Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики

лені  під час проведення ліквідаційної  процедури, підлягають закриттю ліквідатором (ліквідаційною комісією).

13. Отримання довідки ОПП-12 про зняття з обліку в ДШ.
14. Зняття з обліку у Фонді загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У 10-денний термін з дня прийняття рішення про припинення подаються такі документи:

 

• заява про  зняття з обліку;
• копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію.

  Отримавши зазначені документи, центри зайнятості у 15-денний строк здійснюють документальну перевірку щодо повноти сплати страхових внесків.

  15. Зняття з обліку у Пенсійному фонді. У 10-денний термін 
з дня прийняття рішення про припинення подаються такі до 
кументи:

• заява про зняття з обліку;
• копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію.

  Отримавши зазначені документи, орган Пенсійного фонду у 10-денний термін проводить документальну перевірку правильності обчислення та сплати страхових внесків.

  16. Зняття з обліку у Фонді соціального страхування від 
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань 
України. У 10-денний термін з дня прийняття рішення про 
припинення подаються такі документи:

• заява про зняття з обліку;

• копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію;
• виписка з поточного рахунку в банку.

  17. Зняття з обліку у Фонді соціального страхування з тим 
часової втрати працездатності. Необхідні документи:

• заява про зняття з обліку;
• копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію.

 

18. Здача документів до архівної установи.
19. Подання документів на державну реєстрацію припинення юридичної особи. Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до ст. 36 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців" для проведення державної
 

реєстрації  припинення юридичної особи в  результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією;
• свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;
• оригінал установчих документів;
• акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу;
• довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;
• довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;
• довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку;
• довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

  У випадках, що встановлені законом, додатково  подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу. Підписи на ліквідаційному балансі мають бути нотаріально посвідчені.

  Задоволення вимог кредиторів. Порядок задоволення вимог платоспроможної юридичної особи передбачено у ст. 112 ЦК. Платоспроможною є юридична особа, сукупна вартість майна якої перевищує сукупну вартість зобов'язань.

  Важливим  принципом задоволення вимог  кредиторів юридичної особи, яка ліквідується, є черговість. Черговість вимог — це встановлення державою пріоритетності одних вимог над іншими. Існує чотири черги.

  Перша черга — вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

  Відповідно  до ст. 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Способів забезпечення вимог ЦК не передбачає. Передбачає лише види. Тому дослівне тлумачення не дозволяє з'ясувати зміст зазначеної норми.

 

  

  При розширеному тлумаченні норми п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК до вимог першої черги  можна віднести вимоги, забезпечені  будь-яким видом забезпечення (неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком або договірними видами). Однак при такому застосуванні норми черговість втратить сенс: для того, щоб бути кредитором першої черги, достатньо зазначити у договорі умову про неустойку.

  При системному тлумаченні з'ясовується, що переваги перед іншими кредиторами дає лише застава. Відповідно до ст. 572 ЦК у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого' заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).. Щодо інших видів забезпечення зобов'язань першочерговості не встановлено.

  Друга черга — вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами (виплата заробітної плати, компенсаційних виплат), вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності.

  Третя черга — вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів). Відповідно до ст. 2 Закону України від 25 червня 1991 р. "Про систему оподаткування" (в редакції Закону від 18 лютого 1997 р.) під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

  Фінансові санкції (пеня, штраф), нараховані за несвоєчасну  сплату податків, зборів (обов'язкових  платежів), не є податком, збором (обов'язковим  платежем), тому до цієї черги не належать.

Четверта  черга — всі інші вимоги.

  Вимоги  однієї черги задовольняються пропорційно  сумі вимог, що належать кожному кредитору  цієї черги. У розрахунок беруться лише визнані вимоги.

