Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

6. КОРПОРАТИВНІ ПРАВА

Поняття корпоративних прав. Відповідно до ст. 167 ГК корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що вклю­чають правомочності на участь цієї особи в управлінні госпо­дарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації остан­ньої відповідно до закону, а також інші правомочності, перед­бачені законом та статутними документами.

Визначення корпоративних прав наведено також і в п. 1.8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств": корпора­тивні права — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юри­дичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприєм­ства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Обидва поняття близькі за змістом, але в цивільному обо­роті, на мій погляд, слід керуватися поняттям, наведеним у ГК, оскільки воно є загальним. Серед іншого різниця між цими поняттями полягає, зокрема, в тому, що Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" пояснює корпоративні права як право власності на статутний капітал або його частку, а ГК — як права особи, частка якої визначена в статутному капіталі. Тобто конструкція права власності до корпоративних прав вже не застосовується.

ЦК вводить ще одне, нове поняття — право участі в това­ристві. Категорія корпоративних прав у цьому нормативному акті не використовується. Однак за своїм призначенням ці ка­тегорії є близькими. Відповідно до ст. 100 ЦК право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Як бачимо, закон дає лише загальну характеристику цього права як особистого немайнового, але не розкриває його змісту, як це зроблено у ст. 167 ГК.

Поняття особистого немайнового права наведено у ст. 269 ЦК. Істотними його ознаками є відсутність економічного змісту, неможливість втрати цих прав через відмову або позбавлення,

довічність володіння, невідчужуваність. Як на мене, то жодна з цих ознак особистого немайнового права для права участі не характерна. По-перше, право участі в товаристві "породжує" право на одержання частини прибутку, а тому воно має еконо­мічний (майновий) зміст. По-друге, право участі в товаристві може бути відчужене разом із відчуженням частки в статутно­му капіталі товариства. По-третє, у ч. 2, 3 ст. 100 ЦК йдеться про вихід і виключення учасника з товариства. А що це, як не відмова (коли йдеться про вихід) або позбавлення права (коли йдеться про виключення)?

Наведене дає підстави вважати ст. 100 ЦК помилкою. А якщо виходити з того, що право участі у товаристві за ЦК є аналогом корпоративних прав за ГК, то причина такої концеп­туальної різниці між ними взагалі незрозуміла. Можу пояс­нити це лише недостатньою теоретичною розробкою категорії корпоративних прав.

Колеги відзначали, що право участі як самостійна категорія, відмінна від корпоративних прав, має сенс лише щодо непід-приємницьких товариств. Право участі в політичній партії або громадській організації — це особисті права і, мабуть, саме вони малися на увазі розробниками ст. 100 ЦК.

Зі змісту ст. 167 ГК можна виділити такі ознаки корпора­тивних прав:

—   суб'єктом (носієм) цих прав є особа, котра має частку в статутному фонді (майні) господарської організації. Поняття корпоративного права пов'язане з часткою в статутному капі­талі. Одне неможливе без іншого. Частка в капіталі і корпора­тивні права співвідносяться між собою як причина і наслідок. Первинною є частка в статутному капіталі юридичної особи. її розмір визначає обсяг належних особі корпоративних прав. Від­чуження частки в статутному капіталі однозначно призводить до відчуження корпоративних прав, оскільки вони є невідділь­ними;

—   складний зміст корпоративних прав, які включають в себе кілька можливостей особи, що передбачені законом та установчими документами.

Як бачимо, законодавець обмежує поняття корпоративних прав тими юридичними особами, в яких учасники мають частку в статутному капіталі або частку в майні господарської органі­зації. За межами цього поняття опиняється широкий спектр юридичних осіб, учасники яких не мають часток в капіталі або в майні. Це — більшість непідприємницьких товариств, усі установи. Але між цими юридичними особами та їх учасниками

(засновниками) теж існують правовідносини. Якщо вони не корпоративні, то які? Гадаю, що правова сутність цих відносин не залежить від того, чи має учасник частку в статутному капіталі (майні) організації. Від цього залежить тільки зміст корпора­тивних відносин.

На мій погляд, корпоративні права виникають у засновника (учасника) щодо будь-яких юридичних осіб незалежно від того, чи формується статутний капітал. Тому легальне визначення поняття корпоративних прав слід змінити.

Корпоративні права мають відносний характер, тобто вони виникають щодо конкретної юридичної особи.

Корпоративні права є комплексними (множинними) за зміс­том і включають такі групи прав:

1)   організаційні — право брати участь в управлінні, право голосу, право на отримання інформації про діяльність юри­дичної особи;

2)   майнові — право на отримання частини прибутку від діяльності юридичної особи, право на отримання частини активів у разі її ліквідації.

Поняття корпоративних прав нерозривно пов'язане з кор­поративними обов'язками. Ці поняття є неподільні. Коло обов'язків (так само як обсяг прав) визначається організацій­но-правовою формою юридичної особи. Учасники юридичних осіб (насамперед господарських товариств) мають такі майнові обов'язки:

—  зробити внесок до статутного капіталу в розмірі і порядку, передбаченому установчими документами. В непідприємниць-ких організаціях цей обов'язок виражається у сплаті вступних та членських внесків;

—  вносити додаткові внески;

—  нести додаткову відповідальність за зобов'язаннями юри­дичної особи, якщо це передбачено законом.

Має учасник і організаційні обов'язки:

—  виконувати рішення вищих органів управління;

—  не перешкоджати своїми діями досягненню цілей това­риства;

—  сприяти товариству в реалізації його мети;

—  не розголошувати комерційну таємницю і конфіденційну інформацію.

