Дослідження ефективності лікувальної фізкультури в системі фізичної культури

Хід рухливої гри слід спрямувати таким чином, щоб це сприяло розвиткові позитивних якостей, створювати ситуації взаємодопомоги. Вихователь проводить виховну роботу, заохочує активних, старанних дітей, хто виконує правила. У паузах між прогаваннями робить вказівки, висловлює пропозиції, залучає до цього дітей. Підбадьорює тих дітей, яких піймали.

Наприкінці гри підбивають підсумки. Насамперед слід відзначити тих, хто правильно виконував правила гри та рухові дії, виявляв спритність, виручав однолітків, допомагав їм, був доброзичливим, умів домовитися і розв’язати конфліктні ситуації. Аналізуючи рухову діяльність дітей, слід установити причини вияву спритності дітей, визначити, чому деяких дітей вовк так жодного разу і не спіймав (швидко бігали, використовували прийоми вивертання, раціонально обирали способи підлізання, не витрачаючи зайвого часу тощо).

Проте, аналізуючи діяльність дітей у грі, вихователь має бути досить обережним, гуманним стосовно них. Не вдаватися до зайвої критики дітей за те, що вони були повільними і тому їх піймали, а висловлювати надію на досягнення успіхів надалі. Є діти, які досить вразливі й сором’язливі, та й взагалі, чи маємо ми право критикувати дитину за недосить успішні дії у грі. Участь у грі вже сама собою викликає у дітей почуття задоволення, і жодній дитині не хочеться бути спійманою. Якраз і виявляє вихователь гуманізм стосовно дітей, коли заспокоює їх: «наступного разу Денис буде спритним, і кіт його не спіймає». І навіть, якщо Денис знову був пійманим, то краще сказати, що не мишка була повільною, а кіт був таким прудким, що від нього втекти було складно. Найголовніше – це викликати у дитини бажання наступного разу досягти кращих результатів, діяти успішніше.

Є.Аркін у  своїй книзі «Дошкільний вік» наголошував: «Щоб гра з самих  ранніх років стала благотворною силою, необхідне свідоме, досвідчене і любовне керівництво нею». І саме ці слова мають стати лейтмотивом успішного досвідченого керівництва ігровою діяльністю дошкільнят.

Руховий режим має велике значення і є обов’язковою частиною загального режиму хворого. Він раціонально регулює поєднання спокою і руху.

У лікувальних закладах застосовують такі режими: суворий постільний, постільний, напівпостільний і загальнотренувальний, або вільний.

При суворому постільному  режимі лікувальна фізкультура як правило протипоказана.

При постільному режимі фізичні  вправи хворі виконують лежачи або сидячи в ліжку.

При напівпостільному режимі, крім лікувальної гімнастики в ліжку, можна включати індивідуальні і малогрупові заняття в кабінеті лікувальної фізкультури, загартовування.

Загальнотренувальний  режим дає змогу використати всі засоби лікувальної фізкультури

 

3. Форми лікувальної фізкультури

Лікувальну  фізкультуру застосовують у формі  різних процедур. Основні з них  такі: лікувальна гімнастика, ранкова гігієнічна гімнастика, індивідуальне завдання (самостійне заняття), прогулянки, екскурсії, туризм, елементи спортивних вправ, теренкур, трудотерапія.

Лікувальна  гімнастика- індивідуальні заняття проводять окремо з кожним хворим. Вправи можна виконувати біля ліжка хворого в палаті, в кабінеті лікувальної фізкультури або на повітрі. Лікувальна гімнастика є основним засобом лікувальної фізичної культури. Її завдання – відновленню здоров’я і працездатності людей. Вона широко увійшла в практику роботи лікувальних і лікувально-профілактичних закладів.

У лікувальній  гімнастиці застосовується вправи, які впливають як на весь організм людини, так і на окремі його частини.

Для групових занять створюють групи в складі 6—10 хворих і більше.

Ранкова гігієнічна гімнастика, або так звана “зарядка”, є дієвим засобом фізичного виховання школярів. Наукові дослідження багатьох авторів свідчать про те, що систематичне виконання спеціального комплексу фізичних вправ після сну позитивно впливає на стан здоров’я і фізичний розвиток дітей (2, 96). Під впливом “зарядки” покращується кровообіг, зміцнюється нервова, дихальна, серцево-судинна системи, покращується діяльність органів травлення, стимулюється діяльність кори головного мозку, зміцнюється опорно-руховий апарат, розвиваються фізичні якості і сила волі, наполегливість, терпіння, підвищується працездатність.

Виконання вправ  на відкритому повітрі, водні процедури  після “зарядки” сприяють загартуванню організму. Заняття ранковою гімнастикою  виховують дисциплінованість, організованість, привчають дотримуватись режиму дня, сприяють виробленню й інших  корисних звичок.

