Кримінально-правова характеристика незаконного заволодіння транспортних засобів

Не буде незаконним заволодіння транспортним засобом (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення) працівником міліції для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні установи осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію. При цьому, якщо транспортний засіб належить громадянину, то збитки та витрати за використання транспорту підлягають відшкодуванню (п. 26 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію») [10].

Якщо винна  особа незаконно заволодіває чужим транспортним засобом з метою викрасти майно, що знаходиться в ньому, то діяння повинне додатково кваліфікуватися за відповідною статтею КК, що передбачає відповідальність за викрадення чужого майна, оскільки ст. 289 КК охороняє тільки право власності на сам транспортний засіб, але не на майно, що знаходиться в ньому [8, 94].

Незаконне заволодіння  чужим транспортним засобом з  іншою, ніж його обернення, метою  і його подальше знищення або пошкодження  повинне кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених статтями 289 і 194 КК [8, 98].

7. Спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння автотранспортом.

Умови звільнення від кримінальної відповідальності можна визначити як: необхідні обставини, які уможливлюють або сприяють звільненню від кримінальної відповідальності; обставини, особливості реальної дійсності, за яких відбувається або здійснюється звільнення від кримінальної відповідальності; правила, вимоги, виконання яких забезпечує звільнення від кримінальної відповідальності; положення, що лежать в основі звільнення від кримінальної відповідальності.

Науковці по-різному  визначають умови звільнення від  кримінальної відповідальності. Так, О.О. Житний дані умови визначає як зазначені  в правовій підставі об'єктивні або суб'єктивні ознаки, відповідність яким фактичних обставин справи зумовлює необхідність (або можливість) здійснення вказаного в цій нормі виду звільнення. B.C. Єгоров формулює умови як сукупність обставин, наявність яких свідчить про існування підстав для застосування розглядуваного інституту. І.М. Андрющенко умовами пропонує називати обставини формального характеру, що за бажанням законодавця можуть змінюватися. О.С. Козак розглядає умови як явище, що викликає постановку питання про звільнення від кримінальної відповідальності.

У ч. 4 ст. 289 передбачені  підстави обов’язкового звільнення судом особи від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння  транспортним засобом.

Умовами такого звільнення від кримінальної відповідальності є:

1. Вчинення особою вперше незаконного заволодіння автотранспортним засобом, у тому числі за попередньою змовою групою осіб, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони такі дії завдали значної чи великої матеріальної шкоди (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства). Такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення (судимість за нього знята чи погашена, пройшли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності) [28].

2. Добровільна заява про незаконне заволодіння автотранспортним засобом правоохоронним органам.

3. Повернення автотранспортного засобу власнику. Під добровільним поверненням транспортного засобу слід розуміти такі дії, коли особа і в подальшому має можливість володіти транспортним засобом, але незалежно від мотивів, за власним бажанням передає його правоохоронному органу. Мотиви цього рішення можуть бути різні. Однак добровільність відсутня, коли особа, яка повертає транспортний засіб, розуміє, що незабаром буде викрита, робить це з метою уникнути кримінальної відповідальності [26, 23].

4. Повне відшкодування завданих збитків.

ВИСНОВКИ

У науковій роботі здійснено  теоретичне узагальнення і нове вирішення  наукового завдання, що полягає в  дослідженні теоретичних і практичних питань кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, передбаченої ст. 289 КК, а також формулюванні пропозицій щодо вдосконалення редакції цієї статті та практики її застосування. Головні теоретичні та практичні результати наукового дослідження полягають у таких висновках.

Родовим об’єктом незаконного  заволодіння чужим транспортним засобом є суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації всіх видів транспорту, що входять у єдину транспортну систему.

На рівні безпосереднього  об’єкта основного складу незаконного  заволодіння чужим транспортним засобом виділяють основний та додатковий обов’язковий об’єкти.

