Порiвняльна продуктивнiсть сортiв соi рiзних груп стиглостi для вирощування в рисовiй сiвозмiнi

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Декабря 2011 в 23:50, дипломная работа

Описание

Актуальність теми. В сучасних умовах реформування аграрного сектору економіки України у степовому регіоні гостро стоїть проблема ефективного використання зрошуваних земель. Не менш важливою проблемою є покращання агромеліоративного стану та підтримання родючості зрошуваних земель, особливо у рисових сівозмінах. Одним з методів підвищення ефективності використання рисових зрошуваних сівозмін є вирощування культур, які здатні давати конкурентоспроможну продукцію та за своїми біологічними властивостями дозволяють проводити зрошення поверхневим способом і забезпечують накопичення біологічного азоту у ґрунті. Найбільш повно цим вимогам відповідає така важлива для існування людства культура як соя.

Содержание

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1
РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З УРАХУВАННЯМ БОТАНІКО-БІОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3
1.1. Ботанічні та морфо-біологічні особливості сої . . . . . . . . . . . .
3
1.2. Місце сої у сівозмінах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6
1.3. Технологія вирощування сої в умовах зрошення . . . . . . . . . .
8
1.3.1 Вплив способів посіву на продуктивність сої . . . . . . .
8
1.3.2 Вплив фону живлення на продуктивність сої . . . . . . . .
10
1.3.3 Режими зрошення сої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
15
1.3.4 Особливості поливного режиму сої в рисових сівозмінах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
17
РОЗДІЛ 2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ .
18
2.1. Ґрунтово-кліматичні умови району проведення досліджень .
18
2.2. Методика проведення досліджень і агротехніка в досліді . . .
20
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБҐРУНТУВАННЯ .
21
3.1. Фенологічні спостереження за ростом та розвитком рослин сої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
21
3.2. Біометричні спостереження за ростом та розвитком рослин сої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
22
3.3. Структура та урожайність сортів сої різних груп стиглості .
24
3.4. Якість зерна різних за стиглістю сортів сої . . . . . . . . . . . . . . .
26
3.5. Раціональність використання природних та виробничих ресурсів соєю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
28
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ. . . . . . . . . . . . . . . 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . .

Работа состоит из  1 файл

МАГИСТЕРСЬКА ДЕСИРТАЦИЯ.docx

— 114.48 Кб (Скачать документ)

    190. Brown B.A., Munsell R.I., Holt R.F., King A.V. Soil sci. sos. At. proc., 20, 1956. – Р. 518-522.

    191. Fellilove H.M., Reid J.T. Georgia Agr. Expt. Start. Mitneo. Ser. (№S), 1959. – Р. 77.

    192. Mr Alister J.T. Soybean Dig., 18 (8). - 1958.-14-15.

    193. Calland J.W. Soybean Dig., 9 (7).-1949.-15-18.

    194. Hammond L.C., Black C.A., Norman A.C. Jowa Agr. Expt. Sta. Research Bull, 384, 1951. - 463-512.

    195. Hamner K.C. Interrelation of light and darkness in photoperiodic induction. Botan. Gas., 1940. Р.-101.

    196. Herridge D.F., Bergersen F.J. Simbiotic nitrogen fixation // Advances in Nitrogen Cycling in Agr. Ecosystems. – Wallingford, 1988. – P. 46-65.

    197. Kamprath E.J., Nevson W.L., Fitts J.W. Agron J., 49, 1957. – Р. 289-293.

    198. Latwell D.J., Evans C.E., Agron J., 43, 1951. – 264-270.

    199. Lions J.C., Earley E.B. Soil Sci. Soc. Am. Proc., 16.-1952.-259-263.

    200. Morse W.J., Cartter J.L., Williams L.F. U.S.Dept. Agr. Farmers Bull, 1520, 1949. – Р. 1-38.

    201. Morse W.J. Soybeans will be irrigated this year. Soybean Digest, 15,7, 1955. – P. 21-23

    202. Scott W.O., Aldrich S.R. Modern soybean production. – USA: Farm Quart. – 1970. – P. 25.

    203. Scott W.O., Aldrich S.R. Modern soybean production. – USA: Illinois, 1983. – 230 p.

    204. Togari Y, Kato Y., Ebata M. Grop Sci. Soc. Japan Proc.,24, 1955. – Р. 103-107.

    205. Wоiss M.G. Genetics. 28, 1943. – Р. 253-268.

 

