Форми і методи морально-етичного виховання першокласників з предмету «Навколишній світ»

У конкретних умовах роботи кожної школи, з урахуванням зростаючого  рівня вихованості дітей, набір і зміст вимог міняються. На кожному віковому рівні вони в основному і головному визначають, що, як, кого, з ким, за що: знати, уміти, любити, дружити, трудитися, боротися, берегти, допомагати, творити. Ці дев'ять вимог носять узагальнений, всеосяжний характер, вбирають в себе багато етичних норм і виражають сутнісні властивості і якості дитячої особи.

Розглянемо деякі переліки (приклади) основних вимог стосовно молодших школярів:

Дітям необхідно:

• «знати, що вони громадяни своєї країни;
• уміти виховувати в собі волю і мужність, твердий характер і цілеспрямованість, доброту і вимогливість, здатність не піддаватися спокусам наживи, споживача, куріння, вживання спиртного, наркотичних і токсичних засобів;
• любити Батьківщину, людей, здатних своєю працею беззавітно служити народу і міцно тримати своє слово;
• дружити з дітьми всіх національностей вірно і віддано; бути принциповим, вимогливим і чистим в дружбі;
• боротися з проявами в собі і своїх товаришах пихатості, самовдоволення, жорстокості, байдужості до людей і справи;
• берегти свою людську гідність і честь; все добро, створене народом, охороняти і відновлювати пам'ятники культури;
• допомагати всім, що потрапив в біду, і не вимагати нагороди за добрий вчинок; проявляти доброту і дбайливість про людей в повсякденному житті;
• творити в навчанні, в мистецтві, в будь-якій справі, в якій відчуваєш здібність і тягу до творчості.» [9.c. 274-275, 277]

У період приходу дитини до школи, в її особі, відбуваються якісні зміни, пов'язані із зростанням самосвідомості. Дитина починає відчувати, усвідомлювати себе особою. Він ще не особа в сприйнятті дорослих, але вже особа у власному сприйнятті. Оволодіння комплексом етичних вимог сприяє його особистому розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II

 

МЕТОДИ ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

2.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ МОРАЛЬНО-ЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

Методи морально-етичного виховання -  це своєрідний інструмент в руках вчителя, вихователя. Вони виконують функції організації процесу етичного розвитку і вдосконалення особи, управління цим процесом. За допомогою цих методів здійснюється цілеспрямована дія на учнів, організовується і прямує їх життєдіяльність, збагачується їх етичний досвід. [11. с. 83]

Прискорення і поглиблення морально-етичного формування особи в значній мірі залежить від озброєності вчителя складовими специфічних функцій і призначення методів виховання, від уміння визначати і створювати оптимальні умови їх використання. Реалізація цього положення в практиці виховання школярів вимагає динамічності, співвідношення і взаємодії методів, збагачення їх новими складовими частинами. При цьому життєво необхідним є дія на інтелектуальну, емоційну, вольову сферу учнів. Всі ці види дії складають основні компоненти процесу морально-етичного виховання. І якщо один з них випадає з поля педагогічного зору або увага до нього ослаблена, то організоване і кероване формування і самоформування особи в якійсь мірі поступається стихійному. Тому зрештою мета і завдання виховання не можуть бути повністю досягнуті і успішно вирішені.

Вибір методів морально-етичного виховання  багато в чому залежить від віку учнів і життєвого досвіду.

Характер методів етичного виховання  змінюється і залежно  від розвитку дитячого колективу. Якщо колектив ще не сформований, вихователь пред'являє в твердій і категоричній формі вимоги до всіх дітей. Як тільки колектив починає помітну роль грати актив учнів, методика роботи міняється. Педагог прагне в своїх вимогах спиратися на думку школярів, радиться з ними.

Форми організації і  методи морально-етичного виховання  змінюються від індивідуальних особливостей дітей. Виховна робота проводиться не тільки зі всім класом, але і приймає індивідуальні форми. Кінцева мета роботи з колективом – виховання особи кожної дитини. Цій меті підкоряється вся виховна система. Створення колективу це не самоціль а лише найбільш ефективний і дієвий шлях формування особи.