Основним безпосереднім  об’єктом цього злочину є суспільні  відносини, які забезпечують безпеку  дорожнього руху механічного транспорту як такий стан його функціонування , при якому відсутній не припустимий ризик заподіяння шкоди життю та здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу і матеріальним цінностям. Додатковим обов’язковим об’єктом злочину є відносини власності на транспортний засіб, що виникають між власником і не власниками,а також інші речові відносини, що виникають між особою, яка має обмежене речове право на транспортний засіб (титульним володільцем) та іншими особами крім власника.

Предметом злочину, передбаченого  ст. 289 КК, є транспортний засіб, що характеризується двома групами ознак.

Першу групу становлять загальні ознаки. При цьому частини 1 і 4 ст. 289 КК, а також пункти 1 і 2 примітки до цієї статті повинні бути доповнені  вказівкою на юридичну приналежність транспортного засобу, а саме, що він є чужим для винного.

Другу групу становлять спеціальні ознаки, які дозволяють відмежовувати транспортний засіб від іншого майна. Транспортний засіб: має бути наземним і дорожнім, механічним і самохідним; приводиться в рух двигуном внутрішнього згорання з робочим об’ємом не менше 50 куб. см, електродвигуном потужністю понад 3 кВт або іншим еквівалентним за потужністю двигуном; підлягає державній реєстрації; вимагає для керування ним досягнення особою певного віку, медичного висновку про придатність до керування ,спеціального навчання й одержання прав на керування ним; його використання є джерелом підвищеної небезпеки.

Незаконне заволодіння  транспортним засобом як акт його протиправного фізичного вилучення  будь-яким способом у власника, користувача  або іншого правомірного володільця всупереч або поза їх волею є його угоном. Угон являє собою сукупність дій із протиправного встановлення контролю над транспортним засобом (захоплення) і переміщення його з місця первинного знаходження будь-яким способом.

Угон характеризується лише об’єктивними ознаками. До його замісту не повинна включатися мета вчинення злочину.

Насильство не є визначальною ознакою захоплення чужого транспортного  засобу. Захоплення може бути як насильницьким  так і ненасильницьким.

Вік, з якого може наставати  кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК, пропонується знизити до 14 років, для чого внести відповідні зміни до ч. 2 ст. 22 КК.

