Кримінально-правове значення множинності злочинів

Міністерство  освіти і науки України 

  
 
 
 

Кафедра цивільного та кримінального права  і процесу 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

З дисципліни „Кримінальне право України” 

На  тему:

„Кримінально-правове  значення множинності  злочинів” 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав: 

Перевірив: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Миколаїв  – 2011р.

    1. Вступ

    2. Основна частина: 

    2.1. Юридична характеристика множинності злочинів

    2.2. Повторність злочинів

    2.3. Сукупність злочинів

     2.4. Рецидив злочинів

    3. Висновки

    4. Список використаних джерел  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Вступ

    Судово-слідчим органам нерідко доводиться стикатися з такими фактами, коли в поведінці винного виявляються ознаки двох і більше злочинних діянь. Залежно від характеру цих злочинних діянь істотно змінюється кримінально-правова оцінка поведінки суб'єкта. Так, в одних випадках все скоєне необхідно кваліфікувати за декількома кримінально-правовими нормами (наприклад, при сукупності злочинів), у інших – все скоєне охоплюється лише однією нормою (наприклад, при повторності). У ряді випадків змінюються і порядок призначення покарання, його тяжкість і порядок відбування. Очевидно, що в інтересах дотримання законності необхідний однаковий підхід до вирішення цих питань. Оскільки у всих цих випадках мова йде про вчинення однією особою декількох злочинів, всі ці питання необхідно розглядати вкомплексі. У цьому плані безсумнівно важливим, актуальним і практичнозначущим для науки кримінального права та судово-слідчої практики є дослідження проблеми множинності злочинних діянь. Це обумовлюється тим, що діяльність правоохоронних органів, спрямована на скорочення злочинності, що, в свою чергу, неможливо без постійної боротьби з випадками вчинення одними і тими ж особами декількох злочинів, без ліквідації причин і умов, які сприяють повторення злочинів.

    В області теоретичної розробки проблеми множинності злочинів кримінально-правовая наука зробила великий крок вперед вже починаючи з 60-х років, коли з'явилися роботи таких відомих вчених як Кафаров Т.М., Кудрявцев В.Н., Малков В.П., Яковлев А.М. та інші.

    Між тим слід підкреслити, що проблема множинностізлочинів і відмежування від неї одиничних злочинів все ще потребує подальшого вивчення і розробки. Поки що багато питань в теорії  і на практиці вирішуються по-різному, що не сприяє однаковому застосування кримінальногозакону.  
 
 

    2.1. Юридична характеристика множинності злочинів

    Кримінальний  кодекс визначає підвищену суспільну  небезпеку осіб, які вчинили множинність  злочинів. Ст. 35 КК встановлює: «Повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом».

    Як  правило, вчинення злочину в ситуації множинності утворює кваліфікований склад злочину, на що існують відповідні посилання в нормах Особливої частини КК.

    Множинності злочинів визначають такі ознаки:

    - вчинення особою двох чи більше  кримінально-караних діянь передбачає  обов'язкове вчинення не менш  ніж двох злочинних діянь. Якщо  одне з діянь належить не до категорії злочину, а до категорії інших правопорушень - множинність відсутня;

    - кожне з цих вчинених діянь  повинно містити ознаки самостійного  складу злочину. Самостійність  злочинного діяння визначається  єдністю його об'єктивних та  суб'єктивних ознак, що дозволяє розглядати кожне діяння як єдине ціле. Кожне з цих діянь містить у собі окремий склад злочину. Склади злочину, які утворюють множинність, можуть збігатися за юридичними ознаками, однак можуть і різнитись між собою як за об'єктивними, так і за суб'єктивними характеристиками. Виходячи з того, що поняття злочину (ст. 11 КК) включає в себе як закінчений злочин, так і діяння, яке утворює стадії попередньої злочинної діяльності, множинність може бути утворена і сукупністю закінченого і незакінченого злочинів або сукупністю незакінчених злочинів. Злочин може бути вчинений особою як одноособово, так і у співучасті. Роль особи при співучасті визначається вчиненням різноманітних дій, які характеризують вид співучасті у злочині. Однак виконання тієї чи іншої ролі при вчиненні злочину не впливає на відсутність чи наявність в її діях складу злочину. Таким чином, множинність буде утворювати вчинення не менше двох злочинів незалежно від ролі (виду співучасті), яку відігравав винний при їх вчиненні;

    - вчинені злочини повинні відноситись до категорії умисних злочинів. Множинність не можуть утворювати необережні злочини або сукупність умисного і необережного злочинів;

    - множинність утворюватимуть як  умисні злочини, за які особа  ще не притягалась до кримінальної відповідальності, так і вчинення нового злочину особою, яка має судимість за раніше вчинений умисний злочин;

    - кожне з цих діянь повинно  тягнути настання кримінально-правових  наслідків. Це означає, що множинність  утворюють виключно юридично  значимі діяння, тобто ті, які дають можливість притягнення до кримінальної відповідальності.

    Не  може утворювати множинність діяння, за яке:

    - закінчились строки давності  притягнення до кримінальної  відповідальності (ст. 49 КК);

    - закінчились строки давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК);

    -  погашена або знята судимість (статті 89 та 91 КК);

    - звільнено від кримінальної відповідальності  за актом амністії або помилування  (статті 86 та 87 КК); а також на підставі  статей 45, 46, 47, 48 КК;

    - звільнення від покарання та його відбування на підставі акта амністії або помилування (ст. 85 КК).

