Розробка і обґрунтування технології вирощування соняшнику 35ц/га в умовах чорноземних ґрунтів господарства ТОВ «Ніка Плюс» Оріхівського

     Як  встановлено наукою, у соняшника  цей процес проходить, як і в інших квіткових покритонасінних рослин, дванадцять послідовних етапів: І — недиференційований конус наростання, початок закладання зародкових стеблових вузлів та листків; II — закінчення формування зародкових стеблових листків; III — формування осі суцвіття (зародкового квітколожа соняшнику); ІУ — на квітколожі закладаються зародкові квіткові горбочки; У — формування приквітників та археспоріальних клітин у зародкових пиляках і приймочках; УІ — мікроспорогенез і початок макроспорогенезу; УП — закінчення гаметогенезу та посилення ростових процесів у покривних тканин квіток; VIII — закінчення формування гамет і ріст трубчастих квіток, повністю формуються і розкриваються несправжньоязичкові квітки; IX — цвітіння та запліднення; X — формування зародка і сім'янок; XI і XII — наливання і достигання сім'янок.

     Протягом  вегетації розрізняють такі фази розвитку: сходи, початок утворення кошика, цвітіння та достигання. Міжфазні періоди мають орієнтовно таку тривалість: сівба — сходи — 14—16 днів, сходи — початок утворення кошиків — 37—43, початок утворення кошиків — цвітіння — 27—30, цвітіння — достигання — 44—50 днів.

     Знання  етапів органогенезу дозволяє здійснювати біологічний контроль за ростом і розвитком рослин та формуванням урожаю. Так, наприклад, внесення фосфорних добрив прискорює проходження II етапу органогенезу, завдяки чому зменшується кількість зачатків листків і, навпаки, надмірне азотне живлення уповільнює проходження цього етапу і підсилює процес листоутворення.

     Несприятливі  умови під час IV етапу прискорюють закладання квіткових горбиків, в результаті чого зменшується кількість квіток у суцвітті. Створюючи на цьому етапі кращі умови для рослин (оптимальна площа живлення, полив, підживлення тощо), можна збільшити кількість репродуктивних органів, а отже, і врожай насіння. Найважливішими етапами є VI і VII, коли формуються пилок і маточки, відбувається запилення квіток. Несприятливі умови в цей час — похмура, прохолодна погода, недостатнє водо забезпечення — ведуть до утворення значної кількості стерильного пилку, що збільшує пустозерність і викликає зниження врожаю.  

1.2.2. Вимоги до умов  вирощування

     Соняшник  — відносно теплолюбна культура. Насіння починає проростати за температури 2—5°С, однак сходи при такій температурі з'являються на 25—28-й день. При оптимальній кількості вологи тривалість періоду від сівби до появи сходів залежить від температури.

     Встановлено, що окремі сходи з'являються, коли сума ефективних (понад 5°С) температур становить 80—85°С, а масові сходи — за суми 110—115°С

     При висіванні насіння соняшнику  в непрогрітий ґрунт рослини відстають у рості, подовжується вегетаційний період. Сходи соняшнику добре витримують тимчасові приморозки до мінус 7—8°С, але при цьому потребують доброго освітлення. Середньодобова температура повітря у першій половині вегетації має  бути  в межах 22°С, а в період  "цвітіння  — дозрівання" - 24-25°С. Температури понад 30°С негативно впливають на ріст і розвиток рослин соняшнику. Для дозрівання ранньостиглих гібридів необхідна сума ефективних температур у межі 1600— 1800°С та 2000—2300°С — для пізньостиглих.

