Загальногосподарський аналіз діяльності ТОВ “Черкаський ДОК”

22. Вплив зміни цін  і інфляції.

23. Розкриття інформації  щодо зв'язаних сторін і сегментів  діяльності.

24. Прибуток на акцію.

Найбільш важливе значення для цілей фінансового аналізу  мають такі стандарти:

1. Загальні вимоги  до фінансової звітності.

2. Баланс (форма №1).

3. Звіт про фінансові  результати (форма №2).

4. Звіт про рух коштів (форма №3).

5. Звіт про власний  капітал (форма №4) [20, с.129].

Ці положення затверджені  наказом Міністерства фінансів України  від 31.03.99 р. № 87 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. під № 391/3684. Ними визначаються вимоги до фінансової звітності підприємств, організацій і інших підприємств усіх форм власності і всіх галузей (крім банківської сфери й установ, фінансованих з державного бюджету).

Важливе значення також  мають Примітки до річної фінансової звітності (форма №5), затверджені  наказом Міністерства фінансів України  від 29.01.2000 р. № 302.

Найголовнішими інформаційними джерелами для оцінки фінансового  стану підприємства ми є форма 1 «Баланс» і форма 2 «Звіт про фінансові операції» [31, с.394].

Стандартний баланс підприємства складається з двох частин. У першій частині показуються активи, у  другій - пасиви підприємства. Обидві частини  завжди збалансовані - підсумкова сума рядків по активу дорівнює підсумковій сумі рядків по пасиву. Називається ця сума валютою балансу. По кожному рядку балансу підприємства заповнюються дві графи. У першу графу заноситься фінансовий стан на початок звітного року (вступний баланс), а в другу графу — на кінець року (остаточний баланс). Баланс підприємства складається винятково на основі сальдового балансу головної книги бухгалтерського обліку. До його складання обов'язково повинні бути вивірені обороти і залишки на кінець року по всіх синтетичних рахунках (субрахунках). При цьому повинні бути зроблені бухгалтерські записи по всіх операціях, що відбувалися, закриті всі операційні рахунки, виявлені фінансові результати й оформлені проводки по податках [1, с.166].

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (далі - ПCБО встановлюється форма і визначаються вимоги до змісту балансу. Нова форма балансу складається з трьох розділів активу і п'яти розділів пасиву.

Актив:

І. Необоротні активи

ІІ. Оборотні активи

ІІІ. Витрати майбутніх  періодів

Пасив:

І. Власний капітал

ІІ. Забезпечення наступних  витрат і платежів

ІІІ. Довгострокові зобов’язання

ІУ. Поточні зобов’язання

У. Доходи майбутніх періодів

Активи і зобов'язання, у свою чергу, розділені на необоротні й оборотні (довгострокові і поточні) відповідно до періоду, протягом якого активи будуть реалізовані чи використані, а зобов'язання - погашені. Дотримання цього правила необхідно для здійснення аналізу показників балансу [14, с.75].

У ПСБО 2 не дані пояснення з приводу того, яким саме чином здійснюється класифікація активів і зобов'язань, хоча названі дві ознаки класифікації по терміну їхнього погашення чи використання:

• 12 місяців з дати балансу (під датою балансу розуміють останній робочий день року - 31 грудня);
• операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців (під операційним циклом розуміють проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з них продукції, товарів і послуг) [10, с.258].

Кошти вважаються оборотними активами, якщо немає ніяких обмежень щодо їхнього використання підприємством. Інші активи і зобов'язання спочатку поділяються стосовно операційного циклу підприємства, а потім керівником підприємства для них обирається ознака класифікації, відповідно до якого вони будуть віднесені до оборотних чи необоротних (довгострокових чи поточних).

Статті, що включають  активи чи зобов'язання балансу, що підлягають використанню (продажу, погашенню і  т.п.) як протягом періоду, меншому, ніж 12 місяців з дати балансу, так  і більш тривалого часу, повинні бути розкритті в примітках до фінансової звітності про ту їх частину, що буде використана (реалізована, погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців з дати балансу. Аналізуючи зміст статей балансу, до таких можна відразу віднести статті розділів "Витрати майбутніх періодів", "Доходи майбутніх періодів", "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". При аналізі інших статей варто виходити з конкретних обставин підприємства [44, с.75].

У практиці використовуються різні моделі (форми) балансу. Детальніше розглянемо ці моделі у таблиці 1.2.1

Таблиця 1.2.1

Форми (моделі) балансу

Форма	Балансове рівняння
Горизонтальна	Активи = Зобов'язання + Власний  капітал
Вертикальна	Активи - Зобов'язання = Власний  капітал

 

Крім того, статті балансу можуть бути приведені в порядку збільшення їхньої ліквідності (терміну погашення) чи, навпаки, у послідовності, що характеризує зниження ліквідності (терміну погашення).

З урахуванням цих  обставин баланси можуть мати різний формат. Так розглянемо американський формат балансу у таблиці 1.2.2 та європейський формат балансу у таблиці 1.2.3.

