Судовий експерт: обов’язки, права, відповідальність

Міністерство  внутрішніх справ України

ХАРКІВСЬКИЙ Національний університет внутрішніх справ 

СУМСЬКА ФІЛІЯ

Кафедра юридичних дисциплін

 

 

 

 

     РЕФЕРАТ

 

З дисципліни: Судова експертологія

 

На тему:  Судовий експерт: обов’язки, права, відповідальність

 

 

Виконала:

Студентка 1-го курсу ПЗзб-12-14

Вовк А.С.

Перевірив:

Разумов  Е.О.

 

Суми 2012 р.

 

План

Вступ

1. Поняття судового експерта.
2. Права  та обов’язки судового експерта.
3. Відповідальність судового експерта.

Висновок 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

   Судова експертиза - це дослідження експертом на  основі спеціальних знань матеріальних  об'єктів, явищ і процесів, які  містять інформацію про обставини  справи, що знаходиться у провадженні  органів дізнання, досудового і  судового слідства.

Правовий статус експерта підпорядкований  меті процесу і складається з  його компетенції, визначеної процесуальними обов'язками і правами, а також  правовики гарантіями належної реалізації ним своїх прав та обов'язків і  його незалежності. Оскільки експерт  не є стороною (учасником) процесу  та не має особистої юридичної  заінтересованості у вирішенні  справи, його участь в процесі обумовлена не якимись правами, а головним обов'язком - дати об'єктивний висновок з поставлених  перед ним питань.

Так за злісне ухилення від явки до органів дізнання та попереднього слідства або суду експерт несе відповідальність за статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, повнота, правильність, обґрунтованість  та правдивість висновку експерта, а також його незалежність та збереження конфіденційності забезпечуються цілим  рядом процесуальних норм та так званою "клятвою експерта" - попередженням про те, що він несе кримінальну відповідальність за дачу за відомо неправдивого висновку і відмовлення без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також можливістю призначення повторної судової експертизи.

 

 

 

 

 

1. Поняття судового експерта.

Експерти державних судово-експертних установ керуються поняттям судової  експертизи, визначеним ст. 1 Закону України  “Про судову експертизу ”: Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що знаходиться у провадженні органів дізнання, досудового і судового слідства ”.

З точки зору практики, можна сказати, що судова експертиза - це відмінний від інших специфічний різновид експертиз, що має особливий статус. Її подібність до експертиз у інших сферах людської діяльності полягає у тому, що вона, по суті, є дослідженням, заснованим на використанні спеціальних знань. Водночас далеко не будь-яке дослідження, засноване на використанні спеціальних знань, може називатися судовою експертизою, оскільки такі експертизи здійснюються у ході судового дослідження з цивільних, господарських або кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення.

Судова експертиза завжди призначається  судом і проводиться особливим  суб'єктом - судовим експертом, який набуває процесуального статусу  у силу юридичного факту - ухвали суду або постанови слідчого.

Слово "експерт" походить від  латинського слова "expertus" (досвідчений, обізнаний) і в даний час означає компетентну в якій-небудь галузі знань і/чи практичної діяльності особу, яка має певний юридичний статус. Тобто, "експерт" - видове поняття стосовно до родового поняття "спеціаліст".

Європейська континентальна доктрина визначає правове становище експерта як помічника судді, англо-американська - як свідка. Вітчизняне законодавство  визначає юридичний статус експерта як самостійного суб'єкта процесу, який має власний обсяг процесуальних прав та обов'язків, що відрізняють його від інших суб'єктів процесуальної діяльності.

Відмінною рисою такого суб'єкта процесу  є об'єктивна незаінтересованість  в кінцевому вирішенні справи, що обумовлено його функцією подання  суду особливого доказу - експертного  висновку. Специфічним також є  те, що експерт заздалегідь (а priori) не має доказової інформації - він добуває її в ході спеціального дослідження за допомогою своїх спеціальних знань.

Правовий статус експерта підпорядкований  меті процесу і складається з  його компетенції, визначеної процесуальними обов'язками і правами, а також  правовики гарантіями належної реалізації ним своїх прав та обов'язків і  його незалежності. Оскільки експерт  не є стороною (учасником) процесу  та не має особистої юридичної  заінтересованості у вирішенні  справи, його участь в процесі обумовлена не якимись правами, а головним обов'язком - дати об'єктивний висновок з поставлених  перед ним питань.

У ст. 10 та 11 Закону України "Про  судову експертизу" (далі - Закон) визначається, які особи можуть бути судовими експертами, а які - ні.

Зокрема, ст. 10 Закону визначає, що "Судовими експертами можуть бути особи, які мають  необхідні знання для надання  висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих  установ можуть бути фахівці, як мають  відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний  рівень не нижче спеціаліста, пройшли  відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності".

Цією ж статтею визначено, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом. Судовому експерту   забороняється   використовувати   свої повноваження  з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Статтею 7 Закону передбачено, що судово-експертна  діяльність може здійснюватися на підприємницьких  засадах, а також за разовими договорами. Однак органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно  фахівцям, внесеним до Реєстру, згідно із статтею 9 Закону України "Про  судову експертизу".

Проте, проведення експертизи за разовими договорами може мати місце лише у  випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо.