ДОДАТКИ

Додаток А

Сорти і порівняльна  продуктивність їх при  різній тривалості вегетаційного  періоду

    Врожайність і якість продукції культури залежить від цілого ряду причин, серед яких далеко не останнє місце належить природі самої рослини, тобто  сорту. Від сорту залежить здатність  рослини сприймати всі сприятливі і несприятливі умови, при яких вона існує протягом вегетаційного періоду [84].

    Із  сільськогосподарських районів  України південний Степ має найдовший  безморозний період – 155-225 днів. Сума активних температур вище 15°С складає 2400-3000° і забезпечує визрівання не тільки середньоранніх і середньостиглих, але і пізньостиглих сортів [84].

    Пізні сорти дають найвищі врожаї насіння  при ранніх строках сівби. У скоростиглих сортів при дуже ранньому строку сівби  початкові фази розвитку відбуваються в умовах досить короткого дня, що не стимулює росту вегетативної маси і прискорює перехід до утворення  репродуктивних органів, але цвітіння і достигання відбувається вже в  умовах довгого дня. Передчасний  перехід до цвітіння при послаблених  процесах вегетативного росту, а  далі швидке достигання бобів призводить до того, що рослини мають знижену  гіллястість, залишаються низькорослими, у них довго не опадає і зеленіє  листя, нерівномірно достигають боби, зменшується врожайність. Особливо стає відчутним пригнічення рослин у посушливі роки, коли слабо розвивається коренева система. Тому найвищі врожаї ранніх сортів сої бувають при  сівбі в оптимально пізні, але  не в найпізніші строки. Середньостиглі і середньоранні сорти займають проміжне місце і формують вищі врожаї при оптимально ранніх і середніх строках сівби [111].

    Інститут  землеробства південного регіону УААН рекомендує господарствам вирощувати 50-60% ранньостиглих та середньоранніх і 40-50% середньостиглих сортів з метою  зменшення витрат при збиранні зерна  сої, при цьому для весняних посівів  використовувати сорти середньостиглі (Витязь-50 та ін.), а для післяукісних та післяжнивних посівів – ранньостиглі та середньоранні (Юг-30, Юг-40) [66, 67]. В  умовах зрошення півдня України сорти  сої Юг-30, Юг-40, Витязь-50, Деймос та ін. мають комплекс господарсько-важливих ознак і властивостей [126]. При  вирощуванні сої на зрошуваних землях до сорту пред'являються високі вимоги. Окрім високої врожайності він  повинен надійно дозрівати, не вилягати, бути придатним до механізованого збирання, добре реагувати на високий агрофон [148].

    Сорт  Юг-30 занесений до Державного реєстру сортів України та визнаний національним стандартом серед групи ранньостиглих для зони Степу і Лісостепу України і рекомендований для вирощування на зерно. Висота рослин середня (70-90 см). Кущ стиснутий з проміжним типом росту. Нижні боби прикріплюються на висоті 12-14 см. Забарвлення квіток біле, опушення стебла та бобів – жовте.

    Насіння жовте, продовгувате за формою і середнє  за розмірами. Сорт характеризується високою  стійкістю до ураження грибковою  хворобою – пероноспорозом; підвищеною інтенсивністю росту головного  стебла в початковий період розвитку. Відрізняється підвищеною адаптаційною здатністю до несприятливих умов середовища. Характерна риса – дуже скоростиглий. Вегетаційний період в  умовах зрошення півдня України становить 86-92 дні, що дозволяє вирощувати його в  основних, післяукісних та післяжнивних посівах.

    При весняному і літньому (до 6 червня) посіві забезпечує 26-30 ц/га зерна. У  виробничих умовах урожай зерна досягає 23-25 ц/га. В післяжнивних посівах  при зрошенні на півдні урожай зерна  досягає 20-25 ц/га. Маса 1000 насінин 157,0-175,0 г. В насінні міститься 37-40% білка  і 21-23% олії [83].

