МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 

з дисципліни «Логістика» 

Варіант 7 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав: 
 

Рецензент: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ – 2011

 

Зміст

 

Теоретична  частина

Завдання  №1

 

Сутність, мета, завдання та функції  логістики розподілення. 

    У найбільш загальному розумінні логістика  - це інструмент, що пов'язує попит і пропозицію на ринку та створює умови ефективної взаємодії учасників логістичного процесу. Якщо метою маркетингу є вивчення потреб споживачів і пропозиція товарів і послуг, що задовольняють ці потреби, то метою логістики є організація доставки пропозиції до кінцевого споживача з вигодою для всіх учасників ринку.

    Розподільча логістика є тією частиною логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в післявиробничий період.

    Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними  і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще називають маркетинговою або збутовою логістикою. Доцільно все ж використовувати термін “розподільча логістика” як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній системі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кінцевих споживачів.

    Інтегрований  погляд на функцію розподілу почав розвиватися у 60-х та на початку 70-х років. У цей період прийшло розуміння того, що поєднання різних функцій, які стосуються розподілу виготовленого продукту, в єдину функцію управління несе у собі великий резерв для підвищення ефективності. Результатом інтегрованого підходу до реалізації різних функцій розподілу стало включення розподілу в структуру функціонального управління організацій та підприємств.

    Принципова  відмінність розподільчої логістики  від традиційного розуміння збуту  полягає насамперед у системному взаємозв’язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв’язку всіх функцій всередині самого розподілу.

    Матеріальний  потік у сфері розподілу має  форму готової продукції. Залежно від суб’єкту економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

    Сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладаються одна на одну. Якщо розглядати умовні вихідні та кінцеві ланки матеріалопотоків, то для одних суб’єктів логістичні операції є частиною системи збуту, а для інших - закупівель. Це, з одного боку, спрощує, а з іншого боку, ускладнює процес управління матеріальними потоками. Так, багато логістичних робіт і операцій виконуються в обох сферах, тому значна частина прийомів і методів управління потоковими процесами прийнятна як у сфері постачання, так і в сфері розподілу товарної продукції. Однак об’єктивна протилежність інтересів продуцентів, споживачів, а також торгових, транспортних та інших посередників визначають особливості логістичного управління залежно від становища того чи іншого елемента логістичної системи щодо інших.

    У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які виступають як послуги. Таким чином, сфера розподілу є виробником послуг-дуже специфічного товару. Основний прояв специфічності й виражається в нематеріальності створюваної продукції. Як наслідок на товарному ринку з’являється не стільки матеріальний товар, скільки унікальна модель пропозиції-товар-послуга.

    Статус  постачальника товару-послуги зобов’язує підприємство в першу чергу враховувати  інтереси покупців, на чому ґрунтується формування розподільчої логістики.

    Економічна  природа розподільчої логістики  може бути досліджена достатньо повно, якщо разом з її принципами та якостями вдається розкрити завдання, методи їх вирішення та функції системи. Склад  завдань розподільчої логістики поділяється на два рівні — завдання внутрішньої та зовнішньої розподільчої логістики (табл.1).

      

Таблиця 1. Завдання внутрішньої та зовнішньої розподільчої логістики. 

    Всі логістичні комерційні функції підприємства важко перелічити. Крім того, необхідно  враховувати особливості їх реалізації кожним товаровиробником, що визначається такими факторами, як:

    номенклатура  і масштаби виробництва;

    кількість і географія споживачів;

    чисельність та інтенсивність каналів розподілу;

    характер  і форми організації каналів  товароруху;

    імідж товаровиробника і його торговельної мережі тощо.

    Збутова орієнтація підприємства передбачає певним чином організовану роботу всіх його підрозділів та служб, що може бути успішно досягнуто на основі логістичного моделювання.

    Розподіл  товарів є одним із найважливіших  елементів комплексу маркетингу, внаслідок чого політика розподілу  повинна бути органічно поєднана з іншими елементами комплексу маркетингу — характеристиками товару, його позиціюванням на ринку, ціновими параметрами, методами просування.

