Технологія вирощування картоплі

                                                                                                Вступ

    Головний шлях  збільшення продовольства картоплі-підвищення його урожайності. Досвід картопле водних господарств показує, що там, де настійливо засвоюють науково викладені системи земле розподілу ,широко використовують меліоративні  і правильно організовують роботу,і в самий неблагополучні роки отримують високі урожаї. В останні часи продовжується спеціалізація і концентрація картопле ведіння. Зростає технічне оснащення отрясли ,більше сучасною стала організація виплата труда. 

   Багато які господарства вирощують картоплю по інтенсивній технології. При цьому особливе значення присвоює внесення нових сортів з комплексною стійкістю до основних хвороб і шкідникам,придатних до механізованому довгому зберіганню. Для швидкого розмноження високо-урожайних сортів розроблена система високоврожайних , яка переглядає спеціалізацію господарств на продовольстві високопродуктивних насінин,передачу елітного насінного матеріалу,безпосередньо в колгоспи для розмноження ,використання в хазяйствах насіннєвих клубків 3-5 репродукції.

      Однак потенціальна продуктивність сортів може бути реалізована тільки з розрахунком особливостей їх потреб до встановленим агротехнічним прийомам і конкретним умовам. Тому для підвищення урожайності картоплі необхідно суворо наглядати сортову агротехніку культури. Слід мати на увазі, що застосування технології, розробленої для встановленого сорту і зони на других сортах і в других умовах не дає позитивних результатів. В зв’язку з тим в умовах сучасного ведіння хазяйства, особливе значення присвоює розробка і використання в практиці колгоспів прийомів роботи, розрахованих на конкретний сорт або групу сортів.

                                                                             БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

      Рослина  картоплі являє собою кущ, складається  з 4-5,рідше 6-8 стеблин з предивними листками, розташованими по спіралі. В залежності від їх числа відрізняють мало стеблові і багато стеблові сорти. Скороспілі сорти картоплі зазвичай слабо проростають в основу стебла, пізно спілі-сильно.

    Максимальні  урожаї картоплі отримують при  добре розвитої надземної частини з здоровою листовою поверхнею. На добре окультурених грунтах при зрошуванні кращі прирости бульб бувають при масі бадилля 40-50 т/га, площі поверхні листків 40-50 тис. м2, в засушливі роки без зрошування  - відповідно 20-25 т/га і 20-30 тис. м2.

Поміж масою  бадилля і урожаєм клубків існує стислий зв'язок :чим більш розвита бадилля, тим вище, хоча і непропорційно, урожай клубків. Чому ж невеликий кущ з масою бадилля в 200 г створює урожай бульб в 2 рази більше своєї маси, а кущ з масою бадилля в 600 грамів – тільки в 1,3 рази? В результаті зменшується середня інтенсивність фотосинтезу одиниці маси бадилля. Спостерігається, з однією сторони, не уклонний ріст продуктивності рослин по мірі збільшення їх надземної частини, з другої – закономірне зниження виробництва кожної одиниці маси бадилля. Перше явище проходить в наслідок розвитку у міцних рослин крупної листової поверхні, яка симулює більше co2, чим мало розвинуті рослини з малою листовою поверхнею; вдруге визвано послабленням процесів в листі, розташованих в нижніх ярусах.

      Коренева система картоплі, вирощеного із бульби, мочкувата. Вона являє собою сукупність кореневих систем окремих стеблин. Коріння проникає в грунт порівняно неглибоко: близько 60% - до 20 см, 33 38% - до 40 – 60 см, окремо – до 80 см і глибше. В ораному шарі вони розповсюджуються в сторони на 50 – 60 см. В сильно стислих, особливо суглинистих грунтах коренева система розвивається дуже погано і буває зосереджена у верхньому шарі грунту – до 20 см.

     Маса корнів рослин картоплі  порівняно невелика і становить  в середньому близько 7 – 8% загальної маси куща. Найбільшої  величини вона сягає до періоду  бутонізації – цвітіння. У рослин  скороспілих сортів в період  бутонізації вона становить в  середньому 8 – 12%, у час найбільшого  розвитку бадилля – 3 – 5, а  до збирання урожаю – 0,5 – 1,5%.

     Коренева система картоплі розвивається  значно краще на добре окультурених  грантах. Частина корнів в суцільній  масі куща при добром добриві  на окультуреному грунті в 1,5 – 2 рази більше, чим на слабо окультуреній. Коренева система опре діленим образом регулює витрату грунтової вологи, скорочуючись при її недоліку і зростання з покращенням вологи. До кінця вегетації вона зменшується, зберігає, однак, степінь своєї активності. Корні продовжують споживати поживні елементи із грунту навіть в кінці вегетації, тому період споживання поживних елементів цієї культурної розтягнутий.

Коренева  система картоплі добре засвоює  воду і фосфор, декілька слабше –  азот і калій, що пояснює підвищений відгук рослин на азотні і калійні  добрива.

     Бульба картоплі – це скорочений  стовщений стебель. Східство із стеблом у бульби особливо помітно на ранніх стадіях розвитку, коли на ньому маються чишуйчаті листочки, в пазухах яких закладаються мертві грунти – по 3 – 4 в кожному окові. Останні розташування по спіралі, як і листки на надземних бігах. Чергування і розташування тканин і судинних пучків в бульбах таке ж, як і в стеблин. Крім того, під дією світла бульби зеленіють, т. е. в них створюється хлорофіл.

     В верхній, найбільш молодій  частині бульби очок більше, чим  у середній, а тим більше у  самій старій, нижчій, або пуповинної. Грунти верхньої частини більш життєво придатні.

     Як правило, у кожному оці проростає тільки одна найбільш розвинута центральна почка. Якщо видалить росток, двигають в ріст запасні, але рослини із них створюються не такі сильні, як із центральної. При садінні цілої бульби проростають почки не усіх глазків, а тільки верхньої частини. Більш висока активність і енергія їх росту пояснюються підвищеною концентрацією поживних речовин у верхній частині бульби. Так, утримання зрістових речовин і мікроелементів, а також фосфора і калію тут більш високе, чим у середній і пуповинній. Рістки у бульб, пророслих на світлі, мають в залежності від сорту зелену, червоно – фіолетову або синє – фіолетову краску.

     При досягненні рослиною висоти 10 – 20 см із підземної частини його стеблин виростають товщиною 2 – 3 мм і довжиною 5 – 15 см, кі