Отже, у романі Чарльза Діккенса «Великі сподівання» ми виявили такі типи емфатичних конструкцій: інверсія — 47 (18,8%), посилювальне do — 44(17,6%), емфатичні допустові речення — 37 (14,8%), конструкція it is…that (who) — 24 (9,6%), конструкції з відносним займенником what в підрядних іменникових та додаткових реченнях — 16 (6,4 %), конструкція as…as — 11(4,4%), конструкція it was not untill— 3(1,2 %).  

    2.2. Аналіз способів перекладу емфатичних конструкцій у перекладі роману Чарльза Діккенса «Великі сподівання»

    У першому розділі ми вже розглянули способи передачі емфатичних конструкцій  українською мовою та з’ясували, що найчастіше для передачі емфази застосовують різноманітні лексичні засоби, а саме підсилюючі слова та виділяючі частки. Тепер проаналізуємо які способи передачі емфази у реченнях застосував Ростислав Доценко, який здійснив переклад роману Чарльза Діккенса «Великі сподівання» українською мовою.

    У даному романі нами було знайдено 88 випадків використання різноманітних підсилюючих слів, серед яких помітне місце займають слова прислівникового типу, такі як справді, дійсно, абсолютно, цілком, дуже, завжди, навмисне, занадто, хоч як, хоч би що і т.д.

    Наприклад: “And I was so aggravated that I almost doubt if I did know” [14; с.74]. “Я був настільки збитий з пантелику, що, може, і справді не знав”.

      “I can’t pretend that I do like them, and I suppose you don’t particularly” [14; c.258]. “Я й справді їх не люблю, та й ти, мабуть, теж”.

    В цих реченнях перекладач Ростислав Доценко зберіг підсилювальне значення емфази did know та do like, використавши слово справді.

    “House, and he having talked to me for a whole evening in a flush of pleasure and success, I did really cry in good earnest when I went to bed, to think that my expectations had done some good to somebody [14; с.341].  “Коли нарешті все владналося і Герберт уперше відпрацював день у Кларрікеровій конторі, а потім увесь вечір пробалакав зі мною, упоєний своїм таланом і радістю, я, лігши спати, глибоко розчулився, що от мої сподівання хоч комусь стали у добрій пригоді”. 

    В цьому прикладі Ростислав Доценко  переклав did really cry як глибоко розчулився, що на нашу думку є більш доцільним ніж якби при перекладі було застосовано слово заплакав, яке є більш нейтральним у порівнянні з першим. Саме тому при доборі підсилювального слова перекладач застосував слово глибоко, оскільки справді або дійсно у даному випадку не підходить по змісту.

    “Difficult as it is in a large city to avoid the suspicion of being watched, when the mind is conscious of danger in that regard, I could not persuade myself that any of the people within sight cared about my movements” [14; с.387].  “Але хоч і як важко у великому місті позбутися підозри, тим більше - небезпідставної, немов за тобою стежать, я все-таки не міг повірити, що когось із сторонніх цікавить моя особа”.

    Зазвичай  при перекладі подібних допустових речень використовуються такі підсилювальні  слова як хоч як, хоч би як (що), що і зробив перекладач, тим самим зберігши емоційний характер речення і передавши виділене словосполучення difficult as як хоч і як важко.

    “When I told Herbert what had passed within the house, he was for our immediately going before a magistrate in the town, late at night as it was, and getting out a warrant” [14; с.492]. “Коли я виклав Гербертові, як розвивались події у хатині, він заявив, що треба негайно, незважаючи на пізню годину, піти до міських властей з вимогою видати ордер на арешт”. У даному випадку Ростислав Доценко переклав допустове речення, використвши підсилювальне словосполучення незважаючи на замість хоч як, яке зазвичай використовується при перекладі. Але на нашу думку це суттєво не вплинуло ані на зміст, ані на емоційний характер речення, оскільки згідно тлумачного словника української мови хоч як відповідає за значенням словосполученню незважаючи на те, що.

    Нами  було з’ясовано, що в досліджуваному нами романі у 31 випадку для передачі емфази українською мовою також були застосовані виділяючі частки, а саме це, ось, оце, он, то, прямо, майже, саме, якраз, лише, навіть, хоч би, тільки, хоча б, аж, уже, -таки, і, й, та, бо, же, ні, ані, не, чи, хіба, невже, б, би.