Названі елементи майнового і організаційного характеру лише в сукупності становлять корпоративне право. Інакше кажучи, корпоративне право — це сукупність усіх прав та обов'язків, які має особа щодо конкретної юридичної особи. Конкретний

зміст корпоративного права, співвідношення в ньому майнових і організаційних елементів визначається організаційно-правовою формою юридичної особи. Так, відповідно до ст. 81 Закону "Про господарські товариства" вкладники командитного то­вариства не мають права брати участі в управлінні справами такого товариства. Існує обмеження на право брати участь в управлінні акціонерним товариством для власників привілейо­ваних акцій. У цих випадках корпоративне право не містить частини організаційних елементів.

Щодо комерційних юридичних осіб законодавство України не передбачає випадків обмеження майнових елементів корпо­ративних прав. Більше того, між організаційними і майновими елементами є певна взаємозалежність: у випадку обмеження організаційних прав особа має певні переваги в реалізації майно­вих прав. Так, вкладник командитного товариства несе обме­жену відповідальність, і має першочергове право перед іншими учасниками, що несуть повну відповідальність, на повернення свого внеску; акціонер, який володіє привілейованими акціями, має право отримувати дивіденди у фіксованому розмірі, не­залежно від результатів діяльності акціонерного товариства. Отже, зменшення обсягу організаційних прав компенсується розширенням майнових прав.

В некомерційних юридичних особах їх члени не мають майнових прав, хоча можуть мати майнові обов'язки у вигляді сплати вступних та членських внесків. Разом з тим відсутність майнових прав впливає на організаційні права — всі члени мають рівне право на участь в управлінні, яке базується на приналежності до організації у формі членства. Тривалість член­ства, а також розмір внесків не впливають на зміст організа­ційних прав.

Відсутність майнових прав засновників щодо некомерційних юридичних осіб ще не означає, що між ними не виникають корпоративні правовідносини. Вважаємо, що і в таких організа­ціях названі правовідносини існують, але їх зміст є специфічним порівняно з комерційними юридичними особами. Членство в некомерційній організації також може бути об'єктом правочину. На таких засадах побудовано членство в дисконтних організаціях, в яких надання суттєвих знижок при придбанні товарів (послуг) обумовлено належністю до організації — членством.

Отже, за змістом можна виділити два види корпоративних прав:

—  повні — включають і організаційні, і майнові права;

—  неповні (обмежені) — або організаційні, або майнові права.

Залежно від обсягу корпоративних прав в учасника можуть виникати додаткові права. Наприклад, акціонер, який володіє більш як 10% акцій, вправі запропонувати питання, яке обов'яз­ково повинно бути включене правлінням до порядку денного загальних зборів.

Корпоративні права є подільними за обсягом і неподіль­ними за змістом. Зі складу корпоративних прав можуть бути виділені окремі елементи, які мають характер майнових прав, зокрема, право на одержання частини прибутку, право на одер­жання частини майна товариства в разі ліквідації. Однак ці майнові права не можуть розглядатися як самостійний об'єкт правовідносин, оскільки корпоративні права є неподільними за змістом. Законом не передбачена і одночасно не відповідає йому ситуація, коли, наприклад, право участі в управлінні нале­жить одній особі, а право на одержання частини майна в разі ліквідації (або право на одержання частини прибутку) — іншій.

Відчуження навіть частини корпоративних прав означає одно­часний перехід до набувача всіх прав та обов'язків, які станов­лять зміст корпоративних прав. У ст. 53 Закону "Про госпо­дарські товариства" прямо зазначено, що при передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, які належали учаснику, котрий від­ступив її повністю або частково.

Враховуючи вищевикладене, можна запропонувати таке визначення: корпоративні права — це сукупність правових мож­ливостей учасника певної юридичної особи, зміст яких визна­чається її організаційно-правовою формою.

Корпоративні права є специфічним об'єктом цивільних правовідносин. Як вже зазначалося, в ЦК корпоративні права не згадуються, тому встановити їх місце в системі об'єктів цивільних прав можна лише теоретично.

Відповідно до ст. 177 ЦК об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Найближче корпоративні права подібні до майнових прав. Традиційно майновим правом вважається право суб'єкта, що пиникає із зобов'язального правовідношення. Такий підхід зап­ропоновано Національним банком України у п. 4 Методичних рекомендацій щодо застосування комерційними банками Закону України "Про заставу" від 8 жовтня 1993 р., в якому майнові права визначено як права на вимоги за зобов'язаннями, в яких

заставодавець виступає кредитором. Отже, майнові права є еле­ментом зобов'язальних правовідносин.

Відповідно до ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одно­часно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, зміст та обсяг майнових прав визначається зобов'язан­ням, яке є підставою виникнення цих прав. Якщо зобов'язання немає, то й майнових прав не виникає. Якщо кредитор одно­часно має обов'язок, що виник із зобов'язання, то цей обов'язок не включається до змісту майнових прав: права і обов'язки — це окремі об'єкти.

На відміну від майнових прав, корпоративні права є комп­лексними за змістом та їм відповідають корпоративні обов'язки, які невіддільні від прав. Тому сам термін "корпоративні права" не зовсім точний, оскільки відображає лише одну сторону цього цілісного явища — права.

Оскільки майнові права — це тільки права кредитора у зобо­в'язальному правовідношенні, а корпоративні права включають в себе і права, і обов'язки, ці два поняття не збігаються. Тобто корпоративні права не є видом майнових прав.

Цивільне право оперує більш широким поняттям, яке охоп­лює практично всі об'єкти цивільних прав — майно. Відповід­но до ст. 190 ЦК майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Гадаю, що корпоративні права є майном.