Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Декабря 2011 в 23:50, дипломная работа
Актуальність теми. В сучасних умовах реформування аграрного сектору економіки України у степовому регіоні гостро стоїть проблема ефективного використання зрошуваних земель. Не менш важливою проблемою є покращання агромеліоративного стану та підтримання родючості зрошуваних земель, особливо у рисових сівозмінах. Одним з методів підвищення ефективності використання рисових зрошуваних сівозмін є вирощування культур, які здатні давати конкурентоспроможну продукцію та за своїми біологічними властивостями дозволяють проводити зрошення поверхневим способом і забезпечують накопичення біологічного азоту у ґрунті. Найбільш повно цим вимогам відповідає така важлива для існування людства культура як соя.
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1
РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З УРАХУВАННЯМ БОТАНІКО-БІОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3
1.1. Ботанічні та морфо-біологічні особливості сої . . . . . . . . . . . .
3
1.2. Місце сої у сівозмінах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
6
1.3. Технологія вирощування сої в умовах зрошення . . . . . . . . . .
8
1.3.1 Вплив способів посіву на продуктивність сої . . . . . . .
8
1.3.2 Вплив фону живлення на продуктивність сої . . . . . . . .
10
1.3.3 Режими зрошення сої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
15
1.3.4 Особливості поливного режиму сої в рисових сівозмінах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
17
РОЗДІЛ 2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ .
18
2.1. Ґрунтово-кліматичні умови району проведення досліджень .
18
2.2. Методика проведення досліджень і агротехніка в досліді . . .
20
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБҐРУНТУВАННЯ .
21
3.1. Фенологічні спостереження за ростом та розвитком рослин сої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
21
3.2. Біометричні спостереження за ростом та розвитком рослин сої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
22
3.3. Структура та урожайність сортів сої різних груп стиглості .
24
3.4. Якість зерна різних за стиглістю сортів сої . . . . . . . . . . . . . . .
26
3.5. Раціональність використання природних та виробничих ресурсів соєю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
28
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ. . . . . . . . . . . . . . . 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . .
190. Brown B.A., Munsell R.I., Holt R.F., King A.V. Soil sci. sos. At. proc., 20, 1956. – Р. 518-522.
191. Fellilove H.M., Reid J.T. Georgia Agr. Expt. Start. Mitneo. Ser. (№S), 1959. – Р. 77.
192. Mr Alister J.T. Soybean Dig., 18 (8). - 1958.-14-15.
193. Calland J.W. Soybean Dig., 9 (7).-1949.-15-18.
194. Hammond L.C., Black C.A., Norman A.C. Jowa Agr. Expt. Sta. Research Bull, 384, 1951. - 463-512.
195. Hamner K.C. Interrelation of light and darkness in photoperiodic induction. Botan. Gas., 1940. Р.-101.
196. Herridge D.F., Bergersen F.J. Simbiotic nitrogen fixation // Advances in Nitrogen Cycling in Agr. Ecosystems. – Wallingford, 1988. – P. 46-65.
197. Kamprath E.J., Nevson W.L., Fitts J.W. Agron J., 49, 1957. – Р. 289-293.
198. Latwell D.J., Evans C.E., Agron J., 43, 1951. – 264-270.
199. Lions J.C., Earley E.B. Soil Sci. Soc. Am. Proc., 16.-1952.-259-263.
200. Morse W.J., Cartter J.L., Williams L.F. U.S.Dept. Agr. Farmers Bull, 1520, 1949. – Р. 1-38.
201. Morse W.J. Soybeans will be irrigated this year. Soybean Digest, 15,7, 1955. – P. 21-23
202. Scott W.O., Aldrich S.R. Modern soybean production. – USA: Farm Quart. – 1970. – P. 25.
203. Scott W.O., Aldrich S.R. Modern soybean production. – USA: Illinois, 1983. – 230 p.
204. Togari Y, Kato Y., Ebata M. Grop Sci. Soc. Japan Proc.,24, 1955. – Р. 103-107.
205. Wоiss M.G. Genetics. 28, 1943. – Р. 253-268.
ДОДАТКИ
Додаток А
Сорти і порівняльна продуктивність їх при різній тривалості вегетаційного періоду
Врожайність
і якість продукції культури залежить
від цілого ряду причин, серед яких
далеко не останнє місце належить
природі самої рослини, тобто
сорту. Від сорту залежить здатність
рослини сприймати всі
Із сільськогосподарських районів України південний Степ має найдовший безморозний період – 155-225 днів. Сума активних температур вище 15°С складає 2400-3000° і забезпечує визрівання не тільки середньоранніх і середньостиглих, але і пізньостиглих сортів [84].
