Товарознавча характеристика та асортимент засобів для прання

Мило господарське підрозділяють за видом вихідного матеріалу, способом виробництва та обробки, за призначенням, консистенцією, вмістом миючої речовини.

За видом вихідного  матеріалу розрізняють мила на основі жирів, жирних кислот і змішаної жирової  основи. У виробництві мив використовують тверді жири тваринні (яловичий, баранячий,свинячий та ін), рідкі рослинні жири (олія соняшникова, бавовняна іін), саломас (сало з масла) - твердий жир, отриманий гідрогенізації  (насиченням воднем за місцем подвійних зв'язків) рідких рослинних олій, соапсток (побічний продукт очищення рослинних олій). Тверді тваринні жири містять більшу кількість насичених жирних кислот і утворюють при варінні тверді мила, добре розчинні при підвищеній температурі. Додавання твердих жирів рослинного походження (пальмова, кокосова та інші олії) підвищує розчинність мил при кімнатній температурі. Рідкі рослинні жири утворюють мазеподібні мила. Широке застосування жирних кислот дозволяє легше і повніше провести миловаріння. Жирні кислоти отримують розщепленням жирів або синтетичним шляхом при окисленні парафінів та інших нафтопродуктів.  Змішана жирова основа може включати жири, жирові відходи (кухонні,стічні), соапсток, смоляні і нафтенові кислоти. Смоляні кислоти (у вигляді каніфолі або каніфольного мила) покращують піноутворення і затримують прогіркання мил. Нафтенові кислоти знижують стійкість піни і твердість мил, роблять його більш розчинним.

За способом виробництва  розрізняють мила, отримані омиленням (варінням) жирової основи і нейтралізацією жирних кислот. Омилення проводять дією водного розчину їдкого лугу на жирову основу при температурі 100-105 °. Жирові речовини розпадаються на гліцерин і жирну кислоту, яка утворює з лугом сіль жирної кислоти (мило) по реакції.  Нейтралізація жирних кислот (карбонатне омилення) - економічно більш вигідний спосіб отримання мила, так як прискорюється і спрощується процес освітлення мила, а в якості лугу використовують соду, як більш дешеву.

За способом обробки розрізняють  мила клейові, висоленние, шліфовані  і піліровані. Клейові мило отримують охолодженням продукту миловаріння. Воно містить  40-47% жирних кислот, залишки непрореагіровавшіх жирів і лугів, гліцерин та інші домішки.  Висолюють мило для видалення домішок і збільшення вмісту миючої речовини. Для цього в киплячий мильний клей вводять кухонну, сіль або каустичну соду. Розчиняючись у воді, ці речовини знижують розчинність мила. Мило відокремлюється і,-як більш легке, спливає, утворюючи шар більше концентрованого, так званого ядрового мила. Злите ядрове  мило після уварювання та охолодження містить 60-66% жирних кислот. При повторному висолювання отримують більш чисте і світле шліфоване мило.  Піліроване мило містить 70-85% жирних кислот і має більш однорідну структуру. Для його отримання мило подрібнюють, перетирають на вальцях,підсушують і пресують в шматки.

За призначенням господарські мила підрозділяються на мила для ручного прання, для миття посуду і господарських виробів, мила спеціального призначення (дезінфікуючі).

За консистенцією розрізняють  мило тверде та рідке. Тверде мило підрозділяють на кускове, порошкове і у вигляді стружки.

За вмістом миючої речовини (натрієвих або калієвих солей  жирних,смоляних і нафтенових кислот) мило ділять на сорти.  Тверде кускове господарське мило буває 60, 66, 70 і 72%-е,рідке-40%-е (1-й сорт) і 60%-е (вищий гатунок). Порошкові мила являють собою подрібнене мило (68-82%) або склади, містять 10-25% жирних кислот у суміші з лужними солями (сода кальцинована, тринатрійфосфат, силікати натрію )[11].

