Туристичні організації: їх види та діяльність

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Октября 2013 в 13:30, курсовая работа

Описание

Актуальність цієї теми полягає в тому, що на даний час туристична діяльність широко розвивається і стає прибутковим бізнесом. Розширення міжнародних зв’язків відкриває великі можливості для організації туристичної діяльності в Україні та зростанню туроператорської і турагентської діяльності.
На сучасному етапі розвитку у сфері туризму діють різноманітні типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність.
Ключовими суб'єктами туристичної діяльності, які взаємодіють у процесі розробки та реалізації турпродукту, надання й споживання туристичних послуг,є:
- виробник (організатор) і гуртовий продавець туру - туроператор;

Содержание

ВСТУП - 3 -
РОЗДІЛ 1 ТУРОПЕРАТОР - 5 -
1.1 Поняття, функції, завдання діяльності туроператора - 5 -
1.2 Монопрофільні та багатопрофільні туроператори - 10 -
1.3 Приймаючі туроператорські компанії - 13 -
РОЗДІЛ 2.ТУРАГЕНТ - 16 -
2.1 Турагент: сутність, функції, та роль на туристичному ринку - 16 -
2.2 Класифікація турагентів - 20 -
РОЗДІЛ 3.САМОДІЯЛЬНІ ТУРИСТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ - 23 -
3.1 Туристський клуб - 23 -
3.2 Туристичні самодіяльні організації в Україні - 27 -
3.3 Міжнародні туристичні організації - 31 -
ВИСНОВКИ - 34 -
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ - 35 -

Работа состоит из  1 файл

Курсова 2 курс.docx

— 63.38 Кб (Скачать документ)

Спеціалізованою організацією ООН з питань розвитку туризму є Всесвітня туристична організація (ВТО), створена в 1975 р. шляхом перетворення неурядового Міжнародного союзу офіційних туристських  організацій (МСОТО) в міжурядову організацію, яка діє під патронатом ООН  і об'єднує понад 200 членів. Керівним органом ВТО є Генеральна асамблея, сесії якої скликаються раз на чотири роки, між скликаннями працює виконком Генеральної асамблеї ВТО (штаб-квартира знаходиться в Мадриді, Іспанія). На сесіях та конференціях ВТО  розглядаються економічні, соціальні, екологічні, правові аспекти розвитку туризму, приймаються відповідні рішення. Так, на VI сесії Генеральної асамблеї ВТО (1985 р.) було затверджено «Хартію  туризму», прийнято кодекс туриста, резолюцію  про роль туризму в укріпленні мирних відносин між країнами тощо. До організацій системи ООН, діяльність яких не спеціалізована на туризмі, але  час від часу торкається цих питань, відносяться Конференція ООН  з туризму та подорожей; Економічна та соціальна рада (ЕКОСОС), Конференція  ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД); Комісія ООН з питань освіти, науки  і культури (ЮНЕСКО); Міжнародна організація праці; Міжнародна асоціація повітряних перевізників (ІАТА). Неурядовими спеціалізованими організаціями з питань розвитку туризму є Всесвітня федерація асоціацій туристських агентств (ФУААВ); Міжнародна асоціація наукових експертів по туризму (АІЕСТ); Всесвітня асоціація з професійної освіти в туризмі при ВТО; Міжнародна асоціація журналістів і письменників, що спеціалізуються на туризмі (ФІЖЕТ); Міжнародна готельна асоціація (МГА); Міжнародне бюро з соціального туризму та відпочинку Всесвітньої професійної спілки; Міжнародне бюро туризму і обмінів молоді (БІТЕЖ) при Всесвітній федерації демократичної молоді; Федерація міжнародних молодіжних туристських організацій; Міжнародна конференція по студентському туризму; Бюро подорожей міжнародного союзу студентів та інші. До міжнародних комерційних організацій в сфері туризму належать Міжнародний туристичний альянс, який спеціалізується на страхуванні закордонного автотуризму; Міжнародна асоціація професійних організаторів конгресів, Всесвітня асоціація туристичних агентств, яка об'єднує Американську спілку туристських агентств, Союз асоціацій туристських бюро північних країн та ряд провідних туроператорів тощо. Регіональні міжнародні туристичні організації об'єднують державні, некомерційні установи та комерційні підприємства різних галузей індустрії туризму: Європейська туристська комісія країн НАТО; Арабський союз з туризму, що об'єднує національні туристські агентства 18 арабських країн; Організація розвитку африканського туризму, що об'єднує франкомовні країни Африки; Туристська асоціація Тихоокеанського регіону (ПАТА), членами якої є понад 3000 організацій і підприємств цього регіону; Європейська туристська комісія, яка об'єднує офіційні туристські організації країн Західної Європи тощо. Національні організації, що сприяють розвиткові туризму, представлені, наприклад, Американською спілкою туристських організацій, яка об'єднує туристські агентства американських штатів; Асоціацією Британських туристських агентств тощо. 

ВИСНОВКИ

 

Діяльність  сучасних туристичних організацій  дужу тривалий та клопіткий процес.На сучасному етапі розвитку у сфері  туризму діють різноманітні типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність. Це туроператори, турагенти  та самодіяльні туристичні організації.

Туроператор - господарюючий суб'єкт або індивідуальний підприємець, який розробляє туристичні маршрути, забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, встановлює ціни на тури турагентам для випуску за ними путівок і їх реалізації. Туроператори можуть бути моно профільні та багатопрофільні.

Турагенти – юридичні особи створені згідно законодавства України, а  також фізичні особи, суб’єкти підприємницької  діяльності, які здійснюють посередницьку  діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних  послуг інших суб’єктів туристичної  діяльності. Турагенти виконують дві головні функції:

- надання інформаційних послуг;

- збут туристичних послуг.

Самодіяльна туристська організація - це добровільне об'єднання людей  не комерційної спрямованості, метою  й завданням якої є популяризація  туризму у всіх колах населення. Прикладом самодіяльної туристської організації можна вважати туристський клуб.

Туристичні  організації відіграють важливу  роль у сфері туризму. Вони широко впливають на розвиток туризму в  цілому на використання туристичних  ресурсів та вдале їх просування на ринку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

        1. Енциклопедія туризма. И. В. Зорін.Фінанси і статистика. 2003 р.

2. Кифяк В.Ф. «Організація туристичної діяльності України»; Чернівці: Книги ХХІ, 2003. – 300 с.

3. Кифяк В.Ф. «Організація туризму»; Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2008. – 344 с.

4. Король  О. Д., Крачило М. П. «Менеджмент  туризму»; Навч. посіб. – Чернівці: Рута, 2008. – 240с.

5. Любіцева О.О. Методика розробки турів.Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 104 с.

6. Мальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. «Міжнародний туризм і сфера послуг », К. : Знання,2008. - 661с.

7. Мальська  М. Н., Вордун О. Ю. «Планування  діяльності туристичних підприємств»; Навч. посіб. – К.: Знання, 2005, - 241с.

8. Правик Ю.М. «Маркетинг туризму»; Підручник. – К.: Знання, 2008, - 303с.

9. Пуцентайло П.Р. «Економіка і організація туристично-готельного підприємництва»; Навчальний посібник. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

10. Сокол  Т. Г. «Основи туристичної діяльності»;  Підручник/ -К.: Грамота, 2004. – 327 с.


Информация о работе Туристичні організації: їх види та діяльність