Пізні сорти дають найвищі врожаї насіння при ранніх строках сівби. У скоростиглих сортів при дуже ранньому строку сівби початкові фази розвитку відбуваються в умовах досить короткого дня, що не стимулює росту вегетативної маси і прискорює перехід до утворення репродуктивних органів, але цвітіння і достигання відбувається вже в умовах довгого дня. Передчасний перехід до цвітіння при послаблених процесах вегетативного росту, а далі швидке достигання бобів призводить до того, що рослини мають знижену гіллястість, залишаються низькорослими, у них довго не опадає і зеленіє листя, нерівномірно достигають боби, зменшується врожайність. Особливо стає відчутним пригнічення рослин у посушливі роки, коли слабо розвивається коренева система. Тому найвищі врожаї ранніх сортів сої бувають при сівбі в оптимально пізні, але не в найпізніші строки. Середньостиглі і середньоранні сорти займають проміжне місце і формують вищі врожаї при оптимально ранніх і середніх строках сівби [111].
Інститут
землеробства південного регіону УААН
рекомендує господарствам вирощувати
50-60% ранньостиглих та середньоранніх
і 40-50% середньостиглих сортів з метою
зменшення витрат при збиранні зерна
сої, при цьому для весняних посівів
використовувати сорти
Сорт Юг-30 занесений до Державного реєстру сортів України та визнаний національним стандартом серед групи ранньостиглих для зони Степу і Лісостепу України і рекомендований для вирощування на зерно. Висота рослин середня (70-90 см). Кущ стиснутий з проміжним типом росту. Нижні боби прикріплюються на висоті 12-14 см. Забарвлення квіток біле, опушення стебла та бобів – жовте.
Насіння жовте, продовгувате за формою і середнє за розмірами. Сорт характеризується високою стійкістю до ураження грибковою хворобою – пероноспорозом; підвищеною інтенсивністю росту головного стебла в початковий період розвитку. Відрізняється підвищеною адаптаційною здатністю до несприятливих умов середовища. Характерна риса – дуже скоростиглий. Вегетаційний період в умовах зрошення півдня України становить 86-92 дні, що дозволяє вирощувати його в основних, післяукісних та післяжнивних посівах.
При весняному і літньому (до 6 червня) посіві забезпечує 26-30 ц/га зерна. У виробничих умовах урожай зерна досягає 23-25 ц/га. В післяжнивних посівах при зрошенні на півдні урожай зерна досягає 20-25 ц/га. Маса 1000 насінин 157,0-175,0 г. В насінні міститься 37-40% білка і 21-23% олії [83].
Сорт Юг-40 внесений до Державного реєстру сортів України і рекомендований для вирощування на зерно в степовій зоні України, районований також в Хабаровському краї РФ. Висота рослин 80-90 см, закладання нижніх бобів 14-16 см. Забарвлення квіток біле, опушення стебла та бобів сіре. Боби жовтувато-бурі слабозігнуті переважно трьохнасіннєві. Насіння жовте, овальне за формою і середнє за розмірами, рубчик світлий. Сорт скоростиглий (вегетаційний період 103-110 днів). Характеризується підвищеною стійкістю до враження грибковими та бактеріальними хворобами, високою віддачею в умовах зрошення. Стійкий до вилягання. Придатний для механізованого збирання врожаю. Урожайність зерна в умовах оптимального зволоження (при зрошенні) становить 34,5 ц/га. Максимальна урожайність досягала 42,2 ц/га. У виробничих умовах при інтенсивній технології – 25-30 ц/га. Маса 1000 насінин 160,0-.220,0 г. В зерні міститься в середньому 39,6% білка та 21,1% олії [84].
Сорт Деймос внесений до Державного реєстру сортів України і рекомендований для вирощування на зерно в зоні Степу. В умовах зрошення врожайність зерна досягає 39,5 ц/га і перевищує національний стандарт Витязь-50 на 3,3 ц/га. Маса 1000 насінин 173,0 г. В насінні міститься 38,6-9,8% білка та 20,5-23,7% олії. Рослини висотою 80-90 см, кущ стиснутий, компактний з проміжним типом росту. Стебло пряме, має 18-20 міжвузлів. Листки трійчаті, подовжено овальні, темно-зелені, великі за розмірами, при дозріванні опадають швидко. Опушення стебла і бобів сіре. Суцвіття – середньоквіткова китиця. Квітки фіолетові. Боби бурі слабозігнуті 2-3 насіннєві. Нижні боби прикріплюються на висоті 14-16 см. Насіння жовте та округло-овальне, середнє за розмірами. Колір рубчика насіння коричневий. Сорт середньостиглий - вегетаційний період складає 120-122 дні. Стійкість до вилягання та враження пероноспорозом – висока. Придатний для механізованого збирання врожаю [83].
Майже у всіх сортів дозрівання починається з побуріння одиничних нижніх бобів і завершується дозріванням усіх бобів на рослині. Надлишок або нестача тепла здатні суттєво впливати на строки дозрівання. В цю фазу йде інтенсивне утворення олії, білка й азотистих речовин. Тому збирання до завершення біохімічних процесів, що протікають у насінні, що дозрівають, приводить до зниження кількості і якості врожаю [91].
