Особливості розвитку швидкісних якостей у веслувальників високої кваліфікації в річному циклі тренування

- час проходження перших 5 м дистанції;

- час проходження других 5 м дистанції;

- рівень максимальної швидкості веслування гребків за 1 хв.;

Названі показники можуть доповнюватися іншими, що сприяють диференційованій оцінці швидкісних здібностей відповідно до вимог різних відрізків  змагальної дистанції. З цією метою, як правило, аналізують результат проходження 200 метрової дистанції в умовах відповідальних змагань або 150 метрового відрізка — при спеціально організованому тестуванні. При цьому дистанцію ділять на кілька відрізків і на кожному з них реєструються швидкісні здібності весляра.

Оцінка швидкісних здібностей веслярів високого класу — учасників  чемпіонатів Європи, світу, Олімпійських ігор — свідчить, що успіхи на змаганнях  рівною мірою можуть обумовлюватися оптимальністю дій на старті, ефективним рівнем дистанційної швидкості. Наприклад, багато видатних веслярів, маючи найвищі показники дистанційної швидкості на олімпіадах і чемпіонатах світу, не зуміли стати чемпіонами або посісти місця, відповідно до рівня дистанційної швидкості, через недостатньо ефективне виконання старту. З іншого боку, ряд веслярів, помітно поступаючись суперникам у дистанційній швидкості, зуміли досягти високих результатів виключно за рахунок ефективного старту чи повороту.

Оцінювати швидкісні  здібності весляра при проходженні  ним різних відрізків можна за часом їх проходження або ж за різницею між рівнем дистанційної швидкості і швидкості на стартовому відрізку [22].

Кожна із груп видів спорту вносить свою специфіку в систему  контролю швидкісних якостей, не змінюючи загальних вимог до методики і  організації досліджень. Наприклад, у швидкісно-силових видах у першу чергу реєструється швидкість переміщення ЗЦВ у стрибках, початкова швидкість вильоту снаряда.

У единоборствах реєструється час виконання окремих прийомів — ударів у боксі, кидків у боротьбі тощо, кількість різноманітних прийомів, що виконуються за одиницю часу ( до 10 - 15 с). Наприклад, кількість кидків манекена за 10с, кількість різноманітних прямих і бокових ударів по мішку, що виконуються за заданою програмою за 15с, тощо.

Контроль швидкісних здібностей буде неповноцінним, якщо поряд з оцінкою елементарних і комплексних проявів швидкісних якостей не використовувати локальних показників, що відображають можливості нервово-м'язового апарату. Зокрема, в процесі обстежень веслярів високого класу оцінюють:

• біопотенціали м'язів (ЕМТ) із реєстрацією амплітуди (мв) і частоти (Гц);
• латентний час напруження (ЛЧН) і латентний час розслаблення (ЛЧР) м'язів у відповідь на заданий сигнал, мс;
• максимальну частоту рухів (теппінг-тест), кількість рухів за Юс;
• параметри фізіологічного тремору з реєстрацією амплітуди (мкм) і частоти (Гц);
• біопотенціали мозку — амплітуда (мкв), частота (Гц).

Велике значення для  прояву швидкісного потенціалу весляра  має контроль композиції ПС-, ШСа- і  ШСб-волокон у структурі тканини м'язів, що несуть основне навантаження у веслуванні, оскільки волокна, що швидко скорочуються, мають у два-три рази вищі можливості щодо скорочення, ніж волокна, що скорочуються повільно.

Таким чином, при оцінці швидкісних можливостей необхідно  орієнтуватися на комплекс різноманітних показників, що дозволяють у сукупності різнобічно оцінити рівень розвитку даної якості.

Якщо тестування підготовленості  веслярів органічно входить у  тренувальний процес, то тести не лише дозволяють отримати дані щодо стану  спортсменів, але й виступають дійовим фактором поліпшення їх функціональних можливостей і психічної підготовленості.