  Черговість  задоволення вимог кредиторів неплатоспроможної юридичної особи визначається Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

  У разі відмови ліквідаційної комісії  у задоволенні вимог кредитора  або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

  Вищий господарський суд України роз'ясним, що в період роботи ліквідаційної  комісії підприємство, яке ліквідується, не

 

  

втрачає статусу юридичної особи, а отже, може бути учасником судового процесу на загальних підставах. Водночас ліквідаційна комісія не є юридичною особою. Тому якщо організація-креди-тор вважає, що ліквідаційна комісія необгрунтовано відхилила її вимогу до підприємства, що ліквідується, вона вправі до виключення останнього з державного реєстру України звернутися в установленому порядку з позовом до цього підприємства (п. 2.1 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 12 вересня 1996 р. № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств").

  За  рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної

: особи. Оскільки  майно ліквідованої юридичної  особи розподі-

: ляється  між учасниками або переходить  до інших осіб, вимоги кредитора слід звертати саме до цих осіб. їх відповідальність

і обмежується  вартістю майна, одержаного внаслідок  ліквідації. Якщо майно розподілене між кількома особами, вони несуть

і солідарну відповідальність. Ці відносини регулюються ч. 5 ст. 107 ЦК за аналогією закону.

т Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються

і з  майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно, але

і до розподілу  майна між учасниками.

і      Ліквідаційна комісія вправі відхилити вимоги кредитора (не

і визнати  їх). Про результати розгляду вимог  кредитор повідомляється письмово. Кредитор вправі у місячний термін з дня

і одержання  повідомлення про повну або часткову відмову у

І визнанні його вимог звернутися до суду з  позовом. Звернення кредитора до суду не зупиняє ліквідаційної процедури. У разі задоволення судом вимог кредитора ліквідаційній комісії подається виконавчий документ. Якщо упродовж місяця кредитор не звернувся до суду з позовом, його вимоги вважаються погашеними, навіть якщо вони відхилені необгрунтовано. Місячний строк є присічним і поновленню не підлягає.

  Вимоги кредиторів, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

  Виконання ліквідаційної процедури  під час припинення юридичної особи, не пов'язаного із банкрутством. Однією з найскладніших проблем, які виникають під час примусового припинення юридичних осіб, не пов'язаного із банкрутством, є проблема виконання ліквідаційної процедури. Хто повинен її

 

  

здійснювати? Перший, хто спадає на думку, — засновники (учасники). Вони створили юридичну особу, тому логічно, щоб вони її і ліквідовували.

  Однак покласти ліквідацію юридичної особи  на засновників — фізичних осіб часом видається складно, оскільки знайти їх, як правило, не видається можливим. Крім того, покладення обов'язків з ліквідації юридичної особи на її засновника впливає на права та обов'язки останнього щодо організації, котра ліквідується. Відповідно, з ініціативи суду він має бути залучений до участі у справі як заінтересована особа, оскільки підставою для скасування рішення є прийняття рішення про обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі. У свою чергу, спори за участю фізичних осіб підвідомчі загальним судам¹. Тому залучення в господарський процес засновників — фізичних осіб призведе до непідвідомчості справ господарському суду. Практика господарських судів України ще не пішла цим шляхом.

  Доцільно  звернути увагу на те, як вирішується  аналогічна проблема у Російській Федерації. Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого арбітражного суду Російської Федерації та Верховного Суду Російської Федерації від 1 липня 1996 р. № 6/8 "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації" якщо виконання рішення суду про ліквідацію юридичної особи покладено на її засновників або уповноважені установчими документами органи, але в установлений строк ліквідація юридичної особи не здійснена, суд призначає ліквідатора та доручає йому здійснити ліквідацію юридичної особи. Призначення ліквідатора, визначення порядку ліквідації здійснюється за аналогію закону — як при банкрутстві.

  Ця  позиція не безспірна. О. Собченко, наприклад, вважає, що слід керуватися Законом "Про  виконавче провадження", який надає право ліквідувати юридичну особи судовим виконавцям².

  Доводилося  зустрічати пропозицію покласти виконання  ліквідаційної процедури на державного реєстратора.