Особливості розвитку швидкісних якостей у веслувальників високої кваліфікації в річному циклі тренування

Швидкісна підготовка другого  тижня складалась також з трьох  тренувальних занять:

В понеділок веслярі  виконували 4 відрізки по 25 м.; 3 відрізки по 50 м.; 2 відрізки по 100 м.

У середу веслярі виконували: 3 відрізки по 50 м.; 3 відрізки по 150 м.

У суботу робота складалась з 10 відрізків по 150 м.

На останньому тижні  підготовки до змагань відбулося чотири тренувальні заняття для розвитку швидкісних якостей веслярів на каное.

В понеділок ЕГ-2 виконувала роботу яка складалася з 4 відрізків  по 100 м; 3 відрізків по 50 м. В середу спортсмени виконували 5 відрізків по 75 м.; 3 відрізки по 50 м. В четвер спортсмени ЕГ-2 пройшли 8 відрізків по 25 м. У суботу веслярі виконували 2 відрізки по 100 м.; 3 відрізки по 50 м.; 4 відрізки по 25 м.

 

 

 

 

3.2. Вплив різних методик розвитку швидкісних здібностей на змагальний результат у веслярів на б/к.

 

При дослідженні рівня  розвитку бистроти в обох експериментальних  групах веслярам на б/к пропонувалося пройти 200 м максимально. В результаті ми отримали наступні дані (табл. 3.2.1).

 

Таблиця 3.2.1

 

Показники проходження 200 м веслярами на каное в обох ЕГ

на початку  дослідження

 

 

Веслярі		ЕГ-1	ЕГ-2
1	Результат, сек.	49,09	49,12
2		48,07	50,19
3		50,03	48,34
4		50,01	49,53
5		49,12	50,01
6		47,18	48,34
7		51,13	49,22
8		48,22	50,28
9		49	51,19
10		50,28	47,89
Хсер		49,213	49,411
δ		1,183723	1,034327
± m		0,374326	0,327083
t		0,39831
р		>0,05

 

 

При порівняльному аналізі  двох методик були отримані наступні дані (табл. 3.2.2).

 

 

Таблиця 2.3.2

Показники проходження 200 м веслярами на каное в обох ЕГ

на початку  і в кінці дослідження

 

	На початку		В кінці		вірогідність
	Хсер.	± m	Хсер.	± m	t	p
ЕГ-1 (із застосуванням  додаткових обтяжень)	49,21	0,37	47,95	0,33	2,54	<0,05
ЕГ-2 (із застосуванням полегшеного лідирування)	49,41	0,33	48,84	0,51	0,95	>0,05

 

Досліджуючи рівень розвитку швидкісних здібностей у спортсменів, на початку експерименту ми отримали результати які не мали суттєвої різниці. Так середній час проходження дистанції 200м у ЕГ-1 склав 49,213 сек., а у ЕГ-2 цей показник становить 49,411 сек.

 

Показники на початку експерименту

 

 

 

Суть експерименту полягала у визначенні кращої методики з двох запропонованих ( додаткового обтяження  та полегшеного лідирування) для  подальшого більш ефективного розвитку бистроти в веслуванні на б/к. Наступні три тижні групи веслувальників готувались за різними тренувальними планами, які були спеціально розроблені відповідно до поставленої мети дослідження.

Під час дослідження  структура тренувального процесу  не була порушена. Аналізуючи особливості  підготовки ЕГ-1,необхідно підкреслити застосування повторного методу, використання додаткової ваги човна та гідротормозів. Таким способом спортсменам створювались утруднені умови. Щодо ЕГ-2, то використовували методику полегшеного проходження дистанції з використанням зменшеної ваги човна і по можливості сили попутного вітру.

Після трьох тижнів підготовки до змагань, де акцент ставився саме у  підготовці до дистанції 200 м, було проведене повторне тестування рівня розвитку бистроти. Середній час подолання дистанції ЕГ-1 на 0,89 сек. кращий за час  ЕГ-2. На початку експерименту цей показник становив      0,198 сек.

 

Показники в  кінці експерименту

 

Аналізуючи отримані дані, слід зазначити, що обидві досліджувані групи  покращили свої результати, ЕГ-1 на 1,263 сек.,а ЕГ-2 на 0,571 сек.

 

Показники приросту бистроти

 

Проте, позитивну тенденцію до покращення часу походження дистанції має лише методика додаткового обтяження, межа рівня похибки якої становить <0,05 (р-рівнь), це підтверджує той факт,вірогідність яка знайдена у вибірці, залежність між змінними не є особливістю даної вибірки. В свою чергу, результати отримані у ЕГ-2 свідчать про протилежне,р-рівень  >0,05.

Отже,покращення швидкісних здібностей у веслярів на каное ефективніше відбувається при застосуванні додаткових обтяжень (утруднені умови виконання), а саме гідротормоза і додаткової ваги човна, ніж використовуючи методику полегшеного лідирування (полегшенні умови виконання).

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

1. У сучасній науковій літературі мало уваги приділяється різним методикам розвитку швидкісних якостей і не визначена ефективність застосування їх на практиці у веслуванні на байдарках і каное.

 

2. Методика розвитку швидкісних якостей з додатковим обтяженням є більш ефективною за методику полегшеного лідирування у веслярів на каное на відміну від визначень у спеціальній літературі [30].

 

3. Для покращення змагальних результатів у веслуванні на байдарках і каное на дистанції 200 м, на нашу думку, доцільно використовувати методику розвитку швидкісних якостей в утруднених умовах із застосуванням гідротормозів та додаткової ваги човна при безпосередній підготовці до змагань.

