Розробка і обґрунтування технології вирощування соняшнику 35ц/га в умовах чорноземних ґрунтів господарства ТОВ «Ніка Плюс» Оріхівського

Таблиця 2.

     У цілому клімат Запорізької області  помірно континентальний, зі спекотним літом і малосніжною, переважно теплою зимою, характеризується чітко означеною посушливістю. Середня температура липня +23°C, січня –4°C. Максимум опадів буває влітку, часті зливи. У квітні-травні – суховії, періодично – “чорна буря”. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів, рівень опадів становить 448 мм. 

 1.1.2. Грунтові умови

     У ґрунтовому покриві орних земель Степової зони України переважають чорноземи звичайні (59,1 %), чорноземи південні (20,5), каштанові (8,0), чорноземні і дернові ґрунти на не лесових породах (5,4), чорноземи лучні та лучно-чорноземні ґрунти (6,0), інші ґрунти - 1 % орних земель Степу. За гранулометричним складом ці ґрунти переважно є важкосуглинковими та глинистими. Лише близько 15 % орних земель зони мають легкий і середньосуглинковий склад.

        Чорноземи південні поширені у південній підзоні Степу, переважно в межах Причорноморської низини на широкохвилястих і плоскорівнинних вододілах.

        Утворюються вони в умовах посушливого клімату під різнотравно - типчаково-ковилевими розрідженими асоціаціями. Невелика кількість опадів (350-400 мм), а отже, слабке промивання зумовили неглибоке проникнення коренів рослин у ґрунт. Тому останній має короткий гумусований профіль, у середньому близько 60 см.  Чорнозем південний має таку будову профілю:

    Н - до 30 – 35 см, гумусовий, темно - сірий з буризною, орний шар - горіху вато - грудкуватий з бриластістю, підорний - грудкувато-зернистий.

    НРк - до 60 см, перехідний, бурувато - сірий, грудочкувато - крупнозерни-стий, помітно ущільнений, кротовини, перехід нерівномірний з язиками гумусу по тріщинах.

        Рк - 60 см і нижче, лес, на глибині 70-120 см чітка "білозірка" у вигляді борошнистих плям - скопичення карбонатів Ca і Mg, так званий, карбонатний ілювій.

Характеристика  грунту на якому вирощується соняшник

Таблиця 3.

     Чорноземи південні менш родючі, ніж чорноземи  звичайні. Глибина гумусового горизонту у них збільшується зі сходу на захід. Солі та гіпс залягають неглибоко: в північній частині підзони - на глибині 3-4 м, в південній - 2-2,5. За гранулометричним складом ці ґрунти майже скрізь важкосуглинкові та глинисті. Щільність складення орного шару важкосуглинкових і глинистих ґрунтів 1,12 - 1,30, збільшуючись вниз по профілю до 1,4-1,5 г/см³, а середньосуглинкових відповідно 1,1-1,25 і 1,3-1,4 г/см³.  Вологість в'янення у важкосуглинкових відмінах коливається від 12 до 16,5 %, а в середньосуглинкових - від 10 до 12 %. Найменша вологоємність і запаси продуктивної вологи в метровому шарі в цих ґрунтах відповідно до їх гранулометричного складу становлять 30-21 і 28-21 %, 130-150 і 160-170 мм. Реакція ґрунтового розчину орного шару близька до нейтральної – слабко-лужна (рН водний = 6,5…7,5), сума ввібраних катіонів у важкосуглинкових і глинистих ґрунтах - 25-50 мг-екв/100 г ґрунту, в легко - та середньосуглинкових - 15-25. Вміст обмінного натрію не більш як 0,1-1 мг-екв/100 т ґрунту, а відношення обмінного кальцію до магнію становить 4.. .8 : 1.  

1.2 Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів

1.2.1. Особливості росту і розвитку

     Соняшник  (Нelіапtus L.) — однорічна рослина з родини айстрових (Аstеrасеае). Він має дуже розгалужену кореневу систему, завдяки якій він використовує вологу і поживні речовини з великого об’єму грунту.     

Коренева  система проникає у ґрунт на глибину 2—3 м. Основою її є стрижневий головний корінь, який розвивається з первинного зародкового кореня. Від стрижневого відходять досить міцні й сильно розгалужені бічні корені, які залежно від зволоження грунту та розподілу поживних речовин утворюють два-три яруси сплетених коренів. Перший ярус утворюється близько від поверхні і спочатку росте горизонтально, а на відстані 10—40 см від головного кореня заглиблюється й поширюється в ґрунт майже паралельно йому, утворюючи багато дрібних корінців. Глибина їх проникнення — 50—70 см. Другий ярус бічних, дуже розгалужених коренів відходить від стрижневого кореня на відстані 30—50 см від поверхні. Вони заглиблюються в ґрунт під кутом і утворюють міцне сплетіння великої кількості корінців. Окремі бічні корені заглиблюються на 90—100 см.

