Економічна сутність ціни та методи ціноутворення в умовах ринкових відносин

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі ви-трати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земе-льних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вар-тість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), вит-рати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої про-дукції за справедливою вартістю: суми, що відшкодовується працівника-ми, які допустили брак: суми, що одержана від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.

До  складу загальновиробничих витрат включаються:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управ-ління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медич-не страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних засобів та нематеріальних активів  загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення технології і організації виробництва;

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- інші  витрати загальновиробничого характеру.

 

До витрат періода відносяться:

- адміністративні  витрати;

- витрати на  збут;

- інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

- загальні корпоративні  витрати (організаційні витрати,  витрати на проведення річних  зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на  службові відрядження і утримання  апарату управління підприємством  та іншого загальногосподарського  персоналу;

- витрати на  утримання основних засобів, інших  матеріальних необоротних активів  загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- витрати на  зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні,  телекс, факс тощо);

- амортизація  нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- плата за  розрахунково-касове обслуговування  та інші послуги банків; інші  витрати загальногосподарського  призначення.

Витрати на збут включають всі витрати, пов'язані з реалізацією продукції. Прикладом цих витрат є:

- витрати на  пакувальні матеріали, тару;

- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- витрати на  утримання основних засобів, інших  матеріальних необоротних активів,  пов'язаних зі збутом продукції,  товарів, робіт, послуг (операційна  оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

- витрати на  транспортування, перевалку і  страхування готової продукції;

- витрати на  гарантійний ремонт і гарантійне  обслуговування;

- інші витрати,  пов'язані зі збутом продукції,  товарів, робіт, послуг.

До інших операційних витрат відносять:

- витрати на  дослідницькі розробки;

- недостачі й втрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пені й неустойки;

- витрати на  утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати  операційної діяльності

6.За періодичністю виникнення витрати діляться на поточні й одноразові.

Поточні – витрати, які протягом певного проміжку часу виникають періодично відповідно до закономірностей змін виробничих потреб підприємства.

Одноразові  – витрати, які виникають не періодично (одноразово) відповідно до виникнення специфічних виробничих потреб підприємства (як правило, у зв’язку з обслуговуванням основного виробництва).

7.За центрами відповідальності (за місцями виникнення) витрати на виробництво групуються по виробництвах, цехах, ділянках, технологічних підрозділах та ін. відособленим адміністративно-структурним підрозділам.

8.За єдністю складу виділяють одноелементні й комплексні витрати. Одноелементні – це витрати, що складаються з одного елемента витрат, комплексні – що складаються з декількох елементів витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 5. Формування цін з урахуванням попиту на продукцію

5.1. Загальне поняття еластичності

 

У ринковій економіці  механізм формування цін значною  мірою залежить від співвідношення попиту і пропозиції.

Попит показує  кількість продукту, яку споживач готовий і здатний купити за певною ціною протягом певного часу. Попит і ціна перебувають, як правило, у зворотній залежності між собою.

Пропозиція  — це кількість продукту, яку  продавець бажає і здатний  запропонувати до продажу на ринку за конкретною ціною протягом певного періоду.

Ринок є системою економічного регулювання, яка об'єктивно  відбиває закономірності суспільного  розвитку. Ця система є саморегульованою. В її основі лежать певні закони: закон попиту й закон пропозиції.

Закон попиту відображає залежність між ціною і попитом. Припустимо, що всі фактори, які впливають на обсяг попиту (такі, як доходи покупців, смаки й переваги), залишаються незмінними, за винятком одного – ціни певного товару. Тоді кожному значенню ціни товару відповідає певне значення обсягу попиту. Така залежність є функцією попиту від ціни:

,                                               (5.1)

де Vп – обсяг попиту, натур. од.;

Ц – ціна товару.

Сутність закону попиту полягає в наступному: при інших незмінних умовах зі збільшенням ціни обсяг попиту зменшується, а зниження ціни веде до зростання попиту. Така залежність обсягу попиту від ціни представлена графічно у вигляді лінії попиту D на рис. 5.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.1. - Крива ринкового попиту

 

Ціні Ц₁ відповідає обсяг попиту П₁, ціні Ц₂ > Ц₁ відповідає обсяг попиту V₂ < V₁, тобто чим більше ціна, тим менше обсяг попиту. Отже обсяг попиту на товар залежить від його ціни. Обсяг пропозиції даного товару також є залежним від ціни.

Закон ринкової пропозиції відображає залежність між  ціною та пропозицією товару на ринку. Обсягом пропозиції називають максимальну  кількість якого-небудь товару, яку  продавець (або група продавців) згодний запропонувати на ринку  за певних умов. Закон ринкової пропозиції виражається у функції пропозиції:

 

,                                                    (5.2)

 

де Vпр – обсяг пропозиції, натур. од.

На рис. 5.2 зображена  лінія пропозиції S певного товару. Рухаючись уздовж цієї лінії вправо вгору, підвищенню цін відповідає збільшенню обсягу пропозиції.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.2. - Крива ринкової пропозиції

 

Ціні Ц₂>Ц₁ відповідає обсяг пропозиції V₂ > V₁. Чим вище ціна товару, тим більший прибуток від його виробництва, а відтак більшу кількість його виробники готові зробити й продати на ринку.

