Особливості ігрової спортивної діяльності в пляжному волейболі і фактори її підвищення

  Психологічна підготовка має ряд істотних особливостей:

  1. Це завжди підготовка  до певного виду діяльності (може бути підготовкою до тренувального процесу, але може бути й підготовкою до змагань).

  2. В ході такої  підготовки повинні цілеспрямовано формуватися ті властивості і якості психіки спортсмена, які забезпечують високу результативність спортивної діяльності.

  3. Психологічна підготовка  тісно і органічно пов'язана з процесом виховання, навчання і тренування спортсмена і направлена не тільки на формування і розвиток окремих сторін його психіки, але і на вдосконалення значущих для спорту позитивних властивостей особистості [2, с.10].

  Центральною задачею психологічної підготовки є формування і закріплення відповідних відносин, що становлять основу спортивного характеру, які створюються як під впливом зовнішніх дій з боку тренера, оточуючих спортсмена осіб, так і під впливом внутрішньої самоорганізації, тобто, в процесі самовиховання спортсмена. Але ведуча роль в здійсненні психологічної підготовки належить, безперечно, тренеру.

  Як зазначає К.Л.Віхров, що сильний характер, воля можуть бути сформовані на основі нервової системи будь-якого типу [1, с.130].

  Психологічна підготовка  — це педагогічний процес, успішність якого залежить від врахування при його побудові ряду загально дидактичних принципів: свідомості і активності, систематичності і послідовності, доступності, індивідуальності, міцності, повторності і поступовості. Стосовно процесу психологічної підготовки ці принципи є основою його раціональної побудови і практичного здійснення.

  Глибше зрозуміти  сутність психологічної підготовки допомагає аналіз її основних напрямів:

  1. Перший напрям  припускає формування функціональної надійності психіки спортсмена, що досягається на основі вдосконалення спеціалізованих форм пізнавальної діяльності. В результаті формуються спеціальні знання, практичні уміння і навички, специфічний руховий досвід.

  2. Другий напрям  пов'язаний з формуванням емоційно-вольової стійкості, психологічної надійності спортсмена. Це передбачає розвиток уміння управляти своєю поведінкою в екстремальних ситуаціях спортивної діяльності, ефективно діяти в обстановці змагання при протиборстві суперників.

  3. Третій напрям  передбачає формування психічної готовності до змагань в умовах міжособистого і групового суперництва. Тут важлива своєчасна психологічна адаптація до змінних умов боротьби змагання, подолання психологічних бар'єрів суб'єктивного порядку, знання сильних і слабких сторін суперника, його тактики та інше.

  4. Четвертий напрям  психологічної підготовки обумовлений  досягнутим на змаганнях результатом і особливостями після змагальної діяльності. Особливо це актуально за ситуації, коли гравець закінчує спортивну кар'єру, активні заняття спортом і потребує підтримки оптимального рівня психічної працездатності, адаптації до нових умов діяльності. [2, с.12].

        Всі напрями психологічної підготовки тісно взаємозв'язані, їх реалізація вимагає ретельного попереднього планування. Так, планування — це важливий елемент раціональної побудови психологічної підготовки, що передбачає її цілеспрямований характер і, таким чином, дозволяє уникнути стихійності.

       Вирішення задач психологічної підготовки здійснюється за допомогою відповідних засобів і методів.

       Загальними засобами психологічної підготовки спортсмена є фізичні вправи, засоби техніки і тактики даного виду спорту. Спеціальні засоби — психологічні вправи (дії типу завдань з чіткою установкою і психологічною спрямованістю, наприклад, на розвиток вольових якостей, на підвищення емоційної стійкості спортсмена та інші), психотехнічні ігри, а також психологічні дії і впливи. Це можуть бути психологічні засоби і прийоми регуляції і саморегуляції, психологічні способи відновлення спеціальної працездатності та інші.

       Різні  засоби і прийоми психологічної  підготовки об'єднуються в методи. Виділяють три основні групи методів — наочні, вербальні і практичні. Так, взалежності від вирішуваних задач їх можна використовувати в різних поєднаннях. До методів психологічної підготовки можна віднести: лекції, бесіди, диспути; особистий приклад учителя; переконання; заохочення (підтримка); обговорення в колективі; доручення; змагальні вправи із завданнями, які поступово ускладнюються; виконання складеного плану.

