Дослідження ефективності лікувальної фізкультури в системі фізичної культури

Поточний контроль проводять протягом всього періоду лікування не менше ніж раз на 7-10 днів, а також при зміні рухового режиму. Він дає можливість своєчасно вносити корективи у методику занять, програму фізичної реабілітації. Використовують клінічні дані, результати функціональних проб, показники інструментальних методів дослідження, антропометрії.

 Етапний  контроль проводять для оцінки  курсу лікування загалом (кумулятивний  ефект), для чого перед початком  занять ЛФК і при виході  з лікарні Ці вправи переважно  використовуються у реабілітації  спортсменів.

3. Ефективність методики загартовування

Крім фізичних вправ для зміцнення і збереження здоров’я використовують загартовування – комплексну систему оздоровчих дій, які спрямовані на досягнення стійкості, не сприйняті організмом до шкідливих  для здоров’я мете реологічним і іншим факторам.

Розрізняю наступні форми загартовування:

1. сонячні і повітряні ванни;
2. водяні процедури (обливання, обтирання, душ, зимове плавання);
3. народні форми (ходіння босяком, використання бань).

Історія загартовування відводить у глибину віків. Позитивну дію холодних і теплових дій відмічали ще в Древньому Римі і Єгипті, в Київській Русі. Однак наукові згадки дії засобів загартування на організм почало формуватися в XVI-XVIII ст., коли були проведені дослідження дії водяних, теплових і холодних процедур на хворий і здоровий організм (Подшибякин, 1986р.).

Оздоровчий  ефект загартувальних процедур пов’язаний з впливом їх на терморецепторів, тобто нервові закінчення, спеціальні сприймаючі зміни температури.

При недостатньо  ефективній системі теплорегуляції можливі перехолодження або перегріви, які можуть привести до різних захворювань і навіть смерті. Через це основна задача загартування – вдосконалення системи теплорегуляції. Цього можна досягнути, враховувати як стан організму, так і особливості адаптації до холоду і тепла, а також основні принципи загартування:

Основні принципи загартування:

1. регулярність  у проведенні за гартувальних  процедур. При відсутності підкріплення  вже вироблений умовний рефлекс  зникає;

2. поступове  збільшення тривалості і інтенсивності за гартувальних процедур;

3. врахування  індивідуальних особливостей організму,  стан здоров’я, сприйняття до  дії за гартувальних факторів, їх витривалість;

4. комплексне  використання фізичних факторів: холоду, тепла, опромінення (видимими ультрафіолетовими і інфрачервоними променями), механічної дії повітря, води;

5. виконання  за гартувальних процедур на  різному рівні теплопродукції  організму для підвищення його  активності як в спокої, так  і при різній руховій активності  людини;

6. досягнення  оптимальної стійкості людини  завдячується при загартуванні  не тільки найбільш в’язких  до дії фізичного агента частин  тіла (стопів, шиї, області поясу), але і всього організму. 

Виділяють 3 режими загартування – початковий, спеціальний. Початковий режим припускає використання слабших холодних або теплових процедур і повітряних ван, обтирань, обмивань. Оптимальний режим загартування допускає використання в широкому діапазоні засобів загартування. Спеціальний режим загартування призначений для визначених професій – водолазів, верхолазів, а також тих, хто займається зимовим плаванням. Допуск до його використання дозволяється тільки лікарською комісією.

В залежності від  тепло відчуттів, які зв’язані також  зі швидкістю руху повітря і його вологістю, повітряні ванни розділяють на:

1. теплі – вище 22 0С;
2. індиферентні – 21-22 0С;
3. прохолодні – 17-20 0С;
4. помірні холодні – 9-16 0С;
5. холодні – 0-8 0С;

Загартування  водою в домашніх умовах при температурі  повітря не менше 18-20 0С слід починати з обтирання вологою губкою або рушником. Обтирання проводиться протікання лімфа в лімфатичних і крові – в венозних судинах від периферії до центру. Спочатку обтирають верхню (кисті, передпліччя, плечі, шию, груди, впину), а потім – нижню частину тулуба.

При привиканні організму до охолодження завдяки обтиранню переходять до більш сильних холодових дій – обливанню, пізніше до більш сильної дії – водяним душем і ваннам.

В початковому  режимі загартування початкова температура  води складає 36 0С, тривалість – 2,5-3 хв., з послідуючим протягом місяця зниженням температури до 17 0С і скороченням тривалості до 30 с.

В оптимальному режимі початкова температура складає 16-17 0С , тривалість процедури 30 с. Протягом місяця температура знижується на 5 0С до 12 0С, а тривалість до 10 с.

Для спеціального загартування використовуються більш  низькі температури протягом 10-20 с.

Методика контрастного душу. Після ранкової гігієнічної  гімнастики слід використовувати душ  температурою 36-38 0С протягом 30-40 с. Потім  температуру знизити на 2-3 0С, а час її дій тривалість до 15-20 с. (тобто вдвічі). Черговість теплого і прохолодного душу повторюють 2-3 рази. Через 4-5 днів тривалість обмивань холодною водою збільшують вдвічі. Через 8-10 днів різницю температур збільшують на 3-4 0С. Поступово протягом 3-3,5 місяців різниця доводиться до 20-24 0С і вище. Після кожної процедури тіло витирають рушником.

