Особливості обладнання у лижному поході

31

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАДОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ ПРИРОДНИЧО-ГЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ ТА ЕКОЛОГІЇ

Кафедра туризму

Курсова робота

Особливості туристичного обладнання у лижному поході

Виконала: студентка 2 курсу

Спеціальності «Туризм»

Науковий керівник :

старший викладач

Київ 2011

План

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1.Особливості особистого обладнання у лижному поході                           

1.1. Основні вимоги до спорядження…………………………………………4

1.2. Одяг для лижних походів…………………………………………………7

1.3. Взуття та лижні кріплення у поході……………………………………...9

Розділ 2. Лижні походи

2.1. Характер і техніка руху-туриста лижника……………...........................12

2.2. Лижі та їх види …………………………………………………………...18

Розділ 3.Класичні лижні ходи

3.1. Почерговий двокроковий хід……………………………………………22

3.2. Швидкісний варіант одночасного однокрокового ходу……………….25

Висновки... ……………………………………………………………………28

Список використаних джерел ………………………………………………30

Додатки ………………………………………………………………………..31

Вступ

Актуальність теми дослідження. Лижний похід значно відрізняється від пішого спо­собу пересування та побуту і вимагає більшої орга­нізованості і підготовленості як юних, так і дорослих мандрівників. Він також потребує більш ретельної підготовки.                                                         Значну роль відіграє погодні умови, а також, сезонність. Під час лижного походу вихідного дня, а також тривалого періоду ви маєте можливість потрапити в місця, труднодоступні влітку, зміцнити здоров'я, одержати достатнє фізичне навантаження і загартувати організм, збагатитися не­повторними враженнями. Оздоровлюватися необхідно і це можна реалізувати займаючись не лише спортом, а й вилазками на прогулянки, походи чи катання на лижах. Перспективи на Закарпатті більше ніж достатньо і нам це відомо краще за інших.                                                        Гори оточують нас з усіх сторін, тому актуальність, популярність лижного спорту ніколи не зменшиться, не говорячи вже про його занепад чи зникнення.                                                                                                                                                           Здоровий і цікавий – лижний туризм, але серйозний і небезпечний, тому, всім хто бажає займатись, чи вже займається мають знати про деякі особливості цього виду розваг.

Мета дослідження: Визначити перелік необхідного обладнання для лижного походу.                                                                                                                                            Об’єктом дослідження є туристичне обладнання                                          Предметом дослідження є лижні походи, в яких використовується туристичне обладнання.

Розділ 1. Особливості особистого обладнання у лижному поході

1.1. Основні вимоги до спорядження

Раціонально підібране спорядження є технічною основою безаварійного проходження маршруту, тому до його комплектації необхідно підходити відповідально. Спорядження підбирається відповідно до кліматичних та технічних особливостей маршруту, його тривалості, і, зрештою, кількісного складу групи. Під час підготовки спорядження найголовніше звернути увагу на зменшення його ваги і забезпечення його надійності, зручності, теплоізоляції.               Найкраще підійдуть широкі лижі дерев'яні слаломні з металевою окантовкою типу "Турист" або "Бескид". Не можна брати в туристський похід клеєні вузькі бігові лижі. В групі бажано мати лижі та кріплення одного типу, щоб зручно було їх ремонтувати або замінити. У складний похід можна також взяти запасну лижу.                             Перед походом керівник організовує просмолювання лиж, перевіряє, чи вони не перекошені та чи надійне кріплення. Палиці в похід краще брати металеві з широкими кільцями. Необхідно ретельно підібрати екіпіровку учасників.. Не зручно рухатися в синтепонових комбінезонах та куртках, тому необхідно мати для руху якщо не штормовий костюм, то анорак. Теплі ж речі обов'язково мати для привалів та ночівель. Не можна також забувати і про "дрібниці" (шкарпетки, сорочки, білизну та інше). Особливу увагу слід приділити теплоізоляції ніг. Черевики потрібно перед походом змастити 2-3 рази вологозахисними мазями. Найкраще її зробити з гусячого та баранячого жиру, відпрацьованого масла марки "АС-8" та парафіну, взятих в рівних пропорціях. Краще також брати у похід дві пари черевиків, які змінювати щоденно, щоб уникнути натирання мозолів та втоми ногам.                                                                       Щоб уникнути намокання черевиків та шкарпеток, можна використовувати чохли "бахили" на черевики з брезентової тканини або пошити "гамаші", які уберігають штани нижче колін від намокання і запобігають попаданню снігу в черевики. Особливо ретельно слід готувати групове спорядження. Групу необхідно забезпечити спальними мішками. В лижних подорожах краще користуватися колективними спальними мішками (спарками) на 3 чоловік. Вони значно тепліші за індивідуальні й заощаджують вагу. Група повинна мати поперечну пилку-дворучку та дві сокири - велику і малу. Обов'язково потрібно взяти поліетиленові тенти, щоб облаштувати ночівлю в будинках на полонинах (оббити тентами стіни та підлогу). Обов'язковим для походу є ремонтний набір з інструментами та матеріалами, необхідними для ремонту лиж та кріплення, ремонту взуття та одягу та інше. Санінструктор групи комплектує медичну аптечку (список медикаментів подано в Додатках). До неї входять засоби від обморожень та опіків, для надання допомоги при механічних травмах, сильнодіючі ліки від типових хвороб: застуд, шлункових розладів, знеболюючі препарати. Кожен учасник повинен мати індивідуальну аптечку.                                           У похід необхідно взяти також комплект лижних мазей на різну погоду та стан снігового покриву. Кожен учасник повинен мати розтирку для мазі (пробку або шматок пінопласту) - вона заощадить час перед виходом групи на маршрут. Для подолання небезпечних ділянок необхідно мати основну та допоміжну мотузку, системи страховки та карабіни. Вигідно мати також у поході кострове спорядження, яке складається з металевого троса довжиною 3-4 м з прив'язаними до нього з двох боків міцними подовжуючими мотузками та 8-подібних крючків. Потрібно мати не менше трьох казанів, так як доведеться розтоплювати сніг.                             Бажано, щоб кожен учасник групи мав налобний ліхтарик та годинник. В групі потрібно мати два комплекти карт — один у керівника, інших — у досвідченого учасника походу; 3 годинники зі стрілками. Корисно взяти біноколь або ж моноколь з метою огляду мікрорельєфу та пошуку орієнтирів.

