Сучасна глобальна криза суспільства ХХІ ст

ВСТУП

 

1. Сучасна глобальна криза суспільства ХХІ ст..
2. Українська гравюра – історія і розвиток.
3. Поясніть терміни: імпресіонізм, кантрі, космополітизм, декоративне мистецтво, гуманність.
4. М. Бердяєв – культурологічна спадщина та діяльність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Перша економічна криза, що вибухнула у США на початку XXI століття (2001-2002), була кризою нових компаній, тісно пов'язаних із Інтернет-технологіями, що мали "стати головними двигунами "безкризового" розвитку у головній країні капіталістичного світу після її вступу на інформаційний

шлях економічного зростання. Колапс багатьох із них був зумовлений швидким зростанням ІКТ і котирувань акцій цих компаній, а також  не менш стрімким "здуванням" спекулятивної  фондової "бульбашки". Завдяки  цьому криза 2001-2002 років увійшла в економічну історію США та інших провідних країн Заходу як "дот-комівська бульбашка" (dot-com bubble), або як "інформаційно-технологічна бульбашка" (IT bubble). У назві цієї кризи дістало відображення штучне піднесення завдяки інтенсивним рекламним заходам вартості акцій нових інформаційних компаній. У деяких із них вартість однієї акції 1990-ми роками зросла буквально в сотні разів, попри те, що вся власність таких компаній найчастіше обмежувалася кількома кімнатами і двійкою комп'ютерів. Прикладом віртуального характеру "лідерів" "нової економіки" може слугувати американський Інтернет - провайдер America Online, капіталізована вартість якого (за незначної вартості балансових активів) у 1999 році в чотири рази перевищувала цей показник найбільшого гіганта світового автомобілебудування — транснаціональної корпорації "General Motors"

У полум'ї економічної  кризи 2001-2002 років у результаті трирічного падіння фондового ринку США "згоріло" не менш як 8,5 трлн дол. американського фіктивного багатства [Кобяков, Хазин, 2003: с. 136-137]. Спад виробництва у США на порозі XXI століття гранично оголив усі вади спекулятивної капіталістичної економіки. За визнанням низки дослідників цієї кризи, перебіг подій на фондовому ринку в США на початку третього тисячоліття нагадав про економічні перипетії 300-літньої давнини, коли вперше був уведений у фінансовий обіг термін "Південно-морська бульбашка". Останній указував на причини і наслідки важкої фінансової кризи в Англії, яка вибухнула 1720-го і яку досі нерідко згадують у соціально-економічному дискурсі, коли описують спекулятивні процеси в капіталістичній економіці. Етимологія цього вислову пов'язана зі спекулятивною діяльністю заснованої у 1711 році "Південної Морської Компанії" (South Sea Company), що володіла на той час монополією на торгівлю з Південною Америкою і запропонувала британському уряду 1719 року, що візьме на себе відповідальність за половину національного боргу країни в обмін на подальші поступки і привілеї для цієї компанії у веденні торгівлі з Південною Америкою. Ця угода дістала підтримку з боку британської держави і спричинилася до безпрецедентної оргії фінансових спекуляцій, до вибуху створеної фінансової "бульбашки" і масового розорення акціонерів, а після оприлюднення залаштункових афер і шахрайств у правлячих верхах — визнання кабінету міністрів винним у корупції і, відповідно, до політичної кризи в Англії.

У цьому контексті  австралійський експерт у сфері  ІКТ, історик Ян Пітер пише: "Від  часів Південно-морської бульбашки на початку 1700-х років західні економічні системи не відчували нічого подібного до того, чим стала для них дот-комівська економічна бульбашка. Зненацька кожен заводів стати учасником цієї справи; зазвичай далекоглядні інвестори божеволіли, матусі й татусі теж долучилися до цього безумства. Дехто вбачав у добі dotcom можливість накопичення величезного багатства. Але майже раптово все це зникло впродовж 2000-2001 років. Провісники прийдешнього інформаційного століття великих звершень зникли разом із грошово-кредитним прибутком, і всі ми почали пристосовуватися до більш нормального життя, хоча й дуже збагаченого великомасштабним утвердженням Інтернету в західних країнах" [Peter, s. а.]. За різким лавиноподібним падінням котирувань акцій Інтернет - компаній у Сполучених Штатах пішла потужна хвиля скандальних викриттів і банкрутств, що змила спершу гігантську американську енергетичну корпорацію Enron і її трейдинґове відділення Enron Online. Невдовзі та сама хвиля накрила такі респектабельні інформаційні компанії, як WorldCom, Xerox і десятки інших, поховавши силу силенну політичних міфів про магічні властивості "нової економіки".

