Лікарська рослинна сировинна, що містить дубильні речовини

Низький вміст дубильних речовин відмічено у злаків.

Родини розоцвітих, бобових, миртових нараховують численні роди і види, в яких вміст дубильних речовин складає до 20-30% і більше. Найбільше (до 50-70%) дубильних речовин знайдено в патологічних новоутвореннях - галах. Найбільш багаті дубильними речовинами тропічні рослини.

Дубильні речовини містяться в підземних і надземних частинах рослин: накопичуються в клітинному соку.

У листках дубильні речовини, або таніди, виявлені в клітинах епідерми і паренхіми, що оточують провідні пучки і жилки, в кореневищах і коренях – накопичуються в паренхімі кори і серцевинних променях. В механічній тканині - відсутні.

Дубильні речовини переважно локалізовані в вакуолях рослинної клітини. Знаходяться в розчиненому стані, їх можна виявити гістохімічними реакціями.

Дубильні речовини витісняються в цитоплазму, де піддаються ферментативному окисненню і перетворюються в коричневі і червоні аморфні речовини, звані флобафенами.

Вміст дубильних речовин в рослині залежить від віку і фази розвитку, місця зростання, кліматичних, генетичних факторів і особливостей грунту.

Вміст дубильних речовин змінюється в залежності від періоду вегетації рослини. Встановлено, що кількість дубильних речовин збільшується по мірі росту рослини.

За даними Чевреніді, мінімальна кількість дубильних речовин в підзем-них органах відзначається навесні, в період проростання рослини, потім вони поступово збільшуються, досягаючи найбільшої кількості у фазі бутонізації - початку цвітіння. Фаза вегетації впливає не тільки на кількість, а й на якісний склад дубильних речовин.

На накопичення дубильних речовин відіграє великий вплив висотний фактор. Рослини, що виростають високо над рівнем моря (бадан, скумпія, сумах), містять більше дубильних речовин.

Зростаючі на сонці рослини накопичують більше дубильних речовин, ніж ростуть у тіні. У тропічних рослинах значно більше дубильних речовин.

Рослини, які ростуть у вологих місцях, містять більше дубильних речовин, ніж ростуть у сухих місцях. У молодих рослинах дубильних речовин більше, ніж у старих.

У ранкові години (від 7 до 10) вміст танідів досягає максимуму, в середині дня доходить до мінімуму, а до вечора знову підвищується.

Найбільш сприятливими для накопичення танідів є умови помірного клімату (лісова зона і високогірний альпійський пояс).

Найбільший вміст дубильних речовин відзначено у рослин, які ростуть в щільних вапняних грунтах; на пухких чорноземних та піщаних грунтах - вміст зменшується. Сприяють накопиченню дубильних речовин багаті фосфором грунти, а багаті азотом грунти знижують вміст танідів.

Виявлення закономірностей накопичення дубильних речовин в рослин має велике практичне значення для правильної організації заготівлі сировини.

Роль танідів для рослин остаточно не з'ясована. Існує кілька гіпотез.

Припускають, що вони є: запасними речовинами (накопичуються в підземних частинах багатьох рослин); володіючи бактерицидними і фунгіцидними властивостями як фенольні похідні, перешкоджають гниттю деревини, тобто виконують захисну функцію для рослин проти шкідників і по відношенню проти збудників патогенних захворювань; є відходами життєдіяльності організмів; беруть участь в окисно-відновних процесах, є переносниками кисню в рослинах.

 

4. Фізико-хімічні властивості

 

Дубильні речовини виділяють з ЛРС у вигляді суміші полімерів мають середню молекулярну масу порядку від 500 до 3000. Вони представляють собою як правило, аморфні сполуки, колір від блідо-жовтого до світло бурого, дуже гігроскопічні, що утворюють при розчиненні у воді колоїдні розчини, мають терпкий смак.

Погано розчинні в холодній воді. З органічних розчинників розчиняються в ацетоні, етиловому спирті, суміші етилового спирту і етилового ефіру, частково в етиловому ефірі, етилацетаті, піридині, бутанолі.

Нерозчинні у хлороформі, петролейному ефірі, бензолі і сірководні.

Багато дубильних речовини оптично активні, легко окислюються на повітрі, набуваючи більш-менш темного забарвлення.

У розчинах проявляють слабкокислу реакцію.

У кристалічному стані відомі тільки катехіни, вони погано розчиняються у холодній воді, краще - у гарячій, легко окислюються при нагріванні і на світлі. Окислення катехінів особливо швидко протікає у лужному середовищі, а також при дії окислювальних ферментів.

Здатні утворювати міцні молекулярні зв'язки з білками і іншими полімерами (пектинові речовини, целюлоза).

Як речовини фенольної природи, дубильні речовини легко окислюються перманганатом калію в кислому середовищі та іншими окислювачами, утворюють забарвленні комплекси з солями важких металів, тривалентного заліза, бромною водою.