1.2. Одяг для лижних походів

Основні погодні фактори, що впливають на лижника - це холод, вітер, сніг..               Недільні вилазки з лижних припускають схему "електричка (машина, тепла дача) - швидкий біг по лижні - короткі привали - повернення в тепло". У таких умовах, по-перше, можна підлаштувати форму одягу по погоді - навряд чи погода сильно зміниться за один день, по-друге, можна обійтися мінімумом запасних речей. Якщо мороз не надто сильний, зручні обтягуючі "лосини", для верхньої частини тіла - легка флісова куртка. На голові - флісова "смужка" або шапочка. У рюкзаку - штани-самоскиди на випадок вітру. Для відпочинку на привалах - пухова або синтепонова жилетка. Рекомендується завжди одягати її на зупинках, навіть якщо спекотно: дуже легко застудитися на морозі навіть за 10 хвилин.                                                                                                                                                           Інша справа - тривалі походи. Увечері при постановці табору незамінний пуховик або тепла синтепонова куртка. Для дуже поганої погоди, заметілі - флісовий шолом на голову, так звана Балаклава. Штормівка в залежності від клімату місцевості - або добре дихаюча для сухих морозних районів Сибіру, де в будь-зимовий день раптом може піти справжній дощ.                                                                                                                                                          Для тривалих походів необхідні теплі штани - або флісові в комплекті з капроновими, що одягається поверх них, або "самоскиди" з синтетичним утеплювачем. Пухові штани хоч і легше, але підходять менше - їх важко висушити, зате легко порвати. Для складних походів штани повинні мати міцні непромокальні накладки на колінах і на стільці - ці частини неминуче задіяні при постановці табору, заготівлі дров, будівництві вітрозахисною стінки зі сніжних цеглин.                                                         Окрема й велика тема - рукавиці. Зручно мати з собою і рукавички і рукавиці, оскільки перші дозволяють виробляти більш тонку роботу на морозі (фотографувати, розстібати рюкзак або кріплення), а другі набагато краще гріють. Необхідно мати з собою запасний комплект - мокрі рукавиці на руках - вірний шлях до обмороження. З матеріалів для рукавичок кращий Windblock, а для рукавиць Thinsulate в якості наповнювача. На долонях бажані шкіряні накладки - інакше тканина швидко протирається від палиць. Ще одна важлива деталь - довжина рукавиць; вкрай бажано, щоб вони повністю та надійно закривали зап'ясті, сантиметрів на 10 заходили на рукав куртки і мали в цьому місці затяжку. Саме в таких рукавицях катаються сноубордисти. Такий крій перешкоджає попаданню снігу і запобігає вкрай неприємні обмороження зап'ясть в сильний вітер.               Також про додаткове спорядження -завжди беріть з собою налобний ліхтарик! Зимовий день короткий, а шукати дорогу додому в цілковитій темряві - досить-таки екстремальна розвага. Зручні маленькі світлодіодні ліхтарі: їх можна покласти в кишеню і рідко згадувати про нові батарейках. Не забувайте про сонцезахисні окуляри! Навіть у лісі в ясний зимовий день можна "спалити" очі, не кажучи вже про весняні гори. Нехай очки в міцному чохлі займуть своє місце в клапані вашого рюкзака. Окуляри повинні бути мати маркування UV-protection.                                                         Не нехтуйте ремонтним набором - досить мати з собою викрутку, ніж, пасатижі, кілька капронових шнурків, липку стрічку і трохи дроту. Ці предмети не займають багато місця, але можуть сильно виручити у випадку поломок. І звичайно, носіть із собою мінімальну аптечку, сірники і шматочок оргскла. Останнє може дуже стати в нагоді як розпалювання для багаття. Оргскло добре горить, довго, досить тонкої пластинки в кілька сантиметрів завдовжки, щоб розпалити багаття навіть з не дуже сухих гілок.

