Особливості обладнання у лижному поході

         Коли виникла потреба послати кількох чоловік для розвідки шля­ху чи за допомогою, то вони обов'язково повинні мати з собою на­бір спорядження, що дозволило б самостійно перечекати негоду.                            Рух у лісі. Найбільшою перешкодою для руху в лісі є глибокий   сніг. Тому треба вибирати такі ділянки, де глибина лижні буде найменшою. На снігу завглибшки понад 0,5 м торувати лижню з рюкза­ком дуже важко, і тому слід як найчастіше змінювати направляючого.                                                                                                                                            Напрямок у лісі визначають за компасом. Як правило, компас зна­ходиться в туриста, котрий не бере участі в торуванні лижні. Врахо­вуючи поправки за компасом, він коригує рух ведучого командами : «Ліворучі», «Праворуч!».                                                                                                         Рух через водойми. Якщо маршрут проходить через річку або Озеро, туристам слід пам'ятати, що в цих місцях можуть бути ділян­ки з тонким льодом. Вони розташовані в гирлах приток або витоків, а також біля берегів над пустотами, що утворилися внаслідок зниження рівня води. Такі місця треба обходити, орієнтуючись на стежки або прокладену лижню.                                                                                                                На березі вибирають надійне і зручне місце виходу на лід. Веду­чий повинен ударами палиць перевірити міцність льоду і весь час стежити за його станом. Дотримуючи дистанції 6—10 м, на лід вихо­дить решта учасників походу або подорожі. Обминаючи джерела, гир­ла приток і витоків, ідуть по найміцніших ділянках льоду. Слід осте­рігатися йти вздовж імовірної течії на озері або бистрини на річці. Обминаючи прогалини чи ополонки, доводиться переходити від одно­го берега до іншого. Якщо до того ж течія швидка і глибина велика, то є небезпека провалу під лід. В такому разі туристи повинні пере­ходити льодові мости у зв'язці.                                                                                                                Коли ведучий на поверхні криги виявив воду, він повинен подати команду всім учасникам розійтися і ковзним кроком обминути небез­печне місце.                                                                                                                                                          Рух у горах. Пересуваючись у гірській місцевості, слід якнайефек­тивніше використовувати рельєф, вдаючись до найрізноманітніших прийомів гірськолижної техніки.                                                                                                                Низ долин та ущелин, гірські луки, долинні льодовики, фірнові по­ля дуже часто бувають відносно рівними. Тому лижники використо­вують навперемінний хід без великого виносу рук і з коротким ковз­ним кроком. Якщо місцевість має незначний ухил то вдаються до одночасного трикрокового ходу. Із збільшенням схилу переходять на одночасний безкроковий хід, енергійно відштовхуючись обома палицями.              При рухові під ухил туристи додержують дистанції 80—100 м, а на ділянках з лавинонебезпечними схилами — до 150—200 м. При цьо­му збільшують і швидкість.                                                                                             Підйоми. На коротких пологих схилах найдоцільнішим є сту­паючий крок з припліскуванням лиж. Це збільшує їх зчеплення зі снігом. Такі схили можна долати під прямим кутом, на відміну від довгих і стрімких, де вдаються до руху по діагоналі або зигзагами.                            На пологих схилах повороти виконують переступанням, на круті­ших — махом.                                                                                                                                            Круті (понад 30°) схили можуть бути лавинонебезпечними, тому краще уникати таких місць. Якщо ж обминути їх не можна, то треба рухатися так, щоб   не підрізати сніг лижнею  (це може спричинити до сходу лавини). У таких випадках доцільно скористатися каиуса-ми або іншими пристроями і долати схили під прямим кутом.                                                        Підйом «ялинкою» і «напівялинкою» застосовують на коротких крутих ділянках маршруту.                                                                                                                Підйом «драбинкою» на крутих (до 50°)' схилах найбільш надійний, але наповільніший.                                                                                                                Лижі в учасників походу або подорожі повинні мати металеву окантовку. Канти під час руху по схилу, особливо по твердому фірку або міцному касту, запобігають зісковзуванню, отже, вберігають туриста від можливого зрину зі схилу.                                                                                                                              Будь-які підйоми завжди стомлюють. Тому треба вміло чергувати рух і відпочинок. Спинившись для перепочинку на крутому схилі, па­лиці ставлять перед собою і спираються на них плечовими суглобами. На пологому схилі палиці ставлять за спиною і на них відгинають рюк­зак.              На дуже крутих або небезпечних схилах для перепочинку готують спеціальну площадку.                                                                                                                              Спуски. Готуючись до спуску, слід насамперед перевірити і ре­тельно припасувати спорядження, бо саме тут найчастіші випадки падінь, поломок лиж, травм тощо. Центр ваги рюкзака має бути як­найближче до поперека. Рюкзак закріплюють поясним ремінцем, щоб він не переміщався на спині і не порушував рівноваги, особливо на поворотах. Трос лижного кріплення треба зачепити за бічну скобу вантажної площадки. Перевіряють, чи притиснуті п'яти черевиків до площадки лиж. Стоячи на місці, пробують, яке ковзання, і протира­ють захисні окуляри.              Трасу спуску намічає керівник походу або подорожі. Якщо весь спуск не проглядається, то вибирають дорогу до місця зупинки, звід­ки можна визначити дальший шлях. Усі туристи спускаються одною дорогою, щоб мати змогу подати своєчасну допомогу на випадок біди.                            Спуск, як правило, виконують у високій або середній стійці. У низькій стійці долають горби, а також спуски в лісі під гіллям. Важкий рюкзак перешкоджає вийти з низької стійки, тому нерівності на схи­лі треба обминати, а якщо це неможливо, то зменшити швидкість.                                          Під час спуску у високій або середній стійці напівзігнуті ноги роз­водять на ширину ступні, одну для більшої стійкості висувають на півстопи вперед. Голову підводять, а руки згинають у ліктях. Перехо­дячи в низьку стійку, руки переводять уперед. М'язи ніг не напружу­ють — ноги виконують роль ресора. Коліна напівзігнуті. Якщо треба зменшити швидкість, то випрямляють корпус, збільшуючи тим самим опір повітря, що гальмує рух. Вивчивши техніку катання на лижах можна сміливо займатись лижним спортом професіонально чи, як це роблять інші, для власного задоволення, профілактики і фізпідготовки.

