Аудит в системі фінансово-господарського контролю

2. Класифікація  організаційних форм і видів економічного контролю

     Функції економічного контролю поширюються  на економічну діяльність усіх ланок  народного господарства. За організаційними формами економічний контроль в Україні поділяють на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

     Державні  органи, які здійснюють функції економічного контролю, такі: Рахункова палата Верховної  Ради України; Державна податкова адміністрація України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України (усі три органи перебувають у структурі Мінфіну України); Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет статистики України, Антимонопольний комітет України, Національний банк України.

     Спеціалізовані  органи контролю — Державний комітет  України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), Державний митний комітет України, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист), Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція та ін.

     Муніципальний контроль — місцеві Ради народних депутатів та комісії їх.

     Незалежний  контроль — аудиторський, створюється  на госпроз-рахункових засадах.

     Контроль  власника — внутрішньосистемний, внутрішньогоспода-рський.

     Рахункова палата Верховної Ради України, створена відповідно до Конституції України, є постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю. Здійснює вона свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

     Завданням Рахункової палати є: 

1. організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням доходної та видаткової частин Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів за обсягами, структу­рою та їх цільовим призначенням;
2. здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;
3. контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля, використання об'єктів права державної власності, які не підлягають прива­тизації;
4. контроль за додержанням законності щодо надання Україною позик, економічної та іншої допомоги іноземним держа­вам, міжнародним організаціям, а також щодо укладання угод про державні позики і кредити, здійснення контролю за використанням кредитів, одержаних Україною від іноземних держав, банків та міжнародних фінансових організацій, і позик, які не передбачені Державним бюджетом України;
5. контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України, а також позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банків;
6. здійснення контролю за грошовою емісією, використанням золотого запасу, дорогоцінних металів, каміння, наданням кредитів та здійсненням операцій із розміщення золотого і валютного резервів;
7. аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;
8. регулярне інформування Верховної Ради України, її підрозділів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.

   Крім  перелічених завдань Рахункова палата виконує інші доручення Верховної Ради України контрольного характеру.

   Рахункова палата здійснює фінансово-економічний  контроль на засадах законності, плановості, об'єктивності, неза­лежності та гласності.

   Правова основа організації та діяльності Рахункової палати визначається Конституцією України та Законом України "Про Рахункову палату", іншими нормативно-правовими актами.

   Відповідно  до завдань, покладених на Рахункову  палату, вона здійснює такі функції:

• контролює виконання законів і Державного бюджету України, фінансування загальнодержавних програм, збереження та використання державного майна органами державної виконавчої влади та посадовими особами, які обираються або затверджуються Верховною Радою України;
• за дорученням Верховної Ради України перевіряє використання органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових фондів та позабюджетних фондів;
• контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України, Державним казначейством України, законність і своєчасність руху коштів загальнодержавних цільових фондів у Нацбанку України, уповноважених банків та кредитних установ;
• за дорученням Верховної Ради України здійснює контрольні функції щодо фінансування загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, які затверджуються Верховною Радою України;
• контролює інвестиційну діяльність органів державної виконавчої влади, перевіряє законність та ефективність вико­ристання фінансових ресурсів, які виділяються із Держбюджету України на виконання загальнодержавних програм;
• контролює діяльність Антимонопольного комітету України і Фонду державного майна України;
• перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов'язаних із діяльністю Верховної Ради України та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату Кабінету Міністрів України, а також витрачання коштів державними установами і організаціями, що діють за рубежем і фінансуються із Держбюджету України;
• здійснює зв'язки з контрольними органами іноземних держав та відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними угоди про співробітництво.

   Рахункова палата має повноваження здійснювати  контрольно-ревізійні, експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують єдину систему контролю за використанням коштів загальнодержавних цільових фон­дів, позабюджетних фондів, фінансово-кредитних і валютних ресурсів. Крім того, їй надано право провадити перевірки і ревізії діяльності Нацбанку України, Фонду державного майна, інших підзвітних Верховній Раді України органів, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності у межах її функції.

   Отже, Рахункова палата є головним органом  фінансово-економічного контролю в Україні, у якому поєднаний загальнодержавний економічний і фінансовий контроль усіх ланок влади.

   Державна  податкова адміністрація України  та її органи на місцях контролюють  додержання законодавства про податки, правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених законодавством, а також вживають заходи щодо запобігання ухиленню юридичними і фізичними особами від сплати податків.

   Державна  контрольно-ревізійна служба України  та її органи на місцях контролюють додержання фінансової дисципліни підприємствами і організаціями за територіальним поділом витрачання коштів із державного бюджету на соціальні потреби, утримання органів державного управління суб'єктами підприємства незалежно від форм власності.