Щоб вивести економіку  США із біржового обвалу, знадобилося  багатократне і сильне зниження дисконтної ставки Федеральною резервною системою, а ще війна в Іраку, яка надала імпульс черговому ренесансу "воєнного кейнсіанства" у Сполучених Штатах. Власне, економічна криза 2001-2002 років була провісником Глобальної Великої депресії, проте жодних висновків із цієї спекулятивної історії у США не було зроблено. Одна із основних причин цього полягає в тому, що на той час неоліберальна риторика перетворила жадібність, збагачення і споживання на вищі людські цінності в країні, де "чверть усіх американців прямо або побічно залучені до біржової діяльності". За іншими даними, на початку XXI століття понад 50% домогосподарств у США володіли акціями і грали на фондовому ринку, що сприяло інтенсифікації "біржової лихоманки" в центрі капіталістичного світу. За цих умов курс фінансового капіталу на зняття всіх бар'єрів на шляху просування капіталу збігався з інтересами багатьох із тих, хто останніми роками мусив, удаючись до кредиту, витрачати більше, ніж заробляв своєю працею у промисловості, сфері послуг або "третинному" секторі. До речі, такий спосіб життя не просто підтримувався, а й заохочувався державою, що відіграло важливу роль у розвитку нинішньої Глобальної фінансової кризи, яка "за масштабом і складністю своїх проявів не має історичних аналогів — це перша по-справжньому Глобальна криза в історії людства".

"Найкардинальнішою  трансформацією політичних стратегій  в останні десятиліття став  надто поширений рух у напрямі  фінансової й інших форм лібералізації.  Поряд зі скасуванням у 1999 році  американського закону Ґласа-Стіґала 1933 року, що створило ризикований іпотечний ринок для позичальників з небездоганною кредитною історією, це спровокувало фінансову кризу в серпні 2008 року", — зазначалося нещодавно на шпальтах британського "Cambridge Journal of Economics". Згідно із названим вище Законом про створення Федеральної корпорації зі страхування депозитів, ухваленим 16 червня 1933 року, депозитні та інвестиційні функції банків у США були розподілені, чим зводився серйозний бар'єр спекулятивним операціям і Гарантувалося страхування банківських депозитів у сумі до 5000 дол. Анулювання закону Ґласа-Стіґала розв'язало руки фінансовому капіталу й відіграло важливу роль у фінансгалгзації економіки США, сутність якої визначається як "переміщення центру ваги в капіталістичній економіці з виробництва на фінанси". Це спричинило створення у США та інших країнах нових фінансових інструментів — ф'ючерсів, опціонів, деривативів та інших похідних показників, використання яких істотно підвищило питому вагу фінансового сектору у збільшенні прибутку. Напередодні кризи частка фінансового сектору у валовому корпоративному прибутку досягла 42% порівняно із 25% на початку 1980-х років. З іншого боку, нефінансові фірми в розвинених капіталістичних країнах у той же час більшою мірою використовували прибуток для оплати дивідендів, ніж для інвестування реального виробництва. З останньою метою 2000-ми роками в розвинених країнах використовували менше 40% прибутку, що було на 8% нижче, ніж на початку 1980-х років.

Фінансіалізація господарського життя сприяла створенню на Заході "економіки казино", яка в середині 2008 року зірвалася у штопор і прихопила із собою в "чорну діру" нової Великої депресії більшість країн світу. Першою чергою постраждали найбільш інтегровані у Глобальний економічний простір і зорієнтовані на експорт країни, а також найменш розвинені, найбідніші держави. "Колапс одного американського інвестиційного банку 15 вересня 2008 року спричинив параліч у Глобальній фінансовій системі, який перейшов у Глобальну економічну кризу і кризу робочих місць, що лютували в цілому світі впродовж усього 2009 року. Ця криза швидко поширилася по всій земній кулі, завдаючи збитку економікам, зменшуючи виробничі потужності промислових підприємств і витісняючи мільйони людей з роботи. На додаток до цього чимало робітників мусили перейти на більш уразливі форми зайнятості. Своєю чергою, це призвело до зростання дефіциту гідної праці, розбухання ненадійних умов зайнятості й збільшення лав працюючих бідних", — так схарактеризувала Міжнародна організація праці Глобальні тенденції у сфері зайнятості 2010 року. У цитованому документі МОП також наголошувалося, що найбільш різке підвищення рівня безробіття за регіонами від початку кризи відзначалося в розвинених країнах і ЄС.