    “It was not with me then, as it was in later life, when I fell into the society of the Passions, and compared them with Collins and Wopsle, rather to the disadvantage of both gentlemen” [14; с.47]. “Я аж далеко пізніше спізнав у реальному житті пристрасті й зміг порівняти з ними Коллінза й Вопсла - на жаль, порівняння вийшло не на користь цих двох добродіїв”. У даному випадку перекладач переклав   as it was in later life, when як аж далеко пізніше за допомогою виділяючої частки аж. Таким чином, на нашу думку, він вдало зберіг емфатичний характер речення, в якому автор хотів наголосити, що подія сталася не просто пізніше, а через багато років.

    “Neither were my notions of the theological positions to which my Catechism bound me, at all accurate” [14; с.46]. “Не вирізнялось ясністю і моє розуміння релігійних догматів, викладених у катехізисі”. У цьому реченні Ростислав Доценко при перекладі використав незначну на перший погляд частку і, але саме вона суттєво змінює емоційність речення, яку Чарльз Діккенс створив за допомогою інверсії, винесши на перше місце сполучник neither.

    “No glimpse of daylight was to be seen in it” [14; с.63]. “Ані промінчика сонячного світла не пробивалося сюди”. У цьому випадку емоційний характер речення з no перед іменником відтворено за допомогою заперечної частки ані, яка виконує роль підсилювача.

    “After overhearing this dialogue, I should assuredly have got down and been left in the solitude and darkness of the highway, but for feeling certain that the man had no suspicion of my identity” [14; с.262]. “Підслухавши цю розмову, я був би скочив з диліжанса в темряву безлюдного шляху, якби не певність, що цей каторжник і не підозрює, хто я”.

    Вважаємо  за необхідне зазначити, що в 20 випадках для передачі емфази в реченні  було використано спосіб перенесення слова, що виділяється у позицію реми, що відповідає нормам української мови.

    “Sitting near her, with the white shoe, that had never been worn, in her hand, and her head bent as she looked at it, was an elegant lady whom I had never seen” [14; с.267]. “А біля неї, тримаючи в руці невзувану білу туфлю й наче уважно її розглядаючи, сиділа якась незнайома мені елегантна пані”. На перший погляд може скластися враження, що дане речення було перекладено дослівно, а згадавши різницю у порядку слів між англійською та українською мовами, стає зрозуміло, що Ростислав Доценко влучно переклав речення українською, перенесши український відповідник словосполучення an elegant lady, а саме елегантна пані у кінець речення.

    “There started up, from the gate, or from the rushes, or from the ooze (which was quite in his stagnant way), Old Orlick” [14; с.148]. “Зненацька перед нами чи то зі шлюзу, чи з очерету, чи з твані (що цілком відповідало б його вайлуватій натурі) вихопився Старий Орлік”. Тут як і в попередньому прикладі застосовано спосіб виділення інформації за допомогою постановки слова, яке автор хотів виділити у кінець речення, тобто у позицію реми.

    Нами  було встановлено, що лише у 9 випадках було застосовано антонімічний переклад, який найчастіше використовувався у поєднанні з підсилювальними словами.

    Наприклад: “Orlick not unnaturally answered, “Well? And you’re late” [14; с.134]. “Орлік відповів цілком природно: Справді? Та й ти теж пізнувато”.

    “It was a dirty place enough, and I dare say not unknown to smuggling adventurers; but there was a good fire in the kitchen, and there were eggs and bacon to eat, and various liquors to drink” [14; с.501]. “Заклад був доволі занехаяний і, очевидно, добре знайомий контрабандистам, але в кухні там яскраво горів вогонь, і була змога підкріпитись яєчнею з салом, та й випити теж би знайшлось”.

    Особливістю цих прикладів є подвійне заперечення, що є не характерним для англійської  мови, тому автор міг уникнути заперечення  взагалі, але вдався до нього свідомо, для надання реченню певної емоційності. Таким чином перекладачу для  збереження емфатичного характеру речення довелося не просто використати антонімічний переклад, а і застосувати підсилювальні слова, переклавши  not unnaturally як цілком природно, а not unknown як добре знайомий.

    Вважаємо  за необхідне зазначити, що в 44 випадках Ростислав Доценко при перекладі зробив лексичну заміну, що не могло не позначити на емоційному значенні речення, хоча сам зміст при цьому втрачено не було. Лише в 11 випадках  незважаючи на лексичну заміну було збережено емфатичний характер речення.

    “For the present may be a very good inn, according to London opinions,” said Joe, confidentially, “and I believe its character do stand i; but I wouldn’t keep a pig in it myself,—not in the case that I wished him to fatten wholesome and to eat with a meller flavor on him” [14; с.251]. “Бо, може, цей ваш готель і путящий, як на лондонську мірку,- конфіденційним тоном додав Джо,- і я вірю, що йому нічого не можна закинути, але я й свині не став би в такому тримати,- звісно, коли б хотів, щоб вона сала нагуляла та щоб воно опісля добре смакувало”.