Члени сім’ї, близькі  родичі та знайомі власника чи користувача  транспортного засобу, визнаються суб’єктами злочину, передбаченого ст.. 289 КК. Однак з урахуванням родинних або сімейних відносин між власником (користувачем) транспортного засобу і винною особою в КПК пропонується передбачити положення відповідно до якого у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 289 КК, близькими родичами або членами сім’ї потерпілого кримінальна справа має порушуватися тільки за скаргою останнього і підлягає закриттю, якщо така скарга відсутня. Це положення не повинно поширюватися на випадки незаконного заволодіння чужим транспортним засобом із застосуванням фізичного насильства до потерпілого чи погрозою його застосування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бажанов М. И. Уголовное право Украины : Общая часть / М. И. Бажанов. – Д. : Пороги, 1992. – 167 с. 32
2. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. — 1972. — № 12. — С. 11
3. Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 5 березня 2009 р. (справа № 1-124/2009) Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua
4. Вознюк А. А. Проблемні питання предмету злочину у справах про незаконне заволодіння транспортними засобами (ст. 289 КК України) / А. А. Вознюк // Митна справа. – 2011. – № 5 (77), частина 2. – С. 111-116.
5. Геловани М. М. Уголовная ответственность за угон транспортных средств : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12. 00. 08 / М. М. Геловани. – Х., 1987. – 23 с., 9; Егоров В. О критериях определения предмета транспортных преступлений / В. Егоров // Совет. юстиция. – 1983. – № 19. – С. 18–19. 19
6. Даньшин І. М. Об’єкт злочину хуліганства / І. М. Даньшин // Радян. право. — 1965. – № 1. – С. 97–101.
7. Егоров В. о критериях определения предмета транспортных преступлений/В. Егоров // Совет. Юстиция. – 1983. - №19.
8. Ємельяненко В. В. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом: дис. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ємельяненко Володимир Віталійович. – Х., 2009. – 212 с.
9. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квіт. 2001 р. № 2344-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2344-14
10. Закон України «Про міліцію» від 20 груд. 1990 р. № 565- ХІІ : за станом на 27 верес. 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=565-12
11. Запобігання незаконному заволодінню автотранспортом, що вчиняється за участю неповнолітніх : метод. Рек. [С.С. Чернявський, О.М. Брисковська, О.А. Просолов та ін. ] за заг. ред. О.М. Джужі. – К., 2011. – 60с.
12. Інструкція про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затв. наказом Мінстату України від 27 трав.1996 р. № 150 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0386-97
13. Касинюк В. И., Корчева З. Г. Вопросы квалификации транспортных преступлений: Учеб. Пособие. – К., 1998. – С. 46
14. Кваліфікація злочинів, підслідних органам внутрішніх справ: Навчальний посібник / За заг. Ред. В.В. Коваленка; за наук. Ред. О.М. Джужи та А. В. Савченка. – К.:Атіка, 2011. – 648.
15. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – Видання 3-тє, доповн. та переробл. – К.: Атіка, 2007. – 592 с
16. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник / за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – С. 496.
17. Криміналне право України. Особлива частина: Підручник / Ю.В.Александров, О.О.Дудоров, А.В. Клименка. – 3-тє видавництво, переробл. Та допов. – К. : Атіка, 2009 – 744с.
18. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тюгін та ін.; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація, -4-те вид., переробл. і допов. - X.: Право, 2010. – 608 с.
19. Кримінальний кодекс України : наук.-практ. комент. / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш [та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Х. : Одіссей, 2006. – С. 1184.
20. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання сьоме, перероблене та доповнене/Відп. ред. Є. Л. Стрельцов. – Х. : Одіссей, 2011. – 824 с.
21. Кримінальний кодекс України: Проект, підготовл. робочою групою Кабінету міністрів України // Матеріали проекту Кримінального кодексу України 2001 року / Кабінет міністрів України; Робоча група по підготовці проекту Кримінального кодексу України : в 28 кн. — [Б. м.], [Б. р.]. — Архів. Кн. 2 : (1993–1994 рр.). — С. 160-235
22. Михеев Р. И. Проблемы вменяемости, вины и уголовной ответственности (теория и практика) : автореф. дис. … д-ра. юрид. наук : 12.00.08 / Р. И. Михеев. – М., 1995. – 17 с.
23. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України /[Андрушко П.П., Арсенюк Т.М., Батнішев О.Ф. та ін.] ; за аг. ред.. П.П.Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. - [2-е вид., перероб. Та доп.]- К.: Дакор, 2008. – 1428с.
24. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / под ред. Н. И. Мельника, Н. И. Хавронюка. – К. : Каннон ; А. С. К., 2002. – С. 1216.
25. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / под ред. Н. И. Мельника, Н. И. Хавронюка. – К. : Каннон ; А. С. К., 2002. – С. 1216.
26. Петров С.Є. Розслідування незаконного заволодіння автотранспортними засобами : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Петров Сергій Євгенійович. – К., 2010. – 242 с
27. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 груд. 2005 р. N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0014700-05
28. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 груд. 2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідалності»
29. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 лист. 2009 р. N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0010700-09
30. Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua\
31. Свірін М. О. Поняття та відповідальність за незаконне заволодіння транспортними засобами у новому Кримінальному кодексі України / М. О. Свірін // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС : Спец. вип. : у 2 ч. – 2002. – Ч. 1. – С. 107–112
32. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. – Х. : Выща шк., 1988. – с. 198
33. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1957. – 363 с.
34. Уголовное право Украины : Общая и Особенная часть : учебник / под ред. Е. Л. Стрельцова. – Х. : Одиссей, 2002. – С.672.
35. Уголовный кодекс Украины : науч.-практ. коммент. / отв. ред. С. С. Яценко. – К. : А. С. К., 2003. – С. 1088
36. Чернявський С. С. Протидія шахрайству у сфері страхування автотранспортних засобів. Навч. посіб. / С. С. Чернявський, В. Г. Гриценко, І. В. Іщук. – К. : «Хай-Тек Прес», 2011. – 184 с
37. Энциклопедия уголовного права. – СПб. : Изд. проф. Малинина, 2005. – Т. 4 : Состав преступления. – 796 с