І.С. Марьєнко назвав такі групи методів виховання, як

• методи привчання і вправи,
• стимулювання,
• гальмування,
• самовиховання,
• керівництва,
• пояснювально-репродуктивні і 
• проблемно-ситуативні. 

В процесі морально-етичного виховання широко застосовуються такі методи як: вправа і переконання.

Вправа забезпечує вироблення і закріплення у молодших школярів необхідних навиків і звичок, перетворення навиків і звичок на практиці. Використовуючи цей метод в своїй роботі, вихователь в цілому впливає на особу.

Переконання направлене на формування у молодших школярів етичних понять, на роз'яснення етичних принципів, на вироблення етичних ідеалів.

Для активізації етичного розвитку особи і перевірки її зрілості, встановлення єдності переконань і поведінки використовується метод проблемно-ситуативний. У різних ситуаціях, вміло підібраних вихователем, учні самостійно вирішують етичні проблеми. Цей метод спонукає особу систематизувати раніше засвоєні етичні знання і співвідносити їх з вибраними формами поведінки як кінцевого результату рішення поставленої проблеми. Метод інтенсифікує протікання процесу мислення, викликає переживання, мобілізує волю учня. [11. с. 84]

Самостійне вирішення  учнем  етичних проблем, в різних життєвих ситуаціях дозволяє педагогу встановлювати зв'язок між вчинками і якостями особи, простежувати характер її розвитку, визначати перспективу в становленні особи, формувати позитивні мотиви, узагальнювати етичні знання і уміння. Цей метод включає наступні прийоми: постановку етичних завдань, створення колізій і ситуацій, завдання на самостійне продовження і закінчення етичного завдання по вирішеному початку. У роботі з сильнішим колективом учнів можна використовувати такі прийоми, які допомагають педагогу уміло змінювати - мотиви поведінки школярів:   змінювати склад колективу при виконанні різних видів діяльності і поведінки, створювати сприятливу обстановку для критики негативних якостей у товаришів, виконувати небажане для  особи,  але необхідне для колективу доручення, призначати   відповідальною особою за доручення в тій групі, де авторитет учня   незначний,  давати  позачергове завдання   або виконання його за товариша, доручати ту справу, яку учень вважає поганою, позбавляти очікуваного  задоволення, зіштовхувати  особу  безліччю  вибору варіантів  поведінки,  викликати  у  школяра  бажання поділитися з товаришами чимось цінним і важливим для нього особисто. За допомогою цих методів вихователь робить безпосередній вплив на етичний розвиток особи. [11. с. 84-85]

І.Г. Щукіна виділяє три групи методів:

• «методи формування свідомості (розповідь, пояснення, роз'яснення, лекція, етична бесіда, напучення, навіювання, диспут, доповідь, приклад);
• методи організації діяльності і формування досвіду поведінки (вправа, доручення, що виховує ситуації);
• методи стимулювання (змагання, заохочення, покарання).» [14. c.113]

В процесі етичного виховання  застосовуються і такі допоміжні методи  як заохочення і покарання.  Вони служать для схвалення позитивного і думки негативних вчинків і дій учнів. До методів етичного виховання відноситься так само особистий приклад, який робить величезний вплив на свідомість і поведінку учнів, на формування їх моральної зовнішності. [6. с. 117]

У системі основних методів виховної дії як складова частина, засіб і прийом використовується позитивний приклад. У педагогічній літературі він розглядається як самостійний метод і як компонент - методів формування етичної свідомості і поведінки. [6. с. 118]

У реальному педагогічному процесі методи і методичні прийоми виступають не ізольовано, а в різних поєднаннях. Бувають випадки, коли і методи і методичні прийоми утворюють складні переплетення, тому створюється враження про велику кількість методів етичного виховання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. САМОВДОСКОНАЛЕННЯ І САМОВИХОВАННЯ

 

Перший етап роботи по стимулюванню самовиховання учнів починається  з діагностування їх готовності до самовиховання. Це необхідно для  реалізації диференційованого і  індивідуального підходів. Діагностування здійснюється по трьох критеріях: когнітивному, мотиваційному і деяльнісному. При цьому з'ясовується, чи знайома дитина із способами самопізнання і регулювання своєї поведінки, чи хоче більше знати про себе і зрадити себе, чи робить що-небудь для цього.