    Сорт  Юг-40 внесений до Державного реєстру сортів України і рекомендований для вирощування на зерно в степовій зоні України, районований також в Хабаровському краї РФ. Висота рослин 80-90 см, закладання нижніх бобів 14-16 см. Забарвлення квіток біле, опушення стебла та бобів сіре. Боби жовтувато-бурі слабозігнуті переважно трьохнасіннєві. Насіння жовте, овальне за формою і середнє за розмірами, рубчик світлий. Сорт скоростиглий (вегетаційний період 103-110 днів). Характеризується підвищеною стійкістю до враження грибковими та бактеріальними хворобами, високою віддачею в умовах зрошення. Стійкий до вилягання. Придатний для механізованого збирання врожаю. Урожайність зерна в умовах оптимального зволоження (при зрошенні) становить 34,5 ц/га. Максимальна урожайність досягала 42,2 ц/га. У виробничих умовах при інтенсивній технології – 25-30 ц/га. Маса 1000 насінин 160,0-.220,0 г. В зерні міститься в середньому 39,6% білка та 21,1% олії [84].

    Сорт  Деймос внесений до Державного реєстру сортів України і рекомендований для вирощування на зерно в зоні Степу. В умовах зрошення врожайність зерна досягає 39,5 ц/га і перевищує національний стандарт Витязь-50 на 3,3 ц/га. Маса 1000 насінин 173,0 г. В насінні міститься 38,6-9,8% білка та 20,5-23,7% олії. Рослини висотою 80-90 см, кущ стиснутий, компактний з проміжним типом росту. Стебло пряме, має 18-20 міжвузлів. Листки трійчаті, подовжено овальні, темно-зелені, великі за розмірами, при дозріванні опадають швидко. Опушення стебла і бобів сіре. Суцвіття – середньоквіткова китиця. Квітки фіолетові. Боби бурі слабозігнуті 2-3 насіннєві. Нижні боби прикріплюються на висоті 14-16 см. Насіння жовте та округло-овальне, середнє за розмірами. Колір рубчика насіння коричневий. Сорт середньостиглий - вегетаційний період складає 120-122 дні. Стійкість до вилягання та враження пероноспорозом – висока. Придатний для механізованого збирання врожаю [83].

    Майже у всіх сортів дозрівання починається  з побуріння одиничних нижніх бобів і завершується дозріванням  усіх бобів на рослині. Надлишок або  нестача тепла здатні суттєво  впливати на строки дозрівання. В цю фазу йде інтенсивне утворення олії, білка й азотистих речовин. Тому збирання до завершення біохімічних  процесів, що протікають у насінні, що дозрівають, приводить до зниження кількості і якості врожаю [91].

    Сорт  сої Витязь 50. Оригінатор - Інститут землеробства південного регіону УААН. Створений шляхом гібридизації (Еванс×Ходсон) з наступним багаторазовим індивідуальним відбором.

    Підвид  маньчжурський, різновид rufo-xanthodes, апробаційна  група stricta. Рослини висотою 100-115 см, кущ стислий із проміжним типом  росту. Стебло із прямим закінченням, має 20-22 міжвузля. Листочки трійчасті, овально-витягнуті  із загостреними кінчиками, великі за розміром (12,1×8,6 см), темно-зеленого кольору, облистяність середня. При дозріванні листки жовтіють і дружню обпадають. Опушення стебла й бобів сіре. Суцвіття - кисть (8-12 квіток на квітконіжці). Квіти  дрібні, фіолетового кольору. Боби бурі, слабко вигнуті. Кількість бобів  на рослині в середньому 67 штук, максимальне - 122. Нижні боби закріплюються на висоті 14-16 см. Насіння опукло-овальної форми, середнього розміру, жовтого  кольору зі слабкою пігментацією. Рубчик сірий і світлій. Маса 1000 насінин 185-220 г. Сорт середньостиглий, вегетаційний період в умовах зрошення Херсонської  області - 114-120 днів. Відрізняється стійкістю  до полягання й поразки пероноспорозом, бактеріальними опікам. У середньому за 5 років конкурсного сортовипробування  в умовах оптимального зволоження ґрунту врожайність зерна становила 37,4 ц/га, що на 4,5 ц/га вище, ніж у стандарту  УНІОЗ-1. Сорт Витязь 50 при сприятливих  погодних умовах 1997 р. і одному вегетаційному  поливі забезпечив урожай 42,1 ц/га. По насінній продуктивності Витязь 50 не уступає  кращому сорту США Хардін 91 і  дозріває на 8-10 днів раніше. У виробничих умовах у ряді господарств (КСП ім. Щорса Іванівського району, агрофірма "Лиман" Білозерського району, КСП ім. Кірова Скадовського району Херсонської області) одержували по 30-34 ц/га цього сорту, що характеризується високими адаптивними можливостями в різних ґрунтово-кліматичних зонах.