 

4. При оцінці швидкісних можливостей необхідно орієнтуватися на комплекс різноманітних показників, що дозволяють у сукупності різнобічно оцінити та покращити рівень розвитку швидкісних якостей.

 

 

Список літератури

 

1. Андреева С.К. Мартынов А.И. Физическая  работоспособность //В сб. Подводный спорт и здоровье. — М.: ДОСААФ, 1980. - 55с.
2. Андреева С.К. Типы аэробной работоспособности и их значение в определении спортивной специализации// В сб. Пути повышения спортивной работоспособности. — М.:ДОСААФ, 1982. – 113 с.
3. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. Физическая активность человека. – К.: Здоровье, 1987. – 224 с.
4. Верхошанский Ю.В. Основи специальной физической подготовки спортсменов. — М.: Физкультура и спорт, 1988. - 332 с.
5. Верхошанский Ю.В. Исследование закономерностей процесса становления спортивного мастерства в связи с проблемой  управления многолетней тренировкой. — Автореф. дисертация доктора педагогических наук. — М.: 1973. - 15 с.
6. Верхошанский Ю.В. Выносливость как фактор, определяющий скорость движений в циклических видах спорта // Научно-спортивный вестник. – М.: 1988. -№1.- 15-20 с.
7. Виру А.А. Кырге П.К. Гормоны и спортивная работоспособность. - М.: Физкультура и спорт, 1983. – 23 с.
8. Волков Н.И. Данилов В.А. //Теория и практика физической культуры.—№3. 1973.
9. Волков Н.И. // Теория и практика физической культуры. — №11. 1975.-С 18.
9. Горкін М.Я. Великі навантаження в спорті. – К.: Здоров’я, 1973.-10 с.
10. Гребной спорт // Учебник для институтов физической культуры. Под ред. Чупруна А.К. – М.: Физкультура и спорт, 1987. – 238с.
11. Гребной спорт / Под. ред Самсонов Е.Б., Фомин С.К. – М.: Физкультура и спорт, 1973. - 72 с.
12. Годик М.А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок. — М.: Физкультура и спорт, 1980. — 136 с.
13. Гавриш М.А. Спортивная метрология. — М.: Физкультура и спорт, 1987.-118с.
14. Годик М.А. Спортивная метрология. — М.: Физкультура и спорт, 1988. — 192 с.
15. Гулинский А.А. Афтореф. докт. дис, 1973.-13с.
16. Дольник Ю.А. Ганженко Ю.В. Педагогическое тестирование командных лодок в гребле на байдарках и каноэ // Гребной  спорт.— М.: 1983,-21с.
17. Душанин С.А. Береговой Ю.В. Ускоренные методы исследования энергетического метаболизма мышечной деятельности / метод рек. / —К.: 1983. - 53с.
18. Душанин С.А. Береговой Ю.В. Цветкова О.А.Система многофакторной диагностики функциональной подготовленности спортсменов при текущем и оперативном врачебно-педагогическом контроле/метод. рек/—К.: 1986. – 28 с.
19. Детская спортивная медицина. Под ред. С.Б. Тихвинского, С.В. Хрущева. – М.: Медицина, 1991. – 560 с.
20. Жмарев И.В. Тренировка гребцов —К.: Физкультура и спорт, 1981. – 48 с.
21. Зациорский В.М. Физические качества спортсмена. – М.: Физкультура и спорт, 1970. - 71 с.
22. Келлер B.C. Система спортивных соревнований и соревновательная деятельность спортсменов // Теория спорта. — К.: Вища шк., 1987. - 156 с.
23. Келлер B.C., Платонов В.Н. Теоретико-методические основы подготовки спортсменов. - Львов: Украинская спортивная ассоциация, 1993. — 270 с.
24. Коваленко С.О., Стеценко А.І., Хоменко С.М. Cтатистичний аналіз експериментальних даних за допомогою EXCEL. - Навчально-методичний посібник для студентів. – Черкаси, ЧДУ, 2002. – 114  с.
25. Кузнецов В.В Силовая подготовка спортсменов высших разрядов. - М.: Физкультура и спорт, 1970. – 112 с.
26. Летунов С.П. Мотылянская Р.Е. Материалы к обоснованию теории развития выносливости //В сб.Выносливость у спортсменов.-М.: 1971. – 43 с.
27. Маслов Г.М. Сонькина В.Д. Новые исследования по возрастной физиологии. – М.: Физкультура и спорт, 1981. – 56 с.
28. Матвеева А.И. Основы спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1977. – 238 с.
29. Максимова А.В. Чаговец Н.Р. Текущий биохимический контроль в процессе подготовки гребцов на байдарках и каноэ//Гребной спорт. - М.: 1983.-57 с.
30. Настольная книга тренера: Наука побеждать / Н.Г. Озолин. – М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 863 с.
31. Платонов В.Н. Современная спортивная тренировка. - К.: Здоров'я, 1980. - 336 с
32. Платонов В.Н. Общая теория спорта. – К.: Олимпийская литература. –1997. – 624 с.
33. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена. – К.: Олімпійська література, 1995. – 320 с.
34. Ратов И.П. Исследование спортивных движений и возможностей управления изменениями их характеристик с использованием технических средств: Автореф. дис. ... докт. пед. наук. - М.: 1972. – 46 с.
35. Спортивная медицина. Под ред. В.Л. Карпмана. – 1980. – М.: Физкультура и спорт, –350 с.
36. Стеценко Ю.Н., Никонов А.Н. Подготовка гребцов на байдарках. – К.: Здоровье, 1985. – 117  с.