2.2 Лижі та їх види

Розглянемо якусь більш-менш загальну систему поділу лиж на цільові групи залежно від переваг лижників.                                                                                    Перша група - це лижі для тих, хто тільки починає освоювати гірські схили, а також для тих, хто катається неквапливо, не виходити за межі підготовлених трас. М'які укатані схили, неглибока легка цілина - словом, комфортні умови перебування лижника - оcь основне "поле діяльності", найбільш підходяще для використання лиж групи, що часто називають EASY CARVING. Моделі, що входять у цю групу, як правило, досить м'які, що прощають помилки в техніці. На лижах цієї групи однаково легко можна кататися, як використовуючи традиційну техніку поворотів з бічним прослизанням, так і освоюючи різане ведення лиж. Щонайкраще моделі цієї групи підійдуть тим, хто до занять гірськими лижами ставиться як до можливісті відпочити з родиною, трохи покататися, трохи позагоряти - словом тим, хто не хоче себе утрудняти і випробовувати перевантаження високих швидкостей на крутих схилах.                                                                                                   Лижі наступної групи орієнтовані на більш досвідчених аматорів, які мають певний технічний арсенал. І хоча на лижах цієї групи, що в останні роки зветься CARVING у колекціях практично всіх виробників, можна кататися й використовуючи традиційну техніку з дозованим бічним прослизанням лиж у процесі повороту, щонайкраще всі їхні властивості проявляються при катанні в техніку різаного ведення. Лижі цієї групи непогано проходять і не занадто рівні схили, хоча повною мірою їхньої якості проявляються саме на просторих укатаних трасах з досить щільно втрамбованим снігом, де можна дозволити собі не замислюватися про те, що на шляху раптово виявиться "вирослий" бугор. Саме до цієї категорії й належить переважна більшість лижників, які вже мають досить великий досвід катання на лижах, але в горах проводить тиждень або більше в році.              RACE CARVING. Ці лижі призначені для лижників експертного класу, що катаються на максимально високих для вільного катання швидкостях по твердих схилах, що люблять точність ведення лижі й відчуття віддачі лиж при виході з повороту – групі. Не можна сказати, що середній лижник на цих лижах кататися не зможе, не впорається - це не так. Точніше буде сказати, що середньому лижникові лижі цієї групи має сенс купувати для того, щоб не міняючи спорядження він міг і підвищувати швидкість, і нарощувати свій технічний арсенал.                                          ALLROUND CARVING, ALL MOUNTAIN CARVING - група лиж трохи більш універсальних, ніж CARVING. Лижі ці вже забезпечать впевнене катання на досить високій швидкості не тільки на підготовлених схилах, але й на поганому снігу та й у цілині теж, завдяки трохи збільшеній ширині. Радіус бічного вирізу в лиж цієї групи близько 20 м. Необхідно відзначити, що ця група є ніби перехідною від групи CARVING до групи FREERIDE і найчастіше не виділяється в самостійну.                                           