Загартування  організму в відкритих водоймах забезпечує розвиток стійкості до багаторазових  охолоджень. Послідовність процедур після сонячних ван при температурі повітря 24-25 0С відбувається купання у водоймі з температурою води 20 0С протягом 30-40 с.

Після відновлення  вихідної температури тіла (через 15-20 хв.) купання повторюються. В перший день купання число повторень  досягає 5-8 разів і більше. На другий день перебування в воді збільшується до 15 хв. в початковому режимі, до 20 хв. – в оптимальному.

Ходіння босоніж  – самий простий і самий  звичайний спосіб загартування. За гартувальний ефект здатність ходіння  босяком по землі, мокрим поливанням, по росі і снігу, в холодній воді.

Позитивний  ефект босо ходіння забезпечується дією, з однієї сторони, на терморецептори, з другої – на біологічно активні  точки стопи, які зв’язані майже  зі всіма органами, а особливо з  носоглоткою.

Методика ходіння босоніж. Людям, які легко простуджуються рекомендується ходити в шкарпетках, іншим – босяком 2 рази в день по 15-30 хв. (ранком і ввечері), кожний день не збільшується на 10 хв. і доводиться до 1 год. через місяць переходять до ходіння босяком по земляному ґрунті на подвір’ї, в саду, по траві , гравію з настанням останніх заморозків і зимових днів – до ходіння босяком по снігу.

Потовщена шкіра  на ступні притуплює больові відчуття і відчуття до холоду. На 3-4-му місяці занять приступають до рідко контрастним процедурам. Парну співставляють з пробіжкою босоніж по снігу протягом 0,5-2 хв. після чого знову слідкує парна. Процедуру повторювати 2-4 рази. Перший вихід на сніг повинен тривати не більше 1 хв., причому з інтенсивними рухами ніг (біг, підскоки) для посилення теплопродукції в організмі.

Поступове перебування  босяком на снігу збільшується до 10-15 хв. при цьому слід враховувати  температуру і вологість повітря, а також силу вітру, але вносить  свої корективи перебування на снігу.

Методика підвищення стійкості до теплових дій.

Позитивний  ефект бань відмічений при початкових стадіях простуди, хронічних бронхітах  і горла, при вивихах, розтягненнях, початкових стадіях серцево-судинних захворювань.

Основні правила  використання бані для загартування:

• відвідування бань рекомендується не раніше, ніж після 2-2,5год. вживання їжі;
• протягом першого року загартування банею доцільно відвідувати не більше 1 разу в тиждень, потім до 2 разів;
• початківцям рекомендується робити не більше одного заходу в на 4-5 хв., потім можна робити до 3 заходів по 8-10 хв.
• для пом’якшення переходу до високої температури слід приймати теплий душ перед входом в пару;
• ввійшовши в пару рекомендується спочатку знаходитись на нижній сходинці, потім підніматися верх;
• після виходу з парної слід прийняти прохолодний душ, потім проводиться купання в басейні з холодною водою;
• при виявленні ознак перегріву – відчуття сильного жару, забруднене дихання, нестача повітря, слабкість, головокружіння – необхідно покинути баню.

 

4.  Раціональне харчування, як фактор здорового способу життя

Рацiональне харчування (ratio — розумний) — це фiзiологiчно повноцiнне харчування здорових людей iз врахуванням їх вiку, статi, характеру працi та iнших факторiв. Рацiональне харчування сприяє збереженню здоров’я, опiрностi шкiдливим факторам навколишнього середовища, високiй фiзичнiй й розумовiй працездатностi, а також активному довголiттю. Вимоги до рацiонального харчування складаються iз вимог до:

1) харчового  рацiону; 

2) режиму харчування;

3) умов прийому  їжi.

Вимоги до харчового  рацiону:

1) енергетична  цiннiсть рацiону повинна покривати  енергозатрати органiзму; 

2) належний хiмiчний  склад — оптимальна кiлькiсть  збалансованих мiж собою поживних  речовин; 

3) добра засвоюванiсть їжi, яка залежить вiд її складу i способуприготування;

4) високi органолептичнi  властивостi їжi (зовнiшнiй вигляд, консистенцiя,  смак, запах, колiр, температура);

5) рiзноманiтнiсть  їжi за рахунок широкого асортименту  продуктiв i рiзних прийомiв їх кулiнарної обробки;

6) здатнiсть  їжi (склад, об’єм, кулiнарна обробка)  створювати вiдчуття насичення; 

7) санiтарно-епiдемiчна  безпечнiсть. 

Режим харчування включає час i кiлькiсть прийомiв  їжi, iнтервали мiж ними, розподiл харчового  рацiону за енергоємкістю, хiмiчним складом i масою по прийомах їжi.

