Кримінально-правова характеристика незаконного заволодіння транспортних засобів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Января 2013 в 22:34, курсовая работа

Описание

Актуальність теми. На сучасному етапі в Україні відбувається інтенсивний розвиток транспорту, підвищується динамічність його використання, спостерігається тенденція до збільшення кількості транспортних засобів на одиницю населення. При цьому функціонування транспорту є джерелом підвищеної безпеки для оточуючих, тому забезпечення безпеки його використання є одним із найважливіших завдань для України.

Содержание

ВСТУП 3
1. Об’єкт та предмет незаконного заволодіння транспортних засобів 6
2. Об`єктивна сторона незаконного заволодіння транспортними засобами 13
3. Суб’єкт незаконного заволодіння транспортними засобами 16
4. Суб`єктивна сторона незаконного заволодіння транспортними засобами 18
5. Кваліфікуючі ознаки незаконного заволодіння транспортними засобами 21
6. Кваліфікація незаконного заволодіння транспортними засобами за сукупністю злочинів та відмежування від суміжних злочинів 26
7. Спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння автотранспортом 36
ВИСНОВКИ 38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 41

Работа состоит из  1 файл

Наукова_Барвинко.doc

— 214.50 Кб (Скачать документ)

http://rabota.doska777.org.ua/competitor/select.type.html

 

МІНІСТЕРСТВО  ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАУКОВА ЛАБОРАТОРІЯ З ПРОБЛЕМ РОЗКРИТТЯ ТА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

 

 

НАУКОВА РОБОТА

 

 

 

 

 

 

 

за  темою:

 

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЗАКОННОГО ЗАВОЛОДІННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

 

 

 

Виконав:

курсант 2–го  курсу

факультету  підготовки кадрів

для боротьби з 

економічної злочинності

ННІПККМ НАВС

рядовий міліції

Барвінко Юлія Андріївна

 

 

Науковий керівник:

старший викладач кафедри  кримінального права,

кандидат юридичних  наук

Вознюк Андрій Андрійович

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. На сучасному етапі в Україні відбувається інтенсивний розвиток транспорту, підвищується динамічність його використання, спостерігається  тенденція до збільшення кількості транспортних засобів на одиницю населення. При цьому функціонування транспорту є джерелом підвищеної безпеки для оточуючих, тому забезпечення безпеки його використання є одним із найважливіших завдань для України.

Для сучасної криміногенної  ситуації в Україні характерне значне поширення кримінальних процесів і  явищ. Важливою проблемою у сфері  боротьби зі злочинністю є попередження, розслідування та розкриття злочинів, пов`язаних із незаконним заволодіння  транспортних засобів.

Протидія незаконному  заволодінню автотранспортом є  пріоритетним напрямом діяльності ОВС. Ужиті правоохоронними органами заходи щодо запобігання цим злочинам виявилися недостатньо ефективними.

Прийнятий у 2001 році Кримінальний кодекс України передбачив кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом у ст. 289, яку включено до розділу XI Особливої частини Кримінального кодексу «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту».

В Україні у 2001 році було вчинено 8407 незаконних заволодінь транспортних засобів, у 2002 році – 8812, у 2003 році – 7013, у 2004 році – 5857, у 2005 році – 8207, у 2006 році – 7081, у 2007 році – 6806, у 2008 році – 5793, у 2009 році – 5184, у 2010 році – 4278.

У середньому за рік в Україні реєструють 7 тис. незаконних заволодінь автотранспортом, з яких близько 75% - заволодіння легковими автомобілями. Криміногенна обстановка загострюється в мегаполісах (Київ, Харьків, Донецьк, Днепропетровск, Одеса, Львів), у яких сконцентровано значну кількість автомобілів.

До проблеми незаконного заволодіння транспортними  засобами зверталися такі зарубіжні  та вітчизняні вчені як: В. Бахін, П. Біленчук, А. Арендаренко, М. Бусирев, Б. Вежнавец, В. Єгоров, М. Єфимов, М. Задоян, В. Звєряк, Л. Киселевська, Б. Куринов, А. Кузьмін, Ю. Лапунов, В. Ліхолаї, О. Мороз, В. Пантелеєв, О. Снігерьов, Е. Тамбовцев, Ю. Іванов, Є. Фесенко, В. Хоміч.