1.3 Взуття та лижні кріплення у поході

              Взуття та лижні кріплення .Недарма вони об'єднані в одній главі - перше визначає друге і навпаки. У продажу багатий асортимент кріплень і лижних черевиків - від найпростіших і найдешевших до моделей топ-класу. Недолік такого варіанту - у відсутності універсальності: якщо знадобиться пройти якусь ділянку пішки, наприклад, по розчищеній дорозі, жорстка підошва лижних черевик себе покаже не з кращого боку. Та й шкода ходити в такому взутті по асфальту .Ще один важливий момент: бігові лижні черевики не розраховані на цілину, в них легко потрапляє сніг, і захиститься від цього важко, оскільки застосування бахіл перешкоджає замок бігових кріплень. Можна використовувати гамаші-"ліхтарики", але вони норовлять злізти з черевика , пущений під підошвою ремінець швидко перетирається, а в деяких моделях кріплень його використання заважає поздовжнє ребро жорсткості (щоб нога при поштовху жорстко фіксувалася на лижі). У результаті всього вищесказаного, для більш-менш серйозних походів по цілинному снігу застосовують туристські черевики з бахілами і кріплення зовсім іншого типу. Зупинимося на цьому докладніше.                                                                                                   Що таке бахіли? У найпростішому варіанті це мішки з щільної тканини, висотою до коліна, що надягають на ноги поверх черевика. У більш зручному варіанті, виробленому поколіннями - це гумова калоша, до якої пришитий тубус з блискавкою ззаду. Калоша повинна щільно сидіти на черевику. Очевидно, що кріплення повинні фіксувати ногу так, щоб не перешкоджати цілісності бахіли. Це досягається в тросикові кріпленнях, найбільш відомих як "універсальні". Такі кріплення виробляються вітчизняною промисловістю, але заводські моделі викликають нарікання за якістю металу - вони дуже недовговічні. Умільці виготовляють подібні кріплення самостійно, замінюючи трос капроновою стрічкою, що робить їх більш ремонтопридатності. Хороші кріплення такого типу маленькими партіями виробляють в Новосибірську, іноді вони з'являються у продажу в туристських магазинах Петербурга. Інший варіант - старі імпортні кріплення для телемарка або старі кріплення для стрибків з трампліну. Конструктивно вони дуже схожі, а міцність гідна всіляких похвал.                             Для ходіння в бахілах на універсальних кріпленнях підходять будь-які шкіряні туристські черевики, бажано з досить високою халявою і непромокальні (з мембраною). Інший варіант - готові бахіли з внутрішнім валянком, вироблені для зимової риболовлі фабрикою "Червоний Трикутник". Їх мінус - в них потіють ноги, взуття ця розрахована на нерухоме сидіння на морозі, але ніяк не на активний рух. Інший недолік - недостатня жорсткість, що позначається на спусках.                                                                       Для скі-туру застосовують спеціальні кріплення і черевики. Кріплення представляють собою гібрид гірськолижних і туристських - в положенні для спуску п'ята жорстко зафіксована, в положенні ходьби - піднімається над лижею, дозволяючи зробити крок. Сучасні кріплення забезпечують спрацьовування при граничному навантаженні, як і гірськолижні; вартість їх від 100 доларів і вище. Черевики для скі-туру застосовують спеціальні або більш поширені (і в цілому більш дешеві) пластикові альпіністські. Спеціальні черевики жорсткіше, вони більш пристосовані для складних спусків, ближче до гірськолижних. Ходити по рівних ділянках або підніматися в гору зручніше в альпіністських черевиках, вони м'якше. Бахіли в даному випадку не використовують, обходячись гамашами.                                                                                                                               Лижні палиці. Для коротких прогулянок по готових лижня, з легким рюкзаком за плечима, гарні високі бігові палиці. Палки для ковзанярського ходу довше, ніж для "класики", часто - вище зростання. У лісі настільки довгі палиці не дуже зручні, краще зупиниться на довжині не вище плеча. Сучасні палиці бувають пластикові або виготовлені з різних легких металів (алюмінію, титану). Перші дешевше (кілька сотень рублів), але менш довговічні. Другі дорожче, краще, більш ремонтопрігодни в польових умовах.

