Сутність інвестиційного аналізу

Під інвестиційною стратегією слід розуміти весь комплекс довгострокових цілей і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Інвестиційна стратегія  підприємства повинна бути орієнтована  на довгострокові цілі і реалізовуватися  в процесі поточної господарської  діяльності за допомогою вибору відповідних  інвестиційних проектів і програм.

Формування інвестиційної  стратегії підприємства являє собою  складний творчий процес, що грунтується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності і кон'юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і в розрізі окремих його сегментів. Ця стратегія завжди формується в рамках загальної стратегії економічного розвитку, погоджується з нею по цілям, етапам, строкам реалізації.

У якості довгострокових конкретизованих  цілей підприємства на різних етапах можуть бути: досягнення визначених норми  і маси прибутку, зростання масштабів  шляхом збільшення торгового обороту  і частки контрольованого ринку, виробництво нової продукції, зміна  зношеного і застарілого обладнання для зниження витрат виробництва, захист навколишнього середовища й ін.

Обраною або в ряді випадків змушеною стратегією може бути і нездійснення інвестицій. Але така ситуація буде скоріше нагадувати некерований  човен, що пливе за течією. Прийняття  підприємством рішень щодо інвестиційної  діяльності спирається на проблему вибору альтернативних варіантів розвитку в конкурентному середовищі, властивому тій або іншій галузі під впливом  різноманітного роду економічних, правових і інших чинників.

Основою інвестиційної політики організації і процедур вибору та реалізації пріоритетів повинна  бути їх орієнтація на кінцеві соціально-економічні результати. У зв'язку з цим її несучою конструкцією повинна бути система цілей, критеріїв їх досягнення і правил прийняття рішень, яка  пронизує всі рівні організаційної системи, етапи процедур і механізмів. [2]

Проект, як об'єкт оцінки, характеризується набором різнорідних  показників, що відображають його економічні, соціальні, технічні, екологічні і інші аспекти. Деякі з показників не є  вимірними, дані часто носять характер прогнозу. Крім того. система критеріїв, як правило, являє собою складну  ієрархічну структуру. Вказані обставини  зумовлюють необхідність використання експертних методів для оцінки проектів.

Розробка ефективної процедури  експертного оцінювання передбачає реалізацію загальних принципів  організації експертиз, з урахуванням  специфіки об'єктів, що оцінюються і  задач прийняття управлінських  рішень, в яких будуть використані  експертні оцінки. Розглянемо вимоги до методів вибору інвестиційних  проектів і реалізації інвестиційних  пріоритетів підприємства. Насамперед - це вимоги, пов'язані з:

1. Переходом до прийнятих у всьому світі принципу і технології управління за результатами (з чіткою постановкою цілей, виділенням критеріїв, що вимірюються їх досягнення, що контролюються, оцінкою впливу на результати наслідків всіх рішень, що приймаються і т.д.), почавши з введення відсутніх поки обов'язкових форм документів, що дають можливість оцінити і проконтролювати результати проектів (аж до внеску в розв'язання соціально-економічних проблем);
2. Переходом до активної політики (не обмежуватися принципом "дайте ваші пропозиції", а активно "зверху" формулювати проблеми і вимогу до результатів, а також впливати на формування пропозицій до проектів);
3. Затвердженням "правил гри" (підбором орієнтованих на кінцеві результати критеріїв, правил прийняття рішень, механізмів), що максимізують об'єктивність оцінок:

• плануванням розподілу фінансових ресурсів між підрозділами, відділами, цехами і дочірніми підприємствами на базі аналізу ефективності витрат;

• контролем результатів проектів і витрат по них з коректуванням побудованих механізмів (при необхідності);
• поетапним створенням цілісної крізної системи і комплексу алгоритмів формування і реалізації інвестиційної політики підприємства.

Для реалізації цих і ряду інших вимог необхідно створити крізну узгоджену по всіх рівнях і  тимчасових етапах методику формування інвестиційних пріоритетів підприємства, що являє собою конкретні правила  прийняття рішень, що конструктивно  реалізовуються на основі певної аналітичної  і початкової інформації. Основою  цього узгодження повинна бути орієнтація на кінцеві результати і відповідні процедури оцінки впливу на них тих  або інших варіантів рішень.

Відмітимо, що не плани є  головним результатом планування, а  саме визначення цілей розвитку підприємства, перспектив його розвитку, шляхів їх досягнення і розподілу ресурсів між структурними підрозділами. Планові рішення, порядок дій, необхідна лінія поведінки, етапи досягнення цілей, методи, які потрібно використати, - все це і є комплексний план.

