Аналіз міграційної політики України: основні напрями її діяльності

   В країнах Співдружності певна  частина працівників заробляє менше 50 дол. США на місяць.За цим показником в країнах СНД лідирують Україна (18,3 %) та Азербайджан (21 %).Водночас, відсоток населення,який отримує від 100 до 200 дол.США -найбільший в Україні,а по кількості громадян,які одержують більше 400 дол.США,українці ідуть слідом за Росією,Казахстаном та Білоруссю.        

   Оскільки, згідно з вищенаведеними даними, більш  сприятливі економічні умови на тлі  інших країн Співдружності спостерігаються  в Білорусі,Казахстані, Азербайджані та Російській Федерації,це робить їх більш привабливим місцем для  заробітку й проживання для мільйонів громадян нових незалежних держав,у тому числі й громадян України.Під впливом фінансово-економічної кризи, кількість громадян України - потенційних мігрантів може суттєво зрости.  

   Б) Порівняння країн СНД за станом ринку  праці       

   Обсяг ринку праці (чисельність зайнятих й безробітних громадян працездатного  віку) у цілому по країнах СНД,за оцінкою Статкомітету СНД,у 2009 р. становив 134 млн. осіб.

   За  рахунок збільшення чисельності  населення в ряді країн Азербайджані,   Вірменії,Казахстані,Киргизії,Таджикистані,Туркменії  й Узбекистані,а також у поєднанні із збільшенням частки населення в працездатному віці було зафіксовано деяке зростання чисельності економічно активного населення в цілому по СНД (приблизно на 1 млн. осіб).Динаміка чисельності економічно активного населення за окремими країнами Співдружності суттєво не змінилася (Додаток Д).

   Відзначалося  помітне скорочення зайнятих в аграрному  секторі - найбільше зниження було зафіксоване  в Молдові та Україні,відповідно на 13,6 % та 12,4 %, найменше - в Росії - на 6,9 %

   Підвищення  обсягів виробництва,що було зафіксоване  останнім часом, призвело до зростання  в більшості держав СНД зайнятості населення та попиту на робочу силу (Додаток Е).На фоні інших країн  СНД Україна має негативну  динаміку попиту на робочу силу, який щороку зменшується.  

   Рівень  навантаження на вільне робоче місце  знизився майже в усіх розглянутих  країнах СНД.В Україні цей показник зменшився за рахунок падіння  чисельності незайнятих,які перебували на обліку у службі зайнятості. 

   Кількість безробітних,офіційно зареєстрованих у службах зайнятості,у більшості  країн Співдружності на протязі  останніх років скорочувалося.Крім того,на ринку праці в країнах  СНД склалася значна невідповідність  пропозиції та попиту робочої сили за професійно-технічним рівнем.Дефіцит кваліфікованих кадрів особливо відчувається у робочих професіях,таких як токарі, фрезерувальники,шліфувальники,робітники з ремонту й технічного обслуговування,муляри,бетонники,водії автотранспорту тощо.Нестача спеціалістів конкретних профілів в країні-реципієнті створює потребу в дефіцитному секторі ринку праці й приваблює до себе трудових мігрантів з країни,де існує праценадлишковість саме в цьому секторі.

   Таким чином, зниження попиту на робочу силу в Україні на тлі зростання такого попиту в державах СНД є ще одним визначальним чинником трудової міграції з України.

   В) Порівняння інтенсивності міграційних  потоків       

   Міграційну  рухливість населення будь-якої країни визначає в першу чергу демографічна структура.За даним Статкомітету СНД,чисельність населення в країнах Співдружності на початок 2009 року оцінювалася в 279,9млн.осіб (на початок 2008 року - 279,7 мільйона).Зміни відбулися за рахунок зростання чисельності населення в Азербайджані,Вірменії,Казахстані,Киргизії,Таджикистані й Узбекистані.

   Водночас,в  Білорусі,Україні,Росії та Молдові  мало місце скорочення населення.У 2008 році лише міграційний приріст частково компенсував природні втрати населення в Білорусії(на 16,0 %),в Росії (на 48,9 % - за січень-жовтень 2008 року),в Україні (на 4,6 %).       

   Міграція  населення здійснюється переважно  між етнічно й географічно  близькими країнами СНД - Російською Федерацією,Україною,Білоруссю, Молдовою,а  також між Казахстаном й Киргизією.

