Сутність інвестиційного аналізу

Аналіз динаміки заготівлі деревини показує, що загальноекономічна криза, яка призвела до обвального падіння  виробництва у переважній більшості  галузей української економіки, не мала такого сильного впливу на виробництво  продукції лісового господарства.

Загальний рівень заготівлі деревини у натуральних показниках в останні  роки  складав 85-90% від рівня 1990 року, а у 2001 році перевищив 95% (для порівняння в Росії обсяги виробництва за цей період скоротились у 3 рази).

Фактична вартість основних фондів підприємств, основною формою діяльності яких є ведення лісогосподарської  діяльності та виконання лісозаготівельних  робіт, на кінець 2000 року становила 693,7 млн. грн., або 0,1% вартості основних виробничих фондів в економіці. З них вартість:

• будівель, споруд та передавальних пристроїв становила 363 млн. грн.;
• автомобільного транспорту, меблів, приладів та інструментів - 141,3 млн. грн.;
• інших основних засобів - 188,7 млн. грн., з яких вартість лісогосподарських тракторів та комбайнів складала 80,6 млн. грн.

На протязі 2000 року по підприємствах  лісового господарства вибуло основних фондів на суму 33,2 млн. грн., з них  ліквідовано основних фондів на суму 20,6 млн. грн.

Таблиця 7

Інвестиції в  основний капітал за галузями економіки

у порівняних цінах^* ,  млн. грн.

	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Всього   у тому числі:	55368	16097	12557	11449	12151	12197	13955
промисловість	19088	6121	5055	4644	4540	4582	5672
сільське господарство	11799	1296	978	806	611	560	496
лісове  господарство	66	40	29	34	29	23	37
транспорт	4622	1497	1254	1169	1786	1873	1866
торгівля	1386	154	133	131	192	276	405

На фоні загального зниження інвестицій у 4 рази за останнє десятиріччя, ситуація у лісовому господарстві виглядає більш привабливо – скорочення інвестицій складає 1,8 рази – з 66 млн. грн. у 1990 році до 37 млн. грн. у 2000 році у порівняних цінах.

 

 

 

 

Таблиця 8

Інвестиції в основний капітал  за видами економічної діяльності у 2001 році

у фактичних цінах,  млн. грн.

Всього	32573
Промисловість	13651
Сільське господарство	1616
Лісове господарство	65
Будівництво	1109
Транспорт	7453
Торгівля	1285

 

Розвиток лісового господарства України протягом 1998 – 2008 рр. можна  охарактеризувати як динаміку з позитивною тенденцією до зростання: по – перше, реалізація продукції, робіт і послуг галузі збільшилась у 6,5 раза (з 521,3 у 1999р. до 3382,7 млн. грн.. у 2008 р.); по – друге, за період з 1999 р. по 2008 р. реалізація продукції лісового господарства щорічно зростала в середньому на 317,9 млн. грн., або на 23%.

Якщо аналізувати кількість  найманих працівників, то цей показник у «лісовому секторі» майже удвічі менший, ніж у виробництві й  розподілі електроенергії, газу та води (рис. 1), хоча порівняно, наприклад, із металургійним виробництвом і  виробництвом готових металевих  виробів цю різницю можна вважати  не такою суттєвою (337 тис. у металургійному виробництві і 260 тис. у лісовому секторі). Беручи до уваги обсяг реалізованої продукції (рис. 2), можна констатувати, що у цьому випадку відставання  «лісового сектору» є значним (обсяг  реалізованої продукції лісового сектору 2009 року був у 3,6 разу меншим за аналогічний  показник у металургійному виробництві  та виробництві готових металевих  виробів).

