Іслам в сучасному світі та в сучасній Україні

В ХХ ст. була також вироблена й поширена концепція “ісламської економіки”, яку також спирали на принципи Корану та шаріату. При тому проголошувалось дотримання принципів соціальної справедливості із посиланням на те, що Коран надає великого значення в галузі регулювання економічного життя державі як найвищому авторитету в суспільстві. Згідно принципів ісламу засуджується накопичення великих багатств, забороняється лихварство (позика грошей під проценти), підкреслюється значення сплати закяту та садки (добровільної пожертви для бідних), підкреслюється необхідність дотримання норм шаріату щодо успадкування власності, володіння нею, її оподаткування, торгівлі та фінансових справ. Як реально традиційні положення ісламу застосовуються до вирішення проблем економічного життя можна побачити на прикладі принципів функціонування ісламських банків. Це є кредитно-фінансові заклади, які в мусулманських країнах формально діють на безпроцентній основі. Проте вони використовують принцип “мушарака”, згідно якого кожна комерційна угода підтверджується договором, в якому записують, що банк надає клієнтові безпроцентний кредит, проте останній бере на себе зобов’язання відраховувати банку певну частку доходів свого підприємства. Фактично банк стає партнером клієнта у його підприємницькій діяльності та регулярно отримує від неї прибутки (як правило, 4 – 6 % річних).

В сучасному світі  важливе значення також мають  ідея “ісламської солідарності”  та політичні рухи, що запроваджують  її в життя. Суть ідеї полягає в  проголошенні необхідності виділення ісламського світу в самостійне політичне угрупування із метою протистояти неісламському світові. Теоретичним підрунтям ісламської солідарності постає твердження про те, що всі віруючи в Аллаха є братами й сестрами, об’єднаними навколо єдиної святині – Кааби у м. Мекка, єдиного віровчення – Корану та єдиним правилом життя – шаріатом. На засадах ідей ісламської солідарності у 1926 р. було створено першу міжнародну мусульманську організацію “Всесвітній ісламський конгрес”, у 1962 р. - “Лігу ісламського світу”, у 1969 р. – “Організацію ісламської конференції”.

В сучасному ісламі ставлення  до подій сучасного суспільного  розвитку, новацій та технічних цивілізаційних досягнень є різним. Як і в деяких інших релігіях тут простежується  існування двох провідних тенденцій – модернізму та традиціоналізму. Прихильники модернізму вважають, що іслам повинен позбавлятися явно архаїчних рис та певним чином змінюватись відповідно новим тенденціям сучасності. Ці зміни повинні стосуватись в першу чергу елементів щоденного життя, зокрема – побуту (від чоловіків не варто вимагати обов’язкового носіння бороди, від жінок – носіння чадри та ін.). Певні зміни припускаються і в інших важливих сферах суспільного життя: мусульмани мають право працювати в науково-дослідних закладах, вільно спілкуватись із людьми іншої віри, жінки мусульманського віросповідування не повинні обмежувати своє життя лише домашніми турботами, й мати право на участь у громадському житті, дівчата – право навчатись разом із хлопцями. Враховуючи те, що за сучасних умов особливого значення набуває розвиток науки, прибічники модернізму наголошують на тому, що в Корані стверджується важливість знань для людини, а тому мусульмани повинні прагнути розширяти та розвивати свої знання, хоча при цьому й не проводиться відмінність між науковим та ненауковим знанням.

Течія традиціоналізму, прихильники якої вважають за необхідне  дотримуватись основних положень середньовічного  ісламу у його недоторканому вигляді, закликають не відходити від давньої  обрядовості, способу життя та звичних тлумачень положень Корану. Окремим напрямом постає ісламський фундаменталізм, який намагається відродити інститути та норми раннього ісламу. З однієї сторони, фундаменталісти вважають, що ретельне відтворення раннього ісламу та мусульманського способу життя покращить соціальне становище у мусульманському суспільстві, бо встановить рівність і братство усіх мусульман, а, з іншої сторони, оскільки в ранньому ісламі досить активно культивувався джихад – боротьба із невірними, фундаменталізм закликає до насильницької боротьби із людьми інших вір, аж до застосування терору. При тому до “невірних” інколи зараховують і мусульман, які дотримуються поглядів, відмінних від фундаменталізму. До фундаменталістів належать: ліве крило організації братів-мусульман, вахабітів, хубуллахів. Гасла фундаменталізму інколи використовують на державному рівні, коли прагнуть запровадити повну ісламізацію держави (наприклад, уряд талібів в Афганістані до проведення там урядом США антитерористичної операції).