   За  офіційними даними Федеральної служби Державної статистики РФ,основні міграційні потоки на теренах країн Співдружності були спрямовані в Російську Федерацію.Лише в 2009 році в Росію з країн СНД прибуло 273872 осіб.З Росії за цей же період часу в країни Співдружності вибуло 31329 осіб.Імміграційний обмін країн СНД з РФ характеризується щорічним зростанням кількості мігрантів з усіх держав СНД (Додаток Ж).

   Як  мінімум три чверті трудящих-мігрантів  працюють нелегально поза правовим полем,на будівництві,транспорті,у вугледобувній  галузі,у промисловості,а також у приватному секторі.Тобто,кількісні оцінки інтенсивності трудової міграції,які надаються офіційними джерелами,є суттєво заниженими.Попри значні кількісні розбіжності у статистичних даних з різних джерел,тенденція спрямованості міграційних потоків залишається досить виразною.37,2 % українців-мігрантів у пошуках працевлаштування їдуть до Росії, 1,7 % - до Білорусі.Привабливість Росії для наших співвітчизників пояснюється не тільки можливістю працевлаштування та більшого заробітку, ніж на батьківщині,але й значною зацікавленістю самої РФ у залученні мігрантів у зв'язку з катастрофічним скороченням постійного населення через природні втрати - лише з початку 2010 року воно зменшилося на 80,9 тис. осіб,або на 0,06 % (на відповідну дату попереднього року - на 118,0 тис.осіб,або на 0,08 %).Ця ситуація спонукає Росію запровадити нові засади міграційної політики, спрямовані на залучення до країни громадян з країн СНД,насамперед з України, шляхом надання громадянства,роботи,освіти,житла тощо.За даними Посольства України в Російській Федерації,лише на початок 2010 року дозвіл на роботу в Росії одержали близько 209 тис.громадян України,з них ПО тис.працюють у Москві й Московській області,інші - переважно в Краснодарському краї,у Білгородській області,Санкт-Петербурзі й інших регіонах РФ.Вважається,що тенденція до збільшення кількості українських трудових мігрантів у Росії найближчим часом не зміниться.

   Фактором,який впливає на трудову міграцію з  України до Казахстану,є бурхливий  розвиток економіки цієї держави та другий після Росії рівень доходів в цій країні.Вважається,що в подальшому можливе збільшення трудової міграції до цієї країни,в першу чергу кваліфікованих спеціалістів у гірничодобувній,нафтовій та газовій сферах,які швидкими темпами розвиваються в Казахстані.Порівняно з іншими східними країнами СНД,Казахстан приваблює також відсутністю мовних проблем,певною соціальною та політичною стабільністю,наявністю великого прошарку слов'янського населення.   

   Зацікавленість  громадян України у білоруському напрямі міграцій пояснюється меншим,порівняно з іншими країнами СНД,падінням економіки,відсутністю серйозних міжетнічних конфліктів,впровадженням ефективної державної політики соціального захисту.

   Не  останню роль у виборі Білорусі в  якості країни-реципієнта відіграють родинні зв'язки - в Білорусі проживає близько 237 тис. осіб,які належать до української громади.Свій вплив вносить прозорість кордонів,наявність вільних робочих місць в низці районів республіки.Динаміка міграції населення з України до Білорусі вказує на сталий,проте незначний у порівнянні з міграцією у Росію, приріст частки мігрантів-українців від загального об'єму мігрантів з країн Співдружності.

   Аналіз  наведених даних щодо реальних масштабів та напрямків трудової міграції з України показує сталу тенденцію до досить швидкого зростання міграційних процесів, у тому числі до країн СНД.Незважаючи на позитивний ефект збільшення «міграційних» грошових надходжень в Україну,зростання трудової міграції може загрожувати національним інтересам нашої держави через безповоротну втрату трудових ресурсів,витік найбільш професійних та активних кадрів.З метою забезпечення національних інтересів України у міграційній сфері органам виконавчої влади,зокрема Кабінету Міністрів України,Верховній Раді України,Міністерству праці та соціальної політики України, Міністерству закордонних справ України,Міністерству внутрішніх справ України та місцевим органам влади необхідні:

   У сфері інституційного забезпечення:

   - створення єдиного виконавчого органу,з покладанням на нього функцій регулювання міграційними процесами

   - створення спеціального Центру зовнішньої зайнятості,до функцій якого мають входити організація працевлаштування та соціальний захист українських трудових мігрантів за кордоном;

   - створення дієвого механізму статистичного моніторингу трудової міграції та моніторингових центрів з метою формування цілісної бази реальних даних щодо міграційних процесів.