     Крім  стрижневого кореня та його розгалужень, соняшник утворює також стеблові корінці, які відростають від підсім'ядольного коліна у вологому шарі грунту. Вони ростуть спочатку горизонтально і під невеликим кутом до вертикальної осі рослин, а на відстані 15—40 см від головного кореня заглиблюються. Стеблові корені сильно розгалужуються. В суху погоду вони відмирають, а після дощів, навіть невеликих, знову відростають, пронизують грунт поблизу поверхні мережею білих, тонких розгалужень, які активно вбирають вологу і поживні речовини.

     Ріст  коренів вглибину і в ширину йде нерівномірно, максимум його збігається з фазами утворення кошиків і цвітіння, коли значно зростає потреба рослин у воді і поживних речовинах.

     Коренева система соняшника дуже «мобільна» і добре пристосована до використання вологи та поживних речовин з глибоких шарів грунту — 150—250 см. На будь-яке поліпшення агротехніки — внесення добрив, розпушення міжрядь тощо — він реагує збільшенням бічних коренів. Особливо збільшується маса коренів при зрошенні. За цих умов коренева система використовує вологу більш продуктивно.

     Стебло культурних форм соняшнику пряме, здебільшого нерозгалужене, кругле або ребристе, вкрите жорсткими волосками, Середина його виповнена губчастою тканиною. Під час достигання верхня частина його разом з кошиком нахиляється, проте в міру висихання насіння воно частково випрямляється. Висота стебла соняшнику є сортовою ознакою коливається в значних межах: 50—70 см у скоростиглих сортів, близько 4 м у силосних, 120—150 см в олійних сортів. Рослини соняшнику одностеблі, але здатні розгалужуватися, при цьому на бічних гілках можуть формуватися суцвіття.

     Листки у соняшника великі овально серцеподібної форми, із загостреною верхівкою і зубчастими краями. Всі листки вкриті короткими жорсткими волосками, що є ознакою підвищеної посухостійкості. Кількість листків у різних сортів неоднакова: у ранніх — від 23 до 26, середньостиглих — 28—29, пізньостиглих — 34—36 і більше.

     Суцвіття соняшника — багатоквітковий кошик. Зовнішня поверхня стиглого кошика має здебільшого опуклу, рідше плоску або увігнуту форму. Основа суцвіття складається з великого квітколожа. Діаметр кошика в олійних сортів 15—20 см, у межеумка — 20—25 і в лузальних — 40—45 см.

     Квітки двох типів: язичкові й трубчасті. Язичкові розміщуються в один або кілька рядів по краю кошика. Вони безплідні, великі, жовті.

     Основна маса квітколожа зайнята трубчастими двостатевими плодоносними квітками з плівчастими приквітниками, що закінчуються при достиганні шорсткими зубцями. Віночок трубчастих квіток п'ятизубчастий, оранжево-жовтий. Тичинок п'ять, які зрослися з пиляками й утворили трубочку навколо маточки. Маточка має стовпчик і дволопатеву приймочку, зав'язь нижня, одногніздна. У кошику закладається 800—1500 трубчастих квіток.

     Важливою  особливістю будови квітки соняшнику  є наявність спеціальних органів  — нектарників, які виділяють  нектар.

     Соняшник  — перехреснозапильна рослина. Кошик  цвіте 7—10 днів. У суцвітті розпускаються спочатку язичкові квітки. Наступного дня починають цвісти трубчасті квітки першого периферійного ряду, потім щодня зацвітають від периферії до центра квітки другого-третього рядів. Приймочки зберігають здатність запліднюватися до 10 днів. У суцвітті розпускаються спочатку язичкові квітки. Наступного дня починають цвісти трубчасті квітки першого периферійного ряду, потім щодня зацвітають від периферії до центра квітки друго - третього рядів.

     Плід — сім'янка з шкіряним оплоднем (лушпиння), в якій міститься ядро. Насінина (ядро) вкрита тонкою прозорою оболонкою і складається із зародка з сім'ядолями й корінця. Високоолійні сорти мають лушпинність 18—22, а гібриди 21—28%.

     Лушпиння  має три основних шари клітин: зверху епідерміс, середній — гіподермальна паренхіма, або коркова тканина, і внутрішній — склеренхіма.

     Сім'янка слабко чотиригранна, донизу звужена, гола, ребриста, різного кольору — біла, чорна, смугаста тощо. Маса 1000 насінин — 24—120 г.

     Для сортів і гібридів олійного соняшнику, поширених нині у виробництві, дуже важливим є наявність в оболонці сім'янки особливого темного забарвлення панцерного шару, що утворюється кількома шарами здерев'янілих клітин склеренхіми. До складу панцерного шару входить фітомелан, що містить до 76% вуглецю, не розчиняється у воді, кислотах та лугах і надійно захищає насіння від пошкодження соняшниковою міллю.

     Для того щоб найповніше задовольнити потреби  рослин і тим самим реалізувати  всі внутрішні резерви для  одержання високого врожаю з найменшими затратами праці, слід добре знати  особливості її росту і розвитку, а також вимоги до умов зовнішнього  середовища на різних етапах онтогенезу.

     Органогенез — це процес формування органів рослин. Вегетаційний період соняшнику триває 120—140 днів.

Взаємозв’язок фаз росту і розвитку, етапів органогенезу та елементів продуктивності соняшнику.

             Таблиця 4.