Одна з особливостей бігових палиць - маленькі кільця, розраховані на твердий сніг біля лижні. На цілині такі кільця провалюються, не забезпечуючи опори. Тому для реальних походів потрібні палиці з великими кільцями, бажано знімними (щоб була можливість заміни в разі поломки). Довжина палиць для автономних походів менше, ніж для бігу по лижні, не перевищує 145 см. Матеріал - тільки метал, ніякої пластмаси, яка не витримує бічних навантажень.                                                                                                                 Для гірських умов відмінно зарекомендували себе складні палиці-"телескопи". Купити такі палиці зараз нескладно, вони масово виробляються зарубіжними фірмами для альпінізму і гірського туризму. Палиці зазвичай трисекційні, максимальна робоча довжина - 145 см, мінімальна в складеному стані - 55 см. Особливо зручні вони у складних зимових походах по горах, на технічних ділянках, коли лижі поступаються місцем альпіністського спорядження.

Розділ 2. Лижні походи

2.1. Характер і техніка руху-туриста лижника

Характер і особливості руху в лижному поході чи подорожі зале­жать від багатьох факторів: від рельєфу, умов руху, стану снігового покрову, наявності доріг, від фізичної й технічної підготовки учас­ників. Усе це визначає режим, швидкість, темп і ритм руху. Туристи-лижники йдуть, лижнею один за одним. Колону очолює, а отже й прокладає лижню, фізично міцний і витривалий підготовлений турист. Він також вибирає напрямок і підтримує такт руху, посиль­ний для найслабшого учасника походу в подорожі. Час від часу його змінюють Інші фізично підготовлені лижники. При такому русі швидкість, залежно від згаданих чинників, коливатиметься в межах 2—8 км на годину, а протягом дня туристи долатимуть 15—20 км.                                                                                                                Керівник групи, як правило, йде за направляючим і стежить за станом кожного учасника, а в складних умовах руху, орієнтування чи вибору напрямку очолює колону, щоб правильно визначити дії гру­пи. Дистанцію в колоні витримують залежно від рельєфу і видимості. На відкритій рівнині інтервал між лижниками становить 2—3 м, на спусках  і важкій місцевості  10-15 м.                                                                                                                              Щоб похід або подорож пройшли успішно, в передпохідний тренувальній період туристи мають опанувати цілий ряд технічннх прийомів, техніку прокладання лижні, різні способи руху на рівнині, спус­ки і підйоми в горах, повороти і пересування в лісі, подолання при­водних перешкод тощо.                                                                                                                              Туристи-лижники в основному застосовують двокроковий і чотирикроковий хід, а також одночасні ходи. До навперемінного двокрокового ходу вдаються при русі по будь-якій місцевості. Одночасний двокроковий хід виправдав себе на рівнині при добро­му ковзанні. Одночасний безкроковий і одночасний однокроковий ходи - застосовують на рівнині при доброму ковзанні, а при погано­му— на спусках. Навперемінний чотирикроковий хід доцільний на глибокому снігу, пря поганому ковзанні, коли поштовхи палицями дають малий ефект.  Розглянемо окремі способи і технічні прийоми руху детальніше.               Рух по рівнині. Якщо маршрут проходить дорогою, рівною сніго­вою цілиною, то група з найменшою затратою сил прокладає лижню. На готовій лижні і по неглибокому снігу вдаються до ковзних кроків. Коли ж сніг глибокий і пухкий або часто провалюється під лижами (після снігопаду і морозу), застосовують ступаючі кроки так званий спосіб переступання. При цьому лижу щоразу пересувають як­найдалі вперед і поступово переносять до неї вагу тіла.                                                                      Той, хто прокладає лижню, йде попереду не більш як 1—2 хв залежно від товщини снігового покрову, або робить наперед обумовле­ну кількість кроків і міняється бездодаткової команди. Він сходить з лижні, пропускає групу і стає або перед замикаючим турисом, або вперед тими учасниками  походу,  які  не  беруть участі у прокладанні лижні. Якщо група нечисленна, час прокладання лижні кожним учас­ником трохи збільшується, зате зменшують швидкість руху. Лижня повинна бути вузькою, по можливості прямолінійною і проходити через найзручніші для руху місця.                                                                                                                               На рівнинній місцевості туристів нерідко підстерігає небезпека хур­товини. Раптово налетівши, вона часом не вщухає кілька діб. Крім переохолодження організму хуртовина може спричинитися до втрати орієнтування. Варто один раз помилитись — і визначити місце свого перебування до кінця хуртовини буде неможливо. Тому рухатися в хуртовину вкрай небезпечно. Продовжувати рух слід лише в тих випадках, коли не можна розраховувати на захисток і зупинка не­безпечна.