Нацыональний товаровиробник

     Попередні антидемпінгові заходи полягають у  запровадженні справляння попереднього антидемпінгового мита. Розмір ставки попереднього антидемпінгового мита встановлюється рішенням Комісії і не повинен перевищувати попередньо розраховану демпінгову маржу та може бути нижчим, ніж ця маржа за умови ,що така ставка мита буде достатньою для запобігання шкоді, заподіяній національному товаровиробнику.

     Попереднє антидемпінгове мито справляється незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), утому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів [10].

     Попередні антидемпінгові заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжений Комісією на два місяці, але загальний строк їх застосування не повинен перевищувати шести місяців.

     Застосування  попередніх антидемпінгових заходів  не повинно створювати перешкод для  здійснення митного оформлення товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування.

     Експортери  товарів, які є об'єктом антидемпінгового розслідування, можуть запропонувати  добровільні письмові зобов'язання про перегляд цін або припинення експорту за демпінговими цінами товару до регіону України, що є об'єктом розгляду, таким чином, щоб вплив демпінгу, який заподіює шкоду, буде ліквідований. У разі, якщо Комісія приймає рішення про прийняття зобов'язання експортера, антидемпінгове розслідування припиняється без застосування антидемпінгових заходів.

     Рішення про припинення антидемпінгового розслідування без застосування антидемпінгових заходів приймається Комісією за поданням Міністерства також у разі, коли у процесі антидемпінгового розслідування робиться висновок, що докази наявності демпінгу або шкоди або при-чинно-наслідкового зв'язку між ними не є достатніми для обґрунтування продовження антидемпінгового розслідування, зокрема, що фактичний чи потенційний обсяг демпінгового імпорту є незначним або демпінгова маржа вважається мінімальною.

     Антидемпінгове  розслідування припиняється, як правилоо, відповідно до рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів. Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються, якщо Міністерство зробило остаточний позитивний висновок щодо наявності демпінгу та шкоди, яка є наслідком цього демпінгу, та шкоди, яка є наслідком цього демпінгу, та національні інтереси потребують застосування таких заходів [10].

     Остаточні антидемпінгові заходи полягають у  запровадженні справляння остаточного  антидемпінгового мита.

     Розмір ставки остаточного антидемпінгового мита встановлюється відповідним рішенням Комісії і не повинен перевищувати величину демпінгової маржі, розрахованої відповідно до Закону, та може бути меншим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику.

     Остаточне антидемпінгове мито сплачується незалежно  від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі  мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при імпорті в Україну товарів.

     Антидемпінгові  заходи згідно з відповідним рішенням Комісії застосовуються протягом строку та у розмірі, необхідному для  усунення демпінгу, що заподіює шкоду [7].

     Рішення про застосування антидемпінгових  заходів втрачає чинність через п'ять років від дати їх застосування або через п'ять років від дати винесення Комісією останнього рішення про перегляд антидемпінгових заходів, результатом якого було встановлення факту наявності демпінгу та шкоди. 
 
 

     3.2. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

     Під час проведення антисубсидиційного розслідування Мінекономіки України  керується положеннями Закону України  «Про захист національного товаровиробника  від субсидованого імпорту». Цей  закон визначає механізм захисту  національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн. Він регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань і застосування компенсаційних заходів.

     Субсидованим  імпортом є ввезення на митну територію  країни імпорту товару (товарів), що користується пільгами від субсидії, яка надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару.

     Під субсидією розуміється фінансова  або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного товару, в результаті якої суб'єкт господарювання країни експорту одержує пільги (прибутки).

     Вважається, що факт надання субсидії має місце  у разі, якщо:

     а) є фінансовий внесок державних органів  або надається в будь-якій формі підтримка бюджетних надходжень чи підтримка цін;

     б) в результаті цього надається  пільга. фінансовий внесок державних  органів може мати такі форми:

     1) здійснення державним органом  прямого переведення грошових  сум (у формі дарування, дотації,  позики та участі в акціонерному капіталі тощо) або взяття зобов'язань щодо прямого переведення цих сум або грошових зобов'язань (гарантія тощо);

     2) відмова державного органу від  справляння податків з доходів,  що, як правило, підлягають справлянню (у разі встановлення податкових пільг, зокрема, відстрочення сплати податку тощо) [11].

     Звільнення  операцій з експорту товару від оподаткування  податками, зборами тощо, які справляються з подібного товару, якщо такий  призначається для споживання на внутрішньому ринку країни експорту, або зменшення сум цих податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, не вважається субсидією за умов, передбачених у додатках 1-3 до Закону;

     3) забезпечення державним органом  суб'єктів господарювання майном (у тому числі товарами) чи послугами, крім призначених для створення загальної інфраструктури, або купівля майна (у тому числі товарів);

     4) участь державного органу у  фінансуванні суб'єктів господарювання, або доручення недержавній організації  здійснити одну або більше функцій, передбачених пункти ми 1 - 4, що належать до повноважень цього державного органу; або наказ зазначеній організації здійснити такі функції на умовах, які фактично не відрізняються від умов, на яких ці функції здійснюються державними органами [12].

     Закон розрізняє легітимні та нелегітимні субсидії. Підстави для застосування компенсаційних заходів дає нелегітимна субсидія.

