Суддів до місцевого суду

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Марта 2011 в 19:57, курсовая работа

Описание

Метою курсової роботи є формування теоретичних положень і практичних висновків, спрямованих на вдосконалення організації і функціонування місцевих загальних судів загальної юрисдикції в аспекті здійснення судової реформи в Україні.

Об’єктом дослідження – є теоретичні, методологічні та процесуальні проблеми правового регулювання суспільних відносин пов’язаних з організацією та функціонуванням місцевих загальних судів загальної юрисдикції в Україні.

Содержание

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ЗАСАДИ МІСЦЕВИХ СУДІВ.

Поняття і зміст терміну місцевих судів ……………………...……5
Види і склад місцевих судів………………………………………...8
Основні завдання та функції судів загальної юрисдикції……….10
Зарубіжний досвід роботи в місцевих судах……………………..15
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ СУДІВ.

2.1. Порядок призначення (обрання) суддів до місцевого суду…..……21

2.2. Повноваження та статус голови місцевого суду…………………...26

2.3. Атестація та дисциплінарна відповідальність суддів……….…..…28

2.4. Засади фінансування судів………………………………………..….31

2.5. Організація роботи місцевого суду……………………………..…..34

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

Работа состоит из  1 файл

КУРСОВА РОБОТА.doc

— 209.00 Кб (Скачать документ)
stify"> 1) конституційне – порядок прийняття рішень та оголошення висновків у справах щодо конституційності законів та інших правових актів; відповідності Конституції України міжнародних договорів; додержання конституційної процедури усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; офіційного тлумачення Конституції та законів України. Здійснюється Конституційним Судом згідно із Законом України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року;

2) кримінальне  – порядок порушення, розслідування та розгляду кримінальних справ. Здійснюється загальними судами згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року;

3) цивільне  – порядок судового вирішення  цивільних, сімейних, трудових, житлових  справ і справ окремого провадження.  Здійснюється загальними судами згідно з Цивільним процесуальним кодексом України 2004 року;

4) господарське  – порядок судового вирішення  справ у спорах, що виникають  при укладанні, зміні, розірванні  та виконанні господарських договорів,  а також у спорах про визнання недійсними актів, справ про банкрутство, справ за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. Здійснюється господарськими судами згідно з Господарським процесуальним кодексом України 1991 року;

5) адміністративне  – порядок вирішення справ  у спорах, однією із сторін  яких є орган виконавчої влади,  орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа  або інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції. Ця форма судочинства наразі перебуває на етапі становлення і здійснюється адміністративними судами згідно з Кодексом адміністративного судочинства України 2005 року.9

    Вказані форми судочинства в Україні можна класифікувати на публічні (конституційне та кримінальне), рушійною силою яких виступає обов’язок компетентних державних органів порушити провадження в інтересах усього суспільства, та приватні (цивільне, господарське, адміністративне), в основі яких лежить диспозитивна воля особи, що виступає на захист власного інтересу.

    Специфіка суду як органу судової влади полягає і в тому, що його діяльність при розгляді судових справ суворо регламентована відповідними кодексами та іншими правовими актами. Основна мета такої суворої регламентації – забезпечення законного, обґрунтованого та справедливого вирішення судових справ.

   Під судовою системою розуміється сукупність судових установ – судів, яка побудована відповідно до компетенції і завдань, що стоять перед ними.

   Загалом всі суди судової системи України мають однакові завдання та принципи організації і діяльності, керуються однаковим матеріальним і процесуальним законодавством, але наділені власною компетенцією. 

10 Закон України “Про органи суддівського самоврядування” від 2 лютого 1994 р.

18 О.О.Шевченко, В.О.Самохвалов та ін. Історія держави і права України. За ред. проф. В.Г.Гончаренка. Курс лекцій. – Київ.:“Вентурі”., 1996. С. 228-256.

9 Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р.

      За загальним правилом, судова система майже усіх країн світу будується у співвідношенні з адміністративно-територіальним поділом країни. При цьому можуть застосовуватися і змішані елементи судової системи – утворення спеціалізованих судів тощо. Чинна судова система України також побудована відповідно до наявного адміністративно-територіального поділу. Виняток з цього загального правила складають військові суди, в основі побудови яких лежить не адміністративно-територіальний поділ держави, а, в основному, види військових формувань та їх завдання.

    Відповідно до Конституції України і Закону України «Про судоустрій України» систему судів загальної юрисдикції становлять місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.7

    Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, і немає інших судів, які входили б до його системи. Він вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів. У зв’язку з цим він займає особливе місце в судовій системі України і до судів загальної юрисдикції не відноситься.

    Місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району в місті, декількох районів чи району та міста одночасно. До місцевих судів відносяться також військові суди гарнізонів, господарські суди Автономної Республіки Крим, областей; міст Києва і Севастополя.

    Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Функціями апеляційних інстанцій наділені також вищі спеціалізовані суди щодо рішень апеляційних судів, ухвалених як судів першої інстанції.

     Функції касаційних судів покладаються на вищі спеціалізовані суди та відповідні палати Верховного Суду України. У касаційному порядку можуть перевірятися:

1) вироки, ухвали і постанови апеляційного  суду, постановлені ним як судом  першої інстанції; 

2) вироки  і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному  порядку. 

     Таким чином, за Конституцією України передбачається, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

               Загалом, судова система України має такий вигляд:

   Форми і завдання судової діяльності визначаються інстанційністю. Під судовою інстанцією розуміється суд (або його структурний підрозділ), що виконує ту чи іншу судову функцію з розгляду судових справ (прийняття рішення по суті, розгляд скарг і подань). Для забезпечення всебічного, повного і об’єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють: суди першої інстанції; суди апеляційної інстанції; суди касаційної інстанції.