Жирове мило широко застосовують як миючий і очищаючий засіб. Проте  його не можна вважати універсальним,так як миючий ефект жирового мила проявляється не завжди однаково. Найкращий миючий ефект досягається при концентрації мила в пом'якшеній воді в кількості близько 0,2-0,3% (в 10 л води повинно бути розчинено 30г мила в перерахунку на безводну). Сильно розведений розчин мила внаслідок високого ступеня гідролізу володіє невисокою миючою дією. Жирове мило проявляє мийну дію тільки в лужному середовищі. У кислому середовищі воно легко розкладається з виділенням вільної жирної кислоти, не володіє миючої здатністю.  У миючому розчині жирове мило частково розкладається водою на луг і жирні кислоти, в результаті чого створюється слабке лужне середовище, руйнівно діє на вовну, шовк, а також тканини зі штучних і синтетичних волокон. За наявності в милі підвищеного вмісту вільної  (тобто не вступила в реакцію з жиром) лугу тканини руйнуються швидше,тому при пранні таких тканин не рекомендується користуватися звичайним господарським милом. Застосування жирового мила найбільш ефективне при нагріванні миючого розчину до 50-70 ° С. Гаряча вода також негативно впливає на міцність виробів з шерсті, шовку, штучних і синтетичних волокон. Крім того, значна частина (близько 60%) мила при пранні витрачається непродуктивно. Невелика частина мила поглинається волокнами і витрачається на нейтралізацію кислотності білизни, більше 30% мила витрачається на пом'якшення води, тобто зв'язування кальцієвих і магнієвих солей, що містяться у воді, особливо жорсткій.  Утворюються при цьому нерозчинні з'єднання (вапняні мила), які внаслідок липкості осідають на тканині і надають їй буро-сірий відтінок, особливо помітний після сушіння і прасування. Висохле на тканині вапняне мило робить її більш жорсткою і тендітною, помітно знижується гігроскопічність, значно швидше і інтенсивніше тканина забруднюється. Крім того, ці з'єднання прискорюють окисне руйнування волокна і барвника, викликаючи зниження міцності тканини і соковитості забарвлень.  Відмити вапняне мило важче, ніж звичайне забруднення, тому при пранні у твердій воді частина мила витрачається на видалення вапняного мила з поверхні матеріалу, який перуть.  Практично витрата жирового мила при пранні у твердій воді збільшується приблизно в 3 рази в порівнянні з пранням у м'якій воді, а в морській воді жирове мило майже не має миючих властивостей. Таким чином, застосування жирового мила в жорсткій воді призводить до непродуктивних витрат і може викликати погіршення якості випраних матеріалів.  Ефективність миючої дії жирового мила можна підвищити, якщо попередньо пом'якшити воду спеціальними водопом’якшувачами  (содою,силікатами натрію або калію, тринатрійфосфатом та ін.) або використовувати мило в суміші з ними[14].

Мила мають високу миючу  здатність, добре утримують бруд у миючому розчині, створюють  стабільну піну. Вони нешкідливі для організму людини і навколишнього середовища.

Недоліки мила:

- використання тваринних  та рослинних жирів;

- компоненти мила, особливо  при підвищених температурах, руйнують білкові (вовна, шовк) та деякі синтетичні (поліефірні) волокна;

- чутливість до твердої  води;

-вироби поступово втрачають  блискучість, гладкість та яскравість  кольорів (ефект «затирання»);

-створюють на поверхні  тканин плівки, що погіршують  гігієнічні властивості і надійність матеріалів.

Згідно з наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції №98 від 11.03.2004р. маркування мила виконують на обгортці. У маркуванні вказують найменування виробника, його адресу, товарний знак, назву товару, масу нетто, дату виготовлення, термін придатності, групу товару і номер партії. Маркувальні дані можуть розміщуватися безпосередньо на куску мила.

Перевірку якості мила здійснюють за органолептичними показниками (зовнішній  вигляд. прозорість, колір, запах тощо). Перевіряють маркування транспортної та споживчої тари, цілісність упакування.

Мило зберігають у чистих, добре вентилюємих приміщеннях з відносною вологістю 55 – 70% і температурі повітря –5 - +5⁰С[14].

3. Споживчі властивості засобів для прання

Функціональні властивості  визначаються миючою здатністю (здатністю  відновлювати чистоту брудної поверхні), виконанням допоміжних функцій (дезінфекція, антистатичний ефект та ін.), універсальністю  (здатністю миючих засобів виконувати основну функцію в середовищі різної жорсткості і температури розчину), зниженням щільності тканини при пранні в пральних машинах (ступінь руйнування волокна тканин три багаторазовому пранні), протеолітичною активністю (здатністю видаляти білкові забруднення).

До ергономічних властивостей відносять зручність користування миючими засобами, які залежать від  їх консистенції, розчинності, необхідності нагрівання миючого розчину, зручності  дозування і внесення.Також ергономічні властивості визначаються і масою брутто транспортної упаковки та масою нетто споживчої упаковки.

Надійність миючих засобів характеризується збереженістю їх складу, кольору, запаху, збереженістю їх первинних властивостей протягом усього терміну використання, а також температурами помутніння і освітлення (збереженість однорідності продукції при змінах температур).

 Естетичні властивості визначаються однорідністю кольору і художнім оформленням упаковки, запахом засобу.

Безпечність засобів для  прання визначається наявністю у  їх складі агресивних та токсичних  хімічних сполук, біорозкладом суміші поверхнево-активних речовин, горючістю та легко займистістю продуктів. Миючі засоби повинні бути не шкідливими, не допускається використання токсичних елементів[13].