    Політику  розподілу зазвичай розглядають  у двох аспектах. Перший передбачає пошук відповідей на запитання: як правильно  побудувати ефективну систему розподілу, сформувати канали збуту, скільки та яких посередників залучити до збутової діяльності. Другий аспект стосується організації фізичного переміщення товарів, їх транспортування та складування.

    Наявність проблеми розподілу товарів зумовлена  тим, що місце виробництва та місце споживання товарів здебільшого не збігаються. Для процесів виробництва та споживання також характерні часові та просторові невідповідності, що ініціюють створення системи розподілу, існування якої дає змогу забезпечувати споживачів товарами та послугами.

    Політика розподілу — це діяльність підприємства з планування, втілення та контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від місць їхнього походження до місць використання, з метою задоволення потреб споживачів, виконання завдань та реалізації місії підприємства на ринку. Вона передбачає організацію оптимальної збутової системи для ефективного продажу товарів, охоплюючи створення мережі оптових і роздрібних магазинів, складів проміжного збереження, пунктів техобслуговування та виставкових залів, визначення маршрутів товароруху, організацію транспортування, систем навантаження-розвантаження, організацію логістики. Поняття розподілу охоплює регулювання всіх заходів, спрямованих на переміщення продукту в просторі та часі від місця виробництва до місця споживання (табл. 2). 

 

    Таблиця 2. Маркетингова політика розподілу. 
 
 
 

    Основні проблеми розподілу полягають у  вирішенні двох питань:

    1) у виборі каналів і систем  розподілу завжди існують альтернативи, тобто достатньо велика кількість  можливих варіантів вирішення  цієї проблеми. Підприємство повинно обрати найприйнятніший варіант;

    2) вибір каналів і систем розподілу  належить до стратегічних рішень  підприємства. Їхня зміна, зазвичай, неможлива в короткі терміни.

    З розподілом пов'язані всі рішення, що можуть бути ухваленими під час  організації потоків, які визначають рух товару від виробника до кінцевого споживача та користувача. Ці рішення націлені на ефективну взаємодію всіх суб'єктів маркетингової системи щодо забезпечення переміщення підготовленого до продажу конкретного товару в певній кількості та певної якості в конкретний строк і зумовлене місце.

    Успіх використання логістичного підходу  у виробництві зумовлений перевагами логістичного підходу до організації  збуту у порівнянні з традиційним. На думку провідних вчених-логістів, переваги логістичного підходу полягають у тому, що логістика повною мірою «працює» перш за все на споживача. Успіхи логістики пов’язані з її використанням у високорозвинутій ринковій економіці, де товарність досягла свого найвищого рівня. Об’єктивна необхідність логістики як нової науки виникла у зв’язку із закономірним розвитком ринкової економіки розвинутих країн перш за все з її переходом від локальних господарчих систем до інтегрованих структур, що поєднують у межах єдиних логістичних систем функції постачання виробництва, транспорту, розподілу і ринку на основі потужної виробничої інфраструктури. На відміну від старих методів і форм управління спеціалізованими господарчими системами чи окремими функціями і ділянками внутрішньогосподарських систем логістика дозволяє координоване управління матеріальними та інформаційними потоками, забезпечуючи їх синхронність та високі кінцеві результати діяльності всіх ділянок товароруху.

    З цього випливає принаймні два  висновки. По-перше, логістичний підхід до організації збутової діяльності відкриває нові можливості для всіх учасників товарного обміну — товаровиробників, споживачів і комерційних посередників. По-друге, щоб повніше використовувати потенціал логістики, необхідно створити матеріально-речові (виробнича інфраструктура), організаційно-економічні (законодавча і нормативна база) та інформаційно-технічні (обчислювальна техніка та програмне забезпечення) умови використання логістичних моделей і методів.

    Різноманітність стратегічних і оперативних завдань  підприємства висуває перед розподільчою логістикою проблему визначення пріоритетів їх вирішення, що можливо успішно виконати за наявності критерію оптимальності чи цільової функції. Найчастіше цільовою функцією розподільчої логістики виступає максимізація прибутку підприємства при повному задоволенні платоспроможного попиту споживачів. У процесі перевірки завдань за цільовою функцією здійснюється їх ранжування та вибракування неефективних напрямів збутової діяльності і несуттєвих для підприємства проблем.