Лікарська рослинна сировинна, що містить дубильні речовини

Поширення і місце зростання. Росте по всій Україні, найбільше у лісостепових районах, утворюючи чисті дубові та мішані ліси. Зростає зазвичай на удобреному і вологому грунті, але зустрічається також на досить сухих грунтах.

Збирання, переробка та зберігання. Кора заготовлюється ранньою весною, під час сокоруху, коли вона легко відділяється від деревини, на місцях рубок з гілок і молодих стовбурів до розпускання листя. Стовбури старих дерев непридатні до заготівлі. Для зняття кори роблять кільцеві надрізи ножем на відстані 30-35 см один від одного, а потім з'єднують їх поздовжніми розрізами.

Сушать у тіні, під навісом або в добре провітрюваному приміщенні. Потрібно стежити, щоб у сировину не потрапила дощова вода, так як підмочена кора втрачає значну кількість дубильних речовин. Перед упаковкою (кору зв'язують у пучки) переглядають висушену сировину, видаляють кору з за-лишками деревини, вкриту мохом.

Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях, упакувавши в пакунки по 100 кг. Термін зберігання до 5 років.

Опис сировини. Шматки кори трубчасті або у вигляді жолобків і смужок різної довжини, але не менше 3 см, товщиною близько 2-3 мм, але не більше 6 мм. Зовнішня поверхня кори світло-бура або світло сіра, срібляста ("дзеркальна"), рідше матова, гладенька або злегка зморшкувата, але без тріщин. Злам зовнішньої кори зернистий, рівний, внутрішньої - сильно волокнистий, "скалкуватий". Суха кора без запаху, але при змочуванні водою з'являється своєрідний запах. Смак сильно вяжучий.

Хімічний склад. Кора містить 10-20% дубильних речовин – похідних галової і елагової кислот; 13-14% пентозанів; до 6% пектинових речовин; кверцетину і цукру. Жолуді містять до 40% крохмалю; 5-8% дубильних речовин; білків, цукрів, до 5% жирної олії. У листках знайдені дубильні, фарбувальні речовини, флавоноїди, кверцитрин і кверцетин, а також пентозани. Гали містять велику кількість дубильних речовин. У всіх частинах дуба є речовини фітонцидного, дезінфікуючого характеру.

Фармакологічні  властивості. Відвари кори дуба мають в'яжучу, протизапальну дію при зовнішньому і внутрішньому застосуванні. Всі частини рослини надають дезінфікуючу дію. Галова кислота і її похідні володіють широкою фармакологічною активністю: ущільнюють судинно-тканинні мембрани, підвищують їх міцність і знижують проникність, володіють протипроменевою властивістю. Протимікробна і протипротозойна дія пов'язана як з похідними галової кислоти, так і з наявністю катехінів.

Лікарські засоби. Кора, відвар, порошок, збори. "Вітадент", бальзам «Вігор», Фітулвент, фітобальзам, краплі і драже Тонзилгон Н, Стоматофіт, відвар поліфітол-1, збір проти гемороїдальний.

Застосування. Застосовують як в’яжучий і протизапальний засіб при стоматитах, гінгівітах, опіках, геморої, захворюваннях шкіри. Як протиотруту при отруєннях солями важких металів, алкалоїдами, , при харчових токсико-інфекціях та інших отруєннях застосовують 20% відвар кори дуба для повторних промивань шлунка. При гінекологічних захворюваннях (кольпіти, вульвовагініти, опущення стінок піхви, випадання піхви і матки, ерозії шийки матки і стінок піхви) призначають спринцювання 10% відваром. Рідше кору дуба використовують при гастроентероколітах, дизентерії, невеликих шлунково-кишкових кровотечах (всередину 10% відвар), при проктитах, парапроктитах, тріщинах заднього проходу, геморої, випаданні прямої кишки (лікувальні клізми, обмивання, аплікації, сидячі ванни).

 

 

 

 

 

 

 

Кореневище змійовика - Rhizomata Bistortae

 

Гірчак зміїний - Polygonum bistorta L. Родина гречані – Polygonaceae.

Ботанічна характеристика. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 50-80 см з прямим дудчастим негіллястим порожнистим стеблом. Стеблові листки дрібні, вузькі, нечисленні, виходять з бурих розтрубів. Прикореневі листки на довгих черешках, довгасто-ланцетовидні, великі, іноді з серцеподібною основою. Квітки дрібні, рожеві, запашні, зібрані в густе довгасте колосо видне суцвіття. Плід - тригранна темно-бура блискуча сім'янка у вигляді горішка. Цвіте в травні-червні, плоди дозрівають в липні.

Поширення і місце зростання. У північних і західних районах утворює зарості. Росте на вологих луках, біля річок, канав, ставків, на лісових галявинах. Часто утворює зарості, зручні для заготівки.

