Загальногосподарський аналіз діяльності ТОВ “Черкаський ДОК”

Останнім часом позначилася  тенденція до створення системи  індексів і коефіцієнтів, котрі визначають всі сторони діяльності підприємства, визначають що спричинило зростання показників, які розраховуються [32, с.298].

Інші автори головним вважають здатність грамотно оцінити результати розрахунку. Кількість показників при цьому намагаються звести до мінімуму (9-14 критеріїв) [22, с. 16]. Я підтримую другу групу фахівців і вважаю, що головне в аналізі, як уже відзначалося раніше, не кількість показників, а їхній якісний зміст і здатність розкрити рівень, динаміку фінансового стану і виявити причини, котрі зробили вплив на його зміну.

Аналіз дає можливість оцінити:

• Фінансове положення компанії;
• майновий стан підприємства;
• ступінь підприємницького ризику (можливість погашення зобов'язань перед третіми особами);
• достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;
• потребу в додаткових джерелах фінансування;
• здатність до нарощування капіталу;
• раціональність використання позикових засобів;
• ефективність діяльності компанії.

Результати аналізу  можуть цікавити багатьох.

Потенційні власники і кредитори хочуть бути упевнені у вигідності інвестування своїх  капіталів у компанію, тому використання методик аналізу і керування  фінансами, а також показників, звичних і зрозумілих більшості інвесторів і ділових партнерів, є однією з необхідних умов для рішення питання про можливе співробітництво [40, с.181].

Партнери, що уже ведуть справи з підприємством (постачальники, кредитори), також зацікавлені в одержанні аналітичної інформації про нього, щоб визначити для себе доцільність подальшого співробітництва, умови висновку контрактів, гарантії повернення кредитів і т.п.

Для потенційних партнерів  дуже привабливим є той факт, що компанія проводить політику відкритості: публікує свої фінансові й аналітичні звіти в засобах масової інформації, готова надати дані про результати і плани роботи [34, с. 154].

В сучасних умовах функціонування підприємств зростає актуальність питань, пов’язаних із всебічністю  характеристики фінансового стану з позиції його складових елементів, які найсуттєвіше його характеризують.

Отже, фінансовий аналіз відіграє важливу роль в діяльності будь-якого підприємства. Саме на основі даних, отриманих у результаті його проведення, визначається стратегія розвитку підприємства, реальний стан його справ, досліджується можливість існування прихованих резервів.

 

1.2 Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства

 

Інформація – це зібрані оброблені і розподілені дані.

Фінансова інформація – це зібрані оброблені і розподілені дані щодо системи економічних відносин, які пов’язані з формуванням, розподілом і використанням грошових коштів у процесі їх кругообігу [12, с. 166].

Інформація для оцінки фінансового стану підприємства – це зібрані оброблені і розподілені дані щодо фінансових ресурсів підприємства і їх потоків, фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства [12, с. 167].

До інформації, використовуваної у фінансовому аналізі і менеджменті, пред'являються наступні основні вимоги:

• значимість;
• повнота;
• вірогідність;
• своєчасність;
• зрозумілість.

Формування інформаційної  бази фінансового аналізу і менеджменту  на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування і прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації [48, с. 87].

Формування системи  інформативних показників фінансового менеджменту за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації пов'язано з галузевими особливостями підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і безліч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового менеджменту, вимагає проведення попередньої класифікації.

Показники, сформовані із зовнішніх джерел інформації, поділяються на три основні групи:

• показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни;
• показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку;
• показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів.

Показники, сформовані з внутрішніх джерел інформації, поділяються на дві основні групи:

• показники фінансового обліку підприємства;
• показники управлінського обліку підприємства.

