Порiвняльна продуктивнiсть сортiв соi рiзних груп стиглостi для вирощування в рисовiй сiвозмiнi

     3.2. Біометричні спостереження  за ростом та  розвитком рослин  сої

    Висота  рослин в групі скоростиглих сортів коливалася від 95 до 110 см. Найнижчі рослини  були зафіксовані на ділянках де вирощувались сорти Фаетон та Харківська 708, які  були нижчими від висоти стандарту  на 10 см. Найвищі рослини були зафіксовані  на ділянках де вирощували сорт Чернівецька 1298 висота яких складала 110 см, тобто  на 5 см більше від стандарту. На ділянках де вирощувався сорт Юг-30 висота рослин сої складала 105 см. При аналізі  середньоранньої групи стиглості  видно що висота рослин коливалася залежно від сорту від 95 до 145 см. На ділянках де вирощувався сорт стандарт Юг-40 та сорт Аполон зареєстровано висоту рослин 120 см. Найвищі рослини у  даній групі були зафіксовані  на ділянках де вирощувався сорт Сонячна, середня висота рослин на цій ділянці  була 145 см. Найнижчим сортом був  зафіксований Чернівецька 9, у якого  середня висота рослин складала 95 см. Проаналізувавши висоту рослин групи  середньостиглих сортів, бачимо, що вона була зафіксована однакова - 140 см на обох ділянках де вирощувались сорти  Витязь 50 та Демос.

    При визначені ступеню вилягання  у сортів групи скоростиглих бачимо, що найбільше схильний до вилягання  сорт Харківська 1298, його ступінь вилягання  визначається 7 балами. Цей показник перевищує стандарт на 7 балів. На ділянках де вирощувався стандарт вилягання  не спостерігалось тому ступінь вилягання  – 0 балів.

     Таблиця 3.2

Висота  рослин та стійкість  до вилягання і  розтріскування бобів  сортів сої різних групи стиглості

     На  сортах Фаетон та Чернівецька 1298 зафіксований ступінь вилягання склав 1 бал, що перевищує стандарт на 1 бал, але  менший за сорт Харківська 708 на 6 балів. На ділянках де вирощувались сорти  середньоранньої групи стиглості  найбільший ступінь вилягання на сорті Сонячна складало 5 балів, що перевищило ступінь вилягання сорту  стандарту на 2 бали. Ступінь вилягання  на ділянці де вирощувався сорт стандарт склав 3 бали, такі показники і на ділянці сорту Чернівецька 9. В  даній групі не було зафіксовано  вилягання на ділянці де вирощувався  сорт Аполон тому ступінь вилягання  становив 0 балів. Проаналізувавши групу  середньостиглих сортів визначили  що ступінь вилягання у цих  сортів однаковий 3 бали, що є середнім показником по ступеню вилягання.

     Аналізуючи  сорти скоростиглої групи, за ступенем розтріскування, бачимо, що найвищій ступінь  розтріскування бобів був на ділянках де вирощувався сорт Чернівецька 1298 – 4 бали. Перевищило ступінь розтріскування бобів стандарту на 1 бал. Ступінь  розтріскування бобів стандарту  складав 3 бали. Найбільш наближений до стандарту, за ступенем розтріскування бобів є сорт Харківська 708 – 2 бали відхилення від стандарту складає 1 бал, також він на 2 бали менше  за найбільший показник розтріскування. Найменший ступінь розтріскування зафіксований на ділянці де вирощувався  сорт Фаетон, що склав 1 бал. На ділянках де вирощувались сорти Юг – 40 та Аполон середньоранньої групи стиглості, ступінь вилягання склав 1 бал , а  на ділянках де вирощувались сорти  Сонячна та Чернівецька 9 – 2 бали ,що склало відхилення від стандарту 1 бал. Проаналізувавши групу середньостиглих  бачимо, що ступінь розтріскування бобів на ділянці із стандартом склав 1 бал, при цьому на ділянці з  сортом Деймос розтріскування бобів  не спостерігалось – ступінь розтріскування бобів склав 0 болів.

     3.3. Структура та урожайність  сортів сої різних  груп стиглості

     Правильний  вибір групи стиглості культури є необхідною умовою ефективного  використання ресурсів середовища для  формування високої врожайності. Тривалість міжфазних періодів у рослин сої, а разом і всього періоду вегетації  різних сортів культури за групою стиглості, має великий вплив на умови  росту і розвитку рослин та їх стійкість  до метеорологічних аномалій. Одним  із важливих показників структури врожаю культури є маса 1000 насінин. Цей показник якості має велике значення в насінництві  сої. Дана ознака залежить від впливу погодних умов, але визначальну роль у його вираженні мають властивості  сорту [120]. За даними Мякушко Ю.П., Кочегура А.В. маса 1000 насінин у сої на 80-90% визначається генетичними ознаками сорту. Ця ознака успадковується досить незмінно та прямо пропорційно пов’язана з урожаєм сорту [130]. Результати наших досліджень по визначенню маси 1000 насінин по сортам різних груп стиглості наведені в таблиці 3.3.