Збирання, переробка та зберігання. Заготовляють кореневища після відцвітання або ранньою весною Обрізають стебла і дрібні тонкі корені. Промивають у воді, відрізують гнилі частини кореневищ, трохи підсушують на повітрі. Досушування сировини відбувається в сушарках з обігрівом при температурі 50-60 ° С або на горищах під залізним дахом. Зберігають на складах - в мішках, в аптеках - в ящиках, в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін придатності 6 років.

Опис  сировини. Кореневище тверде, має змієподібної форму, з верхнього боку з поперечними складками, з нижнього - зі слідами відрізаного коріння, зовні - темно-бурого, на зламі - буро-рожевого кольору; довжиною 5-10 см, товщиною 1-2 см. Смак сильно вяжучий, гіркуватий. Запах відсутній.

Хімічний  склад. У кореневищах містяться дубильні речовини (15-25%), вільні поліфеноли (галова кислота і катехін), оксиантрахінони, крохмаль (до 26%), оксалат кальцію.

Фармакологічні  властивості. Вяжучий засіб при гострих і хронічних проносах; при запаленнях кишечника і шлунка, при маткових і гемороїдальних кровотечах.

Лікарські засоби. Кореневища, відвар, збір, рідкий екстракт, «Танальбін», «Тансал».

Застосування. При виразці шлунка, шлункових і легеневих кровотечах, маткових кровотечах, гострих і хронічних диспепсіях, дизентерії , геморої, тріщинах прямої кишки, уретритах, кольпітах, при гінгівітах, запальних захворюваннях ЛОР-органів. У стоматологічній практиці відвар зміїного горця застосовують для полоскання горла або змазування ясен при стоматитах, гінгівітах, хронічних тонзилітах та інших запальних захворюваннях порожнини рота.

 

Кореневище перстачу - Rhizomata Tormentillae

 

Перстач прямостоячий - Potentilla erecta (L.)

Родина розоцвіті – Rosaceae.

Ботанічна характеристика. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 30 см. Стебло прямостояче, розгалужене, в верхній частині опушене. Листки трійчасті з двома великими прилистками, почергові: прикореневі – черешкові, верхні – сидячі. Квітки поодинокі жовті, на довгих квітконіжках з правильною оцвітиною. Віночок складається з 4 роздільних пелюсток на відміну від інших лапчаток (діагностична ознака). Зав'язь верхня. Квітки поодинокі. Плід - яйцеподібна, злегка зморшкувата сім'янка темно оливкового або коричневого кольору. Плід складається з 5-12 сім'янок. Цвіте з травня по серпень. Плоди дозрівають в серпні-вересні.

Поширення та місце зростання. Зустрічається на більшій частині території України, найчастіше в Карпатах, Поліссі, рідше – у лісостепових районах. Росте у вологих лісах, особливо соснових, серед чагарників, на луках, у молодих посадках, на пасовищах, іноді в болотистих місцях.

Збирання, переробка та зберігання . Збирають кореневища восени. Викопують лопатою, звільняють від грудок землі, обрізають тонкі корені і гілки стебел, поміщають в корзини і промивають. Розкладають на місці заготовки для просушки від зовнішньої вологи і пров'ялюють, а потім доставляють до місця остаточного сушіння.

Сушать у штучних  сушарках при температурі до 60 °  С або приміщеннях з хорошою  вентиляцією. Сировину потрібно періодично помішувати. Зберігають у сухому, захищеному від світла приміщенні в тюках або ящиках. Термін придатності 3 роки.

Опис  сировини. Кореневище пряме або зігнуте, циліндричне або бульбоподібне, часто безформене, тверде і важке, з численними ямками від відрізаного коріння. Довжина до 7 см (в середньому 3-4 см), товщина 1-2 см. Колір ззовні темно-бурий, в зламі червоний або червоно-бурий, злам рівний або злегка волокнистий. Запах слабкий. Смак сильно вяжучий. На мікроскопії провідні елементи у вигляді переривчастих радіальних смуг і концентричних поясів, ситовидні трубки, камбій, судини, волокна. Є великі друзи оксалату кальцію, дрібні крохмальні зерна.

Хімічний  склад. Кореневища перстачу містять 15-30% дубильних речовин з переважанням конденсованих танідів, а також тритерпенові сапоніни. Крім цього, як кореневища, так і надземна частина рослини містять флавоноїди, елагову кислоту, флобафени, віск, смоли, крохмаль. Найбільший вміст дубильних речовин у кореневищах виявлено в період зацвітання, в надземній частині - в період повного цвітіння. Після закінчення цвітіння кількість біологічно активних речовин (особливо дубильних речовин) зменшується.

Фармакологічні  властивості. Кореневища рослини надають вяжучу, бактерицидну, протизапальну і кровоспинну дію. Місцевий протизапальний ефект пов'язаний з дубильними речовинами, здатними створювати біологічну плівку, що захищає тканини від хімічних, бактеріальних і механічних впли-вів, які супроводжують запалення. Разом з тим знижується проникність капілярів і звужуються судини. Ці особливості дії добре проявляються на запалених, почервонілих слизових оболонках при фарингітах, стоматитах, гінгівітах, а також при гастритах і ентеритах.