Розглянемо взаємодію  попиту та пропозиції. Сполучимо лінії  попиту та пропозиції на одному графіку (рис. 5.3). Лінія попиту D є графічним  зображенням функції попиту від  ціни, лінія пропозиції S – функції пропозиції від ціни. Координатами крапки Е є рівноважна ціна Це й рівноважний обсяг V_e. У цій точці досягається рівність

 

.                                                   (5.3)

 

У цьому випадку  можна сказати, що ринок перебуває  в стані рівноваги, збалансованості: сума попиту й сума пропозиції рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.3. - Рівновага на ринку

Така збалансованість  на ринку досягається рівноважною  ціною, тобто єдиною ціною, що може зберігатися, тому що вона задовольняє інтереси покупців і продавців. На вільному ринку зміна ціни рівноваги служить для виробників сигналом до збільшення або зменшення виробництва, а для покупців до споживання товарів.

Порушення балансу  на ринку веде до негативних наслідків в економіці в цілому. В якому випадку може бути порушений баланс на вільному ринку? Це відбудеться у разі зсуву ціни рівноваги. При будь-якій ціні, що відрізняється від рівноважної, обсяг попиту не дорівнює обсягу пропозиції.

Розглянемо дві ситуації:

1. Реальна ринкова  ціна вище рівноважної. У цьому  випадку виникає надлишок пропозиції  – надвиробництво товару. Тоді  виробники знизять ціну, а не  підтримуватимуть випуск продукції  в обсязі, що істотно перевищує  обсяг попиту. Таким чином, надлишок пропозиції тиснутиме на ціну, знижуючи її.

2. Реальна ринкова  ціна нижче рівноважної. Тоді обсяг попиту виявиться вище обсягу пропозиції, товар стане дефіцитним. У такому випадку деякі покупці заплатять більш високу ціну. У результаті надлишок попиту тиснутиме на ціну, яка підвищиться.

Цей процес триватиме до тих пір, доки ціна не встановиться на рівноважному рівні, при якому обсяги попиту й пропозиції зрівняються. На перший погляд проблема рівноваги товарних ринків може здатися досить простою, але в реальній дійсності взаємини "продавець – покупець" в умовах конкурентного ринку досить складні.

Ступінь реакції  споживачів на зміну ціни може значно варіюватися від продукту до продукту. Більше того, реакція споживачів відносно однієї й тієї самої продукції суттєво змінюється при зміні цін у різних межах. Ступінь чутливості споживачів до зміни ціни продукції називається ціновою еластичністю.

Попиту  на деякі продукти притаманна відносно висока чутливість споживачів до зміни цін, тобто невеликі зміни в ціні приводять до знач-них змін у кількості продукції, що купується. Попит на такі продукти прийнято називати «еластичним». Стосовно зміни цін на інші продук-ти споживачі відносно нечутливі, тобто навіть значна зміна в ціні приведе лише до невеликої зміни в кількості придбаної продукції. У таких випадках попит називають «нееластичним».

Чутливість  зміни попиту до зміни ціни визначається коефіцієнтом еластичності, вперше введеним А.Маршаллом.

5.2. Види еластичності попиту

Виділяють наступні види еластичності попиту: еластичність попиту за ціною, перехресна цінова еластичність і еластичність попиту за доходом.

1.Еластичність попиту за ціною (цінова еластичність) – визначає чутливість попиту  до зміни ціни. Визначається коефіцієнтом цінової еластичності (Кел), який дорівнює відношенню відносної зміни попиту до відносної зміни ціни  і може бути розрахований за формулою

,                                       (5.4)

де ∆ П (%)- відносна зміна попиту;

∆ Ц (%)- відносна зміна ціни.

Залежно від  ступеня зміни аналізованих величин виділяють точкову і дугову еластичність попиту за ціною.

Точкова еластичність – розраховується в тому випадку, якщо  зміна попиту і ціни невелика (не більше 5%) від початкових величин. Розраховується згідно з формулою:

,                                     (5.5)

де ∆ П, ∆ Ц - абсолютні зміни попиту і ціни відповідно;

П1, П2 - обсяг попиту до і після змін;

Ц1, Ц2 - розмір ціни до і після змін.

Дугова еластичність розраховується в тому випадку, якщо  зміна попиту і ціни складає більше 5% від початкових величин, може бути розрахована за формулою

,                                         (5.6)

де Пср, Цср - середні значення попиту та ціни відповідно.

 

Цінова еластичність показує реакцію попиту у відповідь на зміну ціни і визначає, на скільки відсотків зміниться величина попиту при зміні ціни на 1 %. Прикордонним значенням при розрахунку цінової еластичності попиту виділяють одиницю. Значення коефіцієнта цінової еластичності попиту знаходяться в межах від нуля до плюс нескінченності.

Якщо абсолютна  величина цінової еластичності більше одиниці , то попит вважається еластичним. Це означає, що незначна зміна ціни призводить до значної зміни попиту. Якщо коефіцієнт еластичності менше одиниці, то попит є нееластичним, навіть значна зміна ціни не призведе до значної зміни попиту.

На цінову еластичність впливає чимало чинників. По-перше, еластичність залежить від наявності  товарів-замінників (аналогів). Чим  більше таких товарів існує на ринку, чим ближчі їхні основні властивості, тим еластичніший попит на них.

По-друге, еластичність залежить від питомої ваги товару в доході споживача. Чим більша питома вага витрат на придбання товару в  бюджеті споживача, тим вищою  буде еластичність попиту на нього.

Важливим чинником, який впливає на еластичність попиту, є соціальна значущість товару. Попит на товари першої необхідності звичайно нееластичний, а на предмети розкоші — еластичний.

На еластичність попиту впливає також чинник часу. Попит на товар буде тим еластичнішим, чим більше часу для прийняття рішення має споживач.