   Державне  казначейство України та його підрозділи в регіонах контролюють витрачання коштів державного бюджету установами і організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно у момент витрачання їх. Так, установи і організації, що фінансуються із державного бюджету, не можуть одержувати або переказувати кошти іншим суб'єктам із поточних рахунків у банках без попереднього контролю органів Державного казначейства України.

   Фонд  державного майна України (далі Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Підпорядкований він у своїй діяльності і підзвітний Верховній Раді України.

   В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі потреби Фонд має право створювати представництва в інших містах, а також районах України.

   Основними завданнями Фонду є:

• захист майнових прав України на її території та за кордоном;
• реалізація прав розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації їх, створення спільних підприємств;
• здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, а також щодо орендодавця майна державних підприємств і організацій, їхніх структурних підрозділів;
• сприяння процесові демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників.

   Фонд  відповідно до покладених на нього  завдань:

• розробляє і передає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює виконання їх;
• змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, перетворенням їх у відкриті акціонерні товариства;
• здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі при­ватизації, зокрема несе відповідальність у межах зазначеної частки;
• продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва;
• створює комісії з приватизації;
• затверджує плани приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності;
• укладає договори з посередниками щодо організації підготовки до приватизації та продажу об'єктів приватизації;
• видає ліцензії посередникам;
• здійснює зв'язок із місцевими органами приватизації;
• вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації;
• виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передавання в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів;
• бере участь у створенні спільних підприємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;
• розробляє проекти нормативних актів із питань управління майном, що є у державній власності, та його приватизації;
• бере участь у розробці і укладені міждкржавних угод з питань власності та використання державного майна;
• представляє інтереси України за кордоном із питань, що стосуються захисту майнових прав держави.

     До  спеціалізованих органів економічного контролю належать державні комітети, інспекції та ін.

     Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. У межах своєї компетенції він здійснює заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності та вірогідності вимірювань і сертифікації продукції, а також координує роботу інших органів державного управління з цих питань.

     Головними завданнями Держстандарту України  є:

1. створення системи нормативно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до розробки, виробництва і використання продукції (робіт, послуг) з метою підвищення технічного рівня і якості, гарантування безпеки використання, сумісності та взаємозамінюваності, охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження, ширшого застосування мало- і безвідходних технологій, а також підвищення ролі споживача у визначенні конкретних характеристик продукції (робіт, послуг);
2. створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації продукції;
3. здійснення державного нагляду за впровадженням і додержанням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) і державного метрологічного нагляду, використання прав щодо запобігання випуску недоброякісної продукції;
4. визначення основних напрямів і координація проведення заходів міждержавного і міжнародного співробітництва, пов'язаних із стандартизацією, метрологією та сертифікацією;
5. організація нормативно-методичного забезпечення суспільного виробництва з питань стандартизації, метрології та сер­тифікації;
6. організація науково-технічної інформації в галузі стандартизації, метрології та сертифікації.

    Держстандарт  України відповідно до покладених на нього завдань:

• здійснює методичне керівництво, координацію та контроль за діяльністю міністерств, відомств і об'єднань, підприємств із стандартизації, метрології та сертифікації;
• готує пропозиції про соціальні, економічні й правові основи забезпечення якості продукції (робіт, послуг); взаємодіє з товариствами споживачів та іншими громадськими організаціями у галузі стандартизації, метрології та сертифікації;
• визначає з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку України пріоритетні напрями розвитку стандар­тизації, метрології та сертифікації;
• здійснює методичне керівництво розробкою міністерствами, відомствами та об'єднаннями підприємств методологіч­ного забезпечення, затверджує і систематично провадить оцінку реалізації їх;
• затверджує державні стандарти (за винятком стандартів проектування і будівництва, використання ресурсів, охорони навколишнього середовища від забруднення та інших шкідливих впливів), провадить експертизу проектів державних стандартів і технічних умов, відповідає за їхній науково-технічний рівень і техніко-економічне обгрунтування;
• веде в установленому порядку облік і реєстрацію державних стандартів, технічних умов і змін, що до них вносяться, рішень про скасування їх, надсилає заінтересованим організаціям відповідну інформацію;
• має виняткове право видання та перевидання державних стандартів;
• організовує і координує роботу із сертифікації, здійснюс організаційно-методичне керівництво функціонуванням дер­жавної системи сертифікації, визнає у встановленому порядку сертифікати інших країн;
• надає методичну допомогу підприємствам, їх об'єднанням і організаціям у впровадженні міжнародних стандартів із систем управління якістю, організовує сертифікацію цих систем.