 В Україні іслам відомий давно. Перші контакти русичів з мусульманами сягають ще VIII-IX ст. Давня Русь довідалася про світ ісламу від хазар, половців і булгар. Існують підстави вважати, що вже на початку VIII ст. на Русі було відомо про арабів. На це вказують численні скарби арабських срібних монет у районі Дніпра та свідчення раннього мусульманського географа перса Ібн Хардадбеха про слов'янських купців. Певне поширення мусульманства в Україні пов'язане з нашестям монголо-татар, частина яких осіла в Криму. На поч. XV ст. кримський улус відокремлюється від Золотої Орди; в Криму створюється самостійне ханство. Але у 1475 р. його захопила Туреччина. Під впливом турецького панування у Криму набув поширення сунізм ханафітського напрямку, який був державною релігією Османської імперії.

На чолі мусульманського  духовенства Кримського ханства  стояв муфтій. Як вища духовна особа, він був другим після халіфа, тобто  турецького султана. Всім життям релігійної громади Криму керував імам. У  ХVIII ст. тільки в Бахчисараї було 32 мечеті. Відкривались мектеби  (школа початкової освіти) і медресе (щось на зразок гімназій). У 60-х рр. ХІХ ст. в  Криму було 23 медресе і 131 мектеб. У 1774 р., після війни Росії з Туреччиною, Кримське ханство отримало самостійність, але у 1783 р. Крим був приєднаний до Російської імперії, яка утискала татар, що сповідували іслам, не лише економічно, а й духовно. У другій половині ХІХ ст. Крим залишило 161 тис. татар. У 1917 р. татари становили лише 36,6 % сільського і 11,3 % міського населення Криму. Зазнавало утисків татарське населення Криму і за часів Радянського Союзу. У травні 1944 р. з Криму примусово було виселено 188626 татар. Нині йде процес їх повернення до Криму, відродження мусульманських релігійних громад.

В Україні на початок 2000 року діяло 337 мусульманських громад, 228 з яких об'єднує кримських татар. Мусульманські громади України діють в структурі трьох самостійних центрів: в Києві є Духовне управління мусульман України (ДУМУ), в Донецьку - Духовний центр мусульман України (ДЦМУ), в Сімферополі ж Духовне управління мусульман Криму (ДУМК). Вищим органом релігійної влади в Криму є Курултай (з’їзд) мусульман Криму. Він обирає муфтія, який в свою чергу призначає імамів регіональних мечетей і муедзинів. На сьогодні в Криму налічується більше ста молитовних будинків, частина з яких не є мечетями. Ці будівлі або приміщення пристосовані під мечеті. У 1994 р. засновано Київський ісламський університет, який має п'ять факультетів, де навчаються студенти різних національностей.

Висновки

Іслам в сучасному світі постає як потужна та розгалужена соціальна сила та культурно-історичне явище. Виникнувши на грунті попередніх культурних традицій, способу життя арабських етносів, подвижницької діяльності визнаного в ісламі єдиного пророка Мухаммеда, іслам увібрав в свій зміст багатющий духовний досвід певного цивілізаційного регіону та змістові елементи деяких релігій та релігійних вірувань (в т.ч. – іудаїзму та християнства). За своєю структурою іслам відрізняється чіткою низкою чітко виписаних стовпів віри, культових дій та обов’язків мусульман, а за змістом досить радикальним наполяганням на безумовній відданості віруючих Аллаху, послідовно проведеним монотеїзмом та докладним регулюванням різних сфер людського життя. В сучасному суспільстві іслам займає дещо суперечливе становище, оскільки є неоднорідним як за тлумаченням провідних тез Корану, так і за соціальною та політичною спрямованістю. У відношенні до традицій ісламу серед його послідовників виділяються реформатори та традиціоналісти. На ситуацію перебування ісламу в сучасному світі суттєво впливають різного роду міжнародні організації та об’єднання мусульманських країн.

Список використаної літератури

1. Васильев П. История религий Востока. - М., 1999.
2. Еремеев Д.Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления. -М.,1990.
3. Ислам: Энциклопедический словарь. Отв. секр. С.М.Прозоров. М.: Наука. ГРВЛ, 1991.
4. Історія релігії в Україні. Навчальний посібник. - К.: Т-во "Знання" ,1999
5. Климович Л. Книга о Коране. - М. 1986
6. Массэ А. Ислам. Очерки истории. Пер. с франц. Изд. 3-е. - М.: Наука. ГРВЛ, 1982.
7. Панова В.Ф., Бахтин Ю.Б. Жизнь Мухаммеда. - М.: Политиздат, 1990.
8. Хрестоматия по Исламу. Пер. с арабского, введ. и примеч. Составитель и отв.ред. С.М.Прозоров. - М.: Вост. лит-ра. 1994.