Туристичні організації: їх види та діяльність

- у реалізації яких туроператор  досяг найвищої майстерності  та професіоналізму;

- з якими споживач ідентифікує  оператора на ринку.

Кожен туроператор - фахівець в організації  конкретного виду туристичного продукту або в роботі з тим або іншим  напрямом. Профіль діяльності оператора  може бути як популяризований (тобто  широко відомий на споживчому ринку), так і мало відомий споживачам.

Спеціалізуватися туроператор  може залежно від географічного  напряму, різних видів цілей турпоїздки, від продажу індивідуальних або  групових турів, від ступеня концентрації: на сильно концентрованих (на роботі з  обмеженою кількістю готелів  на певному курорті); концентрованих, коли туроператор спеціалізується  на роботі з багатьма готелями вузького переліку курортів; і розсіяних, коли туроператор у принципі пропонує великий перелік курортів у кількох  країнах.

Передумови для вибору профілю:

— маркетингова стратегія;

— цінова стратегія на ринку;

— можливості туроператора;

— конкурентна стратегія туроператора на ринку;

— чинники зовнішнього середовища туроператора або турагента (насамперед законодавство, політична і екологічна ситуація на курортах).

Залежно від профілю роботи туроператорів  можна умовно розділити на монопрофільних і багатопрофільних. Монопрофільні  туроператори практикують діяльність у певному географічному напрямі  і пропонують тури одного виду. Переваги монопрофільних туроператорів:

- досягнення високого професіоналізму  в роботі з певним напрямом  або видом турів;

- максимальна інформованість працівників  туроператора і висока якість  їхньої роботи;

- можливість ідентифікації туроператора  на ринку як організатора певного  виду турів або як такого, що  працює саме в певному напрямі;

- можливість отримання акредитації  в посольствах країн, на роботі  з якими спеціалізується туроператор;

- можливість отримання допомоги  керівництва туристичних ресурсів, з якими співпрацює оператор, нижчий (порівняно з багатопрофільними  операторами) розмір капіталовкладень.

З іншого боку, до недоліків монопрофільності можна віднести зростання залежності діяльності туроператора від постачальників туристичних продуктів, невисоку гнучкість  пропонованих турів, необхідність постійно модифікувати пропоновані тури.

Монопрофільність туроператора може бути як стартовою, так і еволюційною. У першому випадку, менеджмент оператора  ще до початку активної діяльності планував займатися обмеженим числом напрямів і видів турів, або коли туроператор виходить на регіональний ринок з принципово новим туристичним  продуктом, намагаючись зайняти  певну ринкову нішу.

Багатопрофільні туроператори відрізняються  одночасною роботою з кількома напрямами  і видами турів. Позитивними рисами багатолрофільності є:

- великі можливості охоплення  ринку;

- можливість комбінування турів;

- гнучкість у роботі, що визначається  можливістю оператора акцентувати  максимальні зусилля то на  одному, то на іншому видах  турів або напрямі залежно  від зміни ринкової кон'юнктури;

- менша залежність туроператора  від конкретного напряму або  постачальника туристичних продуктів.

Проте багатопрофільність супроводжується  зниженням якості турів, що продаються, вимагає більшої чисельності  персоналу, значніших капіталовкладень і витрат.

На даний момент у всіх туроператорів, за винятком найдрібніших, має місце  горизонтальний розподіл праці за спеціалізованими лініями. Якщо туристична фірма достатньо велика за розміром, фахівців групують разом у межах функціональної сфері. Як саме здійснити розподіл праці й організації — одне з питань, що є істотним управлінським рішенням. На практиці в посереднику найчастіше поширені дві організаційні схеми горизонтального розподілу праці: за туристичним напрямом і за змістом роботи.