 

 

 

 

 2.2 Загальна та спеціальна психологічна підготовко спортсменів

 

       В наш час психологічна підготовка розглядається як складне поняття. Її умовно розподіляють на загальну та спеціальну. Психологічна підготовка до тривалого тренувального процесу і змагальної діяльності, що здійснюється завчасно, називається загальною психологічною підготовкою (ЗПП), а психологічна підготовка до конкретного змагання називається спеціальною психологічною підготовкою (СПП).

       Так,  загальна психологічна підготовка  здійснюється на загально підготовчому, а спеціальна — на спеціально підготовчому етапі підготовчого та змагального періодів [6, с.186].

       Досягнення  високих результатів в сучасному  спорті можливо лише за умови здійснення багаторічної систематичної підготовки, неухильного дотримання життєвого і спортивного режиму. До цього спортсмен повинен бути психологічно підготовлений. Досягнута підготовленість повинна постійно удосконалюватися в ході тренування. Для цього існують наступні основні шляхи:

       - створення, підкріплення і посилення мотивів спортивного тренування;

       - формування  сприятливого відношення до різних  сторін тренувального процесу.

       Щодо  основних заходів психологічної  підготовки спортсмена до тривалого тренувального процесу, то вони передбачають:

       1. Конструювання  системи цілей (цілепокладання). Такі цілі через досягнення проміжних в тренувальному процесі визначають установку на якісну роботу на будь-якому етапі спортивного вдосконалення. Спортсмен повинен усвідомлювати, що досягнутий результат далекий від його потенційних можливостей.

       2. Формування  мотивації досягнення успіху. Така мотивація стимулює максимальні можливості спортсмена, посилює прагнення до досягнення щонайвищих спортивних результатів.

       3. Створення  позитивного, сприятливого відношення до тривалого тренувального процесу. Через створення такого відношення йде формування не тільки значущих моральних, вольових та інших якостей особистості, але і

з'являється спортивний характер, що забезпечує успішність тренувального процесу та змагальної діяльності [2, с.14-16].

       Щодо  цілепокладання, то воно розглядається  багатьма спортивними психологами як дієвий механізм мотивації в спортивній діяльності. Воно створює певну спрямованість уваги і дій тренера і спортсменів, додає сенсу всій їх діяльності. Досвідчені тренери вважають, що вірним чином сформульовані задачі (цілі) перед кожним спортсменом, дозволяють більш ефективно будувати систему його персональної підготовки.

       В  цілому, даний розділ загальної  психологічної підготовки спортсмена направлений на формування і оптимізацію професійно-важливих якостей, властивостей особистості і психічних станів, якими обумовлена успішність і стабільність тренувальної діяльності.

       Мета  ЗПП — досягти високого рівня  психологічної підготовленості спортсмена і забезпечити його адаптацію до різних, у тому числі екстремальних умов тренувальної і змагання діяльності. Досягнення цієї мети передбачає вирішення ряду задач:

  1. Сприяти вдосконаленню  психічних процесів.

  2. Формувати психічні властивості особистості спортсмена та їх стійкість в умовах спортивної діяльності.

  3. Створювати оптимальні  психологічні стани в процесі  тренувань та змагань.

  4. Розвивати уміння  управляти своїми психічними станами в екстремальних умовах діяльності.

  5. Сприяти виробленню  уміння аналізувати і використовувати  інформацію про майбутні змагання.

  6. Сприяти створенню  позитивного психологічного клімату  в команді.

  В зміст ЗПП  включені наступні основні заходи:

  1. Виховання моральних,  вольових і інших позитивних  рис характеру і

властивостей особистості  спортсмена.

  2. Вдосконалення регуляторних  функцій психіки спортсмена (у  тому числі так званого спеціалізованого сприймання — "відчуття м'яча", "відчуття часу", "відчуття простору").  

  3. Навчання елементам ідеомоторного тренування, що дозволяє здійснити психологічну настройку на виконання вправ, спортивних дій, певної тренувальної роботи.

  4. Вдосконалення інтелектуальних  здібностей, тактичного мислення, уміння аналізувати ситуації змагань, ухвалювати правильні рішення і діяти в умовах перешкод, ліміту часу при активному протиборстві суперника.

  5. Розвиток професійно-значущих  властивостей і якостей уваги  — уміння її концентрувати, розподіляти, зберігати високу стійкість, в потрібний момент відволікатися від дії сторонніх подразників.