     Вимоги  до вологи у соняшнику досить високі, хоча він вважається рослиною посухостійкою. Транспіраційний коефіцієнт його 470—570, а може підвищуватися до 700. Насіння соняшнику при проростанні поглинає 70—100% вологи від своєї маси. Загальна витрата ґрунтової вологи під час вегетації з одного гектара становить 3900—5800 м³. Рослини використовують вологу з глибини до 3 м, висушуючи іноді повністю 1,5-метровий шар грунту. Протягом вегетації соняшник витрачає вологу нерівномірно. Запаси її в ґрунті в період цвітіння є основною умовою одержання високого врожаю. Вирішальне значення для формування повноцінного врожаю має вологозабезпеченість соняшнику у фазі цвітіння і наливання насіння (критичний період). Так, за період від появи сходів до утворення суцвіття рослини його витрачають 23% необхідної вологи, від утворення кошика до цвітіння — 60, від цвітіння до збирання — 17%. За нестачі води в цей період різко знижується врожайність внаслідок збільшення пустозерності, недостатньої виповненості насіння та зменшення озерненості кошика. Це явище типове при вирощуванні соняшнику в посушливих районах. Тому зрошення у другому періоді вегетації сприяє зростанню олійності насіння і більш як удвоє — врожайності соняшнику.

     Соняшник  дуже вибагливий до сонячного освітлення, недарма його називають квіткою сонця. Затінення призводить до ослаблення росту і утворення дрібних кошиків, стебло витягується. Соняшник — рослина короткого для. При просуванні на північ вегетаційний період його рослин значно подовжується.

     Соняшник  добре росте на родючих аерованих ґрунтах. Найпридатнішими для нього є чорноземи супіщані і суглинкові з нейтральною (рН 6,7—7,2) або слабколужною реакцією ґрунтового розчину. На цих ґрунтах і на сірих лісових розміщують основні площі посівів соняшнику в Україні. На важких безструктурних ґрунтах соняшник росте дуже повільно, особливо в перший період. Тут потрібні додаткові агротехнічні заходи. Малопридатні для соняшнику легкі піщані, солонцюваті й дуже кислі ґрунти.

     Соняшник  досить вибагливий до поживних речовин. На формування 1 ц насіння він виносить із ґрунту в середньому: азоту 5—6 кг, фосфору 2—2,5 кг і калію 10—12 кг при співвідношенні 3:1:6. У перших 30 днів росту поглинання елементів живлення випереджає нагромадження органічної речовини: при створенні 5% загальної кількості органічної речовини рослини соняшнику засвоюють із ґрунту азоту — 16, фосфору — 10, калію — 9%, а в подальших 30 днів, коли відбувається інтенсивний ріст, відповідно — 84, 57 і 75%.

     Негативно впливає на врожай соняшнику нестача  азоту в фазу утворення кошиків. Виключення азоту з живлення після цвітіння рослин не впливає на величину врожаю. Висока забезпеченість азотом у початковий період росту також призводить до зниження врожайності. Живлення азотом рослин соняшнику має бути таким: від появи сходів до утворення кошика — помірним, від утворення кошиків до цвітіння — підвищеним, після цвітіння —помірним. Потреба рослин соняшнику в фосфорі істотно відрізняється від рівня живлення азотом. При цьому початковий період є критичним у засвоєнні фосфору. Рівень калійного живлення рослини має бути до утворення кошиків помірним, а після їх утворення і до повного дозрівання насіння — підвищеним.

   1.2.3. Господарсько-біологічні особливості та продуктивність реєстрованих і перспективних сортів

     Завдання  селекції соняшника обумовлюються  біологічними та генетичними особливостями  цієї культури, вимогами, які ставляться до нього сільськогосподарським виробництвом та різними галузями промисловості.

     Соняшник  використовується головним чином як олійно-білкова культура, яка дає харчову олію та білок, добре збалансований за амінокислотним складом. Основна мета селекції - створення високопродуктивних сортів та гібридів, стійких до основних хвороб, шкідників, які б давали великі збори олії та білку з одиниці площі.

     Впровадження  подібних сортів дозволить одержати в цих районах гарантовані  врожаї олійної сировини та доброякісний насіннєвий матеріал.