Ознайомлення веслярів з програмою тестів, методикою  аналізу результатів сприяє свідомому  і творчому ставленню до пропонованої роботи, привчає до самоконтролю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Методи і організація дослідження

 

2.1. Методи дослідження

 

Для рішення поставлених завдань використовувалися наступні методи:

• аналіз та узагальнення даних літератури;
• педагогічний експеримент;
• метод тестів;
• аналіз і оцінка результатів досліджень;
• методи математичної статистики;

 

 

Аналіз  науково-методичної літератури

 

У список вивченої науково-методичної літератури увійшли  публікації, в яких розглядалися питання, присвячені особливостям швидкісної підготовки спортсменів у різних видах спорту і зокрема у веслуванні на байдарках і каное. Вивчалися особливості методики розвитку бистроти та контролю за її рівнем розвитку.

 

Педагогічний  експеримент

 

Педагогічний експеримент  передбачав:

а) тестування рівня розвитку швидкісних здібностей на дистанції 200 м у веслярів на б/к до початку експерименту.

б) підготовка спортсменів  обох експериментальних груп за програмами розвитку швидкісних якостей з застосуванням додаткового обтяження та полегшеного лідирування ;

в) визначення рівня розвитку швидкісних здібностей на дистанції 200 м у веслярів на б/к після експерименту;

Педагогічний  експеримент застосовувався в цілях  апробації на практиці розроблених  методик розвитку швидкісних якостей  у дітей 14-15 років.

 

Метод тестів

 

Тестування – це система прийомів перевірки для визначення розвитку фізичних здібностей людини по відношенню до встановлених норм. Вивчався рівень розвитку швидкісних здібностей у веслярів на б/к обох експериментальних груп на початку та кінці експерименту.

 

 

Метод математичної статистики і аналізу

 

Всі отримані в ході роботи результати були піддані обробці  методом варіаційної статистики на комп'ютері типу IBM за допомогою  електронних таблиць EXCEL [24

Метод математичної статистики і аналізу – це вивчення за допомогою математичних методів закономірностей масових явищ та їх взаємозв’язок і порівняння статичних даних.

Обчислювали середньостатистичні  показники з метою визначення впливу різних методик розвитку швидкісних здібностей на змагальний результат  на дистанції 200 м у веслярів на б/к.

Середнє. Середнє показує "центральне положення" (центр) змінної і розглядається спільно з довірчим інтервалом. Звичайно інтерес представляють статистики (наприклад, середнє), що дають інформацію про популяцію в цілому. Чим більше розмір вибірки, тим більш надійна оцінка середнього. Чим більше мінливість даних (більше розкид), тим оцінка менш надійна.

Хсер = (∑х_i)/n

де

n – число спостережень (об'єм вибірки).

Середньоквадратична похибка. Для обчислення середньоквадратичної похибки всі окремі похибки зводяться в квадрат, підсумовуються, сума ділиться на загальне число помилок, потім зі всього витягується квадратний корінь. Отримане в результаті число характеризує сумарну похибку.

Стандартна  похибка. Ця величина характеризує стандартне відхилення вибіркового середнього, розраховане по вибірці розміру n із генеральної сукупності, і залежить від дисперсії генеральної сукупності (δ) і об'єму вибірки (n):

 = (δ²/n)^1/2

де

δ²– дисперсія генеральної сукупності

n – число спостережень у вибірці.

Оскільки дисперсія  генеральної сукупності, як правило, невідома, то оцінка стандартної похибки  обчислюється за формулою:

 = (s/n)^1/2

де

s² – вибіркова дисперсія

n – об'єм вибірки.

Стандартне  відхилення. Стандартне відхилення – це широко використовувана міра розкиду або варіабельності (мінливості) даних. Стандартне відхилення популяції визначається за формулою:

= [∑(x_i-µ)²/N]^1/2

де

µ – середнє популяції

N – розмір популяції.

Статистичний  рівень значущості (р-рівень). Статистична значущість результату є мірою упевненості в його "істинності" (в значенні "репрезентативності вибірки"). Більш точно, р-рівень - це показник, обернено пропорційний надійності результату. Більш високий р-рівень відповідає більш низькому рівню довіри знайденим у вибірці результатам, наприклад, залежності між змінними. А саме, р-рівень є вірогідністю похибки, пов'язаної з узагальненням спостережуваного результату на всю популяцію. Наприклад, р-рівень = 0,05 (тобто 1/20) показує, що є 5  % вірогідність того, що знайдена у вибірці залежність між змінними є лише випадковою особливістю даної вибірки. Іншими словами, якщо дана залежність в популяції відсутня, а подібні експерименти проводили б багато разів, то приблизно в одному з двадцяти повторень експерименту можна було б чекати такої ж або більш сильної залежності між змінними, що вивчаються. В багатьох дослідженнях р-рівень 0,05 розглядається як "прийнятна межа" рівня похибки.