Рис. 1. Відносне ранжування основних галузей промисловості України за кількістю найманих працівників у 2009 році (джерело – Державний комітет статистики України)

 

Рис. 2. Відносне ранжування основних галузей промисловості України за обсягом реалізованої продукції у 2009 році (джерело – Державний комітет статистики України)

 

Аналізуючи динаміку обсягу реалізованої продукції, можна зробити  висновок про те, що відносне збільшення цього показника за період з 2004 по 2009 роки порівняно з рівнем 2004 року у «лісовому секторі» України  є більшим, ніж у промисловості України загалом (рис. 3). Цікаво відзначити той факт, що кризовий 2009 рік з точки зору відносного зменшення обсягів реалізованої продукції мав негативніший вплив на промисловість України загалом, ніж, власне, на «лісовий сектор», причому обсяг реалізованої продукції у виробництві паперової маси, паперу та картону збільшився навіть за результатами кризового 2009 року (рис. 3).

Рис. 3. Відносна зміна обсягу реалізованої продукції за період з 2004 по 2009 роки; показники 2004 року прийнято за 100% (джерело – Державний комітет статистики України)   Основні показники діяльності лісового господарства в Україні  в 2010 році подані в таблиці 9.                 Таблиця 9 Основні показники ведення лісового господарства у  2010 році   Обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства (у фактичних цінах), тис.грн. Заготівля ліквідної  деревини, тис.куб.м Із загальної  кількості  заготовленої ліквідної деревини,  тис.куб.м усього у т.ч. обсяги продукції лісозаготівель усього у т.ч. від рубок головного користування лісоматеріали круглі дров'яна деревина для  технологічних потреб дрова для опалення Січень–березень 3666,3 3098,1 19,7 - 5,2 8,7 5,9 Січень–червень 9593,2 5907,0 52,2 - 13,5 22,9 15,8 Січень–вересень 15235,0 9813,4 97,5 - 23,7 42,7 31,1 За звітний рік 21743,8 13721,5 152,5 - 33,7 53,3 65,3

Основними показниками лісового господарства в 2011 році є зростання  реалізації продукції на 36%, а це більше 4,9 млрд грн, підвищення на 28% середньомісячної зарплати в галузі, яка становить в середньому понад 2,5 тис. грн. За 2011 рік підприємствами галузі від усіх видів рубок заготовлено 13 739 тис. м3 деревини, що порівняно з  минулим роком на 841 тис. м3 або  на 6,5% більше. Від рубок головного  користування заготовлено 6803 тис. м3, що на 10% більше порівняно з 2010 роком. Із загального об’єму заготовленої деревини споживачам круглої деревини реалізовано 12 212 тис. м3, у тому числі на внутрішній ринок поставлено 8927 тис. м3, що на 740 тис. м3 більше ніж торік. У лісах Держагентства виявлено незаконних рубок на 19 880 м3, що на 4,7 тис. м3, або на 23% більше, ніж у відповідний період 2010 року.

Лідерами за обсягом реалізації продукції є такі обласні управління лісового та мисливського господарства: Черкаське (53%), Донецьке (58%), Закарпатське (52%), Івано-Франківське та Тернопільське (по 50%), Чернівецьке (45%), Чернігівське (42%).

Разом з тим, основними  проблемами його розвитку залишаються  високі операційні витрати, пов’язані  з управлянням та обслуговування підприємств, а також повільне оновлення  основних засобів виробництва. Крім того, підприємства лісового господарства України характеризуються значно нижчою привабливістю для інвестування, ніж українська економіка в цілому. Спостерігаються деякі негативні тенденції в розвитку окремих територій та певних показників,  які характеризують фінансово-господарський стан державних лісогосподарських підприємств, а саме:

● відсутність системи  стимулювання якості лісогосподарських  заходів;

● обмеженість коштів (державних  та власних) для фінансування належного веення лісового господарства;

● недосконалість організаційної структури;

● орієнтація господарської  діяльності переважно на лісозаготівлі.  Переробка деревини здійснюється в недостатніх обсягах,  а іншими видами діяльності держлісгоспи не займаються;

