Дослідження ефективності лікувальної фізкультури в системі фізичної культури

ЛФК при недостатності  кровообігу

Лікувальна  фізична культура проводиться з урахуванням ступеня недостатності кровообігу.

При І ступені серцево-судинної недостатності відзначається стомлюваність, частішання серцебиття й задишка, що з'являється при фізичному навантаженні.

Можна застосовувати вправи з різних вихідних положень. Вправи проводяться як із предметами, так і без них. Дозволяються окремі види спорту й спортивних ігор без змагання. Поступово навантаження збільшується.

Головне завдання лікувальної  фізичної культури при недостатності  кровообігу складається у відновленні функції органів кровообігу для звичайної, тобто звичного навантаження, полегшують роботу серця шляхом поліпшення функції допоміжних факторів кровообігу. Досягається це шляхом тренування.

Підбор фізичних вправ повинен відповідати стану  хворого; як правило, спочатку проводять вправи для верхніх, а потім для нижніх кінцівок, потім включають вправи для тулуба, причому необхідно стежити за подихом. Важлива вимога при цьому - дотримувати обережності й поступовість у фізичному навантаженні, уникати статичних напруг. Дозування фізичних вправ індивідуальні.

Лікувальна  фізична культура при явищах серцево-судинній недостатності застосовується у  випадках декомпенсації Й ступеня  після 5-7 днів спокою, при ІІ ступені  після 7-14 днів.

Застосовують прості фізичні  вправи. Проводять їх у повільному й середньому темпі. Всі загально зміцнювальні вправи чергують із дихальними. Вихідні положення для лікувальної фізичної культури на початку курсу лікування - лежачи, сидячи, а потім до кінця курсу лікування - коштуючи. На початку курсу лікування варто проводити пасивні рухи в чергуванні з активними, а потім поступово переходити до активного. Тривалість заняття від 5 до 20 хвилин.

Гарним оздоровчим засобом  є дозовані прогулянки по рівній місцевості.

При ІІІ ступені недостатності кровообігу лікувальна фізична культура протипоказана.

Хворим, що ставиться до середньої  групи, крім перерахованих вище засобів  лікувальної фізичної культури, рекомендують режим, що тренує, ближній туризм, плавання й рухливі ігри. Для хворих сильної  групи, методика лікувальної фізичної культури не відрізняється від такої для середньої групи, але загальне фізичне навантаження збільшується, пропонується режим, що тренує, дозволяються спортивні ігри, теніс до 30 хвилин, волейбол, баскетбол, плавання.

Заняття лікувальної фізичної культури при туберкульозі легенів надзвичайно важливо сполучати із санаторно-курортним лікуванням у спеціалізованих установах.

Протипоказана лікувальна фізична  культура у фазі спалаху туберкульозного  процесу (підвищення температури, інтоксикація, кровохаркання, кашель), у стадії наростання патологічних явищ і при ускладненнях плевритами, при прогресуючому кавернозному процесі.

ЛФК при захворюваннях  органів травлення

Лікувальна  фізична культура при виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки. Виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки розглядається як прояв захворювання всього організму, а не тільки як місцева поразка його. Одна з основних причин виразкової хвороби - порушення діяльності вищих відділів центральної нервової системи, що регулюють роботу органів травлення. Тому при виборі вправ для страждаючою цією хворобою основна увага приділяється рухам, що роблять вплив на весь організм, посилення окислювально-відновних процесів позитивно впливає на загоєння виразки. У гострому періоді захворювання фізичні вправи не проводяться. Не слід проводити вправ з більшою статичною напругою м'язів живота, виконання яких пов'язане з підвищенням внутрішньочеревного тиску. При проведенні вправ максимально приділяють увагу розвитку діафрагмального (черевного) подиху, коли черевна стінка під час вдиху випинається, а під час видиху втягується. При черевному подиху періодично те збільшується, то зменшується тиск черевного преса на шлунок, кишечник і печінку, завдяки чому зменшується застій крові й лімфи й створюються більше сприятливі умови для роботи органів черевної порожнини. Лікувальна гімнастика при атонії шлунка й кишечнику.

Атонією шлунка називається зниження тонусу (напруги) його м'язів. Причинами цього явища  можуть бути загальна слабість після важких захворювань, пригноблене психічний стан і значна перевтома.

Атонія кишечнику  часто супроводжується 4так називаним  звичним запором. Поряд із загально зміцнювальними вправами при лікуванні  названих захворювань використають рухи з навантаженням на черевний прес. Зразковий комплекс гімнастичних вправ для м'язів черевного преса

Вихідне положення  коштуючи:

1. Піднімання на носки. Руки в сторони, присідання (глибоке) з обхватом колін руками.

2. Ноги поставити нарізно на ширину плечей. Швидко нахилитися вперед і торкнутися підлоги кінцями пальців рук, не згинаючи колін, торкнутися підлоги всією долонею.

3. Нахили тулуба в сторони (уліво й вправо) з ковзанням рук уздовж тіла.

4. Вправа "дроворуб". Ноги поставити нарізно, пальці рук сплести, злегка прогнутися, піднявши руки нагору. Ривком нахилитися вперед - униз, руки махом опустити вниз, проносячи їх між ніг.