Наступні дві групи також розділити досить важко, оскільки ряд виробників поєднує їх під загальною назвою. Але все-таки поєднувати настільки різні по властивостях моделі не зовсім зручно, тому в цьому випадку використається більш детальна розбивка:   EXTREME CARVING, HYPER CARVING - досить широка група, у яку входять досить "рослі" (до 160 - 170 см) лижі з різноманітними радіусами бічного вирізу в діапазоні від 7 до 17 метрів. Поєднує ці моделі призначення - одержання максимального задоволення від крутих різаних поворотів на середніх швидкостях, при цьому саме геометрія лиж забезпечує катання c більшими кутами нахилу тіла в повороті, коли лижник практично лягає на схил. Необхідно відзначити, що хоча впоратися із цими лижами цілком зможе й недостатньо досвідчений лижник, для повного використання можливостей лиж цієї групи треба мати досить пристойний досвід катання. Залежно від технічного рівня лижника можна кататися як із палицями, використовуючи маневреність цих моделей для того, щоб кататися практично без зусиль, так і (у міру росту технічної підготовки лижника) без палиць.                                           SHORT SKIING, TOYS, SNOW BLADES, BIG FOOT - група моделей для дорослих лижників довжиною близько 130 см, а також "каратишки" довжиною менше метра й з радіусом бічного вирізу близько 5 - 7 метрів. Завдяки своїй мінімальній довжині ці лижі більше схожі на іграшки, і більшість уважає їх призначеними для баловства й розваги, а також для першого досвіду в гірських лижах. Насправді діапазон використання цих міні лиж набагато ширше: при певному рівні технічної підготовки власника це аж ніяк не іграшка, а досить серйозний спортивний снаряд, що дозволяє кататися на досить високій швидкості різаними дугами. Зручність перевезення (лижі легко входять у багажник автомобіля) додає привабливості цим "іграшкам для дорослих". Треба також відзначити, що катаються на таких лижах без палиць. FREESKIING, FREESTYLE, FREERIDE NEW SCHOOL, TWIN TIP - це група лиж, що з’явилася давно, але почала інтенсивно розвиватися в останні роки, орієнтована на молодь - аматорів трюків, стрибків, катання задом наперед, half-pipe. Високоманеврені лижі, часто із загнутими п'ятами. Характеризуються вкороченою в порівнянні з лижами для карвінга довжиною (максимальна ростовка - 180 см) і збільшеною шириною.                                                                      FREERIDE - група лиж досить універсальних: досить надійно тримають у поворотах на твердому підготовленому схилі й у той же час дозволяють упевнено спускатися в найскладніших сніжних умовах: пухната цілина, мокра каша або вітровий наст із застругами - от поле діяльності цих лиж. Ще трохи ширші, від лижі ALLROUND CARVING, для аматора поза трасового катання на високій швидкості. Незважаючи на свою універсальність, моделі цієї групи теж мають обмеження: як правило, на малій швидкості вони досить важкі й неповороткі, виключення становлять лише наймолодші моделі в колекції кожного виробника. Радіус бічного вирізу в лиж цієї групи близько 20 м. Нагадаю, що при придбанні кріплень для подібних лиж треба подбати про заміну гальм - ski-stop'и використовуються модифіковані, розраховані на лижі такої неймовірної ширини.                                                                                                                                                          RACING - лижі для спортсменів, що приймають участь у змаганнях. Лижі цієї групи орієнтовані на льодянистий твердий і дуже рівний схил.              Для повноти картини необхідно згадати й зовсім екзотичні групи SKI-TOUR, MOUNTAINERING. Подібні лижі (залежно від їхнього призначення) орієнтовані на тих, хто робить сходження або ходить у походи на лижах. Rossignol не випускає лижі цих груп, є компанії, що спеціалізуються на подібних лижах, TUA, HART і інші.                                           Оскільки дитячі і юнацькі лижі, тобто лижі групи JUNIOR, дуже рідко ділять на групи (особливо в Україні.