    Таким чином, множинність злочинів утворює  не тільки проста арифметична сума діянь, а й їх кримінально-правова  природа - відповідність вчиненого  ознакам двох і більше складів  злочинів.

    Підсумовуючи  викладене, множинність злочинів можна  визначити як вчинення особою самостійно або у співучасті двох або більше умисних злочинних діянь, кожне  з яких утворює склад самостійного злочину, за жодне з яких особа  не притягалась до кримінальної відповідальності або вчинення нового умисного злочину особою, яка має непогашену (незняту) судимість за раніше вчинений злочин.

    Види  множинності злочинів чітко визначені  чинним кримінальним законом, це:

    -  повторність злочинів (ст. 32 КК);

    - сукупність злочинів (ст. 33 КК);

    - рецидив злочинів (ст. 34 КК). 

    2.2. Повторність злочинів

    Відповідно  до ст. 32 ч. 1 КК України «повторністю злочинів визнається вчинення двох або  більше злочинів, передбачених тією самою  статтею або частиною статті Особливої  частини цього Кодексу».

    Повторність - самостійна форма множинності злочинів, якій притаманні специфічні ознаки. Вона передбачає передусім здійснення кількох (двох або більше) злочинних діянь, які віддалені між собою у  часі. Це означає, що злочини, які утворюють  повторність, повинні бути віддалені один від одного певним, хоч би незначним, проміжком часу. Такий висновок випливає із змісту ст. 32 ч. 4 КК, яка вказує, що «повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято».

    Проміжок  часу між злочинами може бути нетривалим, однак завжди таким, щоб була можливість відрізнити один злочин від іншого. Хоча цей відрізок часу не може бути настільки довгим, щоб між вчиненими злочинами втрачався будь-який зв'язок і спадковість. Саме тому в кримінальному праві існує положення, згідно з яким закінчення визначеного законом строку після вчинення першого злочину дає підстави не визнавати новий вчинений злочин як повторний (ст. 49 КК України «Давність притягнення до кримінальної відповідальності»).

    За  загальним правилом повторність  утворюють як юридично тотожні злочини  так і однорідні.

    Це  прямо передбачено ст. 32 частинами 1 та 3 КК, які визначають, що:

    «1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього  Кодексу...

    3. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу».

    Така  повторність, наприклад, передбачена  приміткою до ст. 185 КК України, яка  визнає для злочинів проти власності  повторність не тотожних, а однорідних злочинів, вказуючи, що: «У статтях 185, 186, 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу».

    Повторність однорідних злочинів у цих випадках збігається з реальною сукупністю злочинів. Тому в таких випадках вчинення двох або більше однорідних самостійних злочинних діянь одночасно утворює і повторність, і сукупність злочинів. Наприклад, умисне вбивство, вчинене особою, що раніше вчинила умисне вбивство, потрібно кваліфікувати як за ст. 115 ч. 1, так і за ст. 115 ч. 2 п. 13 КК України; крадіжка майна, яка вчинена винним, що раніше вчинив привласнення майна шляхом зловживання посадовим становищем, повинна кваліфікуватися за ст. 185 ч. 2 КК і відповідною частиною ст. 191 КК України.

    Для повторності як самостійної форми  множинності злочинів характерно, що два або більше злочинних діяння вчиняються до постановления вироку за одне з них.

    Іншими  словами, всі злочини, які утворюють  повторність, повинні бути вчинені  до засудження винного за одне з них.

    Однак у теорії кримінального права  і судовій практиці поняттю «повторність злочинів» надається ширший зміст. Більшість криміналістів вважає правильним положення, згідно з яким для повторності не має значення, притягався чи ні винний до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин. Таке поняття повторності злочинів визнається і судовою практикою.

    Виходячи  з наведеного повторність злочинів може бути диференційована на два  види:

    - повторність тотожних злочинів, за жоден з яких винний раніше не притягався до кримінальної відповідальності;

    - повторність однорідних злочинів незалежно від того, чи притягався, чи ні винний до кримінальної відповідальності за раніше вчинений однорідний злочин.

    Однак при другому варіанті повторність буде відсутня, якщо;

    - судимість за раніше вчинений злочин була знята або погашена в передбаченому законом порядку;

    - на момент вчинення особою нового злочину минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин;

    -  за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку.

    Теорія  кримінального права виділяє  декілька видів повторності тотожних злочинів:

    -неоднократність;

    -систематичність;

    -злочинний  промисел.

    Неоднократність злочинів. З кількісної точки зору, неоднократність передбачає здійснення злочину не менше двох разів. Поняттям неоднократності охоплюється тільки здійснення кількох тотожних злочинів, коли винний за жоден з них не був притягнутий до кримінальної відповідальності.

    Систематичність злочинів. У теорії кримінального  права і судовій практиці кількісна  ознака систематичності розуміється  як здійснення злочинних дій не менше  трьох разів у різний час. З  таким розумінням кількісного критерію систематичності злочинів потрібно погодитися. Однак, на відміну від неоднократності, систематичність злочинних дій - це певна лінія злочинної поведінки, вираження тенденції поведінки винної особи.