Таблиця 1.2.2

Американський, або традиційний, формат балансу

Постійні активи 400	Власний капітал 350
Поточні активи 600	Довгострокові кредити 150
	Короткострокові зобов’язання: кредити - 200 кредиторська заборгованість -300
Всього активів 1000	Всього пасивів 1000

 

Робочий капітал = Поточні  активи - Короткострокові зобов’язання

Таблиця 1.2.3

Європейський (британський) формат балансу

Постійні активи 400	Власний капітал 350
Поточні активи 600	Довгострокові кредити 150
Робочий капітал 100	Короткострокові зобов’язання: кредити 200
Всього активів 500	Всього пасивів 500

 

В американському форматі  балансового звіту відображаються всі види активів і пасивів, що дозволяє більш глибоко структурувати  оборотні активи і зобов'язання. Це допомагає розраховувати і деталізувати ліквідність і фінансову стійкість компанії. Однак у даному форматі ускладнюється аналіз довгострокової перспективи функціонування бізнесу, оскільки значну частку в балансі займають поточні активи і пасиви, що, по визначенню, повинні бути покриті протягом року [56, с.315].

Даний формат зручно використовувати  для діагностики і традиційного аналізу:

• структури активів і пасивів;
• ліквідності і фінансової стійкості;
• фінансового циклу;
• грошових потоків.

У європейському форматі  виключені з розгляду поточні зобов'язання як окремий елемент балансу. Вони входять у поняття робочого капіталу і на їхню величину зменшена валюта балансу. Це дозволяє оперувати активами і джерелами коштів, якими оперує компанія в довгостроковій перспективі. При аналізі використання постійного капіталу краще використовувати даний формат [36, с.90].

ТОВ “Черкаський ДОК” використовує традиційний формат балансового  звіту. Активи в ньому згруповані за ступенем ліквідності. Для розрахунку окремих показників використовується групування показників в агрегованому балансі.

Основні форми звітності  українського бухгалтерського обліку (Баланс і Звіт про фінансові результати) незручні для використання в аналітичних  цілях. Їх доцільно перевести в більш  наочний вигляд – агрегований  баланс і вертикальний аналіз фінансових результатів [5, с.97].

Необхідність такого перетворення викликана:

• частою зміною самих форм звітності й у силу цього неможливості без порівняння різних періодів діяльності підприємства;
• незручною для прямого аналізу формою угруповання статей у стандартному балансі, у тому числі і в останній його формі;
• необхідністю привести їх до виду більш близького до міжнародних стандартів;
• аналітичними цілями дослідження.

Агреговані форми вигідно  відрізняються від стандартних  бухгалтерських форм. Упорядкування активів і пасивів дозволяє легко і просто його аналізувати. Знаючи принципи групування, можна зіставляти окремі статті і визначати їхнє попереднє співвідношення, навіть не прибігаючи до розрахунків [21, с.170].

Під час проведення фінансового аналізу використовуються горизонтальний, вертикальний та трендовий аналіз звітності.

Горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції  звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом  попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз [14, с.75].

Аналіз структури і  динаміки статей балансу показує:

• яка величина поточних і постійних активів, як змінюється їхнє співвідношення, а також за рахунок чого вони фінансуються;

• які статті ростуть  випереджальними темпами, і як це позначається на структурі балансу;

• яку частку активів  складають товарно-матеріальні запаси і дебіторська заборгованість;

• наскільки велика частка власних засобів і в якому  ступені компанія залежить від позикових  ресурсів;

• яке розподіл позикових  засобів по терміновості;

• яку частку в пасивах  складає заборгованість перед бюджетом, банками і трудовим колективом.

При оцінці структури  балансу важливо відслідковувати  різкі зміни у величині окремих  статей, а також звертати увагу  на динаміку статей, що займають найбільшу  частку в балансі.

Дуже важливо знаходити  причини різких змін, щоб була можливість спрогнозувати подальший розвиток подій і вчасно запобігти чи послабити несприятливі тенденції [19, с.166].

Формування інформаційної  бази фінансового аналізу на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації [13, с.229].

Формування системи інформативних показників фінансового стану за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації пов'язано з галузевими особливостями підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового стану, вимагає проведення попередньої класифікації [24, с.107].

Показники, формовані  з зовнішніх джерел інформації, поділяються (за Бланком І.О.) на три основні групи:

1) Показники, що характеризують  загальноекономічний розвиток країни. Система інформативних показників  цієї групи є основою проведення  аналізу і прогнозування умов  зовнішнього середовища, функціонування  підприємства при прийнятті стратегічних  рішень в області фінансової діяльності (стратегії розвитку його активів і капіталу, здійснення інвестиційної діяльності, формування системи перспективних цільових показників фінансового менеджменту).

Формування системи  показників цієї групи ґрунтується  на опублікованих даних державної статистики [54, с.101].