Горизонтальний розподіл праці  за туристичним напрямом застосовується у великих багатопрофільних туроператорах. Позитивними моментами такої  організації праці є вузька спеціалізація  працюючих у різних відділах менеджерів, які володітимуть більшою інформацією  про курорти, що продаються, знайомі  зі специфікою різних видів відпочинку і можливостями туристичних ресурсів курортів. Якщо туроператор багатопрофільний або має незначні розміри, більш  відповідним є горизонтальний розподіл праці на підставі змісту роботи, що виконується тими або іншими менеджерами. Позитивними рисами такої організаційної структури є, крім професіоналізму працюючих у вузькому напрямі діяльності менеджерів, підхід працівників туроператора до його партнерів і агентів. І готель, і авіакомпанія, і туристичне агентство співпрацюють з одним менеджером, який безпосередньо відповідає за ту або іншу сферу діяльності.

Істотний принцип вертикального  розподілу праці, яка необхідна  для успішної групової роботи: центральною  характеристикою вертикальної ієрархії є формальна підлеглість осіб на кожному рівні; особа, яка перебуває  на вищому ступені, може мати в своєму підпорядкуванні кількох керівників середньої ланки, що представляють  різні функціональні сфери; ці керівники  також можуть мати в підпорядкуванні  кілька лінійних керівників, а кількість  осіб, підпорядкованих одному керівнику, представляє сферу контролю.

1.3 Приймаючі туроператорські компанії

Більшість туристичних компаній вдаються до користування послугами приймаючих туроператорських компаній. У власній  співпраці обидві ці сторони вибирають  різні схеми, грунтуючись на реальних можливостях туроператора, стратегіях його ринкової і конкурентної поведінки, профілі роботи туроператора. Всі  схеми співпраці оператора з  іноземним партнером можна умовно розбити на три категорії: робота за разовими заявками, робота на умовах квотування і туристичний кредит.

Разові заявки — це найбільш проста в організації і найменш ризикована для туроператора форма взаємної співпраці, при якій туроператор  замовляє організацію "наземного  обслуговування" від конкретного і реального клієнта, який уже вніс передоплату за туристичний пакет. В цьому випадку оператор зобов'язаний зробити попередній запит наявності місць в готелі, що цікавить клієнта, на певні дати. У разі підтвердження приймаючою туроператорською компанією заявлених умов туру, оператор зобов'язаний сплатити в зазначений у підтвердженні заявки термін всю необхідну суму грошових коштів, після чого приймаюча туроператорська компанія висилає оператору ваучер (документ на поселення), який разом з підтверджуючими особу документами турист і пред'являє в аеропорту курорту співробітникам приймаючої туроператорської компанії;

Наприклад, київський туроператор, що має власний блок на чартерному рейсі в Анталію, активно співпрацює з турецькою приймаючою туроператорською компанією, набуваючи у неї повного "наземного обслуговування". У разі роботи за разовими заявками, оператор запрошує інформацію про наявність місць в анталійських готелях. Клієнт вибирає спосіб розміщення, форму трансферу (індивідуальний або груповий), оплачує туристичний пакет, після чого оператор висилає приймаючій туроператорській компанії заявку (в якій прописуються всі умови "наземного обслуговування" туриста, а також номер рейсу прибуття і вильоту). Підтвердженням заявки від імені іноземного партнера є виписаний ним на прізвище туристів ваучер, в якому відображаються умови "наземного обслуговування" (найменування готелю, категорія номера, система харчування, терміни перебування туриста на курорті, форма трансферу, особисті дані туриста). Ваучер, на відміну від путівки, що видається оператором, є основним документом на розселення в Анталії. Саме ваучер (а не путівку) турист подає представникам зустрічаючої сторони разом із документами, які посвідчують його особу. Розселення і трансфери на місці відпочинку проводяться згідно із вказаними у ваучері умовами.

Відносини між відправляючим туроператором  і приймаючою туроператорською компанією  документуються за допомогою оформлення договору про взаємну співпрацю  сторін. У цих договорах визначається статус (права і обов'язки) як туроператора, так і його іноземного партнера.