У Підсумковому документі  Конференції з питання про світову фінансово-економічну кризу та її наслідки для розвитку, що проходила від 24 до ЗО червня 2009 року в Нью-Йорку під егідою ООН, також наголошувалося, що в наші дні світ відчуває найважчу кризу з часів Великої депресії, яка розпочалася всередині найбільших світових фінансових центрів і поширилася потім на всю світову економіку, включно з країнами, що розвиваються, котрі ' не були причиною глобальної кризи, проте серйозно страждають від неї. Криза поставила під сумнів можливість досягнення узгоджених раніше на міжнародному рівні цілей у сфері розвитку, в тому числі в Декларації тисячоліття. У найбільшій скруті опинилися найменш розвинені країни, малі острівні й такі, що не мають виходу до моря, країни, що розвиваються, африканські країни та країни, які нещодавно пережили конфлікти. За прогнозом ООН та інших міжнародних організацій, у найближчому майбутньому людство зіткнеться із найсуттєвішим скороченням світового валового продукту від часів Другої світової війни, що спричиниться до важких наслідків як для індивідів, так і для розвитку країн. Мільйони людей у всьому світі втратять роботу, потраплять в умови крайніх злиднів. У результаті нинішньої Глобальної кризи кількість тих, хто голодує і не отримує достатнього харчування, перевищить у світі 1 млрд. людей. Загострення численних суперечностей у світі капіталу на порозі XXI століття переконливо свідчить, що сучасна Глобальна фінансово-економічна криза набуває затяжного характеру й дедалі тісніше переплітається із продовольчою, екологічною, енергетичною та іншими кризами. За визнанням професора економіки Массачусетського університету в Амґерсті Де-віда Коутса, "сучасну кризу слід розглядати як системну кризу специфічної форми капіталізму, а саме — неоліберального капіталізму". "Колапс економічної активності — від інвестування до торгівлі й переказу грошей мігрантами — перетворив фінансову кризу на соціальну кризу". Понад те, американські політологи Л.Джекобс і Д.Кінґ вважають, що сучасна фінансово-економічна криза, що вибухнула в епіцентрі Глобального неоліберального капіталізму, має політичний характер. "Американська економіка і фінансові інститути зараз зазнають такого падіння курсу акцій, якого в нас не було ніколи від часів Великої депресії 1930-х років... Незважаючи на зосередження основної уваги на помилках Вол-стрит і ключових галузей промисловості, нинішній економічний і фінансовий обвал, власне кажучи, є політичною кризою американської держави", — пишуть згадані автори. Тектонічні зсуви на господарському ландшафті світу, зумовлені нинішньою Глобальною фінансово-економічною кризою, загрожують перерости в осяжному майбутньому у великомасштабні соціальні й політичні потрясіння в багатьох регіонах нашої планети. У цьому контексті аналіз соціальних наслідків нової Великої депресії набуває зараз особливої наукової й практичної актуальності.

2. Гравюрою називаємо, на відміну від творів малярства, зображення не безпосередньо виконане, а спрацьоване на твердому матеріалі в зворотному вигляді, а потім відтиснуте. Вигода таким способом виготовляти зображення є в тому, що оригінал малярського твору завжди буває один, а коли майстер повторить декілька разів свій твір, то це вже будуть повторення або й копії творів малярського мистецтва, тоді як гравюру можливо відтискувати у великому числі примірників, і всі відтиски однаково будуть оригіналами.       Гравюри бувають різних ґатунків у залежності від матеріалу, на якому спрацьовано відворотне зображення, та в залежності від способу його опрацювання. В залежності від матеріалу, на якому заготовлюється відворотне зображення (назвемо його «гравірувальна дошка»), знаходиться спосіб виконання гравюри: коли гравірувальна дошка дерев’яна, то майстер із неї витинає ті частини, яких непотрібно на гравюрі, а залишає ті, які пізніше покриває фарбою й відтискує. Отже, при такому способі зображення дістається від тих частин дерев’яної дошки, яких не зачеплено вирізувальним ножем (ритком) та які складають верхній шар гравірувальної дошки, що, намазаний фарбою, відтискується; вирізані з дошки глибші частини не відбиваються зовсім. Такий спосіб виготовлення гравюри німці називають «Hochdruck» (високодрук), бо зображення відбивають високі, не зачеплені ритком частини гравірувальної дошки. Такий спосіб «високого друку» вживається, коли матеріалом для гравірувальної дошки служить дерево, а тому цим способом виконані гравюри називаємо дереворитами. В останніх часах, крім дерева, для гравірувальних дощок уживають інший м’якший матеріал (напр., лінолеум), але з м’якших матеріалів дістаються здебільшого менш шляхетні мистецькі твори, й тільки найкращі майстри переборюють нешляхетні властивості м’якого матеріалу для гравірувальної дошки. Коли матеріалом для гравірувальної дошки служить метал (мідь, криця та інший), то на металевій гравірувальній дошці видряпується (або в інший спосіб заглиблюється) у відворотному вигляді точно те зображення, яке майстер хоче мати відбитим. Фарби при накладанні на так опрацьовану дошку заходять у заглиблення металевої дошки, а з поверхні дошки фарба стирається й таким чином відбиваються заглиблення, зроблені на гравірувальній дошці. Цей спосіб гравюри німці назвали «Tiefdruck» (глибокодрук), бо зображення відбивають заглиблені частини гравірувальної дошки. При виборі металу для гравірувальної дошки здебільшого теж уважають, що чим твердіший метал, тим він шляхетніший для виконання гравюри. Тому із металів майстри гравюри найчастіше обирають або мідь (гравюри на міді називають мідepити), або крицю (сталь) і тоді виготовляють сталерити. Останніми часами вживають м’якші й дешевші метали, як цинк чи сплави, але на тому також здебільшого тратить шляхетність гравюри.