Співвіднощення поняття свобода слова та інформація з обмеженим доступом

Кабінет Міністрів  Ради Європи прийняв також План дій  сприяння вільному вираженню поглядів та обміну інформацією на всеєвропейському рівні в рамках інформаційного суспільства, спрямований на реалізацію права людини на інформацію при побудові інформаційного суспільства. Цей плн включає такі дії:

• Щодо контролю за розвитком інформаційного суспільства;
• Щодо доступу до нових засобів комунікації та інформації;
• У сфері саморегуляції;
• Регулятивні;
• Щодо зловживання новими технологіями,новими комунікаційними та інформаційними послугами;
• Щодо насильства і нетолерантності;
• У галузі концентрації засобів масової інформації, плюралізму та виняткових прав;
• Спрямовані на участь індивідуумів у суспільному житті;
• У галузі авторських і суміжних прав;
• Щодо розвитку крпїн Центральної та Східної Європи;

Особливої уваги  в контексті запланованого законодавчого  регулювання права людини на інформацію заслуговують дії у сфері саморегулювання та регулятивні. Це зумовлено тим, що європейська політика в інформаційній галузі правової політики в цілому все більше орієнтується на саморегулювання, що в свою чергу має здійснюватися на тлі зростаючого рівня самосвідомості та цивілізованості ЄС.У цьому випадку передбачається сприяти на міждународному рівні саморегулювання постачальників та операторів нових комунікаційних та інформаційних послуг з метою встановлення відповідальності із забезпечення прав людини, прав меншин демократичних цінностей, прав мас-медіа. Прикладом такого саморегулюючого механізму можуть стати етичні кодекси опереторів інформаційних послуг (Інтернет-провайдерів), яких вони мають дотримуватися при наданні відповідних послуг користувачам мережі Інтернет.

Щодо регулятивних дій в інформаційній галузі передбачається розробка норм і принципів з метою захисту прав людини та демократичних цінностей у рамках співробітництва з Радою ЄС та сприяння транскордонному співвробітництву між національними законодавчими органами, які регулюють сектори телерадіомовлення, комунікаційних та інформаційних послуг.

 Показово, що у документах Ради Європи  право на інформацію часто  розглядається в контексті   саме культурних прав людини. Так, у резолюції  № 1 „Вплив нових комунікаційних технологій на права люддини та демократичні цінності”, прийнятій на 5-тій Конференції Комітету міністрів Ради Європи (11-12 грудня 1997р.)(17)йдеться про те,що нові інформаційні технології сприятемуть розповсюджуванню творів європейського походження, особдиво культурних та освітніх праць, та культурному обміну між європейськими країнами та регіонами, а також розвитку освіти.

 У цьому  документові було введено також  терміни „універсальні інформаційні  послуги”, на основі яких нові  засоби комунікації та інформації  будуть доступні на суспільному рівні для всіх індивідуумів, не зважаючи на географічне розташування.

 Існує ще  ряд міжнародних документів у  галузі регулювання права на  інформацію,які потребують всебічного  дослідження вітчизняними вченими,  зокрема, правниками. Подальше вивчення історичного досвіду регулювання права на інформацію, ратифікація міжнародних угод в галузі інформації, імплементація відповідних міждународних норм у вітчизняне законодавство сприятеме поцесу інтеграції Україниу світове співтовариство в інформаційну еру.(18) 

У 2005 році Президентом  України було видано 5 Указів ,що стосується свободи слова та ЗМІ: Укз №1276/2005  „Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” від 15.09.2005(19), Указ №1338/2005 „Про вдосконалення державного управління в інформаційній сфері”від 26.09.2005(20), Укз №62/2006”Про забезпечення проведення демократичних, чесних і прозорих виборів 2006 року.”від 24.01.2005(21), Указ №1497/2005 „про першочергові завдання щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади”від 17.0.2001р(22).

  Серед найбільш  важливих нормативно-правових актів,  що визначають правовий статус  ЗМІ та стосуються свободи  слова, які були видані Кабінетом  міністром та міністерствами  протягом року , є Програма діяльності Кабінету Міністрів „Назустріч людям”(програму затверджено Постановою КМ №115 (115-2005-п)від 04.02.2005)(23), Постанова №933 «Про заходи щодо формування та розвитку Українського національного інформаційного агенства „Укрінформ”на 2005-2007 роки » від 19.09.2005 (24) , Постанова № 1128 „”Питання державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агенств як суб`єктів інформаційної діяльності” від 30.11.2005 (25) , Наказ Міністерства транспорту та зв`язку №153 „Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації електроних інформаційних ресурсів ”від 27.04.2005 (26), був скасований наказо №584”Про скасування наказу Міністранзв`язку України ”від 27.04.2005 (27) № 153 „Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації електроних інформаційних ресурсів ”від 26.09.2005 (28) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

Аналізуючи написану мною роботу ,можна дійти до висновку,що завдання,які були мною поставлені та мета роботи є виконаними.

