Інформаційні технології туристичних підприємств

35

Зміст

Вступ

Туризм є однією з найбільших, високоприбуткових і найбільш динамічних галузей світової економіки. Успішний розвиток туризму надає вплив на такі ключові сектори економіки, як транспорт та зв'язок, торгівля, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання та ін. Таким чином, створення розвиненої туристської індустрії має велике значення і як одне з ефективних напрямків структурної перебудови економіки України. За швидкі темпи зростання туризм – визнано економічним феноменом сторіччя минулого і йому пророкують блискуче майбутнє в сторіччі прийдешньому. Згідно з прогнозом Всесвітньої Туристичної Організації (СОТ) в XXI ст. зростання туристичної індустрії буде необоротний, а до 2020 року кількість міжнародних туристичних відвідувань складе 1,6 більйона одиниць.

У своєму нинішньому вигляді туризм - це курс історії, архітектури, естетики та гастрономії, що супроводжується захопленням відкриттів, пов'язаних з подорожжю. Виключно велике його соціальне, культурно-виховне і пізнавальне значення. Завдяки йому сучасна людина може реалізувати прагнення пізнати нове, долати великі відстані, щоб побачити, «що там за горизонтом», побачити своїми очима «живу історію »накопичену тисячоліттями. Це з одного боку. А з іншого - туризм, є високоприбутковий бізнес, оскільки досвід найбільш успішних в цьому відношенні держав показує: люди охоче витрачають свої великі або не дуже гроші, саме на подорожі. Світовий оборот туристської індустрії налічує сьогодні 4,4 трильйона доларів, а до кінця 2011 року він зросте, за підрахунками фахівців, до 10 трильйонів доларів.

Сформований в останні роки стихійний український ринок туристських послуг, в цілому, при відсутності координуючого початку знаходиться в кризовому стані, і українські підприємства, незважаючи на величезний рекреаційний потенціал країни, до цих пір не включені в постійні міжнародні туристські ланцюга. Одна з причин подібного протиріччя полягає в відсутності надійної та достовірної інформації про стан ринку і звичного для західного клієнта сервісу, що базується на всі можливості, забезпечуються сучасними засобами зв'язку. На сьогодні, процес формування і відправлення туристських груп за кордон і, навпаки, без використання інформаційних технологій недостатньо ефективний.

Особливості реалізації туристського продукту не дозволяють говорити про повноцінний ринок без відповідного інформаційного забезпечення.
Туристичні фірми і органи з управління туризмом, що вступають на міжнародний ринок, стикаються в своїй діяльності з проблемами освоєння нових інформаційних технологій, які є необхідною умовою міжнародної інтеграції і сучасної концепції туристського бізнесу як інформаційно-насиченою сфери. У зв'язку з цим, в даний час, аналіз існуючих інформаційних систем в туризмі, вивчення основних галузей застосування інформаційних технологій і розробка рекомендацій менеджменту туризму з використання інформаційних систем представляється особливо актуальною.

Предметом цієї роботи є комплекс сучасних удосконалень у способах і механізмах, які використовуються для збору, обробки, аналізу, зберігання, розповсюдження і використання інформації в галузі туризму.

Об'єктом цієї роботи служить функціонування інформаційних ресурсів в туристичних підприємствах, інформаційних систем управління, що становлять комплекс інформаційних технологій в туризмі.

Метою цієї роботи є:

-         визначити поняття інформаційних ресурсів та їх роль індустрії туризму;

-         вивчити комунікативні процеси в системі управління туристичними фірмами;

-         визначити поняття інформаційних технологій у туристичних підприємствах.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

Розділ І. Інформаційні ресурси як складова економічного потенціалу туристичного підприємства

1.1. Сутність інформації та її специфіка

Інформація – це абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. «Інформація» є загальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні. Саме слово «інформація» від латинського слова «informatio», яке має декілька значень: роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення; представлення, поняття; ознайомлення, просвіта. Інформацію можна поділити на види за багатьма ознаками .

Економічна інформація — інформація про суспільні процеси виробництва, розподілу, обміну та використання матеріальних благ, корисні дані сфери економіки, що відображають через систему натуральних, трудових і вартісних показників планову й фактичну виробничо-господарську діяльність та причинний взаємозв`язок між керуючим і керованим об`єктами. Економічна інформація використовується на всіх рівнях управління народним господарством країни, зокрема в усіх галузях агропромислового комплексу.

Економічну інформацію класифікують за рядом ознак . Залежно від здійснюваних в управлінні функцій розрізняють планову, облікову та регулюючу інформацію.

Планова інформація в структурі економічної інформації займає 8 — 10 %. Вона містить директивні вказівки про розвиток конкретного об`єкта управління та його складових.

Облікова інформація в системі економічної охоплює в середньому 88 — 90 %, відображаючи господарські процеси у вигляді натуральних, трудових і вартісних показників. Складовими частинами облікової інформації є бухгалтерські, звітно-статистичні та оперативні дані.

Регулююча інформація займає в середньому майже 2 % від загального обсягу економічної інформації. На її основі приймають рішення щодо регулювання параметрів виробництва або планових завдань.

За стадіями утворення економічну інформацію поділяють на первинну та похідну.

Первинна інформація відображає виробничо-господарські процеси в момент їх проходження. Це, як правило, бухгалтерська інформація, збір якої переважно здійснюється вручну і заноситься на носій типу «первинний документ» (ПД).

Похідна інформація є результатом обчислень і поділяється на проміжну, що підлягає подальшій обробці, та результативну.

Як первинна, так і похідна економічна інформація може бути змінною (робочою, оперативною) і постійною.