Розділ 3. Класичні лижні ходи

3.1  Почерговий двукроковий хід

              Цей хід - один з основних способів пересування на лижах,

застосовується на підйомах малої і середньої крутизни, а також на рівнині при поганих умовах ковзання.               Цикл ходу складається з двох ковзаючих кроків, при яких лижник двічі по черзі відштовхується руками.

      Довжина циклу цього ходу - 4-7 м, тривалість - 0,8-1,5 с, середня швидкість - 4-7,5 м / с, темп - 50-70 циклів в 1 хв.

      У кожному кроці розрізняють періоди ковзання і стояння лижі і виділяють п'ять фаз:

              Фаза 1 - вільне одноопорное ковзання на лівій лижі. Починається вона з моменту відриву правої лижні від снігу і закінчується постановкою правої палиці на сніг. Тривалість фази - 0,09 - 0,14 с. Мета лижника в цій

фазі - по можливості менше втрачати швидкість і підготуватися до відштовхування  рукою. Права нога після закінчення відштовхування, згинаючись у колінному суглобі, з метою розслаблення піднімається разом з лижею за інерцією назад-вгору.

      Винесення правої руки вперед-вгору закінчується підняттям кисті до рівня голови. Лижник починає нахиляти тулуб вперед н розгинати праву руку в плечовому суглобі, готуючись до постановки палиці на сніг. Ліва рука на початку утримує палицю ззаду, а потім починає опускати її вниз.

              Фаза 2 - ковзання з випрямленням опорної (лівої) ноги в колінному суглобі:

- Триває від постановки палиці на сніг до початку згинання лівої ноги в

колінному суглобі. Тривалість фази 0,2-0.25 с. У цій фазі лижник повинен підтримати, а по можливості і збільшити швидкість ковзання. Ліва палиця ставиться на сніг не багато попереду носка черевика лівої ноги під гострим кутом до напрямку руху. Це дозволяє відразу ж почати відштовхування нею.

Праву ногу, зігнуту в колінному суглобі, лижник починає опускати і,

згинаючи її в тазостегновому суглобі, підводити до лівої ноги. З постановкою

правої ноги на сніг ока підводиться до лівої при ковзанні правої лижі.

 Ліва рука, злегка зігнута в ліктьовому суглобі, опускається вниз.

              Фаза 3 - ковзання з подседания на лівій нозі. Починається вона зі згинання опорної (лівої) ноги на кален суглобі н закінчується зупинкою лівої

лижі. Тривалість фази - 0,06-0,09 с. Мета фази - прискорити перекат.

  Ліва нога згинається в колінному суглобі, гомілка її нахиляється вперед. Уцій фазі закінчується підведення правої ноги до лівої. Лівою рукою лижник починає прискорений винос палиці вперед. У цій фазі необхідно швидко зігнути ногу в гомілковостопному суглобі, прискорити мах ногою вперед, підсилити тиск рукою на палицю.