При інвестиційній бездіяльності  прибутковість вкладених засобів  з часом знижується внаслідок  морального і фізичного старіння виробничого апарату, погіршення організації  виробництва і т.п., що в остаточному  підсумку ставить під сумнів майбутнє такого підприємства.

Пасивне інвестування, передбачає підтримку незмінного рівня розвитку підприємства, призводить до відставання  від середнього по галузі рівня і  буде мати в майбутньому ті ж наслідки.

Активна інвестиційна стратегія, що забезпечує зростання прибутковості  до середнєгалузевого рівня вкладень, припускає добір і реалізацію різного роду інноваційних проектів, активну поведінку на ринку.

Ефективна, або випереджаюча, стратегія пов'язана вже з інноваціями, що реалізують принципово нові технологічні рішення, які відрізняються і  значним ступенем ризику таких вкладень.

Формування інвестиційної  стратегії підприємства здійснюється в просторі перетинання взаємних інтересів, як самого підприємства, так  і його потенційного стратегічного  інвестора. А інвестиція являє собою  особливий товар, що обертається  на ринку. Тому можливість її одержання  в тому або іншому вигляді часто  залежить від розуміння й урахування взаємних інтересів партнерів, від  уміння бачити об'єкт інвестування з позицій стратегічного інвестора  й оцінювати його інвестиційну привабливість. [3]

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ  ПОЛОЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

У міжнародній практиці план розвитку підприємства подається у  вигляді, спеціальним чином, оформленого  бізнес-плану, який, по суті, являє собою  структурований опис проекту розвитку підприємства. Якщо проект пов'язаний із залученням інвестицій, то він носить назву "інвестиційного проекту". Зазвичай будь-який новий проект підприємства в тій чи іншій мірі пов'язаний із залученням нових інвестицій. У  найбільш загальному розумінні, проект - це спеціальним чином оформлене пропозиція про зміну діяльності підприємства, що переслідує певну мету.

Проекти прийнято поділяти на тактичні та стратегічні. До числа останніх зазвичай належать проекти, що передбачають зміну форми власності (створення орендного підприємства, акціонерного товариства, приватного підприємства, спільного підприємства і т.д.), або кардинальну зміну характеру виробництва (випуск нової продукції, перехід до повністю автоматизованого виробництва і т.п .). Тактичні проекти звичайно пов'язані зі зміною обсягів продукції, що випускається, підвищенням якості продукції, модернізацією устаткування.

Для вітчизняної практики поняття проекту не є новим. Його відмінна якість за старих часів полягала в тому, що основні напрямки розвитку підприємства, як правило, визначалися  на вищому, по відношенню до підприємства, рівні управління економікою галузі. У нових економічних умовах підприємство в особі його власників і вищого складу керування повинно само турбуватися  про свою подальшу долю, вирішуючи  самостійно всі стратегічні і  тактичні питання. Така діяльність в  області інвестиційного проектування повинна бути спеціальним чином  організована.

Загальна процедура впорядкування  інвестиційної діяльності підприємства по відношенню до конкретного проекту  формалізується у вигляді так  званого проектного циклу, який має  такі етапи. 

1. Формулювання  проекту (іноді використовується термін "ідентифікація"). На даному етапі вищий склад керівництва підприємства аналізує поточний стан підприємства і визначає найбільш пріоритетні напрямки його подальшого розвитку. Результат даного аналізу оформляється у вигляді деякої бізнес-ідеї, яка спрямована на вирішення найбільш важливих для підприємства завдань. Вже на цьому етапі необхідно мати більш-менш переконливу аргументацію у відношенні здійсненності цієї ідеї. На даному етапі може з'явитися кілька ідей подальшого розвитку підприємства. Якщо всі вони представляються в однаковій мірі корисними і здійсненними, то далі проводиться паралельна розробка декількох інвестиційних проектів з тим, щоб рішення про найбільш прийнятних з них зробити на завершальній стадії розробки.