 

 

2.2. Організація дослідження

 

Дослідження проводилось  на базі груп ДЮСШ з веслування м. Черкаси. В дослідженнях брали участь 20 спортсменів. Спортсмени постійно брали участь у змаганнях всеукраїнського рівня. З них 10 веслярів на б/к склали першу експериментальну групу (ЕГ-1) і займалися за методикою розвитку швидкісних якостей з застосуванням додаткового обтяження. Та 10 - другу експериментальну групу (ЕГ-2) і основна увага приділялася розвитку швидкісних якостей з допомогою методики полегшеного лідирування.

Тренувальні заняття  проводилися за різними методиками. В експерименті увага приділялося  тренуванням тільки швидкісної спрямованості. Реєстрація швидкісних показників спортсменів здійснювалась двічі на початку експерименту та після трьох тижнів підготовки до змагань. Для контролю бистроти спортсменів була обрана дистанція 200 м. Суть експерименту полягала у визначенні кращої методики з двох запропонованих для подальшого більш ефективного розвитку бистроти в веслуванні на б/к.

 

Дослідження проводилися  в чотири етапи:

 

I етап - аналіз науково-методичної літератури; визначення предмету дослідження;

II етап – визначення рівня розвитку швидкісних здібностей на початку експерименту.

III етап – визначення рівня розвитку швидкісних здібностей після застосування різних методик.

IV етап - аналіз одержаних результатів, їх узагальнення та формування висновків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення

 

 

3.1. Зміст тренувальних занять швидкісної спрямованості

з використанням  різних методик розвитку бистроти

у веслярів на б/к.

 

Тренувальні плани спортсменів  двох експериментальних груп під  час безпосередньої підготовки до змагань суттєво відрізнялися. В першій групі (ЕГ-1) використовувалася методика розвитку швидкісних якостей з застосуванням додаткового обтяження. В другій групі (ЕГ-2) основна увага приділялася розвитку швидкісних якостей з допомогою методики полегшеного лідирування.

Впродовж безпосередньої підготовки до змагань, яка тривала  три тижні, ЕГ-1 в складі 10 спортсменів  виконували роботу швидкісного характеру  з додатковим обтяженням, а саме з використанням гідротормоза та додатковою вагою човна.

На першому тижні  розвитку бистроти було призначено два  тренувальні заняття. У вівторок спортсмени проходили 6 відрізків по 100 м. повторним методом. Друге тренувальне  заняття відбулося у четвер, веслярам було запропоновано було пройти 3 відрізки по 200 м. та 3 відрізки по 100 м. також повторним методом.

На другому тижні  підготовки до змагань спортсмени з  ЕГ-1 отримали навантаження швидкісного  характеру на трьох тренувальних заняттях. В понеділок навантаження складалося з 2 відрізків по 150 м.; 2 відрізків по 100 м.; 2 відрізків по 75 м. Друге тренувальне заняття відбулося у середу і складалося з 6 відрізків по 100 м. та 4 відрізків по 50 м. Робота виконувалася повторним методом. Третє тренувальне заняття протягом другого тижня підготовки було проведено в п’ятницю і являло собою проходження 5 відрізків по 200 м.

На останньому тижні  веслярі виконували відрізки вибухового стартового характеру. Було призначено два тренувальні заняття на цьому  тижні. Перше тренувальне заняття  складалось з 3 відрізків по 50 м. і 2 відрізків по 25 м. Друге заключне тренувальне заняття проводилось за умов виконання 6 відрізків по 25 м.

Інші спортсмени з  ЕГ-2 в складі якої нараховувалось 10 чоловік використовували методику полегшеного проходження дистанції  з використанням зменшеної ваги човна і по можливості сили попутного вітру.

На першому тижні  підготовки веслярам на б/к було запропоновано виконати три тренувальні заняття швидкісного характеру. Перше відбулося в понеділок, спортсмени пройшли 8 відрізків по 100 м. Друге тренувальне заняття відбулося у середу спортсменам було запропоновано пройти 6 відрізків по 200 м. Третє тренувальне заняття відбулося в четвер, на ньому виконувалися 3 відрізки по 150 м.