   У сфері правового  забезпечення:

   -  ратифікація двосторонніх міжурядових угод про трудову діяльність і соціальний захист громадян України,які працюють за кордоном;

   -  модернізація механізмів легального працевлаштування громадян України за кордоном на основі існуючих договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист;забезпечення їх реалізації в першу чергу з тими країнами СНД,які є пріоритетними з точки зору спрямованості міграційних потоків;

   -  проведення переговорів з державами-реципієнтами трудових мігрантів щодо розширення квот для працевлаштування українців;

   -  інтенсифікація практики укладення угод про співпрацю прикордонних регіонів України з державами Співдружності, які мають з нашою країною спільні кордони,з метою розвитку прикордонних трудових міграцій населення та їх врегулювання;

   -  створення спеціального банку даних,що постійно оновлюється,про наявність трудових вакансій в прикордонних районах суміжних країн;

   -  підписання міжнародних рамкових та двосторонніх угод з країнами СНД щодо солідарної відповідальності за пенсійне забезпечення громадян України,які працюють у цих країнах;

   -  розробка та впровадження механізму обов'язкового соціального страхування трудових мігрантів;

   - ратифікація Верховною Радою України Конвенції МОП 97 «Про трудящих-мігрантів» (1949 р.) та Конвенції МОП 143 «Про зловживання у сфері міграції та про забезпечення трудящим-мігрантам рівних можливостей і повернення» (1975р.), якими передбачаються основні норми соціального захисту трудових мігрантів;

   -  приєднання України до проекту Конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів та членів їх сімей держав-учасниць СНД ;

   -  розробка та впровадження належного механізму спрямування грошових переказів трудових мігрантів з урахуванням їх інтересів та використанням вітчизняної системи банківських закладів.  

   3.2 Нелегальна міграція в Україні,шляхи її подолання

   У результаті широкомасштабної імміграції людей,а особливо нерегульованої, нелегальної,можуть постати серйозні проблеми в країні,яка  їх приймає,з такими негативними наслідками,як зростання злочинності,інфекційних захворювань, етнічна напруженість та соціальні конфлікти.Нелегальна міграція та наявність біженців — це тільки одна із міграційних проблем,яка за своєї багатоаспектності становить реальну загрозу і міжнародній,і національній безпеці,а також залишається актуальною.

   За  таких умов особливо цінними є як досвід інших держав,так і політико-правова думка українських учених.Однак кількість наукових праць, що стосуються проблем нелегальної міграції у сфері забезпечення міжнародної або національної безпеки,досить обмежена.

   Через своє геополітичне розташування Україна за минуле десятиліття не лише стала транзитною зоною на шляху міграційних потоків у напрямках Схід — Захід,Південь — Північ.

   Діяльність  міжнародних злочинних угруповань,які  організовують та контролюють потоки нелегальної міграції,приносить їм великі прибутки. Залежно від регіону плата за переправляння однієї особи з країни виходу до країни призначення сягає ЗО тисяч доларів США,а за проїзд територією України — 3-5 тисяч доларів США.І надалі,вже за межами України,система пересування нелегальних мігрантів до Західної Європи діє налагоджено,і ціни на послуги залишаються порівняно стабільними.

   Зростання масштабів незаконної міграції прямо  пов'язано з загрозою національній безпеці держави.Однією із серйозних причин можливого збільшення потоку вимушених мігрантів є потенційні етносоціальні та політичні конфлікти в Центральній Азії.

   Окремо  слід розглядати проблему наркотрафіка — незаконного провезення через державний кордон наркотиків,а також зброї,боєприпасів та валюти. Найбільшим постачальником і виробником наркотиків (наприклад,опію-сирцю) є Афганістан.Наркотрафік з Центральної Азії,зокрема з Афганістану,стимулює розвиток нелегальної міграції до Європи.За оцінками експертів НАТО,близько двох третин усього опіату виробляють в Афганістані та до 70% його переправляють через країни Центральноазіатського регіону до Європи,зокрема один із трьох основних каналів проходить територією України та Росії.