До змінної інформації належать показники разового використання, зокрема дані про кількість відпрацьованого часу, виконаних тонна-кілометрів, надоєного молока тощо. Показники змінної (оперативної) інформації мають властивість змінювати свої значення. Наприклад, виробіток одного й того ж працівника в різні дні, як правило, різний. Але ж норма виробітку і розцінка за працю можуть бути одними й тими ж. І тоді це вже постійні дані. Їх, якщо необхідно, вибирають із баз даних (довідників норм виробітку, норм витрат праці, норм амортизаційних відрахувань, норм витрат пально-мастильних матеріалів, розцінок за одиницю роботи і т. д.).

Постійна інформація використовується багаторазово, тобто вона характеризуються деякою стабільністю. Критерієм, що визначає стабільність показника в робочому масиві, є коефіцієнт стабільності інформації. При цьому постійною вважають інформацію, коефіцієнт стабільності якої становить не менше 0,85.

За об`єктивністю відображення явищ, подій, господарських операцій інформацію розподіляють на достовірну і недостовірну. За насиченістю реквізитами — на недостатню, достатню та надлишкову.

Інформація надходить працівникам апарату управління як із власних структурних підрозділів, так і від інших організацій. За цією ознакою інформацію поділяють на внутрішню і зовнішню. І, насамкінець, інформацію, що надходить до об`єкта управління, називають вхідною, а інформацію від об`єкта — вихідною.

З розвитком науки і техніки інформацію почали розглядати залежно від конкретного змісту з виокремлюванням її різновидів, які стосуються різних галузей людської діяльності.

Інформацію для економічного аналізу поділяють на кілька типів, які є суттєвими для розробки технологій. Це: факти, оцінки, прогнози, узагальнені зв'язки, конфіденційна інформація, чутки. Факт - це інформація про подію або умову, що їх можна безпосередньо спостерігати та аналізувати (наприклад, виробництво, продаж). Фактична інформація, яка використовується для аналізу, є дуже різноманітною і великою за обсягом, формується з різних джерел, потребує накопичення в базі даних і дальшої обробки, в основній масі циклічно повторюється. Розв'язання аналітичних задач потребує фактичної інформації як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовище. Ця інформація є основою для аналізу виконання планів, вивчення динаміки економічних показників та прогнозування на майбутнє. Оцінка ґрунтується на висновках, зроблених щойно чи колись у минулому. Вона не завжди є достовірною і може мати різні похибки, пов'язані із використанням певних методів вимірювання і розрахунків, похибками у вибірці, глибиною професійних знань спеціаліста, який вибрав методику розрахунку та дав оцінку. За результатами оцінки формується база даних для прогнозування майбутнього, особливо коли використовуються бази знань та експертні системи. Прогнози частково ґрунтуються на аналогії і частково на тому, що заведено називати "здоровим глуздом". Для прогнозування використовуються різні методи й моделі розрахунків (кореляційний і регресивний аналіз, екстраполяція тенденцій), знання експертів і спеціалістів у конкретній сфері. Основою для оцінки та прогнозування є узагальнені зв'язки, які характеризують рівень залежності досліджуваного показника від одного чи кількох інших показників, як, наприклад, обсяг продажу і план витрат ресурсі в підприємства.

Конфіденційна інформація, як і джерело її отримання, не піддягає розголошенню і має різний рівень надійності. До неї відносять відомості про плани конкурентів, про науково-технічні досягнення, можливі зміни в законодавстві країн стосовно виробництва, торгівлі, податків тощо.
В аналітичних розрахунках багато важать чутки. Хоч чутки є не дуже надійним джерелом інформації, проте коли їх опубліковано в пресі, оприлюднено в публічних виступах і заявах, вони можуть тимчасово спричинити зміни на ринку, навіть якщо зміст чуток не відповідає дійсності.

1.2. Види та роль інформації в індустрії туризму

Інформація - сполучна ланка туристської діяльності

Як відомо основу туристичної індустрії становлять фірми туроператори та турагенти займаються туристичними поїздками, продажем їх у вигляді путівок і турів; що надають послуги з розміщення та харчування туристів (готелі, кемпінги тощо), їх пересування по країні, а також органи управління, інформації, реклами з дослідження туризму і підготовці для нього кадрів, підприємства з виробництва та продажу товарів туристського попиту. На туризм працюють і інші галузі, для яких обслуговування туристів не є основним видом діяльності (підприємства культури, торгівлі та ін.) Туризм – інформаційно-насичена діяльність.

Існує небагато інших галузей, в яких збір, обробка, застосування і передача інформації були б настільки ж важливі для щоденного функціонування, як в туристичній індустрії. Послуга в туризмі не може бути виставлена і розглянута в пункті продажу, як споживчі або виробничі товари Її зазвичай купують заздалегідь і далеко від місця споживання. Таким чином, туризм на ринку майже повністю залежить від зображень, описів, засобів комунікацій і передачі інформації .

Пристрій туристичної галузі дуже схоже на організацію будь-якої іншої економічної сфери діяльності. Турагент - фізична або юридична особа, яка виступає посередником у продажу сформованих туроператором турів. Тур - туристична організація,займається комплектацією турів.

Однак виділяється особливість - сполучною центром, який утримує різних виробників у рамках туристичної галузі, є інформація. Саме інформаційні потоки, а не товари забезпечують зв'язки між виробниками туристичних послуг. Вони йдуть не тільки у вигляді потоків даних, але виступають також у формі послуг і платежів. Послуги, наприклад (ночівля в готелі; оренда автомобіля; комплексні тури і місцях літаках) не пересилаються турагентам які в свою чергу не зберігають їх до тих пір, поки не продадуть споживачам. Передавання та використовується інформація про наявність, вартості та якості цих послуг. Точно так самореальні платежі не переводяться від турагентів турпостачальникам а комісійні - від турпостачальників турагентам. Насправді перекладається інформація про платежі і надходження .