Сучасний розвиток підприємництва в Україні

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Сучасний  розвиток підприємництва 

     Вступ_________________________________________________________3 

     

1. Теоретичні  основи підприємництва
1. Сутність і види підприємництва, класифікація видів економічної діяльності__________________________________________________________5
2. Умови для розвитку та здійснення підприємницької діяльності__________________________________________________________15

 
     

2. Державне  регулювання і стимулювання підприємництва.
1. Суть та необхідність державного регулювання підприємництва_____________________________________________________20
2. Дерегулювання підприємництва_____________________________24

 
     

3. Проблеми  і перспективи розвитку підприємництва в Україні____________________________________________________________30

 

     Висновки_____________________________________________________36 

     Список  використаних джерел _________________________________39 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     Перехід до ринкової системи господарювання тісно пов’язаний з виникненням  і поширенням самостійної, ініціативної діяльності суб’єктів економічних  відносин, спрямованої на виробництво  продукції, надання різноманітних  послуг із метою одержання прибутку. І це цілком зрозуміло адже, як свідчить світовий досвід, саме підприємницький  сектор є надійною основою, головним структуро утворювальним елементом конкурентно-ринкового середовища, важливою рушійною силою розвитку економічної системи. Рухливий і динамічний підприємницький сектор сприяє вирішенню низки соціально-економічних проблем, розширює можливості працевлаштування населення повнішого задоволення потреб споживачів.

     Підприємництво, з точки зору часового періоду  його існування в історії людства, відносно молоде явище. Як системний  процес воно виникає у європейських країнах у XVIІ ст. як суспільна  реакція на фундаментальні зрушення у розвитку продуктивних сил, які  створили базу  для історичного  стрибка економічної еволюції цивілізації  від аграрного до технологічного укладу виробництва суспільно-необхідних матеріальних благ. Провідником цього  процесу стало й залишається  донині підприємництво, яке є головним провідником процесу економічної  еволюції цивілізації та ствердження  й розвитку ринкових відносин.

     Розвиток  вітчизняного підприємництва має своє історичне коріння. Так, ще у XVIII ст. лише на Лівобережжі України проводилося  близько 400 ярмарків та понад 700 місцевих базарів. Великі ярмарки, що тривали  тижнями і, безумовно, впливали на ціни європейського ринку, відбувалися  у Києві, Ніжині, Ромнах, Переяславі, Полтаві та інших містах. Прізвища українських підприємців – Терещенків, Симиренків, Яхненків були відомі не лише в Україні, а й за її межами.

     З моменту набуття Україною незалежності відбувалось поступове становлення  вітчизняного підприємництва як самостійного соціально-економічного явища. У своїй діяльності вітчизняне підприємництво наштовхується на різноманітні перешкоди.

     Формування  й удосконалення підприємницького середовища – це шлях до стабілізації економіки країни, подальшого економічного і соціального розвитку кожного  регіону.

     В останні  роки виникла і загострилася проблема дерегулювання підприємницької  діяльності. Ця проблема пов’язана  з державним регулюванням підприємницької  діяльності.

     Об'єктом  дослідження є підприємницька діяльність в сучасних умовах господарювання, зокрема в Україні.

     Предметом дослідження є процеси формування та розвитку підприємництва в сучасній ринковій економіці, а також проблеми розвитку та регулювання підприємницької  діяльності в економіці України.

     Метою даної роботи є визначення теоретичних  основ підприємницької діяльності, дослідження основних проблем становлення  та розвитку підприємництва в Україні  на сучасному етапі, виявлення чинників впливу на стан підприємницького сектора  в ринковій економіці, а також  пошук способів удосконалення підприємницької  діяльності, що дасть змогу підвищити  вплив підприємницького сектора  на економіку країни та поліпшити  стан ринкової системи господарювання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА. 

     Серед багатьох чинників соціально-економічного прогресу у більшості країн світу, в тому числі в Україні, важливу  роль у сучасних умовах відіграють підприємництво та суб’єкти, що його здійснюють, — підприємці. З’ясуванню сутності підприємництва, основних рис підприємця світова економічна наука приділяє увагу протягом майже трьох століть. Проте поняття “підприємництво” (як і всі інші економічні категорії) постійно поповнюється елементами нового змісту, що зумовлює необхідність його системного вивчення. 

     

1. СУТНІСТЬ  І ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦТВА, КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

 

     Виникнення  та еволюція поняття  “підприємництво”

     Поняття “підприємництво” уперше ввів у науковий обіг англійський учений Річард Кантільон (1680-1734). Він розглядав його як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик.

     Французький економіст Жан-Батист Сей (1767-1832) стверджував, що підприємець діє на власний  рахунок і ризик з метою отримання вигоди, володіє при цьому знаннями і досвідом, комбінує фактори виробництва тощо.

     Відомий англійський економіст Адам Сміт (1723-1790) розглядав підприємця як власника, пов’язував підприємницьку діяльність насамперед з власною зацікавленістю підприємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якої він сприяє найефективнішому задоволенню потреб суспільства. З цією метою підприємець сам планує та організовує виробництво, розподіляє отримані доходи. Інший англійський економіст Давид Рікардо (1772-1823) вбачав у підприємці звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця Карл Маркс (1818-1883).

     Якісно  нову оцінку підприємництва дав наприкінці XIX ст. англійський економіст Алан Маршалл (1842-1924), виділивши організацію  виробництва, а згодом підприємницьку здатність до такої організації як окремий фактор виробництва (разом з працею, землею і капіталом).