● наявність обмежень експорту якісної деревини, вільного вибору споживачів та підрядних організацій;  адміністративне державне регулювання ціни на дрова паливні для населення і водночас відсутність державних компенсацій втрат від цього регулювання;

● близько 70 % основних засобів  держлісгоспів є зношеними, що не сприяє їх ефективному використанню;

Підсумовуючи, можна зазначити, що для покращення роботи лісових господарств в Україні першочерговими завданнями є:

-         вдосконалення діючого законодавства;

-         модернізація застарілого обладнання;

-         пільгове кредитування;

-         експортна орієнтація виробництва;

-         влиття іноземних інвестицій в галузь;

-         державна підтримка [13]. 

 

 

ВИСНОВКИ

У даній індивідуальній роботі простежено умови створення і  підтримки інвестиційного клімату  в Україні, що дає підставу для  наступних висновків.

Розвитку проектного фінансування в Україні також перешкоджають  інвестиційний клімат, який залишається  несприятливим для залучення  капіталу інші фактори, що збільшують проектні ризики. За таких обставин вирішення проблеми вимагає комплексного підходу, що враховує інтереси різних сторін. Важливими складовими цього  підходу є посилення ролі держави  через надання  гарантій страхування  проектних ризиків, включаючи надання  гарантій банкам, які беруть участь у фінансуванні інвестиційних проектів і програм, охоплених системою державних  пріоритетів, податкове стимулювання механізмів інвестування, розвиток міжбанківського  співробітництва у сфері спільного  фінансування інвестиційних проектів.

Інвестиційна діяльність в Україні ще перебуває в стані  становлення, причому цей процес відстає від потреб реформування економіки. У цьому виявляється  взаємозалежність всієї економічної  системи та інвестиційної діяльності, яка є джерелом фінансування господарського механізму. Основною причиною слабкості  інвестиційної діяльності в Україні  є не стільки законодавча та правова  база, скільки економічна криза, спад виробництва, розрив традиційних господарських  зв’язків.

У стратегії інвестиційної діяльності важливу роль відіграють науково  обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інвестування, їх відповідність  державним інтересам, програмним цілям  національного відродження України, швидкого подолання економічної  кризи і досягнення стабілізації та зростання народного господарства. Саме на пріоритетні напрями науково-технічного прогресу слід максимально націлювати інвестиційну й інноваційну діяльність та ресурси.

В економіці України у цьому  відношенні склалася непроста ситуація. Держава, що збідніла внаслідок гострої  економічної кризи, втрачає надійні  джерела необхідного інвестування. І тепер, прагнучи, хоча б з чималим  запізненням, відродити й активізувати політику відтворення як основу стабілізації та оновлення національного товаровиробництва, наразилася на протидію певних політичних і економічних сил.

Аналіз надходження іноземних  інвестицій в Україну свідчить, що на сьогодні ця молода незалежна держава  ще не створила належної бази для залучення  капіталів з-за кордону. Тому найважливішими умовами залучення інвестицій є  стабілізація макроекономічного середовища, а також удосконалення законів  і нормативних актів.  Але, водночас, дані питання не можуть бути розв'язані  без загальної соціально-економічної  стабілізації в країні.

Політика України як молодої  незалежної держави щодо активізації  процесу залучення інвестицій, перш за все, пов'язана з ринковим соціально-економічним  трансформуванням суспільства. Отже, створення  загальнополітичних, правових та інституціональних  умов, сприятливих для інвестування, є одночасно як передумовою, так  і результатом успішних реформ у  нашій державі.

Говорячи про іноземні інвестиції треба враховувати світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів  у залученні іноземних інвестицій досягають ті країни, які, по-перше, ставлять таку мету, як пріоритетну  в своїй економіці, по-друге, використовують при цьому можливо більший  набір заходів. Головне тут:

• створення привабливого інвестиційного клімату;
• створення міжнародного образу країни як такої, що надає інвестору кращі, ніж інші країни, можливості.