У лікарських сумішах їх не можна змішувати з солями важких металів, білковими речовинами і алкалоїдами, так як утворюються осади.

 

 

5. Методи отримання дубильних речовин.

   

Для отримання дубильної речовини в чистому стані природні дубильні матеріали экстрагують водою або іншими розчинами: міцним чи слабким спиртом, чистим ефіром або в суміші з спиртом, уксусним ефіром та іншими. Екстракти випаровують, і отриманні в залишку дубильні речовини очищують за допомогою обробки їх тими чи іньшими з вказаних розчинів. Частіше, приготувавши водневий або воднево-спиртовий екстракт, добувають з нього дубильну речовину,  взбовтують уксусним або простим ефіром або їх сумішью, також можливий варіант осадження уксуснокислим свинцом, Потім відфильтрував, розкладають осад свинцевих сполучень сірнистим воднем. Але, цей  спосіб, який використовувався доволі часто колишніми дослідниками, не завжди дає задовільні результати в плані чистоти отриманих продуктів. Іноді для осадження дубильних речовин з водневих екстрактів використовують уксуснокислий хинін, уксуснокислу мідь, поварену сіль, соляну і кислоту та інші.

 

 

6. Якісні реакції на дубильні речовини:

Для виявлення дубильних речовин в рослинній сировині використовують такі реакції:

1. Дубильні речовини утворюють осади з розчинами желатину.

2. Реакція з солями алкалоїдів. Утворюється аморфний осад за рахунок утворення водневих зв'язків з гідроксильними групами дубильних речовин і атомами азоту алкалоїду.

3. Реакція Стіасні - з 40% розчином формальдегіду і конц. HCl - конденсованні дубильні речовини утворюють осад цегляно-червоного кольору.

4. Бромна вода (5 г брому в 1 л води) - до 2-3 мл випробуваного розчину додають по краплях бромну воду до появи в розчині запаху брому; в разі присутності конденсованих дубильних речовин утвориться помаранчевий або жовтий осад.

5. Фарбування з солями тривалентного заліза, залізоамонійним галуном чорносинє (дубильні речовини гідролізованої групи, які є похідними пірогалолу) або чорно-зелене (дубильні речовини конденсованої групи, які є похід-ними пірокатехіна).

6. Катехіни дають червоне забарвлення з ваніліном. ( У присутності конц. HCl або 70%-ної H2SO4 утворюється яскраво червоне забарвлення).

7. При кип'ятінні розчинів дубильних речовин з нітрозометилуретаном таніди пірокатехінового ряду осідають повністю, а присутність пірогалових танідів можна виявити в фільтраті шляхом додавання залізо амонійних галунів і натрію ацетату - фільтрат забарвлюється у фіолетовий колір.

8. Вільна елагова кислота дає червоно-фіолетове забарвлення при додаванні кількох кристалів нітриту натрію і трьох-чотирьох крапель оцтової кислоти.

9. При зіткненні з повітрям (наприклад, різанні свіжих кореневищ) дубильні речовини легко окислюються, перетворюючись у флобафени або красені, які обумовлюють темно-буре забарвлення багатьох кореневищ та інших органів, настоїв. Флобафени нерозчинні в холодній воді, розчиняються в гарячій воді, фарбуючи відвари і настої з сировини, що містить таніди.

10. Для ідентифікації окремих сполук використовують хроматографічний аналіз, розглядаючи в УФ-світлі. Обробку хроматограф проводять розчином заліза хлориду або ванілінова реактивом. Структуру встановлюють за допомогою ІЧ-спектрів, ПМР-спектрів.

Катехіни в УФ-світлі → плями з фіолетовим відтінком + пари аміаку → сіро- блакитна флуоресценція.

Галова кислота в УФ-світлі →темна флуоресценція + солі заліза (III) → зелене забарвлення.

Реакція з 1%-ним спиртовим розчином залізоамонієвих галунів є фармако-пейною, проводиться з відваром із сировини - кори дуба, кореневища змійовика, супліддя вільхи, плодів чорниці; а також безпосередньо в сухій сировині - корі дуба, корі калини, кореневища бадану.

 

7. Кількісне визначення.

1. Гравіметричні або вагові методи – засновані на кількісному осадженні дубильних речовин желатином, іонами важких металів або адсорбцією шкірним порошком.

2. Титричні методи.

А) Желатиновий метод – Метод Якимова і Курницького - заснований на здатності дубильних речовин утворювати нерозчинні комплекси з білками. Недоліки: тривалість визначення та труднощі встановлення точки еквівалентності.

Б) Перманганатометричний метод (метод Левенталя в модифікації Курсунова). Це фармакопейний метод, заснований на слабкому окисненні перманганатом калію в кислому середовищі в присутності індикатора і каталізатора індигосульфокислоти, яка в точці еквівалентності розчину змінюється від синього до золотисто-жовтого.

