Аналiз фiнансового стану комерцiйного банку

  Найважливішим принципом міжнародних стандартів обліку та звітності є принцип  відкритості (транспарентності). Відповідно до нормативних актів Національний банк України встановив порядок  публікацій комерційними банками у  засобах масової інформації звітності  про свою діяльність та надання її до НБУ. Передбачається послідовне розширення складу даних, що оприлюднюються банками, та підвищення їх достовірності.

  Для отримання більш ґрунтовної оцінки фінансового стану банку рекомендовано  проаналізувати не тільки баланс та матеріали  звітності самого банку, а й провести дослідження кон’юнктури ринку, оцінити конкурентів, здійснити  аналіз фінансового стану позичальників  та ін. Крім того, можливості фінансового  аналізу ширші, коли вони базуються  на побудові різного виду економіко-статистичних та математичних моделей зв’язку, а  також узагальнюючих характеристик  структури та динаміки. 
 
 
 

1.3.Методи  та прийоми аналізу  фінансового стану  комерційного банку  
 
 

    Останнім часом все більше  уваги приділяється діагностиці  у банківській сфері, що дозволяє  виявити наявні проблеми та  вжити заходів щодо усунення  їх можливих наслідків. Проте,  незважаючи на існуючі загальні  тенденції, методи оцінки фінансового  стану банківських установ дуже  різні, що стосується і досвіду  зарубіжних країн  та особливостей  історичного розвитку.

    Питання, що стосуються методик оцінки фінансового  стану банків знаходять широке відображення  у публікаціях вітчизняних та зарубіжних учених та економістів, зокрема  у працях П.С.Роуза, І.Шумила, Н.Шелудько, В.Міщенко, Р.Лисенко та ін. Спираючись на класифікацію, розроблену спеціалістами  Банку міжнародних угод, розглянемо основні підходи щодо оцінки фінансового  стану банків. [8, с.76 ]

    Для прийняття економічно - обгрунтованих  рішень щодо здійснення операцій банку, що відповідають обраній ним стратегії  розвитку, суб’єкти господарської  діяльності, приватні особи й самі банки потребують об’єктивної інформації про фінансовий стан своїх банків-партнерів. Саме для цього і існують рейтингові системи оцінки банків, що присвоюються банкам рейтинговими агенціями. Основний принцип складання рейтингу полягає  в тому, щоб відбити стан учасника ринку серед йому подібних за допомогою  обробленої у певній спосіб інформації. [9, с. 581] Основні показники діяльності українських банків наведені у Додатку А.

    Прикладом рейтингової оцінки, що є показником надійності банку, є найбільш відома у світі рейтингова система CAMELS (C- достатність капіталу, A- якість активів,M – фактори управління, E – доходи, L- ліквідність, S – чутливість до ризиків) Така система використовується американськими організаціями. Однією з розвинених систем також є заснована Банком Італії у 1993 році рейтингова методика PATROL, яка окрім визначення поточного фінансового стану банку, також імітує вплив таких зовнішніх шоків (несподіваний відплив депозитів,зростання заборгованості клієнтів), що дає можливість перевірити поведінку банку в таких ситуаціях та перспективи подальшого його функціонування. (журнал) На нашу думку, така система є досить дієвою й необхідною для впровадження в Україні, адже вона є своєрідним стимулом і мотивацією  для комерційних банків зміцнювати свій фінансовий стан, щоб вистояти від неочікуваного спланованого поштовху імітованих ризиків. [10, с. 98]

    Для того, щоб скласти рейтинг банків, необхідно проаналізувати їх фінансовий стан, що дозволяє зробити метод  коефіцієнтного аналізу . Однією з найбільш розвинених систем коефіцієнтного аналізу  є система BAKIS, що використовується Центральним банком Німеччини з 1997 року. Ця система містить в собі 47 коефіцієнтів, 19 з яких належать до кредитного ризику, 16 – до ринкових ризиків, 2 до ризиків ліквідності і 10 коефіцієнтів пов’язані з прибутковістю банківських операцій. Також досить цікавим є досвід Нідерландів, де для визначення надійності фінансових установ, вивчають не тільки показники, що характеризують діяльність банківської установи, а й макроекономічні індикатори, що впливають на розвиток банківської системи в цілому ( ріст ВВП і промислового виробництва, курси валют, рівень безробіття, показник кількості банкрутств протягом року,тощо.)

    Проте щодо коефіцієнтного аналізу виникає  суттєва проблема, яка полягає  в тому що у банків з різною спеціалізацією та індивідуальною специфікою діапазони  значень багатьох коефіцієнтів будуть суттєво різнитися. Для вирішення  цієї проблеми використовують метод  поділу банків на однорідні групи  на основі одного або кількох критеріїв. Серед них найбільш відомі з них: розмір активів, сегмент банківської  індустрії, регіональне положення. [10, с. 99] Груповий аналіз ґрунтується на фінансових коефіцієнтах для групи банків, для кожної з яких визначене їх оптимальне значення.

     Огляд методичної літератури з аналізу  банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в  банках свідчить, що на сьогодні єдина  система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

    На  основі власним досліджень нами було обрано систему показників, що характеризують в повній мірі фінансовий стан банку. На нашу думку, така система, представлена у табл.. 1.1 , є найбільш оптимальною  і включає в себе найважливіші показники, що дають уявлення про  надійність та стабільність банку.  

