Економічна сутність ціни та методи ціноутворення в умовах ринкових відносин

 

 

Згідно із спрощеним статистичним методом, величина постійних витрат (а) визначається за формулою

,                                      (9.2)

де У0 і У1 – середні значення витрат;

Х0 і Х1 – середні значення обсягу діяльності.

Підставивши у формулу (9.2) розраховані середні значення Х і Y, одержимо:

а = ((13473 _* 128) – (17780 _* 88)) : (128 - 88) = 3 998 грн.

Знаючи величину постійних витрат, розрахуємо змінні витрати на одиницю продукції (b):

b = (13 473 – 3 998) : 88 = 107,7 грн.

або

b = (17 780 – 3 998) : 128 = 107,7 грн.

Виходячи з  цього, функція витрат, визначена  за допомогою спрощеного статистичного методу, має вигляд

Y = 3 998 + 107,7 X.

Метод кореляції. Це графічний підхід до визначення функції витрат, при якому аналітик візуально проводить пряму лінію, беручи до уваги всі точки витрат. Цей метод заснований на використанні кореляційної залежності, хоча коефіцієнти кореляції не розраховуються. Лінія функції витрат, визначена шляхом візуального пристосування, представлена на рис.9.2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 9.2 - Лінія функції витрат, визначена кореляційним методом

Згідно з лінією функції витрат, представленої на рис.9.2, постійні витрати складають 5000 грн. Для визначення величини змінних витрат використовуємо дані при обсягу діяльності 132 машино-годин. У цій точці загальні витрати складають 18  165 грн., а змінні витрати - 13  165 грн. (18  165 – 5 000).

Змінні витрати  на одну машино-годину будуть дорівнювати:

13 165 : 132 = 99,7 грн.

Функція витрат у даному випадку матиме вигляд

Y = 5000 + 99,7 Х.

Кореляційний  метод дозволяє уникнути недоліку методу вищої-ниж-чої точки. Проте він не є достатньо вчиненим, оскільки лінія витрат прово-диться візуально і помилка при такому підході може бути істотною. Більш точне рівняння прямих витрат можна одержати, використовуючи метод якнайменших квадратів.

Метод якнайменших квадратів – статистичний метод знаходження оцінок параметрів генеральної сукупності витрат. Він дозволяє розрахува-ти постійні й змінні витрати таким чином, що квадрат відстані від усіх то-чок сукупності, що вивчається, до лінії регресії є якнайменшим. Викорис-тання даного методу дозволяє досягти більш високого рівня точності при розрахунку функції витрат.

Тема 10. Галузеві особливості формування цін та тарифів

10.1. Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення

Ціноутворення на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюється згідно з «Порядком формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», затвердженим наказом Кабінету Міністрів України. Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - вартість надання одиниці послуги (1 куб. метр) з водопостачання чи водовідведення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.

Економічно обґрунтовані плановані витрати – це витрати, планування яких здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм технологічних регламентів, а також вимог щодо надання послуг визначеної кількості та якості з урахуванням економічних і природно-кліматичних особливостей регіону.

Формування  тарифів підприємствами здійснюється відповідно до річних планів виробництва  і надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і  економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції.

Річний план виробництва і надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення розробляється окремо за видами послуг (водопостачання та/або  водовідведення) на підставі фактичного й прогнозованого обсягів виробництва і надання послуг.

Планування витрат для включення їх до повної планованої собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюється з урахуванням витрат з операційної діяльності, фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю, та податку на прибуток.

До планованих витрат з операційної діяльності включаються:

планована собівартість реалізованих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;

адміністративні витрати, витрати із збуту послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і інші операційні витрати.

До планованої собівартості реалізованих послуг з  централізованого водопостачання та водовідведення включаються прямі матеріальні  витрати, прямі витрати з оплати праці, інші прямі витрати, загальновиробничі  витрати.

Планування витрат здійснюється із застосуванням нормативного методу на підставі державних і галузевих нормативів використання матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів, норм і розцінок з оплати праці, нормативів витрат з управління та обслуговування виробництва.

Витрати, об'єктивне  нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих  планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників промислової продукції та на підставі планованих кошторисів.

Калькулювання собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюється у розрахунку на рік.

 До тарифів  на централізоване водопостачання  чи водовідведення включаються  витрати з ремонту, реконструкції  та іншого відновлення основних  фондів у межах, визначених законодавством.

Порядок визначення тарифу на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Розрахунок тарифу включає визначення розміру економічно обґрунтованих планованих витрат підприємства на одиницю калькулювання собівартості послуги централізованого водопостачання чи водовідведення з урахуванням потреби в кожному ресурсі у натуральному вираженні.

Розмір індивідуальної складової статті витрат (B(J)) у грошовому вираженні (вартість окремого ресурсу) визначається за формулою

,                                                (10.1)

де P(J) - потреба  у відповідному ресурсі в натуральному вираженні;

Ц(J) - ціна одиниці  відповідного ресурсу.

Розраховані індивідуальні  складові групуються в окремі статті витрат за формулою

,                                          (10.2)

де Bi - розмір окремої статті витрат у грошовому вираженні;

m - кількість  індивідуальних складових статті  витрат.