Сорт сої Витязь 50. Оригінатор - Інститут землеробства південного регіону УААН. Створений шляхом гібридизації (Еванс×Ходсон) з наступним багаторазовим індивідуальним відбором.
Підвид
маньчжурський, різновид rufo-xanthodes, апробаційна
група stricta. Рослини висотою 100-115 см,
кущ стислий із проміжним типом
росту. Стебло із прямим закінченням, має
20-22 міжвузля. Листочки трійчасті, овально-витягнуті
із загостреними кінчиками, великі за
розміром (12,1×8,6 см), темно-зеленого кольору,
облистяність середня. При дозріванні
листки жовтіють і дружню обпадають.
Опушення стебла й бобів сіре. Суцвіття
- кисть (8-12 квіток на квітконіжці). Квіти
дрібні, фіолетового кольору. Боби бурі,
слабко вигнуті. Кількість бобів
на рослині в середньому 67 штук, максимальне
- 122. Нижні боби закріплюються на
висоті 14-16 см. Насіння опукло-овальної
форми, середнього розміру, жовтого
кольору зі слабкою пігментацією.
Рубчик сірий і світлій. Маса 1000 насінин
185-220 г. Сорт середньостиглий, вегетаційний
період в умовах зрошення Херсонської
області - 114-120 днів. Відрізняється стійкістю
до полягання й поразки
Державною комісією із сортовипробування й охорони сортів Витязь 50 визнаний національним стандартом України для групи середньоранніх сортів.
Сорт сої Фаетон. Оригінатор - Інститут землеробства південного регіону УААН. Створений шляхом гібридизації (Ada×Fiskeby5)×Терезинська 24 з наступним багаторазовим індивідуальним відбором.
Підвид маньчжурський, різновид max, апробаційна група flavida. Середня висота рослин 70-80 см. Кущ стислий, компактний із проміжним типом росту. Стебло із прямим закінченням, має 12-13 міжвузлів. Гіллястість слабка - 1-2 бічні гілки на висоті 10 см. Листочки трійчасті, темно-зеленого кольори, овально-овально-витягнуті за формою із загостреним кінчиком, середні по розмірі. При дозріванні листи жовтіють поступово, обпадають швидко. Суцвіття - середньоцвіткова кисть. Кількість квіток на квітконіжці в середньому 8-12. Квіти дрібні, фіолетового кольори. Опушення стебла й бобів руде. Боби бурі слабко вигнуті із загостреною верхівкою розміром 5,4×0,7 см, переважно 3-насінні. Максимальна кількість зерен у бобі 4. Насіння жовті, слабко овальні, середнього розміру (0,7×0,4 см) без пігментації. Рубчик жовтий з коричневим відтінком. Маса 1000 насінин 157-176 г. Вміст у насінні білка становить 38-41%, жиру - 19,7-21,1%. Сорт скоростиглий, вегетаційний період в умовах зрошення півдня України становить 90-100 днів. Відрізняється стійкістю до поразки пероноспорозом, високою стійкістю до бактеріальних опіків, поляганню. Розтріскування й опадання бобів і насіння - високі. Оптимальний режим зрошення ґрунту забезпечує при весняній сівбі врожайність насіння на рівні 30-36 ц/га, при літньому посіві (після озимого ячменя) можна одержати ще по 22-25,6 ц/га.
Сонячна. Сорт сої зерно-кормового типу. Виведений індивідуальним відбором з гібридної популяції F2 Эванс×Шелби. Ставиться до китайського підвиду, до різновиду стисла. Вегетаційний період 100-110 днів. Потенційна врожайність насіння на богарі 15-20 ц/га, на зрошенні 25-30 ц/га. Урожайність зеленої маси 250-300 ц/га. Форма куща компактна. Висота стебла 70-100 см. Стійкий до полягання. Боби 3 - насіннєві. При дозріванні не розтріскуються. Маса 1000 насінин - 130-140 г. Вміст масла в насінні 22-23%, білка 37-39%. Висота нижнього бобу 13-16 см. Сорт придатний до механізованого вирощування та збирання. Стійкий до хвороб і шкідників. Технологія вирощування загальноприйнята для сої. Рекомендується для південних і східних областей України. При вирощуванні сої окрім загальних біологічних особливостей культури, необхідно враховувати і сортові специфічні особливості щодо вимог рослин до умов вирощування, морфологічні і фізіологічні ознаки.
З огляду на різнохарактерність реакції різних сортів сої на режим зрошення, дози мінеральних добрив, ширину міжрядь та систему захисту посівів від бур’янів в специфічних умовах рисових сівозмін півдня України виникає потреба у вивченні цих елементів вирощування культури.