  6. Оволодіння прийомами  саморегуляції психоемоційних станів  з метою їх оптимізації для вирішення задач тренувальної і змагання діяльності.

  7. Виховання вольових  якостей, таких, як цілеспрямованість, завзятість, наполегливість, рішучість, ініціативність, самовладання, сміливість, витримка, самостійність, що є конкретними проявами волі спортсмена, обумовленими характером перешкод і труднощів об'єктивного і суб'єктивного характеру, подоланих їм в тренуваннях і змаганнях. Істотно, що вольова підготовка є одним з найважливіших розділів ЗПП і при правильній побудові створює передумови для формування у спортсмена так званих "бійцівських якостей".

  8. Освоєння психологічних  прийомів і способів відновлення спортивної працездатності (наприклад, в тих випадках, коли у спортсмена виявляються ознаки психічного перенапруження в результаті інтенсивних тренувальних або змагальних навантажень) [2, с.19-20].

  В ході ЗПП розв’язуються  також задачі формування спортивного колективу, створення сприятливого психологічного клімату в спортивній команді, а також виховання дисциплінованості, свідомого підпорядкування своїх дій інтересам команди, ініціативності, творчого ставлення до гри. Ефективні засоби виховання цих якостей — календарні та контрольні ігри й ігрові вправи зі спеціальними завданнями [1, с.130].

  Таким чином, практично  будь-який педагогічний засіб  або метод підготовки спортсмена в тій чи іншій мірі сприяють досягненню мети ЗПП, якщо вони визначеним чином "психологізовані". Тому основу практики ЗПП спортсмена складають психологічні вправи, багаторазове виконання яких приводить до розвитку значущих функцій і якостей психіки, які визначають результативність спортивної діяльності.

  Щодо спеціальної психологічної підготовки (СПП) або психологічної підготовки до майбутнього змагання, то необхідно зазначити, що кожен матч має свої особливості, які так чи інакше будуть впливати на психіку юного спортсмена. Його треба навчити максимально зосереджуватися на майбутньому матчі безпосередньо перед його проведенням. Важливою умовою успішних дій у ньому є уміння спортсмена змусити себе цілком відволіктися від усіх сторонніх думок і переживань, від різноманітних подразників.

 Визначальним показником  емоційного стану є так званий передстартовий стан, який характеризується станом готовності до змагання. Щоб досягти якнайкращої психічної готовності, вимагається активно і свідомо контролювати і направляти психічні процеси. Стан готовності характеризується відчуттям свіжості, легкого збудження і упевненості при очікуванні зустрічі із суперником.

  Здатність до концентрації психічної діяльності залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів; індивідуально-психологічних особливостей; масштабу змагань і їх організованості; успіхів чи невдач у попередніх матчах, загальної підготовленості і, звичайно ж, від уміння вчителя-тренера створювати постійний психологічний клімат і в колективі, і в настрої кожного вихованця. Величезне значення мас індивідуальне уміння кожного юного спортсмена психологічно настроїти себе, виконати перед матчем ідеомоторні акти, тобто подумки уявити послідовність у майбутній грі. Для того, щоб зняти різні психологічні бар'єри перед матчем (сумніви, невпевненість, сильне хвилювання, нав'язливі думки) і націлитися на успішне виконання поставлених завдань, важливо вдатися до самонавіяння, тобто психорегулюючого тренування, у даному випадку аутогенного [1, с.131].

  Щодо формування  важливих психічних якостей засобами фізичної культури і спорту, то необхідно зазначити, що концентрація уваги формується у процесі фізичного виховання кількома шляхами: вправами на концентрацію уваги з об'єкту на об'єкт з попереднім засвоєнням техніки і "маршрутів" концентрації, вправами з виділенням найважливіших об'єктів з другорядних; тренуваннями в швидкості концентрації уваги з об'єкту на об'єкт. Концентрація уваги розвивається шляхом виховання і самовиховання настанови на увагу. Стійкість(постійність) уваги забезпечується виробленням вольових якостей і створенням шляхом тренування певної фізіологічної бази для прояву стійкої уваги, зокрема, витривалості апарату руху ока. Великі можливості для якості уваги надають гімнастичні і стройові вправи. Ефективним універсальним засобом розвитку уваги є спортивні ігри з м’ячем. Це пояснюється тим, що дії в них вимагають високого рівня різнобічної уваги [4,с.597-598].