Все викладене свідчить про  актуальність теми наукової роботи, її теоретичну і практичну цінність. У роботі здійснено спробу проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки незаконного заволодіння транспортним засобом, кваліфікуючі ознаки цього злочину, покарання за нього, а також звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст.289 КК.

Об`єктом наукової роботи є суспільні відносини, що виникають під час вчинення незаконних заволодінь транспортними засобами, а предметом – кримінально-правова характеристика незаконного заволодіння транспортними засобами.

Методи  дослідження. Дослідження теоретичних та практичних аспектів кримінально-правової характеристики незаконного заволодіння транспортними засобами відбувалось на основі таких методів: аналізу, синтезу, індукції, дедукції, історичного та порівняльно–правового.

Метою наукової роботи є дослідження кримінально-правової характеристики незаконного заволодіння транспортними засобами.

Завдання наукової роботи:

– сформулювати науково обґрунтовані висновки та пропозиції з приводу кримінально-правової характеристики незаконного заволодіння транспортних засобів;

– визначити об`єкт та предмет незаконного заволодіння транспортними засобами;

– розглянути об`єктивну сторону незаконного заволодіння транспортними засобами;

– встановити суб`єкт незаконного заволодіння транспортними засобами;

– дослідити суб`єктивну сторону незаконного заволодіння транспортними засобами;

– проаналізувати кваліфікуючі ознаки незаконного заволодіння транспортними засобами;

– розглянути кваліфікацію незаконного заволодіння транспортними засобами за сукупністю злочинів та відмежування від суміжних злочинів;

– розкрити зміст спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння автотранспорту.

 

 

1. Об’єкт та предмет незаконного заволодіння транспортних засобів

 

Кожен злочин, включаючи й незаконне заволодіння транспортним засобом, завжди посягає на певний об’єкт. Це обов’язковий елемент всіх складів злочинів. Як зазначав А. Н. Трайнін, злочину, позбавленого об’єкта, бути не може[33, 125].

Під об’єктом злочину прийнято розуміти те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється погроза заподіяння такої шкоди [21, 101].

Об’єкт злочину має  винятково важливе значення для  пізнання сутності злочинного посягання, визначення його суспільної небезпечності  й юридичної природи, правильної кваліфікації, відокремлення злочинів один від іншого та від незлочинних діянь.

Як відомо, залежно  від ступеня узагальненості охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин виділяють загальний, родовий і  безпосередній об’єкти злочинів [16, 110].

Під загальним об’єктом розуміється  вся сукупність суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону.

Родовим об’єктом незаконного заволодіння чужим  транспортним засобом є суспільні  відносини, які забезпечують безпеку  руху та експлуатації всіх видів транспорту, що входять у єдину транспортну систему.

Основним безпосереднім  об’єктом цього злочину є суспільні  відносини, які забезпечують безпеку  дорожнього руху механічного транспорту як такий стан його функціонування, при якому відсутній неприпустимий  ризик заподіяння шкоди життю  та здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу і матеріальним цінностям.

Зазначимо також, що на рівні  безпосереднього об’єкта злочину  виділяють основний і додатковий об’єкти.

Основним безпосереднім  об’єктом є ті суспільні відносини, що «насамперед і головним чином прагнув поставити під охорону законодавець» [32, 100], і «саме йому, головним чином, злочином заподіюється шкода» [1, 32].

Основний безпосередній  об’єкт є частиною родового об’єкта  й найбільшою мірою відбиває соціальну  сутність і зміст злочину, визначає його місце в системі Особливої частини КК.

Додатковим безпосереднім  об’єктом злочину є ті суспільні  відносини, що зазнають шкоди одночасно  з основним об’єктом. Додатковий безпосередній об’єкт буває двох видів: обов’язковий і факультативний [6, 97].

          Додатковим обов’язковим об’єктом злочину є відносини власності на транспортний засіб, що виникають між власником і не власниками, а також інші речові відносини, що виникають між особою, яка має обмежене речове право на транспортний засіб (титульним володільцем), та іншими особами, крім власника [8, 175].

Тепер необхідно виявити  ті суспільні відносини, які є безпосереднім об’єктом незаконного заволодіння транспортним засобом. Щодо цього питання в науці кримінального права висловлювалися різні думки.