              Фаза 4 - випад правою ногою з подседания на лівій нозі. Починається фаза з зупинки лижі до закінчується початком розгинання лівої ноги в колінному суглобі. Тривалість фази - 0,03-0.06 с. Мета лижника в цій фазі -

прискорити випад.Із зупинкою лівої лижі починається прискорений випад правою ногою з ковзанням лижі.

              Фаза 5 - відштовхування з випрямленням поштовхової (лівої) ноги. Починається вона з розгинання поштовхової ноги в колінному суглобі і закінчується відривом лівої лижі від снігу. Тривалість фази - 0,08-0,12 с. Мета фази - прискорити переміщення маси тіла вперед. На початку цієї фази завершується відштовхування правою рукою розгинанням її в плечовому і ліктьовому суглобах. Кут нахилу палиць у момент відриву їх від снігу близько 30 °.

  З відривом лівої лижі від снігу починається другий ковзаючий крок, але вже на правій лижі, фазова структура рухів у якому така ж, як і при першому кроці.

3.2 Швидкісний варіант одночасного однокрокового ходу

              Цей хід застосовується на рівнинних ділянках місцевості і на пологих підйомах при хороших і відмінних умовах ковзання.

      Цикл складається з одного відштовхування ногою. Одночасного відштовхування руками і вільного ковзання на двох лижах. Довжина циклу - 7-9 м, тривалість - 0,8-1,2 с, швидкість - 6-8 м / с, темп - 50-70 циклів в 1

хв., тривалість відштовхування ногою - 0,08-0.12 с, руками - 0,25 -

0,3 с. У циклі швидкісного варіанту ходу виділено шість фаз, аналіз рухів

починається з закінчення відштовхування руками.

              Фаза 1 - вільне ковзання на двох лижах. Починається фаза з відриву палиць від снігу і закінчується початком згинання правої ноги, яка буде

поштовхом, в колінному суглобі. Тривалість фази - 0,25-0,3 с. Якщо на початку вільного ковзання маса тіла рівномірно розподілена на

обидві ноги, то надалі лижник відводить махову (ліву) ногу майже на

стопу тому, згинає її в колінному суглобі і починає підводить до опорної

(Правої) ноги. Масу тіла лижник переносить на праву ногу, руки опускає

прямими вниз.

              Фаза 2 - ковзання з присіданням. Починається фаза зі згинання опорної (Правої) ноги в колінному суглобі і закінчується в момент зупинки правої лижі. Тривалість фази - 0,06-0.09 с. За цей час лижник згинає праву ногу в колінному суглобі на 20 °, відхилену гомілку призводить до положення нахиленою вперед під кутом 85 °. Махова нога лижника наздоганяє опорну (стопи разом), тулуб він нахиляє, згинаючи в тазостегновому суглобі на 5-7 (. Руки лижник починає виносити вперед, згинаючи в ліктьових суглобах.

              Фаза 3 - випад з присідання. Починається фаза з моменту зупинки правої  лижі та закінчується початком випрямлення правої ноги в колінному суглобі. Тривалість фази - 0,03-0.06 с.

  Випад лівою ногою лижник може розпочати до зупинки правої лижі (занадто рано), у момент зупинки (своєчасно) або після зупинки її (з

запізненням). У цій фазі лижник, згинаючи праву ногу на кален і гомілковостопному суглобах, закінчує присідання. Проекція центру маси тіла його зосереджується на передній частині стопи. Згинаючи руки в ліктьових суглобах, лижник продовжує прискорено виносити палиці вперед.

              Фаза 4 - відштовхування з випрямленням поштовхової (правої) ноги - від початку розгинання правої ноги в колінному суглобі і до відриву правої лижі від снігу. Тривалість фази - 0.09-0.12 с. У цій фазі лижник активно випрямляє праву ногу: в тазостегновому суглобі-на 65 °, в колінному-на 55 °. Відштовхування закінчується під кутом 45-55 ° розгинанням в гомілковостопному суглобі. Лижник продовжує виносити палиці вперед-вгору, піднімаючи кисті рук до рівня очей. Тулуб його за цей час розгинається приблизно на 10 ° і утворює з поштовхової ногою пряму

лінію.