Показники фінансового  обліку підприємства - це система показників, яка складає основу інформаційної бази фінансового менеджменту. На основі цієї системи показників виконується аналіз, прогнозування, планування і прийняття оперативних управлінських рішень в усіх напрямках фінансової діяльності підприємства. Перевагою показників цієї групи є їхня уніфікованість (що дозволяє використовувати типові технології й алгоритми фінансових розрахунків), регулярність формування (не рідше одного разу в квартал) і високий ступінь надійності (звітність, сформована на базі фінансового обліку, представляється зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту) [4, с. 55].

Показники управлінського обліку підприємства - це вид обліку, який розвивається у зв'язку з переходом підприємств України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи бухгалтерського обліку [50, с. 220].

В процесі організації  управлінського обліку на підприємстві використовуються показники окремих видів витрат і фінансових результатів, сформовані по наступним блокам:

• по сферам діяльності;
• по видам продукції;
• по регіонам діяльності;
• по "центрам відповідальності" (тобто по окремим структурним одиницям і підрозділам).

Управлінський облік  будується індивідуально на кожному  підприємстві. Склад його показників і регулярність їхнього представлення  визначаються конкретними задачами фінансового менеджменту. Результати управлінського обліку використовуються для контролю поточної фінансової діяльності й оцінки її ефективності, формування фінансової стратегії і політики по окремим аспектам фінансового розвитку підприємства [25, с. 96].

16 липня 1999 року був  прийнятий Закон України «Про  бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який визначив основні принципи бухгалтерського обліку, складання і подачі звітності. Зокрема в Законі говориться: “Цей Закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні” [52, с. 415].

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно  від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних підприємств, які зобов'язані  вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

В статті 4 цього закону викладені основні принципи бухгалтерського  обліку і фінансової звітності.

Бухгалтерський облік  і фінансова звітність ґрунтуються  на таких основних принципах:

• обачність застосування: в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
• повне висвітлення: фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних уплинути на рішення, що приймаються на її основі;
• автономність: кожне підприємство розглядається як юридична особа, відділена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
• послідовність: постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можливо тільки у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
• безперервність: оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далі чи ні;
• нарахування і відповідність доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду: необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для одержання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від дати чи надходження сплати коштів;
• превалювання сутності над формою операції: враховуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;
• історична (фактична) собівартість: пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їхнє виробництво і придбання;
• єдиний грошовий вимірник: вимір й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
• періодичність: можливість розподілу діяльності підприємства на визначені періоди часу з метою складання фінансової звітності.

В розділі IV, що має назву “Фінансова звітність”, в 11-ій статті описані такі загальні вимоги до фінансової звітності:

1. На підставі даних  бухгалтерського обліку підприємства  зобов'язані складати фінансову  звітність. Фінансову звітність  підписують керівник і бухгалтер  підприємства.

2. Фінансова звітність  підприємства (крім бюджетних установ,  представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів.

3. Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) установлюється скорочена по показниках фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

4. Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їхнього заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за узгодженням з Державним комітетом статистики України.

5. Форми фінансової  звітності банків і порядок  їхнього заповнення встановлюються  Національним банком України  за узгодженням з Державним  комітетом статистики України.

6. Форми фінансової  звітності бюджетних установ,  органів Державного казначейства  України по виконанню бюджетів усіх рівнів і кошторисів витрат і порядок їхнього заповнення встановлюються Державним казначейством України [57, т. 2]

Для виконання Закону був розроблений графік розробки і затвердження стандартів бухгалтерського обліку. Усього розроблено 24 стандарти:

1. Загальні вимоги  до фінансової звітності.

2. Баланс.

3. Звіт про прибутки  і збитки.

4. Звіт про рух коштів.

5. Звіт про власний  капітал.

6. Виправлення помилок  і зміни у фінансових звітах.

7. Основні засоби.

8. Нематеріальні активи.

9. Запаси.

10. Дебітори.

11. Зобов'язання.

12. Інвестиції.

13. Фінансові інструменти. 

14. Оренда.

15. Доход

16. Витрати.

17. Податок на прибуток.

18. Довгострокові зобов'язання.

19. Об'єднання підприємств. 

20. Консолідовані фінансові  звіти.

21. Вплив змін валютних курсів.