    Це  речення є яскравим прикладом  використання при перекладі лексичної  заміни, коли важко визначити чи  збережена емоційність українського речення на тому ж рівні, що її створив автор в оригіналі. У даному випадку конструкція do stand i прекладена як йому нічого не можна закинути. Як видно із контексту справа йдеться про готель та його якість і словосполучення stand i можна було б перекласти як готель з великої літери, проте Ростислав Доценко вирішив зробити лексичну заміну, що на нашу думку значним чином не вплинуло на характер речення.

    “Exactly,” said I; “but I must tell you I should have no opinion of you, Biddy, if he danced at you with your own consent” [14; с.150].  “Це правда,- погодився я,- Але мушу сказати, що ти дуже упала б у моїх очах, якби він крутився перед тобою з твоєї згоди”.

    У цьому реченні також використано  спосіб лексичної заміни, так як емфатична конструкція no перед іменником, а саме  no opinion of you перекладена українською як дуже упала б у моїх очах.  Але незважаючи на лексичну заміну, зролену перекладачем,  він все ж таки зміг зберегти емоційний характер речення, використавши підсилювальне слово  дуже.

    У процесі аналізу перекладу роману нами було встановлено, що у 43 випадках було зроблено дослівний переклад без уваги на емфтичний характер висловлювання, що на нашу думку негативно позначилося на українському перекладі.

    “Should I fling myself away upon the man who would the soonest feel (if people do feel such things) that I took nothing to him? ” [14; с.414]. “Може, такому, котрий зразу відчує (якщо люди відчувають такі речі), що я нічого не зможу йому дати?”

    В цьому прикладі Ростислав Доценко  переклав do feel як відчувають, що на нашу думку є не зовсім вірним. Речення з дієсловом-інтенсифікатором є більш емфатичним, ніж його український відповідник. Перекладач не звернув уваги на підсилювальне слово do, хоча варіант перекладу справді відчувають є більш доцільним.

    “It was in the early morning after my arrival that I entertained this speculation” [14; с.59]. “Розмірковував я над цим раненько-вранці на другий день після приїзду”.

    В англійському реченні цього прикладу була застосована емфаза, представлена за допомогою конструкції it was…that з метою виділити обставину часу. Таким чином, на нашу думку Ростислав Доценко не зовсім коректно переклав речення українською, так як той зміст, що хотів передати автор роману, тобто саме тоді рано-вранці, або саме того ранку було перекладено як раненько-вранці, що відповідає англійському early morning якби конструкція it was…that взагалі не була використана.

    У даному романі ми виявили 11 випадків, коли Ростислав Доценко при перекладі  опустив словосполучення або  частину речення емфатичного  характеру. Але, слід зазначити, що на зміст  речення це суттєво не вплинуло, хоча і позбавило деякої емоційної виразності.

    Отже, у романі Чарльза Діккенса «Великі сподівання» ми виявили такі способи передачі емфази українською: підсилюючі слова ― 83 (33,2%), виділяючі частки ― 31 (12,4%), інверсія, або постановка виділяємого слова в позицію реми ― 20 (8%), антонімічний переклад ― 9 (3,6%), дослівний переклад ― 43 (17,2%), лексична заміна ― 44 (17,6%), опущення ― 11 (4,4%).

    Висновки  до розділу 2

    Проаналізувавши роман Чарльза Діккенса «Великі сподівання» на наявність в ньому емфатичних конструкцій, ми встановили, що в ньому було використано 250 емфатичних конструкцій різних типів. Так, нами було виявлено інвертовані речення,  посилювальне do, емфатичні допустові речення, конструкції it is…that (who), конструкції з відносним займенником what в підрядних іменникових та додаткових реченнях, конструкції as…as з та конструкції типу it was not untill.

    Також ми встановили, що для передачі емфатичних конструкцій у романі Чарльза Діккенса «Великі сподівання» Ростислав Доценко використав як різноманітні лексичні засоби, а саме підсилювальні слова та виділяючі частки, так і синтаксичні засоби – інверсія та постановка виділяємого слова у позицію реми, а також антонімічний переклад. 
 
 
 

    Висновки

    Метою нашого дослідження було вивчити  проблему передачі англійських емфатичних конструкцій у романі Чарльза Діккенса «Великі сподівання» країнською мовою. Для досягнення поставленої мети ми визначити типи емфатичних конструкцій, запропоновані науковцями, а саме…., визначили способи передачі емфази з англійської мови українською;  виявили емфатичні конструкції у романі Чарльза Діккенса «Великі сподівання» та проаналізували способи передачі емфатичних конструкцій у вищезгаданому романі.