Ефективність  впливу гімнастики на учнів залежить від того, наскільки вони правильно  виконують вправи, дотримуються послідовності  у іх виконанні і кількості  повторень кожної окремої вправи. (Додаток 2)

Завдання ранкової гімнастики:

- сприяти швидкому переходу від сну до пробудження;

- підвищити розумову працездатність, створити готовність до наступної  праці; 

- стимулювати розвиток  м’язів, що забезпечують правильну  поставу, розвивають органи дихання,  кровообігу, поліпшують обмін речовин; 

- сприяти загартуванню організму учнів.

До складу комплексу  вправ ранкової гімнастики входять  загальнорозвиваючі вправи без предметів  і з предметами (легкі гантелі, скакалка, гімнастична полиця, прапорці, великий м’яч, обруч, булави, еспандер і т. ін.). Усі вправи комплексу повинні бути простими, легкими для засвоєння і виконання, різноманітними і цікавими, виконуватись з великою амплітудою.

Добір вправ здійснюється з урахуванням можливості впливу на різні групи м’язів і внутрішні  органи. Не рекомендується виконувати вправи на силу, з великими обтяженнями, статичного характеру, на витривалість.

Комплекс ранкової гімнастики будується за такою схемою:

1. Ходьба або легкий біг без напруження (вони сприяють пожвавленню діяльності організму і загальному розігріванню).

2. Вправи типу потягування (сприяє виправленню хребта, покращенню кровообігу в м’язах рук і плечового поясу, розправленню грудної клітки. Вправа виконується стоячи або лежачи в повільному темпі. На потягування робиться вдих, з поверненням у вихідне положення — видих).

3. Вправи для м’язів ніг (сприяють зміцненню м’язів ніг, покращує кровообіг. Це можуть бути різні присідання або випади у поєднанні з рухами рук або тулуба. Дихати потрібно у такт з рухами).

4. Вправи для м’язів живота і спини (найчастіше використовуються різні нахили вперед і назад. Вправи такого типу зміцнюють м’язи черевного пресу і спини, збільшують рухомість хребта).

5. Вправи для рук і плечового пояса (як правило це, згинання і розгинання рук в упорі лежачи або з упором на крісло, стіл. Після виконання вправи такого характеру рекомендується зробити потрушування руками, щоб зняти з них напруження).

6. Вправи для бокових м’язів тулуба (застосовуються нахили вбік, нахили з поворотами навколо осі тулуба і з рухами рук).

7. Стрибки або біг (вони сприяють покращенню обміну речовин в організмі, тренують серце й легені, зміцнюють м’язи й суглоби ніг. Стрибки варто поєднувати з просуванням вперед на двох ногах або почергово спочатку на одній, потім на другій нозі. Можна включати також стрибки через скакалку, біг з високим підніманням стегна).

8. Вправи для заспокоєння дихання і кровообігу (ходьба, вправи на дихання, розслаблення і т. ін.).

Ось, наприклад, рекомендуємий комплекс ранкової гімнастики для людей старшого та похилого віку.

Вправи в положенні сидячи:

1. Рухати очима  до кінця верх, вниз в сторони.  Кругові рухи очима (вліво,  верх, направо, вниз). Рухи робити  почергово і при відкритих  і закритих очах, в середньому  темпі, по 10 разів кожне. 

2. Стискати і  розтискати повіки по 10 – 15 разів в середньому темпі, з зусиллям.

3. Обертати головою  при фіксованому перед собою  погляді то в одну, то в другу  сторону. Виконувати в середньому  темпі по 5 – 6 разів в кожну  сторону. 

Вправи в  положенні стоячи:

4. В.п. – руки  вниз по тулубу, ноги на ширині пліч. 1 – 2 руки підняти верх долоням ззовні, потягнутися – вдих, 3 – опустити руки вниз і описати ними круг – видох, 4 – повернутися у в.п. 4 – 6 разів в середньому темпі.

5. В.п. – руки  на поясі, ноги нарізно, 1 –  2 повернутися ліворуч, руки в  сторони – вдих; 3-4 – повернутися у в.п. – видих; 5-6 – також у другу сторону, 4-5 разів у повільному темпі.

6. В.П. – руки  в здовж тулуба, ноги на ширині  плеч. 1-2 – присісти, не відриваючи  п’ятки від підлоги, трохи  нахилитися вперед і відвести  руки назад – видих; 3-4 – повернутися у в.п. 4-6 раз в повільному темпі.

7. В.п. – О.С  1 – присісти, поставити руки на  стегна, - видих; 2 – повернутися у  в.п., - вдих. 3-4 рази.

Вправи в  положенні сидячи:

8. В.п. – відхилитися  розслаблено на спинку крісла, руками захопити краї сидіння, ноги витягнути. 1-2 рази прогнутися, відвести голову назад – вдих, 3-4 – повернутися у в.п. – видих. 4-6 разів.

9. В.п. – взяти  руками за краї сидіння, ноги  витягнути, підняти ліву ногу  до горизонтального положення; 2 – упустити ногу; 3-4 теж саме правою ногою. Дихання рівномірне. Повторити 3-4 рази.