5. Ноги поставити нарізно. Повороти тулуба вліво й вправо поперемінно. Нахили тулуба вперед, руки розведені в сторони.

Вихідне положення сидячи:

1. Руки розвести в сторони, обхопивши обома руками коліно, притягти стегно до грудей, зробити кілька пружних рухів. Повторити та ж вправа з обхватом обох колін.

2. Сидячи, з опорою рук за, підняти ноги під кутом 45°, вправа "ножиці". Робити махові рухи ніг - праву над лівої, ліву над правої, ті ж махові рухи ногами робити вниз, нагору.

3. Сидячи на  краю стільця (ослона), закріпити  ступні, руки на поясі. Повільно  опускати тулуб назад, ускладнювати  вправа можна різними вихідними  положеннями рук (до плечей, нагору, за голову).

4. Сидячи на  підлозі, розвести ноги нарізно,  нахиляти тулуб до правої й  лівої ноги поперемінно, стосуючись  кінцями пальців рук ноги протилежної  сторони. 

5. Сидячи на  підлозі обхопити обома руками  ногу поперемінно прав і ліву, зробити кілька пружних рухів, притягши стегно до грудей.

Вихідне положення, лежачи на спині:

1. Повільно згинати ноги, притягаючи стегна до живота;

2. Не відриваючи ніг від підлоги сісти, руки витягнуті уздовж тіла.

Та ж вправа ускладнювати іншим вихідним положенням рук (за голову, до плечей, нагору).

3. Вправа "велосипедист". Зігнуті ноги підняти й робити ними руху, як би обертаючи педаль.

4. Руки витягнути уздовж тіла, підняти обидві ноги й опускати їх поперемінно вправо й уліво до повного торкання п'ятами підлоги.

5. Піднімати повільно витягнуті ноги до утворення прямого кута з тулубом.

Всі зазначені  вправи можна ускладнювати різними  вихідними положеннями рук, ніг, положенням тіла. Можна також використати  різні предмети (м'яч, ціпок, гумовий  джгут, гантелі й т.п. ). При виконанні вправ необхідно стежити за подихом, чергувати їх з паузами відпочинку.

Виконуючи ці вправи, необхідно часто міняти вихідні  положення - коштуючи, сидячи, лежачи, рачки .

Зі спортивних занять найбільше допомагають підсилити моторну діяльність шлунка й кишечнику ходьба на лижах і веслування.

Лікувальна  фізична культура при опущенні шлунка. Нормальна напруга м'язів передньої  стінки живота сприяє збереженню правильного  положення органів черевної порожнини. Якщо напруга цих м'язів слабшає, то шлунок і кишечник можуть зміщатися вниз (ентероптоз). Це створює несприятливі умови для роботи органів черевної порожнини, веде до відчуття повноти й тиску в підложечній області, викликає приступи болів при підйомі ваг (болю зникають у положенні хворого лежачи). Ентероптоз часто веде до запору.

Лікувальна  фізична культура є найбільш ефективним засобом лікування. Необхідно мати у виді, що при опущенні внутрішніх органів не можна виконувати вправи з більшою напругою. Не слід призначати вправи в бігу, стрибках і взагалі руху, що викликають струс органів черевної порожнини. При слабості черевних стінок вправи для м'язів живота треба виконувати переважно лежачи, рухи повинні бути ритмічні, виконуватися в спокійному темпі.

Деяким хворим лікар радить на час занять надягати спеціальний бандаж. Однак у міру зміцнення м'язів тулуба через кілька місяців занять треба припинити користування бандажем, домагаючись заміни його природним "м'язовим корсетом". Для утворення такого "корсета" необхідно систематично 2-3 рази в день робити спеціальні вправи для м'язів живота, часто міняючи при цьому вихідні положення .

На додаток  до гімнастики рекомендуються прогулянки, найближчий туризм й особливий плавання.

Лікувальна  фізична культура при геморої. Гемороєм називається розширення вен нижнього відділу прямої кишки. Причина захворювання - застій крові в черевній порожнині в результаті сидячого способу життя, хронічного запору, надмірної тучності. Іноді набряклі венозні вузли випадають й можуть ущемлятися. Деякі хворі зазнають труднощів при ходьбі. При лікуванні геморою корисні вправи, що прискорюють кровообіг і сприяють відволікання крові з області малого таза. Таку дію роблять вправи нижніх кінцівок з більшим розмахом руху, дихальні вправи, що збільшують обсяг рухів діафрагми) і виконання вправ на носках.

Бажано переважно  використати вихідні положення  із зімкнутими ногами. Особливо корисно  робити руху лежачи на спині й коштуючи рачки тому, що такі вправи сприяють відтоку венозної крові від гемороїдальних вузлів і поліпшують кровообіг у тазовій і черевній областях.

Корисно проробляти спеціальні вправи - для сфінктера (кільцевого м'яза) прямої кишки: втягування заднього проходу (по 8-10 разів 3-4 рази в день).