В) Для кількісного визначення таніну в листі сумаха і скумпії використовується метод осадження дубильних речовин сульфатом цинку з подальшим комплексонометричним титруванням трилоном Б у присутності ксиленолового оранжевого.

3. Фізико-хімічні методи: фотокалориметрії, гравіметрії, комплексометрії.

 

8. Умови заготівлі ЛРС, що містять дубильні речовини

 

Заготівлю сировини проводять в період максимального накопичення дубильних речовин. У трав'янистих рослин, як правило, мінімальний вміст дубильних речовин відзначається навесні в період відростання, потім їх вміст збільшується і досягає максимуму в період бутонізації та цвітіння (наприклад, кореневища перстачу). До кінця вегетації кількість ДР поступово знижується. У родовика максимум ДР накопичується в фазу розвитку розеткових листків, в фазу цвітіння їх вміст знижується, а восени збільшується.

Фаза вегетації впливає не тільки на кількість, а й на якісний склад ДР. На весні, у період сокоруху, в корі дерев і кущів і у фазу відростання у трав'янистих рослин переважно накопичуються гідролізовані ДР, а восени в фазу відмирання рослин - конденсовані ДР і продукти їх полімеризації – флобафени (красень).

Проводиться в період найбільшого вмісту в рослинах дубильних речовин, виключити потрапляння води в сировину.

Після збору сировину необхідно швидко висушити, так як під впливом ферментів відбуваються окиснення та гідроліз дубильних речовин.

Зібрану сировину сушать на повітрі в тіні або в сушарках при температурі 50-60 градусів. Підземні органи і кору дуба можна сушити на сонці.

Зберігають у сухому приміщенні добре провітрюваних приміщеннях без доступу прямих сонячних променів за загальним списком протягом 2-6 років, в щільній упаковці, бажано в цілому вигляді, так як в подрібненому стані сировина піддається швидкому окисненню внаслідок збільшення поверхні зіткнення з киснем повітря.

 

 9. Медичне застосування сировини і препаратів, що містять дубильні речовини

Дія: в’яжуча, протизапальна, протимікробна, протигрибкова, протицистоцидна, регенеративна, захисна (утворення альбумінної плівки), детоксикуюча (при отруєнні алкалоїдами, алкоголем, солями важких металів).

Сировина і препарати, що містять ДР, застосовуються зовнішньо і всередину як в'яжучі, протизапальні, бактерицидні та кровоспинні засоби. Дія заснована на здатності ДР зв'язуватися з білками з утворенням щільних альбумінатів.

При зіткненні з запаленої слизовою оболонкою або рановою поверхнею утворюються тонка поверхнева плівка, що захищає від розятрювання чутливі нервові закінчення. Відбувається ущільнення клітинних мембран, звуження кровоносних судин, зменшується виділення ексудатів, що призводить до зменшення запального процесу.

Завдяки здатності ДР утворювати осади з алкалоїдами, серцевими глікозидами, солями важких металів їх використовують як антидоти при отруєнні цими речовинами.

Зовнішньо при захворюваннях порожнини рота, зіва, гортані (стоматити, гінгівіти, фарингіти, ангіни), а також при опіках застосовують відвари кори дуба, кореневищ бадану, змійовика, перстачу, кореневищ і коренів родовика. Всередину при шлунково кишкових захворюваннях (колітах, ентероколітах, проносах, дизентерії) застосовують препарати таніну («Танальбін», «Тансал», «Альтан», відвари плодів чорниці, черемхи , суплідь вільхи, кореневищ бада-ну, змійовика, перстачу, кореневищ і коренів родовика.

Як кровоспинні засоби при маткових, шлункових і гемороїдальних кровотечах застосовують відвари кори калини, кореневищ і коренів родовика, кореневищ перстачу, суплідь вільхи.

Відвари готують у співвідношенні 1:5 або 1:10. Не можна застосовувати сильно концентровані відвари, так як при цьому, плівка альбумінатів висихає, з'являються тріщини і виникає вторинний запальний процес.

Експериментально встановлено протипухлинну дію дубильних речовин водного екстракту екзокарпія плодів гранатника (при лімфосаркомі, саркомі та інших захворюваннях) .

 

10. Фармакогностична характеристика лікарської рослинної сировини, що містить дубильні речовини.

 

 

Кора дуба – Cortex Quercus

Дуб звичайний - Quercus robur L. Родина букові – Fagaceae

Ботанічна характеристика. Дуб звичайний - дерево заввишки до 40 м, з широкою, розкидистою кроною, темно-коричневою корою. Листя обернено-яйцевидні, перисто-лопатеві, шкірясті, короткочерешкові. Цвітіння дуба починається з 30-річного віку. Цвіте одночасно з розпусканням листків. Квітки одностатеві: чоловічі - у сережках, жіночі - сидячі, з численними лускатими обгортками. Плід - жолудь. Цвіте в травні, плоди дозрівають у вересні.