2. Розробка (підготовка) проекту. Після того, як бізнес-ідея проекту пройшла свою першу перевірку, необхідно розвивати її до того моменту, коли можна буде прийняти тверде рішення. Це рішення може бути як позитивним, так і негативним. На цьому етапі потрібно поступове уточнення й удосконалювання плану проекту у всіх його вимірах - комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституціональному і т.д. Питанням надзвичайної важливості на етапі розробки проекту є пошук і збір вихідної інформації для рішення окремих завдань проекту. Необхідно усвідомлювати, що від ступеня достовірності попередньої інформації і вміння правильно інтерпретувати дані, що з'являються в процесі проектного аналізу, залежить успіх реалізації проекту.

3. Експертиза проекту. Перед початком реалізації проекту його кваліфікована експертиза є дуже бажаним етапом життєвого циклу проекту. Якщо фінансування проекту здійснюється за допомогою істотної частки стратегічного інвестора (кредитного або прямого), інвестор сам проведе цю експертизу, наприклад за допомогою будь-якої авторитетної консалтингової фірми, надаючи перевагу витратити деяку суму на цьому етапі, ніж втратити більшу частину своїх грошей у процесі виконання проекту . Якщо підприємство планує здійснення інвестиційного проекту переважно за рахунок власних коштів, то експертиза проекту також дуже бажана для перевірки правильності основних положень проекту.

4. Здійснення проекту. Стадія здійснення охоплює реальний розвиток бізнес ідеї до того моменту, коли проект повністю входить в експлуатацію. Сюди входить відстежування та аналіз всіх видів діяльності по мірі їх виконання і контроль з боку наглядових органів країни і / або іноземного або вітчизняного інвестора. Дана стадія включає також основну частину реалізації проекту, завдання якої, в кінцевому підсумку, полягає в перевірці достатності грошових потоків, що генеруються проектом для покриття вихідної інвестиції і забезпечення бажаної інвесторами віддачі на вкладені гроші.

5. Оцінка результатів. Оцінка результатів проводиться як по завершенню проекту в цілому, так і в процесі його виконання. Основна мета цього виду діяльності полягає в отриманні реального зворотного зв'язку між закладеними в проект ідеями і ступенем їх фактичного виконання. Результати подібного порівняння створюють неоціненний досвід розробників проекту, дозволяючи використовувати його при розробці і здійсненні інших проектів.

Надалі цей розділ, так  само як і всі наступні, в основному  присвячений викладу етапу розробки проекту, коли бізнес-ідея проекту вже  сформульована. При проведенні експертизи проекту також буде корисно використовувати  публікується матеріал, тому що в кінцевому  підсумку суть експертизи полягає в  перевірці правильності того, що складає  зміст розробленого інвестиційного проекту.

В даний час для України  актуальним засобом залучення інвестора  є варіант створення спільного  підприємства у вигляді акціонерного товариства за участю української сторони (реципієнта) і закордонного партнера (інвестора). У цьому випадку ініціатива, як правило, виходить від реципієнта, який намагається зацікавити потенційного інвестора. Успіх прийняття інвестиційного проекту істотно буде залежати від  ступеня задоволення вимог закордонного інвестора, які можуть відрізнятися від загальноприйнятих. У даному випадку етапу розробки інвестиційного проекту може передувати стадія підготовки інвестиційних пропозицій (або інвестиційного меморандуму). У цей документ включаються докладні відомості про реципієнта, результати його діяльності в минулому, складі продукції, що випускається, стратегію і тактику поведінки на ринку і ряд інших даних. Крім того, необхідно навести результати інвестиційного аналізу, який слід викладається нижче схемою, але виконується без зайвої деталізації і з можливим освітленням кількох інвестиційних сценаріїв. Після схвалення потенційним інвестором цього меморандуму відбувається детальна розробка інвестиційного проекту з урахуванням зауважень і побажань інвестора. Така схема організації робіт дозволяє заощаджувати зусилля реципієнта [9].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4. ТЕХНІКО  – ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ БІОКАРБОНОВОГО ФОНДУ «СТВОРЕННЯ ЗАХИСНИХ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ НА ЗАБРУДНЕНИХ  РАДІОНУКЛІДАМИ ЗЕМЛЯХ В УМОВАХ ПОЛІССЯ»

Згідно з Кіотським  протоколом 1997 р. до рамкової конвенції  ООН зі зміни клімату, індустріальні  країни  (наведені у додатку 1, враховуючи й Україну) повинні зменшити викиди парникових газів на 5,2 % відповідно до рівня 1990 р. у 2008-2012 рр. Країни мають  виконувати свої зобов'язання шляхом удосконалення  внутрішньої політики, спрямованої  на зниження викидів та/або збільшення поглинання парникових газів  (ПГ).