Особливості ігрової спортивної діяльності в пляжному волейболі і фактори її підвищення

      Емоційна  стійкість забезпечується шляхом:

      1) придбання  досвіду вольової поведінки в умовах емоційної напруженості, вдосконалення фізіологічних процесів адаптації до стрес-чинників.

      2) вироблення  навичок, умінь, звичок, саморегуляції емоційної напруженості. Для вирішення першої задачі найефективнішими засобами є вправи, що моделюють різні стресові ситуації і вимагають мобілізації всіх сил учасників для ефективного виконання поставленої задачі в заданих умовах. Вирішення другої задачі здійснюється шляхом вправ у прийомах зміни соматичних і негативних проявів емоцій (контролю та регуляції мімічних м'язів, м'язів скелетної мускулатури, спеціальних дихальних вправ) та способах відволікання від емоцій, самонавіювання-самопереконання [4, с.599].

      Необхідно  зазначити, що виховання моральних  якостей найтіснішим чином пов'язано з вихованням волі спортсмена. Її характеризує наполегливість, рішучість, здатність виконувати максимальні зусилля, дисциплінованість. Прояв цих якостей однаково цінний як в спорті, так і в трудовій діяльності. Тому разом з фізичними вправами для виховання морально-вольових якостей велике значення має трудове виховання. Проте важливо не допустити, щоб праця використовувалася як покарання [7,

с.55].

      Методичною  основою вольової підготовки  є система дій, направлених  на виховання конкретних вольових проявів особистості, накопичення нею досвіду і вольової поведінки, створення доброї функціональної, фізіологічної та морфологічної бази для вольових проявів. Основними засобами для вирішення цих задач служать фізичні вправи, види спорту, що вимагають подолання труднощів, адекватних труднощам на виробництві.

       Розглянемо  також, таку важливу якість, як ініціативність. Формування цієї вольової якості на заняттях фізичною культурою та спортом здійснюється головним чином за рахунок накопичення досвіду ініціативної поведінки. З цією метою дієвими є наступні прийоми і засоби:

       1) виконання фізичних вправ на заняттях одним з багатьох способів з особистої ініціативи; 2) самостійне проведення тренувальних занять з групою; 3) змагання з іншими учнями на оптимальне вирішення рухової задачі; 4) самостійний вибір тактичного плану виступу на змаганнях; 5) організація фізкультурних і спортивних заходів у групі з особистої ініціативи; 6) спортивні ігри; 7) єдиноборство; 8) естафети; 9) особисті змагання[4, с.600].Найдієвішим засобом формування такої якості, як стійкість.

       У  процесі фізичного виховання є вправи, які містять елементи подолання значних зовнішніх і внутрішніх труднощів, виконуються в несприятливих метеорологічних умовах, у великому об'ємі, вимагають значної нервової напруги. При вихованні стійкості доцільно використовувати прийоми, що посилюють ефект вживаних засобів: штучне нарощування зусиль, тренування у групі, метод змагання, внесення в тренування емоційного чинника, застосування технічних засобів. Під час формування стійкості потрібно тренувати не тільки вольове зусилля, але і фізіологічну базу зусилля. В цьому випадку необхідно суворо дотримуватися принципу поступовості нарощування навантажень і адекватності їх можливостям організму. В іншому випадку може відбутися виснаження фізіологічної бази, що кінець кінцем відобразиться на вольовій дії.

       Наполегливість  в значній мірі визначається  силою і стійкістю мотиву до тієї діяльності, яку здійснює учень. Тому формування у школярів цілеспрямованості, перспективи завтрашнього дня є дієвим засобом підвищення наполегливості. Цьому сприяє і ясність завдання, розуміння його ролі в загальному процесі фізичного виховання школяра [3, с.135].

       Формуванню  сміливості і рішучості найбільшою мірою сприяють вправи, з елементами деякого ризику і такі, що вимагають подолання відчуття страху і нерішучості.

       Рішучість  краще всього розвивати шляхом  створення таких ситуацій, в яких школяр вимушений сам приймати рішення, правильність яких для нього не очевидна, або коли можливі неприємні для нього наслідки (наприклад, коли він боїться почати виконувати якусь вправу або узяти на себе відповідальність за удар по воротах і т. д.). При цьому необхідно звертати увагу на те, щоб у школяра не розвивалося відчуття безвідповідальності (швидке ухвалення рішення не заради досягнення поставленої мети, а для відходу від неприємної для нього ситуації). Через розвиток рішучості розвивається і самостійність.

       Розвитку  витримки, стриманості сприяють  рухові та спортивні ігри, які відбуваються за певними правилами. Необхідність дотримуватись цих правил, незважаючи на азарт і бажання перемогти, є гарним засобом привчання школяра до контролю за своїми діями і вчинками. Додатковим чинником розвитку витримки є думка товаришів і наставника про правильність вчинків учня. Поступово вольові дії дитини починають набувати певну моральну спрямованість.