В процесі діагностики  педагогу доцільно організувати:

•   «аналіз мотивів  самовиховання; поведінки учнів  в природних або штучно створених  проблемних ситуаціях в навчальній, трудовій, суспільній і інших видах діяльності, в процесі спілкування один з одним, з педагогами і іншими людьми;

•   спостереження, що є організованою, цілеспрямованою  і планомірною фіксацією фактів, що свідчать про зміну що вчаться  самих себе, свого відношення до себе і навколишньої дійсності;

•   бесіду, що є  одночасно і методом вивчення, і методом виховання учнів, формування у них установки на самовиховання;

•   аналіз роздумів учнів про себе;

•   експрес-опитування учнів, батьків, що дозволяє одержати певну інформацію від значного числа людей за короткий час;

•   хронометраж  часу, що дозволяє досить швидко одержати інформацію не тільки про те, як учні проводять свій день, але і дані про наявність (або відсутності) у них таких якостей, як уміння планувати і організовувати час, діловитість, відповідальність, самоконтроль, здібність до самоаналізу і т.д. Одночасно хронометраж часу виступає і стимулом самовиховання;

•   узагальнення незалежних характеристик — порівняння і  зіставлення характеристик учнів, даних різними людьми — класним  керівником, іншими педагогами, батьками, товаришами;

•  педагогічний консиліум — сумісне обговорення індивідуальних особливостей учнів всіма або декількома педагогами, що знають їх, для визначення способів стимулювання самовиховання.» [14 с. 76-77]

 

Етичне виховання ефективно  тоді, коли його слідством стає етичне самовиховання і самоудосконалення школярів. Самовиховання є цілеспрямованою дією індивіда на самого себе з метою вироблення бажаних рис вдачі. У цих цілях молодші підлітки вдаються до радикальних засобів, ставлять себе в екстремальні ситуації для гарту мужності, зміцнення хвиль, дисциплінованості, витримки. Самовдосконалення — процес поглиблення загального етичного стану особи, піднесення всього способу життя, підняття його на ступінь вищої якості. Для молодших підлітків характерний прагнення до самовиховання. До закінчення школи у деяких хлопців і дівчат виникає духовна потреба свідомого самовдосконалення.»[9. с. 169]

Морально-етичне виховання молодших школярів, що здійснюється в школі, громадських організаціях, позашкільних установах і сім'ї, забезпечує у переважної маси школярів формування любові до Батьківщини, дбайливого відношення до всього різноманіття власності і творчого відношення до праці. Його результатом є колективізм, здоровий індивідуалізм, уважне відношення до людини, вимогливість до себе, високі етичні відчуття патріотизму, поєднання суспільних і особистих інтересів.

 

 

 

 

        

 

Розділ III

 

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА

 

Дослідно-експериментальна робота була проведена з 06.04.09р. по 15.05.2009 р.,  в Кременчуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №24школі на базі 1-В класу. Клас налічує 23 учня.

За період практики проведена  практична робота, що відповідала проблемі дослідження «Форми і методи морально-етичного виховання першокласників з предмету Навколишній світ (курсу «Я і Україна»).

Під час практики ми спостерігали за дітьми, вели записи, робили різноманітні завдання з педагогіці і психології. Провели уроки і  виховні години.

Робота була присвячена морально-етичному вихованню. Під час підготовки до практики ми спиралися на книгу «Уроки добра і краси» (автори: Потаніна Л.Г., Щуркова Н.Є.)

Було проведене спостереження, тема якого було наступне: «Допомагай людям».

Мета: вивчити дітей з питань взаємодопомоги, підтримки, пошані  один до одного, рівень виховання культури міжособових відносин.

Ми з дітьми розбирали різноманітні ситуації. Школярі охоче вступали в дискусії, робили свої висновки, пропонували свої варіанти по запропонованих ситуаціях. В цілому виховна година пройшла добре. На запропоновані ситуації «Допомогти вчителю повісити плакат, стерти з дошки, роздати зошити, листи, книги», діти відповідали таким чином: «Так, я завжди пропоную свою допомогу вчителю» (відповіли 19 учнів. «Я б запропонував допомогу, але мені здається, що це виглядатиме як підлабузництво, смогу тільки в тій ситуації, якщо в класі нікого не буде» (відповіли 4 школярів).