     Таблиця 3.3

Маса 1000 насінин сортів сої, г

     Із  окремих досліджуваних сортів скоростиглої групи найбільші значення маси 1000 насінин – 110 г були у сорту  Чернівецька 1298. Перевищення стандарту  даним сортом склало 5 г. Найменшими значеннями цього показника були виявлені у сортів Фаетон (93 г) і Харківська 708 (95 г), або на 11,4 та 9,5% відповідно менше  за контроль.

     Маса 1000 насінин середньоранніх сортів сої  також коливалась в значній мірі. Із окремих досліджуваних сортів найбільші значення маси 1000 насінин  – 145 г були у сорту Сонячна. Перевищення  на стандартом склало 25 г. Найменші значення цього показника були отримані у  сорту Чернівецька 9 (95 г). Даний сорт значно поступався стандарту - на 25 г, або 20,8%. Сорт Аполон мав масу 1000 насінин  на рівні зі стандартом 120 г.

     Результати  визначення маси 1000 насінин середньостиглих  сортів, свідчать, що із окремих досліджуваних  сортів найбільші значення маси 1000 насінин – 140 г були у сорту  Деймос. Перевищення над стандартом (Вітязь - 50) склало 7 г, або 5,3%.

     Серед вивчаємих сортів сої різних груп стиглості найбільші значення маси 1000 насінин були отримані у варіантах  розміщення середньостиглої групи  – 137 г., на 17 г менше маса 1000 насінин  була отримана у середньоранньої  групи. На 36 г менше даний показник був у скоростиглої групи сортів культури.

    Із  досліджуваних скоростиглих сортів найбільш високою пластичністю у  формуванні врожаю вирізнявся сорт Фаетон (21,2 ц/га), який за продуктивністю наближався до стандарту Юг-30 (20,3 ц/га). Найменші рівні врожайності сформував  сорт Харківська 708, що менше стандарту  Юг-30 на 3,8 ц/га, або на 18,7%. Основною причиною низької зернової продуктивності сорту  Харківська 708 є його сильний ступінь  вилягання в умовах зрошення. Сорт Чернівецька 1298 у рік проведення досліду був близьким до стандарту  за здатністю формувати врожай зерна 20,2 ц/га.

      Таблиця 3.4

Урожайність зерна сої , ц/га

    Найнижчим рівень врожайності досліджуваних  середньоранніх сортів сої виявився сорт Чернівецька 9 – 19,0 ц/га. Із досліджуваних  сортів найбільш високою пластичністю у формуванні врожаю вирізнявся сорт Юг - 40. Рівень врожайності, який сформував  сорт Сонячний, був менше стандарту  Юг-40 на 1,9 ц/га (8,2%), а сорт Аполон лише на 0,3 ц/га (1,3%). Найбільш високою пластичністю серед середньостиглої групи  у формуванні врожаю вирізнявся сорт Деймос. Найменші рівні врожайності сформував сорт Витязь -50 на 2,5 ц/га менше порівняно з контролем.

    В середньому максимальний рівень врожаю сформували сорти середньостиглої  групи (Деймос та Витязь-50). Середня  урожайність по даній групі склала 26,0 ц/га. На другому місці по продуктивності була група середньоранніх сортів, середня врожайність яких дорівнювала 21,7 ц/га, що на 4,3 ц/га, або на 16,5% менше. На останньому місці по продуктивності зерна сої була група скоростиглих сортів із середньою врожайністю 19,6 ц/га, що на 24,6% менше порівняно з  середньостиглими і на 9,7% - порівняно  з середньоранніми сортами.

      Найбільш  перспективними сортами для вирощування  в рисових чеках є: серед групи  скоростиглих сортів – Фаетон, Юг-30 та Чернівецька 1298, які сформували врожай зерна відповідно 21,2, 20,3 та 20,2 ц/га; серед  групи середньоранніх сортів сої  Юг-40 та Аполон, які сформували врожай зерна 23,3 та 23,0 ц/га відповідно; серед  групи середньостиглих сортів –  Деймос, врожай якого склав 27,2 ц/га.

     3.4. Якість зерна різних  за стиглістю сортів  сої

     Накопичення всіх поживних речовин у зерні  сої, у тому числі білка й олії, за даними багатьох авторів [33, 47, 67, 68] залежить від багатьох агротехнічних факторів. Не останню роль серед цих факторів займає сорт. Соя, як відомо, культура яка вирощується для отримання, в першу чергу, рослинного білку, але крім цього в зерні міститься 20-22% олії. Для добору сорту, крім рівня урожаю, дуже важливе значення мають якісні показники зерна культури (табл. 3.5).

      Таблиця 3.5

      Якісні  показники насіння сої різних груп стиглості

     В середньому, по досліду, вміст білка  в зерні у скоростиглих сортів сої коливався в межах 24,38-30,38%, олії 18,17-19,45%. Найвищі показники вмісту білка мали сорти Харківська 708 (30,38%) та Фаетон (29,06%). Дещо менші значення показника отримано у сорту Чернівецька 1298 (26,94%) та Юг-30 (24,38%).