    Державною комісією із сортовипробування й  охорони сортів Витязь 50 визнаний національним стандартом України для групи  середньоранніх сортів.

    Сорт  сої Фаетон. Оригінатор - Інститут землеробства південного регіону УААН. Створений шляхом гібридизації (Ada×Fiskeby5)×Терезинська 24 з наступним багаторазовим індивідуальним відбором.

    Підвид  маньчжурський, різновид max, апробаційна  група flavida. Середня висота рослин 70-80 см. Кущ стислий, компактний із проміжним  типом росту. Стебло із прямим закінченням, має 12-13 міжвузлів. Гіллястість слабка - 1-2 бічні гілки на висоті 10 см. Листочки трійчасті, темно-зеленого кольори, овально-овально-витягнуті  за формою із загостреним кінчиком, середні по розмірі. При дозріванні листи жовтіють поступово, обпадають  швидко. Суцвіття - середньоцвіткова кисть. Кількість квіток на квітконіжці  в середньому 8-12. Квіти дрібні, фіолетового  кольори. Опушення стебла й бобів  руде. Боби бурі слабко вигнуті із загостреною  верхівкою розміром 5,4×0,7 см, переважно 3-насінні. Максимальна кількість  зерен у бобі 4. Насіння жовті, слабко овальні, середнього розміру (0,7×0,4 см) без пігментації. Рубчик жовтий з коричневим відтінком. Маса 1000 насінин 157-176 г. Вміст у насінні білка  становить 38-41%, жиру - 19,7-21,1%. Сорт скоростиглий, вегетаційний період в умовах зрошення півдня України становить 90-100 днів. Відрізняється стійкістю до поразки пероноспорозом, високою стійкістю до бактеріальних опіків, поляганню. Розтріскування й опадання бобів і насіння - високі. Оптимальний режим зрошення ґрунту забезпечує при весняній сівбі врожайність насіння на рівні 30-36 ц/га, при літньому посіві (після озимого ячменя) можна одержати ще по 22-25,6 ц/га.

    Сонячна. Сорт сої зерно-кормового типу. Виведений індивідуальним відбором з гібридної популяції F2 Эванс×Шелби. Ставиться до китайського підвиду, до різновиду стисла. Вегетаційний період 100-110 днів. Потенційна врожайність насіння на богарі 15-20 ц/га, на зрошенні 25-30 ц/га. Урожайність зеленої маси 250-300 ц/га. Форма куща компактна. Висота стебла 70-100 см. Стійкий до полягання. Боби 3 - насіннєві. При дозріванні не розтріскуються. Маса 1000 насінин - 130-140 г. Вміст масла в насінні 22-23%, білка 37-39%. Висота нижнього бобу 13-16 см. Сорт придатний до механізованого вирощування та збирання. Стійкий до хвороб і шкідників. Технологія вирощування загальноприйнята для сої. Рекомендується для південних і східних областей України. При вирощуванні сої окрім загальних біологічних особливостей культури, необхідно враховувати і сортові специфічні особливості щодо вимог рослин до умов вирощування, морфологічні і фізіологічні ознаки.

    З огляду на різнохарактерність реакції  різних сортів сої на режим зрошення, дози мінеральних добрив, ширину міжрядь  та систему захисту посівів від  бур’янів в специфічних умовах рисових  сівозмін півдня України виникає  потреба у вивченні цих елементів  вирощування культури.

Информация о работе Порiвняльна продуктивнiсть сортiв соi рiзних груп стиглостi для вирощування в рисовiй сiвозмiнi