       Досить  важливим механізмом прояву волі  в різних ситуаціях є самостимуляція. У процесі фізичного виховання потрібно привчати користуватися нею для подолання виникаючих труднощів. Розвиваючи вольову сферу особистості школяра, необхідно пам'ятати, що вони проявлятимуть волю тільки у тому випадку, якщо це буде необхідне для досягнення важливої для них мети. Тільки в цьому випадку зовнішні спонукання наставника матимуть дію на учня [3, с.136].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. Підготовка гравця  в пляжний волейбол повинна  здійснюватися невеликими послідовними  кроками, завдяки цьому можна  буде приділити однакову увагу  всім елементам гри, і домогтися  різнобічної підготовки гравця. Оскільки в основній версії  гри беруть участь команди, що складаються тільки з двох чоловік, кожен гравець у пляжний волейбол повинен однаково добре виконувати функції того, що подає, що приймає, розвідного, нападника, блокуючого і захисника.

2. Класифікація форм  навчання в пляжному волейболі  побудована на основі прагматичного підходу, який базується на вимозі ефективності навчання і зручності організації тренувань:

- Тренування одного  гравця з тренером чи без  тренера;

- Тренування двох гравців  з тренером чи без тренера:

- Тренування трьох  гравців з тренером чи без тренера;

- Тренування чотирьох  гравців з тренером чи без  тренера;

- Тренування п'яти  і більше гравців з тренером  чи без тренера.

3. Психологічна підготовка  юних спортсменів є ефективним  засобом розвитку і вдосконалення  важливих якостей та властивостей особистості. Її основною метою є розвиток психічних якостей і властивостей, необхідних для досягнення високого рівня спортивної досконалості, психічної стійкості і готовності до змагальної діяльності. Необхідно зазначити, що психологічна підготовка є ефективним засобом формування і оптимізації також професійно-важливих якостей та властивостей особистості, якими обумовлюється успішність і стабільність не тільки у спортивній, а і в суспільній діяльності.

Отже, головною метою  підготовки гравців у пляжному волейболі є досягнення універсалізму. Ця вимога застосовується до всього процесу навчання, оскільки кожен гравець має володіти всіма елементами гри (подача, прийом, пас, захисні дії, блок ). Крім зазначених технічних елементів , велику увагу слід приділити фізичній підготовці спортсменів, зважаючи на те, що пляжний волейбол проходить під відкритим небом, на пухкій, нерівній поверхні (за правилами змагань шар піску повинен бути до 40 см), часто в умовах високої температури (20-30 о С і вище), при яскравому сонці та сильному вітрі. Під час гри значна частина навантажень має швидкісно – силову спрямованість. Тому в тренувальному процесі слід створювати ситуації, які розвиватимуть швидкісно – силові якості та витривалість. Не менш важливим є вдосконалення стрибків. Тобто особливого значення набувають вправи на розвиток "вибуховий" сили [32]. Серед методів розвитку вибухової сили волейболістів можна виділити виконання вправ так званим "ударним" методом (відштовхування після стрибка в глибину) [27] та метод динамічних зусиль з використанням різних стрибків (стрибки вгору після приземлення) [36].

В цілому, вченими і  тренерами вказується, що специфіка  технічної і фізичної підготовки в пляжному волейболі грунтується  на результатах структурного аналізу  ігор кращих команд: короткі або дуже короткі фізичні навантаження чергуються з більш довгими стадіями відпочинку. Період навантаження триває, в середньому, близько 8 секунд.

Аналізуючи методичні  принципи підготовки гравців пляжного волейболу, можна зазначити , що найбільш ефективними будуть методи тренування чотирьох гравців з тренером чи без тренера та метод тренування п΄яти і більше гравців з тренером чи без тренера, оскільки вони дають можливість організовувати гру однієї команди проти різних команд, імітуючи тим самим різні форми змагань. Також ці методи сприяють розвитку індивідуальної та командної тактики, дають можливість розвивати всі технічні елементи та сприяють розвитку фізичної підготовки спортсменів.

Значну роль відіграє психологічна підготовка., оскільки кожен гравець несе величезну відповідальність за успішність індивідуальних і командних дій. Будь-яка помилка чи неправильна  дія може призвести до поразки. Щоб уникнути цього й застосовується психологічна підготовка. Вона сприяє розвитку витримки, стриманості, виховує вольові якості ( цілеспрямованість, завзятість, ініціативність, сміливість та ін. ), сприяє вдосконаленню інтелектуальних здібностей, розвиває уміння аналізувати ситуації змагань, ухвалювати правильні рішення та управляти своїми психічними станами в екстремальних умовах діяльності.. Тобто психологічна підготовка є одним з найважливіших факторів підготовки спортсменів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1.Ахмеров Э.К. Волейбол для начинающих / Э.К. Ахмеров. - Минск: Полымя, 1985. - 78 с.