10. В.п. – відкинутися  на спинку крісла, руки підняти  вгору, ноги втягнути. 1-2 – зігнути  ліву ногу і обхопити руками  ступні, доторкнутися коліном грудей, голову нахилити вперед – видих; 3-4 – повернутися у в.п. вдих; 5-8 теж саме, згинаючи праву ногу 3-4 рази.

Заключна вправа стоячи:

11. В.п. – О.С  ходьба на місті. 15-20 с. Закінчити  ходьбу 2-3-ма дихальними вправами (Иващенко, Круцевич, 1991р.).

При виконанні  вправ особливу увагу слід звернути на дихання: воно повинно бути з співставленими з рухами. При розведенні рук в сторони, розгинання тулуба треба робити вдих. При зведенні рук, нахилах тулуба – видих. При виконанні вправ непотрібно затримувати дихання.

Індивідуальні завдання (самостійні заняття). Це поширена і зручна форма лікувальної фізкультури. Хворому підбирають комплекс вправ або кілька спеціальних вправ, які він розучує під наглядом спеціалістів лікувальної фізкультури, а потім самостійно виконує в палаті або вдома. Ці вправи хворий може виконувати кілька разів на день за показаннями.

Прогулянки, екскурсії, ближній туризм призначають з метою активізації рухового режиму. Лікувальна ходьба застосовується на етапі реабілітації у стаціонарі у напівпостільному і вільному рухових режимах, для відновлення ходьби після травм, захворювань нервової системи, опорно-рухового апарату, для адаптації серцево-судинної і дихальної систем до фізичних навантажень; нормалізації моторної і секреторної функцій органів травлення; обміну речовин і, загалом, для відновлення функціонального стану організму після тривалого постільного режиму. У наступних післялікарняних етапах реабілітації лікувальна ходьба використовується з метою поступового підвищення рівня фізичної працездатності, загального тренування організму. Дозується вона легко і точно: довжиною дистанції і часом, темпом і довжиною кроків, рельєфом місцевості. Темп ходьби: 60-80 кроків на хвилину — повільний, 80-100 — середній, 100-120 — швидкий.

Дуже корисні  пішохідні прогулянки для людей  старшого і похилого віку. Вони напевно, являються найбільш сприятливими, звичайними і доступними видом фізичної активності. Темпи ходьби відбираються індивідуально, в залежності самопочуття і фізичних можливостей кожної людини. Однак, безумовно, необхідно періодичне пришвидшення ходьби зі збільшенням кількості кроків на 10-20 за 1 хв., за порівнянням зі звичним використовуваним темпом. Продовження ходьби в більш прискореному темпі повинна складати в перші 3-4 тижні занять 1,5-2 хв., поступово вона може збільшуватись і доходити до 6-7 місцям тренувань до 8-10 хв.

Під час ходьби не потрібно сутулитися, потрібно прямо, підборіддя повинен бути при піднятим, погляд спрямований вперед, плечі  розпрямлені, злегка розвернуті, живіт  підтягнутий. Це допоможе підтримувати правильну поставу. Роблячи крок, ногу спочатку потрібно ставити на п’яту, потім перекатувати її на носок. Треба старатися виробляти у себе рівномірну (без розгойдування і ризиків) ходьбу.

Спортивні вправи та ігри застосовуються в реабілітаційних центрах, санаторіях, поліклінічних умовах у спеціальних медичних групах навчальних закладів для вдосконалення координації рухів, фізичних якостей, професійних навичок, тренування організму; підвищення загальної працездатності і психоемоційного тонусу.

Гідрокінезитерапія - це лікування рухами у воді. Застосовується у вигляді гімнастичних вправ, витягнення у воді, корекції положенням, підводного масажу, плавання, купання, механотерапії та ігор у воді.

Застосування  гідрокінезитерапевтичного комплексу  ґрунтується на властивостях води і особливостях її впливу на організм. У першу чергу використовується механічна дія водного середовища, її виштовхуюча підйомна сила і гідростатичний тиск. Завдяки першій властивості зменшується маса тіла людини у воді на 9/10, тобто при масі у 80 кг людина буде важити 8 кг. Це значно полегшує виконання вправ і дає змогу при мінімальному м'язовому зусиллі виконувати активні рухи, збільшити їх амплітуду, відновити локомоторну функцію, що була неможливою чи виконувалася з великою напругою у звичайних умовах. Одночасно благотворно впливає і температурний чинник. Тепла вода поліпшує лімфообіг, сприяє розслабленню м'язів, розм'якшує тканини, зменшує рефлекторну збудженість, покращує еластичність м'язів, знижує больові відчуття. Це позитивно впливає на виконання фізичних вправ.

Разом з тим  у воді можна збільшити навантаження на м'язову систему за рахунок  подолання її опірності, яка прогресивно  зростає при прискоренні темпу, зміни напрямку і амплітуди рухів, виконанні вправ послідовно у  воді і поза нею, поглибленні занурення. Для відновлення нормального тонусу і сили м'язів фізичні вправи виконують у прохолодній воді. Це одночасно загартовує організм.