П. С. Матишевський пропонує вважати безпосереднім  об’єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК, право власності на автомототранспортні  засоби і безпеку їхнього руху по вулицях і дорогах, що має гарантувати  безпеку життя та здоров’я пішоходів [35, 755].

На думку  В. І. Касинюка, об’єктом незаконного  заволодіння транспортним засобом  є відносини, що забезпечують безпеку  руху та експлуатації механічного транспорту [19, 795].

В. О. Навроцький вважає, що основним безпосереднім  об’єктом злочину є контрольоване  використання транспортних засобів, перерахованих у примітці до ст. 286 КК. Додатковим же обов’язковим або факультативним об’єктом — залежно від конкретного способу вчинення цього злочину — може бути життя та здоров’я особи, власність, інші блага [24, 800].

М. О. Свірін зазначає, що безпосереднім об’єктом цього  злочину є власність і контрольоване  використання транспортних засобів  як джерела підвищеної небезпеки [31, 110].

Ю. А. Кармазін називає  безпосереднім об’єктом злочину  суспільні відносини з володіння, користування й розпорядження транспортним засобом, а додатковим об’єктом — здоров’я, життя та власність громадян [34, 464].

Предметом злочинного посягання є транспортні засоби. Відповідно до положень нормативно-правових документів, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема примітки до ст. 286 КК України, ч. 5 ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 [27].

Транспортний  засіб – пристрій, призначений  для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів [30].

Під транспортними  засобами в статті 289 КК слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Це чужий самохідний дорожній механічний транспортний засіб, порядок руху якого  регулюється Правилами дорожнього руху, який приводиться в рух двигуном внутрішнього згорання об’ємом 50 і  більше куб. см., електродвигуном потужністю понад 3 кВт або іншим двигуном рівнозначної потужності; поводження з яким є джерелом підвищеної небезпеки; який підлягає обов’язковій державній реєстрації; потребує для керування ним досягнення особою певного віку, спеціального медичного висновку про придатність до керування, спеціального навчання й одержання права на керування [8, 46].

Предметом злочину  у ст. 289 КК України є:

1. Усі види автомобілів. Автомобіль – колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт. Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій [9]. Серед автомобілів є вантажні і легкові, машини спеціального призначення – санітарні, пожежні, спортивні, автокрани, навантажувачі, вишки, поливальні, а також автобуси [18, 348].

Автобус – механічний дорожній транспортний засіб для  перевезення пасажирів, який має  більше дев'яти місць сидіння (включаючи  місце водія) [12]. Автобус - автомобіль з кількістю місць для сидіння більше дев'яти з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки;

Вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

Легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць  для сидіння не більше дев'яти, з  місцем водія включно, який за своєю  конструкцією та обладнанням призначений  для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки;

Маршрутні транспортні  засоби (транспортні засоби загального користування) - автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються  за встановленими маршрутами та мають  визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;

Мікроавтобус  – одноповерховий автобус з кількістю  місць для сидіння не більше сімнадцяти з місцем водія включно [30].

2. Трактори. Трактори – це гусеничні або колісні самохідні машини, призначені для перевезення вантажів, а також виконання різноманітних робіт – сільськогосподарських, будівельних, лісових тощо [18, 348].

3. Інші самохідні машини. Інші самохідні машини призначені для будівельних, дорожніх, сільськогосподарських та інших робіт – грейдери, комбайни, бульдозери, крани, екскаватори і т. д [18, 348]. При цьому перераховані транспортні засоби є предметом посягання у зв’язку з їх функцією пересування, а не виконання спеціальних робіт [8, 42].

4. Трамваї і тролейбуси. Тролейбус - дорожній транспортний засіб для перевезення пасажирів, який з'єднаний з електричним дротом та не пересувається по коліях [12]. Трамвай - дорожній транспортний засіб для перевезення пасажирів, який з'єднаний з електричним дротом або приводиться у рух за допомогою дизельного двигуна та пересувається по коліях [12]. Трамваї і тролейбуси (пасажирські, вантажні, колієукладальні, ремонтні, спеціального обслуговування) належать до міського електротранспорту і їх рух здійснюється відповідно до Правил дорожнього руху [18, 348].

5. Мотоцикли. Мотоцикл – двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. [30].

Информация о работе Кримінально-правова характеристика незаконного заволодіння транспортних засобів