              Фаза 5-вільне одноопорне ковзання на лівій лижі. Починається фаза з відриву правої лижі від снігу і закінчується постановкою палиць на опору.

Тривалість фази 0,2-0.3 с. Закінчивши відштовхування, лижник продовжує відводити праву ногу за інерцією назад-вверх, згинаючи її з метою розслаблення в колінному суглобі. Опорну (Ліву) ногу він починає плавно розгинати в колінному суглобі, а гомілка, нахилену вперед, приводить у вертикальне положення. Палиці лижник продовжує виносити вгору, а кисті рук його піднімаються вище голови.

              Фаза 6 - ковзанні з одночасним відштовхуванням руками.Тривалість фази - 0.2-0.25 с. Махова (права) нога не повністю підводиться до опорної, а залишається на півстопи позаду неї. Стопа лівої ноги висунута вперед, гомілка її відхилена тому на 5-10 ° від вертикалі, чим забезпечується жорстка (без амортизації) передача зусилля, що розвивається при відштовхуванні тулубом і руками, на ковзаючі лижі. Відривом палиць від снігу закінчується цикл швидкісного варіанту одночасного однокрокового ходу.

Висновки

Кожний з видів спортивно-оздоровчого туризму має свої характерні особливості. Лижний туризм. Лижні походи проводяться переважно в зимовий період при наявності стійкого снігового покриву і температурі нижче 0°С.                                                                                                                                            Необхідною умовою для участі в зимових подорожах є добра переносимість холоду, здатність в умовах постійно низьких температур не втрачати робочі форми і, що не менш важливо, психолгічної рівноваги. Такі головні вимоги до туриста-лижника. Будь-який зимовий похід - це не тільки досягнення певних спортивних, краєзнавчих або наукових цілей, а й постійне подолання несприятливого впливу природного середовища.                            Ще одна складність, характерна для лижного туризму -необхідність перенесення великих вантажів. Вага рюкзака туриста-лижника на 15-20% перевищує вагу багажу туриста, що подорожує влітку. Причина - потреба в теплих речах, запасному одязі, спеціальному спорядженні, більшому запасі продуктів харчування. Одяг повинен бути функціональним, міцним, легким, морозо- і вітростійким, краще пуховим або вовняним.
Лижі для походів вимагають особливої уваги. Вони повинні бути надійними, міцними, зручними в маневруванні. Перевагу слід віддати туристським модифікаціям, хоча іноді використовуються й мисливські межі. Кріплення для лиж - напівжорстке. Палиці бажано мати конусні дюралеві з надійними кільцями і гострими штирями.                                                                      Для зимових походів необхідно мати бахили - чохли на черевики, що допомагають захистити взуття від намокання, а ноги - від переохолодження, їх виготовляють Із капрону чи іншого легкого і водотривкого матеріалу.                                                                                                                              Для захисту рук від замерзання необхідно мати три пари рукавиць: вовняні, хутряні і робочі брезентові, що надягаються поверх основних утеплювачів.                                                                                                                                                          У категорійних походах часто використовуються вітрозахисні маски на обличчя. Групове спорядження для лижних походів також слід ретельно добирати. Для ночівлі в польових умовах використовуються переважно багатомісні утеплені намети і багатомісні або секційні спальні мішки. Для обігріву в нічний час використовуються збірні або складні металеві печі, що виготовляються з легких термостійких металів.                                                        Більшість категорійних лижних походів планується на другу половину зими, коли збільшується тривалість світлового дня і ущільнюється стійкий сніговий покрив.                                                                                                  У лижному поході пересуватись доводиться в основному сніговою цілиною, тому необхідним додатковим елементомелементом техніки лижного туризму є прокладання лижні, що найчастіше доводиться робити з рюкзаком за плечима.                                                                                                                              Турист-лижник повинен володіти специфічними прийомами руху як на лижах, так і без них.