Під час гімнастики не рекомендується довгостроково стояти на ногах, не слід робити вправи, пов'язані з більшими зусиллями. Необхідно часто міняти вихідне положення.

Щоб поліпшити  кровообіг у прямій кишці й  малому тазу, корисно ходити, високо піднімаючи коліна й перехрещуючи ноги, т. е, ставлячи одну ногу перед іншою.

ЛФК при порушенні  обміну речовин

До хвороб обміну речовин ставляться ожиріння, подагра, цукровий діабет, аліментарна дистрофія  й атеросклероз.

Лікувальна  фізична культура при ожирінні. При  ожирінні часто порушується функція  серцево-судинної системи. Метод лікування ожиріння шляхом застосування лікувальної фізичної культури має завдання:

• урегулювати діяльність кровообігу, подиху;
• підвищити адаптацію до фізичного навантаження, тренованість;
• поліпшити моторно-рухову функцію, сприяти виробленню правильної постави;
• зміцнити м'яза живота (місце найбільшого відкладення жиру, що безпосередньо повинне поліпшити роботу органів черевної порожнини);
• охоронити хворого від подальшого нагромадження жиру, поліпшити обмін речовин.

Методика занять повинна будуватися залежно від ступеня порушення серцево-судинної системи з урахуванням супутніх явищ, віку хворого й тренованості до навантаження.

У загальному комплексі  вправ необхідно сполучати різноманітні види фізичних вправ, широко впроваджувати  систематичні прогулянки, ходьбу на лижах, катання на ковзанах, велосипеді, спортивні ігри. Однак застосування фізичних вправ може дати результат тільки в комплексі з дієтою й організацією загального режиму життя. Варто диференціювати форми ожиріння ендогенного характеру, пов'язаного з порушенням функцій ендокринних залоз, і екзогенного характеру, обумовленого рясним харчуванням. Готовлячи хворого до підвищеного навантаження, необхідно почати із вправ для серцево-судинній системи, органів подиху, а потім переходити до загального навантаження, чергуючи вправи з фазами відпочинку. У заняттях широко використаються вільні вправи із залученням великих м'язових груп, які чергують із глибоким подихом, вправи з гантелями, набивними м'ячами, з опором. Звертається увага на вправи, що сприяють зміцненню черевного преса. Застосовуються вправи зі зміною вихідних положень (лежачи, сидячи, рачки й т.д. ).

Також важливо  акцентувати увагу на розвиток координації  рухів. В основному періоді занять лікувальною фізичною культурою  підвищувати інтенсивність напруги рухів.

Лікувальна  фізична культура при подагрі. Подагра - порушення білкового обміну - відкладення  кристалів сечокислого натрію в  синовіальних оболонках, сухожильних  піхвах, хрящах, постачається погано кров'ю, переважно в області дрібних  суглобів рук й, ніг. Іноді суглоби запалюються, заподіюючи гострий біль при рухах; нерідко вони деформуються.

Лікувальна  гімнастика шляхом використання загальних  і спеціальних вправ для суглобів по всіх осях впливає на збільшення їхньої рухливості, застосовуються вправи із ціпками, булавами. Вони повинні застосовуватися в комплексі з масажем і загальним загартовуванням організму, обтираннями. Варто звертати увагу на правильну постановку подиху. Рекомендуються проста й ускладнена ходьба, плавання, веслування, лижі й інші види спортивних вправ.

Лікувальна  фізична культура при цукровому  діабеті. Цукровий діабет в основному  є порушенням вуглеводного обміну в  комплексі з порушеннями інших  видів обміну речовин. Головне завдання при застосуванні фізичних вправ  полягає в тім, щоб стимулювати більше згоряння цукру в організмі й утилізацію його тканинами.

Хворі цукровим діабетом дуже швидко стомлюються й  тому необхідно ретельно дозувати фізичне  навантаження, часто застосовувати  паузи для відпочинку, дихальні вправи. Варто мати на увазі, що надмірне навантаження буде сприяти збільшенню цукру в крові. Призначають загально зміцнювальні вправи. Рекомендуються прогулянки. Тривалість занять до 20-30 хвилин.

 

2. Ефективність лікувальної фізкультури

Методи дослідження  ефективності ЛФК залежать від характеру захворювання, оперативного втручання, травми. Загальновизнаним правилом є визначення фізіологічної кривої навантаження у процесі занять ЛФК. Розрізняють такі види контролю: експрес-контроль, поточний і етапний контроль.

Експрес-контроль застосовують для оцінки ефективності одного заняття (терміновий ефект). Для цього вивчають безпосередню реакцію хворого на фізичне навантаження. Проводяться лікарсько-педагогічні спостереження, визначається ЧСС, дихання і артеріальний тиск до, під час і після заняття. Отримані дані дають змогу побудувати фізіологічну криву навантаження, що при вірно спланованому занятті поступово підвищується у вступній частині, досягає свого максимуму в середині основної і знижується у заключній частині заняття. Під час експрес-контролю рекомендується використовувати радіотелеметричні методи дослідження (телеелектрокардіограф, електрокардіосиг-налізатор та ін.), що мають особливо велике значення при серцево-судинній патології.