 Розмір витрат  за окремою статтею у грошовому вираженні в розрахунку на одиницю калькулювання собівартості послуг з централізованого водопостачання чи водовідведення (Ai) визначається за формулою

,                                         (10.3)

де Qn - запланований обсяг надання послуги, куб. метрів;

одиниця калькулювання  собівартості послуг з централізованого водопостачання - 1 куб. метр питної води, водовідведення - 1 куб. метр стічних вод.

 Розмір групи  витрат у розрахунку на одиницю  калькулювання собівартості послуг з централізованого водопостачання чи водовідведення (ГВк) визначається за формулою

,                                             (10.4)

де n - кількість  статей витрат у кожній групі.

Повна планована  собівартість одиниці послуги (ПС) визначається за формулою

,                                                 (10.5)

де (сума) ГВк - сума витрат за всіма групами витрат, гривень за к=1 – 1 куб. метр;

1 - кількість  груп витрат.

 Економічно  обґрунтований тариф (Т) визначається  за формулою

,                                              (10.6)

 

де ПС - повна  планована собівартість одиниці  послуги, гривень за 1 куб. метр;

П - витрати на здійснення капітальних вкладень з відрахуванням податку на прибуток, гривень за 1 куб. метр.

Тарифи збільшуються на суму податку на додану вартість.

Тарифи формуються для трьох груп споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Групи споживачів повинні визначатися на основі оцінки економічної обґрунтованості розподілу витрат між групами споживачів.

Тарифи, які  встановлюються на рівні повної собівартості послуг, фіксуються на один рік.

 Тарифи, які  включають витрати на здійснення  капітальних вкладень, фіксуються на строк, передбачений для виконання програми розвитку систем з централізованого водопостачання та водовідведення.

Коригування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. У разі зміни протягом установленого строку дії тарифів ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), мінімального рівня заробітної плати, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси запроваджується механізм коригування тарифів.

Коригуванню підлягають тільки ті індивідуальні складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення, що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості й прозорості запровадження зазначеного механізму.

Індекс зміни  цін індивідуальної складової витрат (за якими відбулися зміни) розраховується за формулою

,                                              (10.7)

де kj - індекс зміни  цін індивідуальної складової витрат;

Цjнов - нова підтверджена ціна одиниці j-го ресурсу;

Цj - ціна одиниці j-го ресурсу, врахована під час  формування тарифів, які потребують коригування.

 Груповий  індекс зміни кожного елемента  собівартості визначається за формулою

,                                               (10.8)

де Ii - груповий індекс зміни i-го елемента одиниці  калькулювання собівартості послуги (Ai).

Для статей витрат, за якими неможливо виділити індивідуальні  складові витрат, груповий індекс (Ii) розраховується діленням нового рівня цієї статті витрат на тариф, який потребує коригування.

 Скоригований  тариф є сумою планованого  прибутку в розрахунку на одиницю послуги (П) і статей витрат в розрахунку на одиницю калькулювання собівартості послуги (Ai), за якими відбулися зміни і які залишилися незмінними:

,                                           (10.9)

де Тскор - скоригований тариф.

Метою коригування  тарифів є забезпечення повного відшкодування економічно обґрунтованих планованих витрат, які належать до повної собівартості й запланованого прибутку.

10.2. Порядок визначення тарифів на постачання електроенергії

Відповідно  до нормативної бази, розробленої і прийнятої Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) для забезпечення функціонування ринкових відносин в електроенергетиці, енергопоставницькі компанії розраховують роздрібні тарифи на підставі ринкової формули.

Роздрібний  тариф – це ціна, відповідно до якої споживачі оплачують спожиту електроенергію. Роздрібний тариф  складається з:

- оптової ринкової  ціни на електроенергію;

- тарифу на  передачу електроенергії;

- тарифу на  поставку електроенергії.

Тариф на передачу електроенергії – ціна, що сплачує ліцензіат за передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами відповідного класу напруги.

Тариф на поставку електроенергії – ціна, яка забезпечує покриття витрат ліцензіата на постачання ним електричної енергії споживачам відповідної групи.

Ліцензіат –  суб’єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на постачання електричної енергії за регульованим тарифом та зобов’язаний дотримуватися ліцензійних умов і виконувати рішення НКРЕ.

Оптова ринкова  ціна на електроенергію коригується на технічні втрати електроенергії в місцевих (локальних) мережах.

Відповідно  до вказівок НКРЕ України всі споживачі електроенергії діляться на дві групи й два класи. 

До першого  класу  належать споживачі, що  одержують електроенергію від постачальника зі ступенем напруги 27,5 кВ і вище.

До другого  класу ставляться споживачі, що одержують  електроенергію від постачальника  зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ.

Всі споживачі  електроенергії діляться на дві групи:

1 група - промислові  споживачі й прирівняні до  них комерційні, сільськогосподарські  споживачі - виробники й непромислові  споживачі. 

2 група - міське  й сільське населення.

НКРЕ України як регулятор визначає оптову ринкову ціну на місяць, установлює тарифи на передачу електроенергії місцевим мережами по двох класах напруги, тарифи на поставку для двох груп споживачів, а також коефіцієнти нормативних втрат.

Розрахунок  роздрібного тарифу на електроенергію споживачам, крім населення і населених пунктів, здійснюється на підставі постанови НКРЕУ від 22.01.2001р. з відповідними змінами й доповненнями.

Розрахунковим періодом є місяць. Місяць, на який розраховується тариф, є плановим або розрахунковим (Р). Місяць позаминулий плановому є базовим (Р-2).