Умови прийому  їжi: вiдповiдна обстановка, сервiровка  столу, вiдсутнiсть вiдволiкаючих вiд  їжi факторiв.

Правильне харчування — перший ключ до здоров’я i доброго  самопочуття, без яких важко досягнути  максимальної працездатностi. Древньогрецькому фiлософу Сократу належить вислiв: «Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити».

Рiвновага в  органiзмi, яка приводить до здоров’я, починається з їжi, яку ми їмо. Дослiдницький вiддiл Центру аеробiки сформулював вiсiм основних принципiв рацiонального харчування.

1. Пiдтримуйте  постiйне спiввiдношення мiж основними  компонен-тами харчування в пропорцiї  50:20:30. Щоденне вживання калорiй  повинно розподiлятися так: 50% —  на вуглеводи, 20% — бiлки i 30% — жири.

Отже 50% калорiй, якi ми вживаємо, щоденно приходиться  на вуглеводи. Саме вони заряджають нас  енергiєю в найбiльшiй мiрi. Вуглеводи  дiляться на моносахариди, дисахариди i полiсахариди. Наприклад, моносахариди — глюкоза, дисахариди — цукор (сахароза), молочний цукор (лактоза), полiсахариди — крохмаль, глiкоген, клiтковина, пектиновi речовини.

Крохмаль —  мiститься в зернах пшеницi (55%), рисi (55%), картоплi (18%).

Клiтковина, яка  входить до складу овочiв i фруктiв, в  кишечнику людини розщеплюється за участю бактерiальної флори. Вона посилює жовчевидiлення i виведення з органiзму холестерину, перистальтику кишечника i забезпечує почуття насичення.

Пектиновi речовини — є стабiлiзуючим матерiалом. Вони обволiкають слизову оболонку кишечника i захищають її вiд механiчних i хiмiчних подразникiв, зв’язують патогенну флору, солi важких металiв (свинець, ртуть) i виводять їх з органiзму.

Вуглеводи складають  основу наших харчових продуктiв, таких, як свiжi фрукти, овочi, боби, горох, картопля, кукурудза, хлiб, вiвсяна каша, рис.

Вмiст жирiв у  щоденному рацiонi бiля 30%. Тут основна  проблема полягає в тому, щоб зумiти обмежити щоденне вживання жирiв  до цiєї цифри.

Жири вiдкладаються  в жировiй тканинi i утворюють запас  енергетичного матерiалу. Жири пiдшкiрножирової клiтковини оберiгають органи вiд переохолодження, а жирова тканина оточує внутрiшнi органи, фiксує їх i попереджує вiд змiщень i травм.

Надлишок жиру в рацiонi часто пов’язують iз  виникненням раку кишечника, грудей, пiдшлункової залози, яєчникiв i прямої кишки.

Важлива не тiльки кiлькiсть жирiв, але i їх якiсть. Рослиннi жири, якi входять до складу соняшникової i соєвої олiї, кукурудзяного масла, рослинного маргарину, горiхiв краще  вживати, нiж жири тваринного походження, оскiльки в рослинних жирах є ненасиченi жирнi кислоти. Насичених жирних кислот особливо багато в маслi, сметанi, жирному м’ясi, сосисках. Особливо небезпечнi смаженi жирнi продукти, якi мiстять акроолеїн.

Бiлковi продукти повиннi складати бiля 20% калорiй, якi ми щоденно вживаємо. До них вiдносяться риба, телятина, пiсна яловичина, баранина, свинина, твердий сир, молоко, молочнокислий сир, яйця.

Бiлки складають  основу структурних елементiв клiтин i тканин тiла людини, входять в склад  ферментiв, беруть участь у виробленнi iмунiтету. Зараз добре вiдомо, що розпад i синтез бiлка проходить безпосередньо за участю ферментiв, при цьому всi бiлки обновлюються на протязi 5-7 днiв.

Харчова цiннiсть  бiлка залежить вiд його засвоюваностi. Бiлки рослиних продуктiв важкодоступнi для травних ферментiв, тому в кишечнику вони засвоюються гiрше, нiж бiлки тваринного походження. Але надлишок тваринних бiлкiв у рацiонi приводить до такого захворювання як подагра.

2. Дотримуйтесь  правила 25-50-25 для визначення кiлькостi калорiй на кожен прийом їжi: 25% калорiй повиннi припадати на снiданок, 50% — на обiд, 25% — на вечерю. Це допоможе утримувати нормальну вагу тiла.

3. Займайтесь  аеробними фiзичними вправами  в кiнцi дня, якраз перед вечерею.  На протязi 2 годин пiсля напруженого  фiзичного навантаження спостерiгається втрата апетиту i тому тi, хто напружено працюють в другiй половинi дня, їдять менше.

Незалежно вiд  часу доби фiзичнi вправи в поєднаннi з рацiональним харчуванням пришвидшують втрату жиру при мiнiмальному зниженнi ваги м’язевої тканини, в той час як лiмiтоване вживання калорiй може привести до її зменшення.