлінських, організаційних і фінансових альтернатив проекту, щоб знайти оптимальне рішення, окупається у багато разів. [15]

Фаза експлуатації. Проблеми фази експлуатації (додаток Б) потребують розгляду як з короткострокових, так і з довгострокових позицій. Короткострокові стосуються початку виробництва, коли можуть виникати проблеми, пов'язані з застосуванням технології, роботою устаткування або недостатньої продуктивності праці через недостатність кваліфікованого персоналу. Довгостроковий підхід стосується обраної стратегії і сукупних витрат на виробництво і маркетинг, а також надходжень від продажів. Ці чинники безпосередньо пов'язані з прогнозом, зробленим у передінвестиційній фазі. Якщо стратегії і перспективні оцінки виявляться помилковими, внести будь-які корективи буде не тільки складно, але і винятково дорого. [15]

 

 

1.2 Методичні підходи  до аналізу інвестиційних проектів, орієнтованих на впровадження  нових видів продуктів

 

Аналіз беззбитковості проекту. Всі витрати за проектом поділяються на інвестиційні і поточні. До інвестиційних належать витрати на інвестиції до основного капіталу (придбання землі, будівництво будинків і споруд, покупка або оренда технологій і устаткування), виробничі витрати і потреби в оборотному капіталі. [66]

Поточні витрати - це витрати  на випуск продукції, що містять витрати  на придбання сировини, основних і  супутніх матеріалів, оплату праці, загальнозаводські  і накладні витрати. Поточні витрати  проекту належать до валових витрат, що враховуються як при розрахунку податку з прибутку підприємств, так і при проектуванні грошових потоків. Розрахунок планових поточних витрат є однією з найскладніших  процедур, що передбачає послідовне визначення кожної зі статей.

У ході аналізу проекту  при розрахунках витрат окремо плануються поточні грошові витрати і  поточні витрати в матеріальній і нематеріальній формі. Для планування поточних витрат найбільш прийнятною є структура, подана в додатку  В. Ця таблиця використовується як для  розрахунку поточних витрат у цілому, так і для грошових витрат. Поточні  витрати необхідно спланувати в  часі і по видах потоків (грошовий, матеріальний, нематеріальний).

Прямі витрати доцільно розраховувати  окремо на одиницю продукції, потім - на всю реалізовану продукцію, а  непрямі витрати розраховувати  відразу на реалізовану продукцію. Тому що грошові оцінки поточних витрат - це основа аналізу інвестиційного проекту, необхідно ретельно перевіряти всі статті витрат, що можуть істотно  вплинути на його ефективність і здійсненність. Розрахунок поточних витрат проводиться  на кожній стадії проекту, їхній обсяг  постійно уточнюється, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат. При керуванні структурою поточних витрат варто враховувати ефект  виробничого важеля (ливериджа). Виробничий важіль - це залежність доходу від структури  витрат, що обумовлена зміною обсягів  виробництва. Проте зростання цих  показників (обсяг продажу і прибутку) неоднаковий: внаслідок наявності  умовно-постійних витрат зміна доходу завжди є більш значною, аніж зміна  обсягів виробництва як у бік  зниження, так і в бік підвищення. Кількісна міра операційного ливериджа - показник DL, розраховується за формулою: [46]

 

(1.1 )

 

де, S - загальна очікувана сума прибутків;

С - витрати на здійснення;

Сс - умовно-постійні витрати.

Ливеридж показує, на скільки  відсотків збільшиться прибуток від збільшення виторгу на 1%.

Співвідношення між статтями поточних витрат може бути різним і  визначається технічною і технологічною  політикою, обраною при підготуванні проекту.

Зміна структури поточних витрат може істотно вплинути на розмір доходу. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням умовно-постійних  витрат і відносного зменшення умовно-перемінних. Цей взаємозв'язок характеризується категорією виробничого важеля. Його рівень тим вище, чим вище частина  умовно-постійних витрат.

Виробничий важіль показує  потенційну можливість впливати на валовий  прибуток шляхом зміни структури  поточних (валових) витрат і обсягу виробництва (продажів). [12]

Ефект виробничого важеля означає, що при збільшенні обсягів  виробництва і реалізації постійні витрати зменшуються, а прибуток фірми збільшується.

Розрахунок точки беззбитковості. Ціль аналізу беззбитковості - визначення обсягу продукції, для якого розмір виручки від продажу дорівнює витратам. Коли обсяг продажу є  нижчим за цю точку, фірма зазнає збитків, а в точці, де виторг дорівнює витратам, фірма веде бізнес беззбитково.

Обсяг продажів у точці  беззбитковості являє собою вартість беззбиткових продажів, а ціна одиниці  продукції в цьому випадку  є беззбитковою ціною продажів.

Якщо виробнича програма включає різноманітні продукти, то для будь-якого беззбиткового  обсягу продажів будуть існувати різноманітні варіанти цін на продукцію, але не буде єдиної беззбиткової ціни. [33]

Точка беззбитковості (ТБ) - це обсяг реалізації, при якому  прибутки підприємства дорівнюють його витратам. Вона розраховується за формулою:

(1.2 )

   

де, ПВ - постійні витрати;

Ц - ціна одиниці продукції;

ПРВс - середні перемінні витрати.

Точка беззбитковості в натуральних  одиницях знаходиться за формулою:

 

(1.3 )

 

де, ПВ - постійні витрати;

МП - маржинальний прибуток на одиницю продукції.

Маржинальний прибуток на одиницю продукції - це різниця між  ціною одиниці продукції і  середніх перемінних витрат. Він розраховується:

(1.4 )

 

Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях використовується формула:

(1.5 )

 

Де, ПВ - постійні витрати;

Кмп - коефіцієнт маржинального прибутку.

У свою чергу, коефіцієнт маржинального  прибутку знаходиться за такою формулою:

 

(1.6 )

 

де , Ц - ціна одиниці продукції;

МП - маржинальний прибуток на одиницю продукції.

Критерії ефективності проектів. Використання критеріїв ефективності інвестиційних проектів допомагає  прийняти, схвалити або змінити проект. Вибір конкретного критерію для  висновку про ефективність проекту  залежить від певних чинників - існуючої ринкової перспективи, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливань грошових потоків і можливості одержання прибутку.

Чиста поточна вартість - Net Present Value (NPV) - це найбільш узагаль-нюючий показник доцільності реалізації того або іншого інвестиційного проекту. [11] У літературі зустрічаються й  інші його назви: чиста приведена  вартість, чиста приведена цінність, дисконтовані чисті вигоди. NPV являє  собою дисконтовану цінність проекту (поточну вартість прибутків або  вигоду від здійснених інвестицій) і дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод і  поточної вартості теперішніх і майбутніх  витрат проекту в плині всього його циклу.