Лікарські засоби. Кореневища, відвар, мазь «Вундехіл», «Поліфітол-1», брикети, збори, шведська гіркота д.Тайса, супозиторії «Гемороль», настойка «Святогор».

Застосування. Відвари перстачу призначають всередину при ентеритах, ентероколітах, диспепсії, дизентерії, виразкових колітах з кровотечею в кишечнику, при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, як жовчогінний засіб при холециститах, холецістохолангіта, гострих і хронічних гепатитах, цирозах печінки, у тому числі і в набряково-асцитичної стадії. Відвари застосовують при гіперменореї і маткових кровотечах різного походження як кровоспинний засіб всередину; при кольпітах, вагінітах, ерозіях шийки матки відвар використовують для спринцювання.

Перстач застосовують для  полоскань при запальних захворюваннях  порожнини рота (стоматити, гінгівіти), кровоточивості ясен, при ангіні і  хронічних тонзилітах. У вигляді аплікації відвар перстачу застосовують при геморої, опіках, екземі, нейродермітах, тріщинах шкіри і слизових оболонок, при пітливості ніг.

 

 

Кореневищa і коріння родовика - Rhizomata et radices Sanquisorbae

 

Родовик лікарський - Sanguisorba officinalis L. Родина розоцвіті – Rosaceae.

Ботанічна характеристика. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 1 м. Стебло прямостояче, голе, догори гіллясте.

Прикореневі листки довго-черешкові, непарноперисті, з дрібними прилистниками (від 7 до 15 листочків), довгасто-яйцеподібної форми, з гостропилчастим краєм, внизу сизозеленого кольору, зібрані в розетку. Стеблові листки рідкісні, сидячі, голі, зверху темно-зелені, знизу сизо-зелені. Квітки пурпурові, зібрані в густі короткі овальної форми суцвіття головки, сидячі на довгих квітконіжках. Плід – горішок. Цвіте в червні серпні.

Поширення і місце зростання. Росте по всій території України на заливних, вологих луках, у чагарниках, на узліссі лісів, галявинах і вирубках.

Збирання, переробка та зберігання. Викопують кореневища з коренями восени після відмирання надземної частини. Очищають від землі, відрізають дрібні тонкі і старі гнилі частини, поміщають в корзини і промивають водою. Товсті кореневища розрізають подовжньо, підв'ялюють на сонці. Сушать у сушарках з штучним обігрівом або на сонці, під навісом. Зберігають у сухому, захищеному від світла приміщенні. Термін придатності 5 років.

Опис  сировини. Кореневища довжиною до 12 см, в діаметрі 2 см, за формою циліндричні, дерев'янисті; коріння гладкі, рідше поздовжньо зморшкуваті, довжиною до 20 см. Ззовні кореневища і коріння темно бурого кольору, майже чорного, на зламі - жовтуваті. Без запаху, смак дуже терпкий. На мікроскопії помітні дуже дрібні клітини пробки, провідні елементи (луб, деревина, судини) з радіальними трикутними ділянками, дрібні друзи, крохмальні зерна (на поперечному зрізі).

Хімічний  склад. Всі частини рослини містять дубильні речовини з переважанням гідролізованих речовин пірогалової групи (танінів). При цьому кореневища родовика лікарського містять 12-13%, коріння - до 17% дубильних речовин. Крім того, в коренях знайдені вільні галові і елагові кислоти, крохмаль, тритерпенові сапоніни (до 4%).

Лікарські засоби. Кореневища і коріння, відвар, рідкий екстракт.

Застосування.Застосовується як в'яжучий засіб при шлунково кишкових захворюваннях (ентероколіти, проноси різної етіології), як кровоспинний при внутрішніх кровотечах (геморой, дизентерія, в гінекології - маткові кровотечі), для полоскання горла, при лікуванні стоматитів і гінгівітів. Широко використовується у ветеринарії.

У народній медицині родовик широко застосовується при кровохарканнях у туберкульозних ("сухотних") хворих, при рясних менструаціях, як зовнішнє для загоєння ран.

 

 

Плоди чорниці – Fructus Myrtilli

 

Чорниця звичайна - Vaccinium myrtillus L. Родина вересові – Ericaceae

 

Ботанічна характеристика. Напівчагарник висотою до 30 см. Стебла круглі, прямостоячі, розгалужені. Листки чергові, округло-яйцеподібні, прос-ті, короткочерешкові, з пильчатозубчастим краєм. Квітки дрібні, поодинокі, двостатеві. Плід - чорна куляста ягода з дрібним насінням. Цвіте в травні чер-вні, плоди дозрівають в липні-серпні.

Поширення і місце зростання. Росте в Карпатах, Поліссі, західному лісостепу; у хвойних і змішаних лісах, переважно в зволожених місцях, часто утворює великі зарості, зручні для заготівки.