2.Беляев А.В. Волейбол: теория и методика тренировки / А.В. Беляев, Л.В. Булыкина. – М. : ФиС. – 2007. – 98 с.

3.Беляев А.В. Волейбол. Учеб. для институтов и академий физической культуры / А.В. Беляев , М.В. Савин . - М.: ФОН, 2000. – 131с.

4.Беляев А.В. Основные упражнения как средство развития физических качеств волейболисток / А.В. Беляев, Л.В. Булыкина // Детский тренер (журнал в журнале) – М. ФИС, 2005. - №4. – С.14.

5.Беляев А.В. Тренировочный эффект игровых упражнений волейболистов / А.В. Беляев. – М., 1986.- 245с.

6.Беляев А.В. Обучение технике игры в волейбол и ее совершенствование: методическое пособие / А.В. Беляев. – М., 1995. – 287с.

7.Віхров К.Л. Волейбол у школі: Навчально-методичний посібник. – К.: Комбі ЛТД, 2004. – 256с.

8.Вандевеге Б. Две тренировочные недели профессионального пляжного волейбола / Б. Вандевеге. – (http://lib.sportedu.ru).

9.Вертель А.В. Скоростно-силовые способности спортсменов-волейболистов и методика их развития на начальном этапе обучения / А.В. Вертель // Детский тренер (журнал в журнале) – М. ФИС, 2006. - №1. – С. 14.

10.Волейбол: Учебник для высших учебных заведений физической культуры /Под ред. А.В. Беляева М.В. Савина. – М.: СпортАкадемПресс, 2002. – 368 с.

11.Горчанюк Ю. Теоретическое обоснование и проверка эффективности моделей перемещений и прыжков спортсменов в пляжном волейболе / Ю. Горчанюк // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научн.тр. - Харьков: ХГАДИ (ХХПИ), 2003. - №6. - С. 72-87.

12.Горчанюк, Ю.А. Методические особенности технической подготовки спортсменов в пляжном волейболе / Ю.А. Горчанюк. – (http://lib.sportedu.ru).

13.Железняк Ю.Д. Волейбол: Учебник для ин-тов физ. культуры / Ю.Д. Железняк А.В. Ивойлов. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 239 с.

14.Железняк Ю.Д. Юный волейболист / Ю.Д. Железняк. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 192 с.

15.Воронова В.И. Психологическое сопровождение спортивной деятельности в футболе.Киев: Научно-методический (технический) комитет Федерации футбола Украины, 2001. – 137с.

16.Железняк Ю.Д., Спортивные игры. Техника, тактика, обучение / Ю.Д. Железняк Ю.М. Портнов. – М.: Академия, 2001.

17.Ивойлов А.В. Волейбол / А.В. Ивойлов. - Минск: Вышэйшая школа, 1985. - 261 с.

18.Клещев Ю.Н. Волейбол. Подготовка команды к соревнованиям. Учебное пособие, Ю.Н.Клещев - М.; Спорт. Академия. Пресс 2002. - 192 с.

19. Клещев Ю.Н. Юный волейболист / Ю.Н. Клещев А.Г. Фурманов. – М.: Физкультура и спорт, 1979. – 231 с.

20.Костюков В.В. Пляжный волейбол: методическое пособие / В.В. Костюков, Ю.Б. Чесноков А.В. Тимохин. – М., 1997. – 96 с.

21.Воронова В.И. Психологическое сопровождение спортивной деятельности в футболе.Киев: Научно-методический (технический) комитет Федерации футбола Украины, 2001. – 137с.

22.Костюков В.В. Современные тенденции развития мирового пляжного волейбола / В.В. Костюков // Тезисы докладов международного конгресса "Человек в мире спорта: новые идеи, технологии, перспективы". – Москва, 1998. - т. 1. –С. 265-266.

23.Костюков В.В. Розвиток пляжного волейболу в Україні: проблеми, перспективи / В.В. Костюков. – (http://lib.sportedu.ru).

24.Куроченко І.О. Фізична культура і спорт: Інформаційно-методичний довідник з питань фізичної культури і спорту. – Київ: 2004. – 1184 с.25.

26.Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры (общие основы теории и методики физического воспитания, теоретико-методические аспекты спорта и профессионально-прикладных форм физической культуры): Учеб. пособие для ин-тов физ. культуры / Л.П. Матвеев . - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 543 с.

27.Мармор В.К. Специальные упражнения волейболиста / В.К. Мармор. – Кишинев: «Карта Молдовеняскэ», 1975. – 46 с.

28.Озолин Н.Г. Настольная книга тренера. Наука побеждать /Н.Г.Озолин.  - М.;ООО "Издательство Астрель" (профессия - тренер), 2003. - 863 с.