     Не  легітимними є субсидії, які є  специфічними для певних підприємств, що перебувають у межах юрисдикції державного органу, що надає субсидію.

     Закон закріплює ознаки специфічних субсидій:

     1) якщо державний орган, що надає  субсидію, або законодавство, на  підставі якого діє цей орган,  недвозначно надає доступ до  субсидії тільки певним підприємствам,  така субсидія вважається специфічною, тобто нелегітимною;

     2) якщо державний орган, що надає  субсидію, або законодавство, на  підставі якого діє цей орган,  ставить у залежність від об'єктивних  критеріїв або умов право на  користування субсидією та її  сумою, така субсидія не вважається специфічною за умов, що:

     - право на використання субсидії  є обов'язковим;

     - зазначені вище критерії або  умови неухильно додержуються [11].

     Під об'єктивними критеріями або умовами слід розуміти нейтральні критерії або умови, відповідно до яких не надаються переваги певним підприємствам за рахунок інших і які є економічно доцільними та однотипними у застосуванні, зокрема кількість робітників, розміри підприємства тощо. Ці критерії або умови повинні бути чітко сформульовані в законодавчих або інших нормативно-правових актах таким чином, щоб була можливість їх перевірити;

     3) якщо незважаючи на ознаки  відсутності специфічності у  застосуванні загальних принципів,  зазначених у пунктах 1 і 2, є  підстави вважати, що ця субсидія  є специфічною, можуть братися до уваги інші фактори, а саме:

     - використання субсидій обмеженою  кількістю певних підприємств;

     - переважне використання субсидій  певними підприємствами;

     - надання непропорційно значних  сум субсидій певним підприємствам;

     - спосіб здійснення державним  органом, що надає субсидію, дискреційного права у рішенні про надання субсидії.

     У цьому разі беруться до уваги відомості  про частоту відхилення або задоволення  зняв щодо субсидування та підстави прийняття  рішень з цих питань, а також  диверсифікованість економічної діяльності у сфері повноважень державного органу, що надає субсидію, та період, протягом якого надається субсидія [52];

     4) специфічною є субсидія, до якої  мають доступ тільки певні  підприємства, розташовані у географічно  визначеному регіоні у межах юрисдикції державного органу, що надає субсидію;

     5) незалежно від правил, викладених  вище, вважаються специфічними:

     а) субсидії, надання яких відповідно до законодавства або фактично (виключно або як одна з інших умов) залежить від результативності експортної операції. Субсидії вважаються такими, що фактично залежать від результативності експортної операції, якщо за допомогою відповідних фактів доводиться, що надання субсидії згідно із законодавством не залежить від результатів експорту, але фактично пов'язується з експортом або надходженнями від експорту, що здійснюється чи передбачається здійснювати;

     6) субсидії, надання яких виключно  або як одна з інших умов  залежить від переважного використання  національних товарів.

     Наявність лише факту надання субсидії підприємствам, що експортують товар, не є підставою для визначення експортної субсидії нелегітимною.

     Встановлення  або зміна розміру ставок оподаткування  у загальному порядку уповноваженим  державним органом не вважається специфічною субсидією [51, c. 102].

     Проведення  антисубсидиційного розслідування  в Україні здійснюється органами виконавчої влади - Мінекономіки України, Державною митною службою України, а також Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі.

     Якщо  національний товаровиробник має підстави вважати, що імпорт, який здійснюються в Україну є субсидованим та такий імпорт заподіює йому шкоду, він може подати до Міністерства економіки України відповідну письмову скаргу. У цій скарзі національний товаровиробник повинен навести інформацію та доказі стосовно наявності субсидування, шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між субсидуванням та нанесенням йому шкоди

     Скарга  стосовно запровадження сплати компенсаційного  мита може подаватись відповідним заявником. Заявником може бути національний товаровиробник, фізична чи юридична особа, що діє від імені національного товаровиробника. Тобто не тільки заінтересований український виробник може подати скаргу, це можуть зробити також їх об’єднання, асоціації, юридичні фірми, адвокати, професійні спілки працівників підприємств національного товаровиробника тощо [11].

     Таким чином, в антисубсидиційних розслідуваннях скаргу може подавати:

1. національний товаровиробник;
2. професійна спілка працівників підприємств національного товаровиробника;
3. фізична чи юридична особа, що діє від імені національного товаровиробника.

     Скарга  вважається поданою від імені  національного товаровиробника, якщо вона підтримується українськими виробниками, сукупне виробництво яких становить  понад 50 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару, виробленого тією частиною підприємств національного товаровиробника, яка підтримує скаргу або висловлює заперечення. Розслідування не порушується, якщо сукупне виробництво виробників, які підтримують скаргу, становить менше ніж 25 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару національним товаровиробником. У цьому разі, якщо на дату подання до Міністерства скарги заявника підтримують виробники, сукупне виробництво яких становить 25 або більше (але менше ніж 50) відсотків загального виробництва подібного товару національним товаровиробником, цей заявник повинен протягом антисубсидиційної процедури одержати підтримку (або безпосередні чи опосередковані заперечення) інших українських виробників для того, щоб до дати порушення антисубсидиційного розслідування було встановлено, чи підтримується або ні скарга виробниками, сукупне виробництво яких становить понад 50 відсотків загального виробництва подібного товару національним товаровиробником [11].