     Важливим  завданням селекції є виведення сортів, стійких до несприятливих чинників довкілля, сортів та гібридів, здатних давати насіння в різних екстремальних умовах, а також підвищення якості олії. Вимоги до якості олії та її жиро-кислотного складу досить різноманітні і визначаються в залежності від її призначення. Для харчової промисловості потрібні сорти, які дають олію високої якості, стійку до окислення при зберіганні, із зниженим вмістом восків. В олії, що вживається в свіжому вигляді, повинна переважати лінолева кислота, а кислотне число повинно бути низьким (не вище 2,2 мг КОН). В олії, яка призначена для приготування маргарину і використання в консервній промисловості, бажаний високий вміст олеїнової кислоти (до 75%). Для лакофарбової промисловості потрібні сорти, які дають висихаючу олію, з високим йодним числом і вмістом лінолевої кислоти до 80%. Кондитерська промисловість ставить перед селекцією свої вимоги, а саме: створення крупноплодних сортів соняшника з добрими фізико-механічними властивостями сім'янок, підвищеним вмістом в них білку, технологічним у переробці, з коефіцієнтом виходу чистого ядра не нижче 0,6-0,7.

     В селекції на імунітет велике значення має створення гібридів та сортів, найбільш пристосованих до місцевих умов, оскільки збудники хвороб часто бувають локалізовані у вузьких географічних регіонах. Культурний вид соняшника бідний на гени імунітету до більшості збудників хвороб та шкідників. Тому велике значення для створення вихідного матеріалу має використання в селекції дикоростучих видів - носіїв генів стійкості до певних збудників хвороби. Домінуючим напрямком при селекції на імунітет є створення сортів та гібридів з комплексною стійкістю до найбільш загрозливих та розповсюджених хвороб та шкідників.

     В Україні поширені високоврожайні селекційні сорти й гібриди соняшнику із значним вмістом олії в насінні, низькою лушпинністю (22—27%) та високою стійкістю проти вовчка, шкідників і хвороб. За тривалістю вегетаційного періоду сорти (гібриди) соняшнику ділять на середньостиглі (вегетаційний період 120—140 днів), середньоранні (110—130), ранньостиглі (100—120) і скоростиглі (ультраранні) (80—100 днів). В Україні занесено до Реєстру й рекомендовано виробництву понад 70 сортів і гібридів соняшнику.  

     Для вирощування в Запорізькій області  характерними є такі сорти як: Драган, Гетьман, Запорізький 28, Запорізький 32, Титанік, Гайтук, Байда, Світоч, Княжич, Чумак,Погляд, Соната.

     ТОВ «Ніка плюс» займається вирощуванням сортів:

     Драган – ранньостиглий гібрид, поєднує в собі скоростиглість, високу врожайність та підвищений вміст олії. Гібрид має високу стійкість щодо вовчка, високу та середню — проти борошнистої роси, фомозу, фомопсису, білої гнилі, церкоспорозу. Високопластичний гібрид з підвищеною стійкістю щодо стресових умов навколишнього середовища. Пластичний щодо строків сівби. Гібрид можна вирощувати за мінімального та нульового обробітку грунту. Генетичний потенціал врожайності 55-60 ц/га. Рослина висотою 160-180см, стійкий до засухи та від вилягання. Має насіння чорного кольору із сірими смужечками. Вміст олії 50-53%.Рекомендована густота на час збирання у зоні південного Степу 38-48 тис. рос./га.

     Запорізький 32 - середньостиглий гібрид, стійкий щодо борошнистої роси, фомозу, фомопсису, білої гнилі,церкоспорозу. Вдало поєднує високий потенціал урожайності і високий вміст олії з доброю стійкістю щодо хвороб стебла та кошика. Стійкість щодо вилягання та ідеальне розміщення кошика забезпечують мінімальні втрати під час збирання.Вегетаційний період триває 100-108 днів. Висота рослини 160-180 см. Вміст олії – 50-55%. Урожайнчсть 40-43 ц/га.

     Запорізький 28 – середньостиглий гібрид, який має таку ж характеристику та різниться вмістом олії – 51-52%, урожайністю – 42-45 ц/га.

     Титанік – середньостиглий гібрид, генетичний потенціал якого складає 50-52 ц/га. Максимальна урожайність у 2003 році його становила 58 ц/га. Рекомендована густота на час збирання – 48-52тис.рос/га. Вміст олії – 49-52%.   

     У господарстві слід вирощувати не один, а два-три сорти чи гібриди. Це дає змогу ефективніше використовувати екологічний потенціал регіону та збиральну техніку і транспортні засоби.

Проектована структура планової врожайності 35 ц/га

     Таблиця 5