   Судом першої інстанції називають суд, який розглядає справу по суті і вирішує її остаточно шляхом винесення вироку в кримінальних справах чи рішення у цивільних справах.

   Апеляційні – це ті суди, які за скаргами і поданнями перевіряють законність і обґрунтованість постановлених судами першої або апеляційної інстанції судових рішень, які ще не вступили в законну силу. Апеляційними судами в Україні є відповідні палати в кримінальних і цивільних справах обласних апеляційних судів, апеляційні військові суди, Апеляційний суд України, апеляційні спеціалізовані суди та вищі спеціалізовані суди (щодо рішень апеляційних спеціалізованих судів, постановлених у першій інстанції).

    Касаційні суди – це суди, які вправі перевірити законність і обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, які набули законної сили. Касаційними судами нашої держави є вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

    З побудовою судової системи тісно пов’язане таке поняття, як підсудність справ судам. Визначити підсудність означає встановити суд, який відповідно до закону уповноважений вирішити конкретну судову справу. Додержання правил про підсудність сприяє швидкому, всебічному і повному розгляду судової справи з урахуванням її конкретних особливостей, забезпечує реалізацію права учасників судового розгляду на компетентне вирішення справи.

     У теорії процесуального права розрізняють родову (предметну) і територіальну (просторову чи місцеву) підсудність.

   Родова (предметна) підсудність – обумовлена предметом спору ознака справи, в залежності від якої розмежовується компетенція між різними ланками судів. Загалом, даний вид підсудності дає відповідь на питання, яку категорію справ як суди першої інстанції розглядають місцеві суди, яку апеляційні, а яку – Верховний Суд України.

    Територіальна підсудність – це ознака цивільної справи, на основі якої розмежовується компетенція судів у межах однієї ланки. Загальна територіальна підсудність встановлює загальне правило визначення суду для звернення. Вона застосовується завжди, крім випадків, коли закон допускає інші види підсудності. Так, за ст. 125 ЦПК: 1) позови до фізичних осіб пред’являються в суді за місцем проживання відповідача; 2) позови до юридичних осіб подаються за місцем знаходження їх органу управління.15

    Детальніше про органи судової влади можна дізнатись, звернувшись до Закону України «Про судоустрій України». 
 
 
 

            
 

        

7 Закон України “Про судоустрій” від 5 червня 1981р. із змінами, внесеними згідно із Законами №2464-12 від 17.06.92, №4017-12 від 24.02.94.

15 В. Бойко. Нова Конституція і судова влада// Право України. – 1997. – №1. – С. 16-22.

                1.4.  Зарубіжний досвід роботи в місцевих судах. 

    Місцеве самоврядування - право та  спроможність органів місцевого  самоврядування в межах закону  здійснювати регулювання й управління  суттєвою часткою суспільних  справ, які належать до їхньої  компетенції, в інтересах місцевого населення.

  Це  право здійснюється радами або  зборами, члени яких вільно  обираються таємним голосуванням  на основі прямого, рівного,  загального виборчого права й  які можуть мати підзвітні  їм виконавчі органи.

    Формами місцевого самоврядування також є збори громадян, референдуми або будь-які інші форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом.

                                                                                      

        Таблиця 1.1.

     Структура та повноваження місцевого самоврядування по країнах

Країни          Органи  Повноваження
Австрія

2400 муніципалітетів

Муніципальна  рада – обирається пропорційно на 5, 6 років залежно від землі.

Мер обирається прямо або радою залежно від  землі. 
 
 
 
 

Соціальні послуги

Громадський порядок

Міське планування

Сміття

Водопостачання

Водовідведення

Дороги

Громадський транспорт

Безпека

Культура

Охорона здоров’я

Бельгія

600 муніципалітетів

Муніципальна  рада – обирається населенням на 6 років

Виконавчий  орган – коледж альдерменів, складається з мера і альдерменів

Мер –  очолює і раду і коледж альдерменів, призначається Королевою за рекомендацією  муніципальної ради

Громадський порядок

Міське планування

Водопостачання

Водовідведення

Сміття 
 
 
 
 

 
    Болгарія

    264 громади

    Муніципальна  рада обирається населенням на 4 роки. Рада обирає головуючого.

    Мер –  кмет – виконавчий орган муніципалітету. Обирається населенням на 4 роки.

    Збір та утилізація сміття

    Благоустрій

    Дороги

    Освітлення

    Міське  планування

    Розвиток  спорту, туризму, дозвілля

    Побудова  і утримання громадських будівель

    Культура

    Менеджмент  комунальних підприємств

    Німеччина

    14000 муніципалітетів  (гемайнден, штедте)

    Докладніше  у статті: Місцеве самоврядування в Німеччині

    2 типи муніципальної  організації (приймається землею):

    Система ради – у всіх землях крім Гессену.

    Муніципальна  рада – гемайндерад - обирається населенням на 4 – 6 років.

    Мер (бургомістр) обирається населенням на термін від 4 до 9 років.

    Система магістрату – виконавчий орган, що складається з мера і його заступників (магістрате). Члени магістрату є державними службовцями і призначаються муніципальною радою на 4 роки. (Існує тільки в Гессені)

    Міське планування

    Водопостачання  і водовідведення

    Соціальна допомога

    Молодь

    Будівництво і утримання шкіл

    Швеція

    290 муніципалітетів  (комунер)

    Муніципальна  рада обирається населенням на 4 роки.

    Виконавчий  комітет обирається радою.

    Довкілля

    Сміття

    Водопостачання

    Освіта

    Охорона здоров’я

    Соціальний  захист

    Громадський транспорт

    Урбанізм

    Дороги

Информация о работе Суддів до місцевого суду