Провівши грунтовні  дослідження,проаналізувавши літературу з даного питання я можу зробиті декілька висновків,а саме:

• В Україні з давних часів приділялася увага питанням повязаним із свободою людини,свободою слова,преси. Про це свідчать закони, постанова а також певні статті,які зазначені в Конституції України; постійна кваліфікована робота законодавців, вчених ,дослідників по удосконаленню системи забезпечення свободи слова в Україні.
• Свобода слова  вважається однією з основних свобод. Найбільш важливою передумовою існування свободи слова є саме конституціоналізм,бо регулювання основних засад свободи слова здійснюється через конституційну норму (ст.34). Конституційна гарантія свободи слова є невід`ємною ознакою демократичної держави.

У Конституції  України в статті 34 зазначено :” Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.” Але, нажаль, на сьгоднішній день залишається законодавчо не вирішене проблема регулювання ЗМІ в Інтернеті ,а саме, захист свого порушеного права,щодо поширення недостовірної інформації в Інтернеті.

Потрібно підкреслити,що на сьгоднішній день Інтернет став найважливішим джерелом інформації ,ніж переоддичні друковані ЗМІ. Можливість доступу до мережі Інтернет дозволяє ознайомитися з новинами за допомогою електроних версій звичайних газет , телепередач або спеціалізованих сайтів. Існування власних сторінок друкованих та аудіовізованих засобів масової інформації у мережі Інтернет робить інформаційні ресурси доступними майже з кожної точки світу 24 години на добу.

   З огляду  на вище сказане, можна вести  мову, про необхідність підготовки  проекту Закону про”Засоби масової  інформації в Інтернеті”.

  Підводячи підсумок, варто зазначити, що на сьогоднішній день, зроблено дуже багото позитивного для кращого функціонування свободи слова. Проте, деякі питання потребують невідкладного доопрацювання і особливого перегляду з метою покращення та вдосконалення. 
 

Використана література 
 

1.Конституція  України 28.06.1996р.

2.Конвенція про  захист прав людини і її  основних свобод

3 Нестеренко  О. СвіП в Україні №4 2005 ст 3-7

4.Закон України .”Про інформацію” вiд 02.10.1992

5. Закону України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003

6. Угоді між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі технічного захисту інформації від 22 січня 2003р

7.Марущак А.І.  Бюлетень Міністерства юстиції  України №6 (44) 2005 ст 44-48

8.Захаров Є  СвіП №4 „Які відомості становлять державну таємницю в Україні” 2005 ст 9-13

9. Закон України „Про державну таємницю” вiд 21.01.1994

10. Закону України „Про друковані засоби масової інформації(пресу) в Україні” вiд 16.11.1992   (із змінами,внесеними згідно із Законом № 1703-IV від 11.05.2004 р.)

11.СВіП  та  INTERNET №1 1999р ст 4-9

12. СвіП ”Як я душив свободу слова в інтернеті” № 2 2005 ст 10-14

13 Указ Президента України „Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” від 31 липня 2000 року № 928/2000

14. СвіП № 3 „Проект декларації про свободу комунікації в інтернеті” 2002 ст 26-28

15. Меморандум про взаєморозуміння між Генеральним директором з питань інформаційного суспільства Європейської комісії та Державним комітетом зв`язку та інформатизації України щодо розвитку Інформаційного суспільства від 14 вересня 2000р

16. Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС 1998р. , Спільної стратегії ЄС щодо України, ухваленої в грудні 1999р.(16)

17. політична Декларація, прийнятій 11-12 грудня 1997р. У м.Салоніки (Греція) на 5-тій конференції Комітету міністрів Ради Європи з інформаційної політики

18.Кушакова-Костицька  Н. „Від свободи слова-до інформаційного суспільства” Право України №7 2004 ст 129-133

19 Укз №1276/2005  „Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” від 15.09.2005

20. Указ №1338/2005 „Про вдосконалення державного управління в інформаційній сфері”від 26.09.2005(20)

21. Укз №62/2006”Про забезпечення проведення демократичних, чесних і прозорих виборів 2006 року.”від 24.01.2005(21)

22. Указ №1497/2005 „про першочергові завдання щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади”від 17.0.2001р

23. Програма діяльності Кабінету Міністрів „Назустріч людям”(програму затверджено Постановою КМ №115 (115-2005-п)від 04.02.2005)

24. Постанова №933 «Про заходи щодо формування та розвитку Українського національного інформаційного агенства „Укрінформ”на 2005-2007 роки » від 19.09.2005

25. Постанова № 1128 „”Питання державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агенств як суб`єктів інформаційної діяльності” від 30.11.2005

26 Наказ Міністерства транспорту та зв`язку №153 „Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації електроних інформаційних ресурсів ”від 27.04.2005

27 584”Про скасування  наказу Міністранзв`язку України ”від 27.04.2005

28 № 153 „Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації електроних інформаційних ресурсів ”від 26.09.2005