При цьому приймаюча туроператорська  компанія зобов'язана:

— надавати повну і чітку стартову інформацію (каталог пропозицій приймаючих туроператорських компаній, ціни і  тарифи, опис готелів, екскурсійних програм  тощо);

— своєчасно повідомляти туроператора про всі можливі зміни умов спільної роботи (зміна цін, графіків заїздів, розсипка спеціальних пропозицій);

— регулярно оповіщати туроператора про наявність гарячих вільних  місць у пропонованих готелях;

— оперативно (у перебігу визначеного  в договорі терміну) підтверджувати заявки туроператора, висилати йому ваучери  на розселення;

— організовувати "наземне обслуговування" відповідно до заявлених умов;

— своєчасно проводити звірку виконаних  робіт, висилаючи відповідні акти туроператору;

— виплачувати туроператору комісійну  винагороду у встановленому договором  розмірі (зазвичай від 10 % від вартості "наземного обслуговування").

У обов'язки відпраляючого туроператора входять:

— здійснення завчасного (не пізніше  за зазначений у договорі термін, винятком можуть бути тільки продаж "гарячих" турів) бронювання у встановленій договором  формі (форма заявки на бронювання);

— повідомляти приймаючій туроператорській компанії інформацію про туристів (прізвища, імена, паспортні дані), номер рейсу  прибуття і вильоту;

— інформування туриста про реалії перебування у місцях відпочинку, нюанси розселення, зустрічі та проводи;

— своєчасний переказ грошових коштів за "наземне обслуговування" своїх  туристів приймаючій туроператорській компанії;

— оплачувати штрафні санкції (особливо в роботі за схемами квотування). Важливим пунктом договору про співпрацю  туроператорів є поведінка сторін у разі відмови туристів від поїздки  після бронювання і оплати туроператором "наземного обслуговування". Звичайно в цьому випадку сплачені оператором приймаючій туроператорській компанії гроші за мінусом штрафу (при відмові  менш ніж за визначений договором  термін) залишаються на депозиті оператора  і йдуть на обслуговування майбутніх  клієнтів або груп.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.ТУРАГЕНТ

2.1 Турагент: сутність, функції,  та роль на туристичному ринку

Турагенти – юридичні особи створені згідно законодавства України, а також  фізичні особи, суб’єкти підприємницької  діяльності, які здійснюють посередницьку  діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних  послуг інших суб’єктів туристичної  діяльності.

У секторі туризму ключовою ланкою в ланцюзі посередників, що доводять туристичний продукт до кінцевого  споживача, є турагент. Через нього продають переважну більшість туристичних поїздок. Практика свідчить, що придумати і розробити цікавий маршрут подорожі дуже просто, набагато складніше знайти споживача. В умовах високої насиченості ринку зі схожими пропозиціями, гострої конкурентної боротьби і обмеженої купівельної спроможності населення на турагентів лягає найважче завдання – привернути клієнта та умовити його поїхати в даний тур, а вже потім укласти з ним договір, отримати гроші, оформити паспорт, візу, квиток, видати ваучер, відправити в поїздку і повернути додому неушкодженим, а на завершальному етапі, можливо, отримати від нього подяку.

За характером здійснюваних операцій турагент – це роздрібний продавець. Класичний турагент не створює своїх власних туристичних продуктів, а займається їх перепродажем. Він реалізує послуги кінцевим споживачам туристам для їхнього особистого використання.

Турагенти виконують дві головні функції.

- надання інформаційних послуг;

- збут туристичних послуг.

Ринок турагентів відзначається великою  кількістю учасників торгових операцій і являє собою приклад гострої  конкурентної боротьби.

Турагентська діяльність – посередницька  діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних  послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницька діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку (юридичні особи та фізичні особи – підприємці).

Контрольні  функції щодо дотримання турагентами  вимог чинного законодавства  покладені на відповідні контролюючі  органи. У разі порушень своїх прав споживач туристичних послуг або  суб’єкт туристичної діяльності може звернутись до управління з питань захисту прав споживачів або до суду.

Турагентство  – досить поширений вид бізнесу у туризмі. Конкуренція підштовхує туристичні фірми для пошуку своєї ніші в турбізнесі, змушує пристосування до попиту з урахуванням різниці між окремими групами споживачів. Значна частина коштів фірм діє і як роздрібні турагентства, працюючи з клієнтами напряму.