    Таблиця 1.1

    Система показників фінансового  стану банку та алгоритм їх розрахунку

    Матеріал  Табл.1.1 показує,що при аналізі фінансового  стану банку доцільно оцінити  його ліквідність, що відіграє важливу  роль як у діяльності самого банку, так і у фінансовій системі  всієї країни. Щоденна робота з  підтримки достатнього рівня  ліквідності є неодмінною умовою самозбереження та виживання банку. Без якісного управління ліквідністю  банк не зможе виконувати  свої основні  функції щодо обслуговування населення  та суб’єктів господарювання. Здійснення кредитно-інвестиційної діяльності вимагає  вирішення проблем підтримки  ліквідності. Вказана діяльність повинна  мати найбільший пріоритет у роботі менеджменту банку,особливо у період після кризового відновлення  економіки та нестабільного політичного  становища в країні. Дослідженню  банківської ліквідності присвячено багато наукових праць, зокрема А.Герасимовича, В.Міщенка, М.Савлука, Ф.Мішкіна та ін.  [8, с.76]

    Тлумачення  банківської ліквідності в сучасній економічній літературі та на практиці мають неоднозначний характер. Що ж таке ліквідність взагалі та банківська ліквідність зокрема?  Розглядаючи загальну сутність ліквідності, І.М.Лис та В.В. Салтинський з поняттям «ліквідність»  пов’язують поняття «платоспроможності», під якою розуміють не тільки можливість перетворення активів у швидкореалізовувані, але й спроможність виконувати свої зобов’язання в повному обсязі. Тому ліквідність вони розглядають як необхідну та обов’язкову умову платоспроможності. [11, с.38] На думку Г.С. Панова,« ліквідність банку – здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі зобов’язань за пасивами. Ліквідність визначається збалансованістю активів та пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів та залучених банком пасивів» [12, с.120]

      При аналізі ліквідності банку,  передусім, дається оцінка дотримання  економічних нормативів, установлених  НБУ. Комерційні банки повинні  дотримуватися показників миттєвої  і загальної ліквідності, а  також нормативу співвідношення  високоліквідних і робочих активів.  [5, с.150] Норматив миттєвої ліквідності показує можливість банку якомога в коротші строки погашати грішми з коррахунків і каси зобов’язання за всіма депозитами , нормативне значення показника повинно бути не менше 20%, перевищення якого свідчить про те, що банк має можливість погашати свої зобов’язання. Норматив загальної ліквідності зобов’язань банку характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань всіма активами й має бути не нижчим за 100%. Норматив співвідношення високоліквідних і робочих активів характеризує питому вагу високоліквідних активів у робочих активах (оборотних) і його значення має бути не меншим за 20 %. [5, с.101] Недостатня ліквідність може не лише стати загрозою виникнення ризику неплатоспроможності та втрати довіри до банку, а й обмежить можливість його подальшого розвитку, тому ефективне управління ліквідністю  має дуже велике значення. [8, с. 78]

      Доцільно також при аналізі  фінансового стану банку оцінити  банківський капітал, адже він  є показником, що характеризує  фінансову стійкість, платоспроможність  та самостійність банківської  установи. Під капіталом банку  слід розуміти спеціально створені  резерви і фонди, призначені  для забезпечення його фінансової  стійкості, комерційної та господарської  діяльності, відшкодування можливих  збитків, які перебувають у  користуванні банку протягом  всього періоду його функціонування. [13, с.95] У Законі України «Про банки і банківську діяльність» у ст. 2 подані визначення різновидів банківського капіталу. На думку деяких науковців капітал є головним показником банківської установи щодо її здатності до подальшого ефективного розвитку. Відповідно банківський капітал трактується як власний капітал банку – один із базових елементів,який сформований за рахунок коштів його власників, використовується в процесі здійснення банківської діяльності з метою отримання прибутку, сприяє підвищенню довіри клієнтів до банку в результаті виконання властивих йому функцій. [13, с.96]

    Враховуючи  роль і значення капіталу банку для здійснення його діяльності, при аналізі, на нашу думку, необхідно дати оцінку достатності капіталу , його надійності та захищеності. Таким чином  ми можемо визначити рівень залежності банку від залучених коштів , оцінити яку частину капіталу вкладено у майно, а яку у активи, в тому числі і дохідні . На основі  проведених розрахунків буде можливим оцінити фінансову стійкість банку і сказати в якій мірі вона забезпечується власним капіталом. Неправильна оцінка реальної величини капіталу може призвести до негативних наслідків у діяльності банку . З одного боку, необґрунтоване завищення величини капіталу призводить до викривлення інформації і вводить в оману не лише органи контролю, а й вкладників, акціонерів, інвесторів, що може завдати значних втрат. З іншого боку, неправильне визначення величини капіталу до його штучного заниження дає зворотній ефект. [14, с.123]

    Не  менш важливим також при аналізі  фінансового стану банку є  оцінка його ділової активності, тобто використання ресурсної бази.  Основними напрямами ресурсної політики банку є акумуляція тимчасово вільних грошових коштів економічних суб’єктів, формування за рахунок цього власного капіталу та розміщення банківських ресурсів у сфери найефективнішого їх використання з метою отримання максимального прибутку. Тобто ресурсну політику банку можна розподілити на акумуляційну, що включає депозитну політику, та капіталотворчу політику, що включає в себе кредитну політику банку. Банки постійно вдосконалюють кредитну та депозитну політику, збільшують кількість послуг задля залучення нових клієнтів. Формування адекватної ресурсної бази є надзвичайно важливим етапом діяльності банківської установи і є показником його фінансової надійності, адже характеризує можливість банку отримувати прибуток та акумулювати кошти й надавати їх у користування, що є основою діяльності банку. [14, с.116]