     Повнішу характеристику підприємництва наводять у своїх працях американський  економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950), та англійський – Фрідріх Хаєк (1899-1992). На думку Й.Шумпетера, зміст  підприємництва розкривається в його функціях: 1) реформування й докорінна перебудова виробництва внаслідок впровадження нових видів техніки і технологій, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини; 2) використання наукових розробок, маркетингу та ін. Виконання функцій підприємництва залежить від господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, види, мотивацію. Тому основні функції підприємця, за Й. Шумпетером, — це виготовлення нового блага або старого нової якості; освоєння нового ринку збуту, джерел сировини або напівфабрикатів; впровадження нового методу виробництва; відповідна реорганізація виробництва. Підприємцем, на його думку, може бути не лише капіталіст, власник, а й управляючий. Найбільшою мірою відокремлення власності від управління (а отже від підприємництва) виявляється в гігантських акціонерних компаніях.

     Ф.Хаєк пов’язував підприємництво насамперед з особистою свободою, яка дає людині змогу раціонально розпоряджатися своїми здібностями, знаннями, інформацією та доходами. Підприємець прагне оптимально використати ці компоненти, враховуючи насамперед ситуацію на ринку (перспективність щодо інвестування, попиту і пропозиції певної галузі економіки, рівень цін та ін.), знайти найкращі засоби для задоволення власних і суспільних потреб.

     За  американським економістом Полем  Самуельсоном (1915), підприємництво пов’язане  з новаторством, а сам підприємець  є сміливою людиною з оригінальним мисленням, яка домагається успішного впровадження нових ідей.

           Категорія "підприємництво" у вітчизняній економічній літературі до 1991р. не висвітлювалась, а в економічних  словниках це поняття взагалі  було відсутнє. Відносини підприємництва трактувались як експлуататорські. Тому в Україні підприємницька діяльність заборонялась законодавством і вважалась кримінальною справою.

     У Господарському кодексі України (стаття 42) подане таке визначення підприємництва: "Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку"[7, ст.42.1].

     Отже, в сучасній ринковій економічній  системі підприємництво розглядається  як особливий вид господарської  діяльності. Його економічна сутність виявляється в самостійній, ініціативній, новаторській діяльності, пов'язаній із власним ризиком і відповідальністю. Підприємництво виступає насамперед як прояв господарської та організаційної творчості й новаторства, базується на інноваційній комерційній ідеї. Саме ініціативне, самостійне та творче поєднання матеріальних і фінансових ресурсів, нематеріальних активів і робочої сили з метою створення нових товарів чи послуг і становлять зміст підприємницької діяльності.

     Сутність  підприємництва повніше виражається в його функціях. Головні з них такі: інноваційна, ресурсна, організаційна, соціальна [20].

     Інноваційна функція підприємництва передбачає сприяння генеруванню і активному впровадженню новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого господарського ризику та вміння вести конкурентну боротьбу. Якщо підприємці не прагнутимуть до пошуку і впровадження нових ідей, виробничих технологій, виготовлення нового продукту, застосування нових форм і методів організації виробництва і збуту, що оперативно реагують на потреби ринку і пов'язані з ризиком, вони будуть неконкурентоспроможними і стануть банкрутами.

     Ресурсна  функція підприємництва полягає у формуванні та продуктивному використанні власного капіталу, а також матеріальних, трудових, природних, інформаційних та інших ресурсів.

     Організаційна   функція   підприємництва   виявляється   у   поєднанні чинників виробництва в оптимальних пропорціях, здійсненні контролю за їхнім використанням, направленості зусиль працівників на досягнення поставленої мети. Підприємницький успіх - головна мета господарської діяльності.

     Соціальна функція підприємництва зводиться до формування мотиваційного механізму ефективної праці, виробництва тих товарів та послуг, які необхідні для максимального задоволення реальних потреб споживачів.

     Підприємництво  як особливий новаторський вид господарської  діяльності може успішно розвиватися  лише у сприятливому конкуренто - ринковому середовищі.

     Головними принципами, на основі яких здійснюється підприємництво, є такі:

• вільний вибір підприємцем сфери і видів господарської діяльності;
• вибір постачальників і споживачів продукту, що виробляється;
• залучення необхідних матеріально-технічних, фінансових, інформаційних, інтелектуальних, природних та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом;
• вільний найм працівників; встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
• комерційний розрахунок та власний ризик;
• вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
• самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютного виторгу на свій розсуд.

     Особливе  значення підприємництва полягає у  тому, що воно:

1. створюючи інноваційне середовище, є могутнім чинником структурних перетворень у національній економіці;
2. забезпечує здорову конкуренцію;
3. сприяє найефективнішому використанню матеріальних, інвестиційних і нематеріальних ресурсів;
4. забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці;
5. підвищує економічну і соціальну ефективність суспільного виробництва шляхом раціоналізації та постійного оновлення.

     Нагромаджений досвід усіх індустріально розвинених країн з ринковою економікою соціального  спрямування незаперечно підтверджує, що підприємництво - необхідна умова  досягнення економічного зростання.

     Підприємництво - загальнодоступний вид господарської  діяльності. Воно може бути пов'язане  із виробництвом товарів і наданням послуг, може здійснюватись у фінансовій сфері або сфері обігу та інших  сферах економічної діяльності. Обираючи вид підприємницької діяльності, громадяни (фізичні особи) керуються  своїми знаннями, здібностями, досвідом, вмінням.