Права та обов'язки судового експерта особа набуває з моменту отримання  відповідної кваліфікації судового експерта з відповідної спеціальності.

Атестацію з метою присвоєння кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих  установ проводить Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції  України.

Стаття 9 Закону запроваджує Державний  Реєстр атестованих судових експертів, у якому реєструються атестовані судові експерти. Ведення цього Реєстру  покладається на Міністерство юстиції  України. Мінюст в галузі судової  експертизи є організуючим та координуючим органом підпорядкованих науково-дослідних  інститутів судових експертиз, до компетенції  якого не належать призначення та проведення судових експертиз, а  також надання правової оцінки діям судових експертів. Оцінку доказам, зокрема проведеній експертизі, відповідно до чинного законодавства дає суд, прокурор та слідчий.

Законодавство, зокрема Закони України  „Про адвокатуру”, „Про судову експертизу”, „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) (далі - Положення), не містить прямої заборони щодо сумісництва вищевикладених видів діяльності.

Ст. ж 11 Закону, на відміну  від ст. 10 містить визначення осіб, які не можуть бути судовими експертами. Зокрема, це такі особи, "що визнані  у встановленому законом порядку  недієздатними, а також особи, які  мають незаняту або непогашену судимість або на яку  
протягом  останнього року накладалося адміністративне стягнення за  
вчинення корупційного правопорушення або дисциплінарне стягнення у  
вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта.

Інші обставини, що забороняють  участь особи як експерта в судочинстві, передбачаються процесуальним законодавством".

Так, стаття 31 Господарського процесуального кодексу зазначає, що сторони і  прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право заявити  відвід судовому експерту у разі, якщо:

- він особисто, прямо чи побічно  заінтересований в результаті  розгляду справи;

- якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому  процесі;

- з мотивів його некомпетентності.

Цивільний процесуальний кодекс встановлює наступні підстави для відводу експерта:

- якщо він прямо чи побічно  заінтересований у результаті  розгляду справи (п. 2 ст. 20 ЦПК);

- якщо є інші обставини, які  викликають сумнів в його об'єктивності  та неупередженості (п. 2 ст. 20 ЦПК);

- якщо він перебував або перебуває  в службовій або іншій залежності  від осіб, які беруть участь  у справі (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦПК).

Кримінально-процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства  та Закон України «Про виконавче  провадження» також вказують на право  учасників процесу заявити відвід експерту з причин його заінтересованості  в результаті розгляду справи або  за наявності інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Права та обов’язки судового експерта.

Обов'язки та права судового експерта визначені Законом, Кримінально-процесуальним  кодексом, Цивільно-процесуальним кодексом, Господарсько-процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення  та проведення судових експертиз  про призначення та проведення судових  експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення  судових експертиз (далі - Інструкція).

Загальні для усіх видів судочинства  права та обов'язки судових експертів  встановлені Законом та Інструкцією, яка затверджена наказом Міністра юстиції України 08.10.98 № 53/5.

Відповідно до ст. 12 на експерта покладаються такі обов'язки:

1) провести  повне  дослідження   і  дати   обґрунтований   та  
об'єктивний письмовий висновок;

2) на вимогу органу  дізнання,  слідчого,  прокурора,  судді,  
суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку;

3) заявляти    самовідвід    за    наявності     передбачених  
законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Експерт не повинен давати висновки з питань, що виходять за межі його компетенції. У таких випадках, а також, коли недостатньо наданих експерту для  проведення судової експертизи даних, експерт має в письмовій формі  повідомити слідчого або суд про  неможливість зробити висновок.

Згідно зі ст. 13 Закону експерт має  право:

• ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета

судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

• вказувати у висновку експерта на виявлені під час проведення судової

експертизи факти, які мають  значення для справи і з приводу  яких йому не були поставлені питання;

• викладати в письмовій або усній формі відповіді на питання, які

ставляться йому під час допиту;

• з дозволу особи або органу, яка (який) призначила(в) судову

експертизу, проводити окремі дослідження  в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, особи, яка вчинила адміністративне  правопорушення, чи сторін у цивільних, господарських та адміністративних справах у випадках, передбачених законодавством;

• з дозволу особи або органу, яка (який) призначила(в) судову

експертизу, бути присутнім під  час проведення слідчих чи судових  дій та ставити питання, що стосуються предмета чи об'єкта експертизи;

подавати скарги на дії особи, у  провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

• одержувати винагороду за проведення судової експертизи;

проводити на договірних засадах експертні  дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Решта прав, як і зазначено у  Законі, визначається процесуальним  законодавством, а саме ст. 77 КПК  України. Так, експерт має право:

- з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи,

- на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав.

Слід зазначити, що Закон, цивільне й кримінально-процесуальне законодавство  та відомчі нормативно-правові акти наділяють експерта досить широким  колом прав, спрямованих на виконання  його основного обов'язку - дати об'єктивний висновок по суті справи, що досліджується. Серед них - і право на експертну ініціативу, тобто право вказувати у висновку експертизи на факти, що мають значення для справи, про які йому не були поставлені питання, а також право ставити їх самостійно, або об'єднати питання, що по суті дублюють одне, та викласти їх у редакції, яка є більш раціональною.