4. Вимоги до якості, маркування, упакування, зберігання

та транспортування  засобів для прання

ГОСТ 25644-88, 22567.14-93 передбачають вимоги до складу, зовнішнішнього вигляду, показників якості. Порошки повинні  мати встановлений колір і запах, однорідну консистенцію, не злежуватись, добре розчинятися у воді. Порошкоподібні суміші повинні бути однорідними, розсипчастими, сухими на дотик, тобто не повинні  містити надлишок вологи. Пастоподібні і рідкі не повинні містити  сторонні домішки і мати неприємний запах. Синтетичні миючі засоби підлягають обов'язковій сертифікації.

Нормативна документація на засоби для прання передбачає наступні показники якості даного продукту:

• концентрація водних іонів, рН - 7,5-11,5;
• масова частка фосфорнокислих солей, не більше, % -17;
• масова частка активного кисню, не більше,% -6;
• масова частка сульфату натрію, не більше, % -22;
• масова частка пилу, не більше,% -3;
• піноутворююча здатність (висота стовпа піни,мм, не більше) -180;
• миюча здатність, не менше, % -85, для пастоподібних засобів -80;
• відбілюючи здатність, не менше, % -80.

 На торгових підприємствах перевіряють правильність упаковки, повноту і чіткість маркування. Засоби для прання та миття на сорти не ділять, крім господарського мила, сорт якого визначають в залежності від процентного вмісту миючих речовин. Склад засобів для прання та миття і їх відповідність нормам гарантується виробником.

Маркування включає в себе відповідність ДСТУ та інформативність для покупців. Відповідно до ГОСТ 2488-2005 маркування споживчої упаковки обов'язково повинна містити такі відомості: найменування та призначення продукту, включаючи типи тканин і пральних машин; позначення нормативної або технічної документації на засіб; найменування країни і підприємства-виробника із зазначенням юридичної адреси, номера телефону; складу засобу; спосіб застосування із зазначенням про рекомендований витрати (кількості) і / або дозування засобів залежно від способу прання, ступеня забруднення тканини і жорсткості води, рекомендованої температури прання або інтервалу температур ефективного застосування засобу; запобіжні заходи; умови зберігання; маса нетто або обсяг продукту, що міститься в упаковці, термін придатності з обов'язковим зазначенням дати виготовлення або напис «придатний (використовувати) до (місяць, рік); інформація про сертифікацію[2].

При виборі продукції потрібно звертати увагу на якість поліграфії. Друк повинен бути кольоровим, чітким, стійким до дії упакованого продукту, кліматичних факторів, повинен зберігатися протягом усього терміну використання продукту при дотриманні умов його зберігання і експлуатації. Колір тексту повинен бути контрастним кольру основного фону, текст має легко читатися. Допускається наносити інформацію у вигляді піктограм. Нечіткі або змазані кольори, зображення, яке перескакує за ріг упаковки - яскраве свідчення того, що товар фальсифікований.

Транспортна упаковка повинна  містити маніпуляцій ні знаки  «Вверх» - для засобів упакованих в полімерну тару; «Берегти від вологи» - для засобів у картнонни та бумажних упаковках; «Обмеження температури» із зазначенням допустимих норм, при необхідності.

Засоби для прання упаковують у картонні пачки, в пакети із поліетиленової плівки, в банки, бутилки чи каністри із полімерних матеріалів. У якості транспортної тари найчастіше використовують ящики із гофрованого картону, які обклеюють поліетиленовою стрічкою з ліпким шаром.

Транспортування та зберігання засобів для прання здійснюється при температурі не більше 35⁰С. Зберігають у сухих складських приміщеннях, з вентиляцією, на відстані не менше 1м від нагрівальних приладів. Вологість повітря не повинна перевищувати 95%, оптимальна -75%. Захищають від попадання прямого сонячного проміння. Висота штабеля при зберіганні в картонних ящиках не повинна перевищувати 2,5м, в групових упаковках, мішках – не більше 1,5м. Приміщення повинне бути обладнане витяжкою і протипожежними заходами. Усі товари побутової хімії зберігаються окремо від інших груп товарів, з виконанням правил товарного сусідства.Термін зберігання не менше 9 місяців з дня виготовлення для порошків із хімічними підбілювачами чи біодобавками, для інших –необмежений[1].

5. Проблема безпечності пральних порошків

Побутова хімія - безперечне досягнення цивілізації. Без неї важко обійтися. Однак, підтримуючи чистоту, ми недооцінюємо ту шкоду, яку хімія може завдати нашому здоров'ю. Більшість використовуваних синтетичних миючих засобів містить небезпечні речовини, які викликають подразнення шкіри і запалення слизових оболонок очей і носа, утруднення дихання, кашель і напади астми, збільшують ризик алергії і навіть ракових захворювань. Це пояснюється їхнім масовим розповсюдженням, постійним (на протязі всього життя) контактом людини з миючими засобами, включаючи контакт шкіри людини з одягом, на якому є залишки токсичних компонентів пральних порошків.